Дослідити пам'ять особистості як пізнавальний процес

Варто зазначити, що пам'ять та рівень її розвитку є важливим показником інтелектуального розвитку людини взагалі. За винятком окремих випадків, еволюція пам'яті тісно пов'язана з розвитком усіх пізнавальних процесів: сприймання, мислення, уяви. Неважко зрозуміти, що високий розвиток пізнавальної діяльності суттєво впливає на продуктивну діяльність і властивості особистості в широкому плані. Відмінності в рівні розвитку пам'яті значною мірою

Рис. 4. Фактори  продуктивності пам'яті 

залежать від  особливостей типів вищої нервової діяльності, що передається людині у спадок. Швидкість і стійкість  тимчасових нервових зв'язків зумовлені наявністю сильних процесів збудження і гальмування, а це сприяє швидкому й міцному запам'ятовуванню (рис. 26). Низька рухливість основних фізіологічних процесів знижує швидкість запам'ятовування, а слабке гальмування — точність запам'ятовування, негативно впливає на його міцність. Більш сприятливі передумови готовності до відтворення пов'язані з рухливими нервовими процесами збудження і гальмування.

Рис. 5. Складові продуктивності пам'яті 

Проте не слід переоцінювати  природні можливості особистості, вони теж змінюються протягом життя. Такі властивості пам'яті, як точність, міцність, мобільність, залежать від звичок людини до точності, надійності, відповідального ставлення до своїх обов'язків, наполегливості в роботі. Рівень пам'яті залежить і від тренувань, уміння запам'ятовувати й пригадувати, від наявності досвіду подолання труднощів.

Індивідуальні відмінності виявляються не тільки в загальному рівні розвитку пам'яті, а й у рівні розвитку окремих видів пам'яті кожної людини: словесно-логічної, образної, рухової та емоційної.

Людина з  домінуванням логічної пам'яті легко  запам'ятовує поняття в словесній формі, теоретичні ідеї, логічні конструкції суджень тощо. Без зусиль вона запам'ятовує прізвища, логічні схеми, математичні закономірності, абстрактні положення, узагальнення, теоретичні судження . Це можуть бути елементи образної пам'яті: зорові, слухові, тактильні, нюхові чи смакові почуття та образи пам'яті залежно від того, який аналізатор виявляється найпродуктивнішим для запам'ятовування різних вражень. Виявляючи схильність до того чи іншого способу запам'ятовування, людина використовує її як переважаючий прийом піднесення продуктивності своєї пам'яті.

Говорячи про  виняткову роль того чи іншого виду пам'яті в діяльності особистості, слід зазначити, що найчастіше йдеться про зорову і слухову пам'ять. Очевидно, що природною основою цих двох видів пам'яті є не тільки й не: стільки робота відповідних аналізаторів, скільки особливості діяльності півкуль головного мозку. Адже їх специфічними функціями визначаються всі сторони діяльності, і пам'ять зокрема. Функція правої півкулі стосується переважно образної пам'яті, а лівої, в якій розташовані мовні центри, —словесно-логічної.

Залежно від  того, який зміст матеріалу і з  якою метою його запам'ятовує людина, в неї формується професійна пам'ять. Образний вид пам'яті властивий інженерам і працівникам матеріального виробництва, художникам, письменникам, акторам і музикантам, зокрема, зоровий тип інтенсивніше формується в художників, інженерів, виробничників, а слуховий — у музикантів, акторів. Споріднений матеріал краще асоціюється і запам'ятовується. Так, інженер-конструктор легко схоплює будову й функції технічного пристрою, а музикант без труднощів запам'ятовує нову мелодію.

Отже, з одного боку, в людей існують значні індивідуальні відмінності в пам'яті, а з другого — різні види діяльності ставлять до мнемічних властивостей особистості певні вимоги. Для узгодження одного й другого з практичною метою управління цими процесами необхідно добре знати, які саме властивості пам'яті притаманні окремій людині. Виникає, таким чином, проблема вивчення мнемічних властивостей особистості.

 
                           

 

  ВИСНОВКИ ПО ДРУГОМУ РОЗДІЛУ 
Сучасні методи дослідження пам'яті людини аналізують і вивчають пам'ять особистості на кожному з основних процесів - на етапі ус-військові, збереження і відтворення інформації. Для дослідження різних типів пам'яті і різних її процесів використовуються різні методики.

Так, для дослідження мимовільного запам'ятовування та умов його продуктивності може бути використана методика, запропонована І.П. Зінченко. Вона спрямована на вивчення впливу спрямованості діяльності на продуктивність запам'ятовування. Методика «Класифікація зображень предметів» допоможе виявити умови продуктивності мимовільного запам'ятовування. 
«Метод Джекобса» спрямований на дослідження обсягу кратковремен-ної пам'яті особистості. На основі цієї методики побудовані й інші методи дослідження короткочасної пам'яті особистості, наприклад, методика Л.С. Мучника і В.М. Смирнова («Визначення індексу короткочасної пам'яті») і методика «Вимірювання об'єму короткочасної пам'яті методом визначення відсутнього елемента».

