Дослідження особливостей страхів у дітей, їх прояву і формування

Повна характеристика емоції страху неможлива без аналізу її основних функцій. На перший, поверхневий погляд страх дає людині мало приємного: приносить їй засмучення, сковує активність і навіть може викликати психосоматичні хвороби. Відзначаючи негативне значення страху для людини, багато авторів стверджують, що це значення проявляється набагато більш широко, ніж позитивне. Страх може тримати людину в постійній напрузі, породжувати невпевненість в собі і не дозволяти особистості реалізуватися в повну силу. Коли людина відчуває страх, її увага різко звужується, загострюючись на об'єкті або ситуації, що сигналізує про небезпеку. Крім того, страх обмежує свободу поведінки людини. Слід сказати, що в страху людина перестає належати собі, вона рухома одним - єдиним прагненням - усунути загрозу, уникнути небезпеки. Однак, як і все в природі, спочатку емоція страху виникла в процесі еволюції як захист організму людини від всіляких небезпек життя. Страх - дуже сильна емоція, і вона досить помітний впливає на перцептивно - когнітивні процеси і поведінку індивіда. Поки страх не виходить за межі розумного, в ньому немає нічого жахливого або дезадаптивного. Він захищає нас від небезпеки, змушує враховувати можливий ризик, і це надзвичайно корисно для адаптації і в решті решт сприяє благополуччю і щастю індивіда. Як реакція на загрозу страх дозволяє уникнути зустрічі з нею, граючи, таким чином, захисну адаптивну роль у системі психічної саморегуляції. Страх - це своєрідний засіб пізнання навколишньої дійсності, що веде до більш критичного і виборчого відношення до неї. У разі, коли він досягає сили афекту (страх панічний, жах), він здатний нав'язати стереотипи поведінки - втечу, оціпеніння, агресію. 36,37,38

У соціальному розвитку людини страх виступає як один із засобів виховання, виконуючи певну соціалізуючу або навчальну роль у процесі формування особистості. Тому виховання стійкості до страху зазвичай спрямоване не на позбавлення від нього, а на вироблення умінь володіти собою при його наявності. Таким чином, страх використовується як фактор регуляції поведінки. Деякою мірою страх - спосіб відмежування "я" від чужорідного, неприйнятного впливу ззовні, тобто страх - це демаркаційна лінія особистого, безпечного простору, в якому зберігається єдність "я" і впевненість у собі. Страх здатний мобілізувати людини перед обличчям зовнішньої небезпеки, сприяючи інтеграції внутрішніх психічних ресурсів.

Так чи інакше, різні форми страху стають об'єктом для психотерапевтичних втручань в тому випадку, якщо страх набуває нераціональні форми ( тобто людина боїться того, чого боятися немає ніяких підстав) і у людини виникає бажання від нав'язливих страхів позбутися. Помилкою буде прагнення позбавити людину від страхів повністю і назавжди.

У психологічних теоріях існує кілька класифікацій страхів.

Відомий психіатр А. Карвасарский39 ділив страхи на групи виходячи з того, чого боїться людина, - це так звана класифікація за фабулою страху. Цей дослідник розрізняв 8 основних фабул страху. До першої він відносив боязнь простору, яка проявляється в різних формах. Сюди відносяться: клаустрофобія - боязнь замкнутого простору , агорафобія - боязнь відкритого простору, страх глибини і страх висоти. До другої групи фобій відносяться так звані соціофобії, пов'язані з громадським життям. Вони включають в себе ерейтофобію (страх почервоніти в присутності людей), страх публічних виступів, страх через неможливість зробити певну дію в присутності сторонніх. До третьої групи, за класифікацією Карвасарского, відносяться нозофобіі - страхи захворіти яким-небудь захворюванням. До четвертої групи належить танатофобія - страх смерті, до п'ятої - різні сексуальні страхи, до шостої - страхи завдати шкоди собі чи близьким. У сьому групу входять "контрастні" страхи ( голосно вимовити слово, вчинити щось непристойне). І восьма група страхів - фобофобія, страх боятися чого-небудь.

Інші психіатри, наприклад Д. Б. Седок і Г. І. Каплан, вважають за краще ділити страхи на конструктивні – які представляють собою природний захисний механізм, що допомагає краще пристосуватися до екстремальної ситуації, і патологічні, які є неадекватною відповіддю на певний стимул за інтенсивністю чи тривалістю і часто призводять до психопатології.