Для дослідження динаміки процесів заучування використовуються в основному класичні методики, такі як, наприклад, метод утримання членів ряду, метод заучування, метод вдалих відповідей, метод антиципації та ін 
Ще одним важливим напрям дослідження пам'яті особистості є дослідження факторів, що впливають на збереження матеріалу в пам'яті. Таких факторів існує безліч - рід проміжної діяльності між завчанням і відтворенням, її тимчасова локалізація в інтервалі між завчанням і відтворенням, тривалість інтервалу, ступінь первісного заучування і ін Для їх дослідження використовуються різні методики, наприклад, методика Ф.Д. Горбова, яка спрямована на виявлення минущих порушень оперативної пам'яті по ходу і в зв'язку з даною оперативною діяльністю.

В останні роки в дослідженнях пам'яті почали застосовувати вдосконалення-шенно нове інструментальне оснащення експериментів. Для забезпечення експериментального матеріалу, широкого варіювання тимчасових режимів, а також для реєстрації різних параметрів відповідної реакції випробовуваних з необхідною точністю використовуються комп'ютерні технології. Використання комп'ютерів у дослідженнях пам'яті значно розширює можливості експериментатора, а результати проведених дослідів робить більш точними. 
  
                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                ВИСНОВОК 
У висновку нашої роботи підведемо основні висновки. 
1. Пам'ять розглядалася і аналізувалася в рамках різних напрямків і в рамках різних наукових теорій. Серед основних можна відзначити асоціативний підхід, підхід соціальний, генетичний і безліч інших. Без сумніву в рамках кожної теорії було безліч практичних і без сумніву цінних напрацювань. 
2. Багато хто з відомих вчених-психологів розглядали проблеми пам'яті. Родоначальником експериментальних досліджень пам'яті вважається німецький психолог Герман Еббінгауз. Можна також відзначити імена А. Бергсона, П. Жане, Ф. Баттлета, радянських вчених П.П. Блонського, Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, які внесли значний внесок у розвиток теорії і практичних досліджень пам'яті. Варто згадати й імена П.І. Зінченко, А.А. Смирнова, А.Р. Лурія та ін Цікавий матеріал у проблему механізмів забування вніс відомий психолог З. Фрейд.

 3. У сучасній психології пам'ять розуміється як форма психічні-ського відображення дійсності, дія якої полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні людиною свого досвіду. Пам'ять характеризується на основі своїх основних процесів: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування інформації. В основі класифікації її видів лежать характер психічної активності особистості, характер цілей діяльності, а також час закріплення і збереження матеріалу. Грунтуючись на цих критеріях вчені виділяють такі види пам'яті, як рухова і образна, довільна і мимовільна, короткочасна, довготривала, оперативна та ін.

4. Усі види  пам'яті піддаються науковому  аналізу і дослідження. Для дослідження пам'яті застосовується ряд методик, які спрямовані на дослідження процесів запам'ятовування, чинників збереження, причин забування інформації та можливості її відтворення.

Пам'ять є  одним з основних психічних пізнавальних процесів особистості людини. Вона є опорою його життя. Саме завдяки їй людина може розвиватися як особистість, вона є основою всіх пізнавальних процесів. Тема психологічного дослідження пам'яті людини є без сумніву цікавою і актуальною і може бути предметом для подальшого дослідження. 
  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             

 

 

 

 

 

 

                      СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Блонський П. П. Пам'ять і мислення. / / Вибрані психологічні твори. - М., 1964. 
2. Грановська Р. М. Сприйняття і моделі пам'яті. - Л., 1974. 
3. Джеймс У. Психологія. - М., 1991. 
4. Зінченко П. І. Мимовільне запам'ятовування. - М., 1981. 
5. Ільїна М.К. Психологія пам'яті. - Новосибірськ, 2000. 
6. Клацки Р. Пам'ять людини: структура і процеси. - М., 1978. 
7. Лурія А.Р. Маленька книжка про велику пам'яті. - М.: Видавництво московського університету, 1968. - 88 с. 
8. Ляудіс В.Я. Пам'ять у процесі розвитку. - М.: Видавництво московського університету, 1976. - 253 с. 
9. Загальна психологія. Навч. посібник для пед. ін-тів. Під ред. проф. А.В. Петровського - М.: «Просвещение», 1970 .- 432с. 
10. Практикум з загальної, експериментальне і прикладної психології / За ред. А.А. Крилова, С.А. Манічева. - СПб.: Пітер, 2000. - 560 с. 
11. Психологія пам'яті / Под ред. Ю.Б. Гіппенрейтер і В.Я. Романова. - М.: "ЧеРо", 2002. - 816 с. 
12. Психологія. / За редакцією А.А. Крилова. - М.: «Проспект», 2000. - 584с. 
13. Рєпкін В.В., Ячина А. С. Довільне запам'ятовування, як необхідна умова самостійного засвоєння навчального матеріалу. - Харків, 1985. 
14. Хрестоматія з психології / За ред. А.В. Петровського. - М.: Про-заповітне, 1987. - 447 с.

 

 

                                               ДОДАТОК                                            

                                      Схема «Види пам’яти»