Ю. Щербатих (2000)40 ділить всі страхи на три групи:

1) природні страхи, безпосередньо пов'язані із загрозою життю людини. До числа природних явищ, що вселяють людям найсильніший страх, відносяться гроза, сонячні затемнення, поява комет, виверження вулканів і землетрус, що супроводжує їх, тобто все що  асоціюється у людини з острахом кінця світу. Особливу групу природних страхів складають страхи тварин. До тварин, що викликають у людей особливо сильний страх, безсумнівно, належать різноманітні змії та павуки.

2) соціальні страхи - боязнь і побоювання за зміну свого соціального статусу. Соціальні страхи можуть витікати з страхів біологічних, але завжди мають специфічний соціальний компонент, який в них виходить на перше місце, відтісняючи примітивні фактори виживання. Слід зазначити , що конкретні форми прояву соціальних страхів залежать від особливостей історичної епохи, віку людини, професійної приналежності і типу суспільства. Проводилися неодноразові дослідження з виявлення актуальних страхів в сучасному суспільстві. У результаті було встановлено, що на першому місці стоїть страх за здоров'я своїх близьких, на другому - страх можливої ​​війни, на третьому - страх перед злочинністю. Потім послідовно - страх бідності, страх перед деякими тваринами, страх перед можливими несприятливими змінами в особистому житті, страх перед начальством. Виявилося, що багатьох людей лякає кладовище, вони відчувають страх перед хворобами (дев'яте місце) і перед публічними виступами.

3) внутрішні страхи - народжені лише фантазією та уявою людини і не мають під собою реальної основи для занепокоєння. Особливо хочеться відзначити, що до внутрішніх страхів дослідники відносять не тільки страхи, народжені фантазією людини, а й страхи власних думок, якщо вони йдуть врозріз з наявними моральними установками (боязнь власних думок і бажань).

Овчарова Р.В. виділяє наступні види страхів:

1) вікові страхи відзначаються у емоційно чутливих дітей як відображення особливостей їх психічного та особистісного розвитку. Виникають вони під дією наступних факторів: наявність страхів у батьків, тривожність у відносинах з дитиною, надмірна охорона її від небезпек і ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон з боку батьків тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьками і іншої статі, а також численні загрози, що не реалізовані всіх дорослих в сім'ї, відсутність можливості для рольової ідентифікації з батьками тієї ж статі, переважно у хлопчиків. Конфліктні відносини між батьками, психічні травми типу переляку, психологічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими.

2) невротичні страхи характеризуються великою емоційною інтенсивністю і напруженістю, несприятливим впливом на формування характеру та особистості, взаємозв'язком з іншими невротичними розладами і переживаннями, униканням об'єкта страху. Невротичні страхи можуть бути результатом тривалих і нерозв'язних переживань. Найчастіше бояться подібним чином чутливі, які відчувають емоційні труднощі у відносинах з батьками діти, чиє уявлення про себе спотворено емоційними переживаннями в сім'ї або конфліктними. Ці діти не можуть покладатися на дорослих, як на джерело безпеки, авторитету і любові. Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими і однолітками, не впевнені в собі, бояться не виправдати очікування дорослих, відчувають страх перед учителем.

Вітчизняний дослідник емоції страху А.І. Захарова41, розділяє страхи за такими ознаками:

1) за характером - природні, соціальні, ситуативні, особистісні;

2) за ступенем реальності - реальні та уявні;

3) за ступенем інтенсивності - гострі і хронічні.

Наведені вище класифікації не є єдиними у своєму роді. Слід зазначити, що в сучасній психології емоцій не існує універсальної класифікації страхів; страхи поділять за силою, інтенсивністю, біологічною, психологічною та соціальної значущістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТРАХІВ У ДІТЕЙ ТА ЇХ ПРОЯВИ І ФОРМУВАННЯ

2.1 Організація та проведення емпіричного дослідження за методиками виявлення страхів  О. І. Захарова та М. Панфілова

 

Автором було проведено дослідження виявлення страху у дітей, на прикладі дітей дошкільного віку. У дослідженні, яке проводилось у жовтні 2013 року брав участь діти дошкільного віку в кількості 30 осіб. (15 –дівчат, 15 – хлопчиків).

 Дані діти уявляють собою 2 групи. Надамо їх опис:

1 група: діти середньої групи (4-5 років);

2 група: діти підготовчої групи (5-7 років).

У ході дослідження застосовувалися такі методи,як: констатуючий експеримент, бесіда, тестування, метод кількісного та якісного опису даних, метод математико-статистичної обробки даних.

Метою дослідження було виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т. ін.) у дітей старше 3-х років. Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, весь спектр страхів і яким конкретно страхам вони схильні. 

Дана методика побудована відповідно до тесту «Червоний будинок - чорний будинок» А. І. Захарова. М. А. Панфілова модифікувала цей тест і назвала його «Страхи в будиночках». Дітям пропонується заселити страшні страхи в чорний будиночок, а не страшні - в червоний. Відзначимо, що страхи в чорному будинку підраховуються з віковими нормами, запропонованими А. І. Захаровим (Додаток А).

Оснащення. Опитувач (додаток Б) та бланк відповідей (Додаток А). Опитувальник складається з складається зі списку 29 страхів. В якості одиниці відліку використовується середнє число страхів для кожної дитини.

Порядок роботи. Методика виявлення дитячих страхів А.І. Захаров і М.Панфілова підходить в тих випадках, коли дитина ще погано малює чи не любить малювати. Дорослий малює контурно два будинки (на одному або на двох аркушах): чорний і червоний. І потім пропонує розселити в будиночки страхи зі списку (дорослий називає по черзі страхи). Записувати потрібно ті страхи , які дитина поселила у чорний будиночок, тобто визнала, що він боїться цього.  У дітей старшого віку можна запитати: "Скажи , ти боїшся або не боїшся ..." .

Бесіду слід вести неквапливо й ґрунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді "так" - "ні" або "боюся" - "не боюся". Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникається наводка страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу "не боюся темряви", а не "ні" або "так". Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не навпроти дитини, не забуваючи її періодично підбадьорювати і хвалити за те, що вона говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи з пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його. Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ - викинути або втратити. Даний акт заспокоює актуалізовані страхи.

Зачитується інструкція: "У чорному будиночку живуть страшні страхи, а в червоному - не страшно. Допоможи мені розселити страхи зі списку по будиночках".

Приблизний час опитування:  30-35 хвилин

Обробка результатів та аналіз даних. Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. Сукупні відповіді дитини об'єднуються в кілька груп за видами страхів. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п'яти дає ствердну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний в наявності.

 

2.2 Аналіз результатів емпіричного дослідження виявлення страхів  у дітей 

 

Після проведення опитування переходимо до обробки результатів проведеної діагностики, де визначаємо, у кого з досліджуваних дітей які переважають страхи відповідно з даними в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Види страху	№ питання
1. «Медичні» страхи	3, 25, 26, 27, 28 Σ = 5
2. Страхи, що пов'язані із заподіянням  фізичної шкоди	14, 15, 21, 22, 23, 29 Σ = 6
3. Страхи тварин і казкових  персонажів	9, 13 Σ = 2
4. Соціально-опосередковані страхи	1, 2, 6, 7, 8, 10 Σ = 6
5. Страхи смерті	4, 5 Σ = 2
6. «Просторові» страхи	17, 18, 19, 20, 24 Σ = 5
7. Страхи кошмарних снів и сновидінь	11, 12, 16 Σ = 3

 

Наявність великої кількості різноманітних страхів у дитини - це показник преневротічного стану. 

Так, властиві дітям середньої групи (4-5 років), найбільш виражені страхи, наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Страхи властиві дітям середньої групи (4-5 років)

Виражені страхи	У дівчаток	У хлопчиків
страх самотності	в 100% випадків	90%
страх смерті батьків	100%	70%
страх померти	100%	30%
страх батьків	60%	90%
страх снів	100%	80%
страх війни	70%	90%
страх темряви	90%	60%
страх перед тваринами	90%	70%
страх чудовиськ	40%	60%
страх висоти	70%	40%
страх глибини	30%	30%
страх замкнутого простору	30%	40%
страх вогню і пожежі	100%	70%
страх перед лікарями	20%	20%
страх крові	50%	30%
страх перед уколами	50%	30%
страх болю	40%	50%
страх різких звуків	30%	30%