Методи фізичної реабілітації для осіб, що страждають розсіяним склерозом

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ І. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ ПРИ РОЗСІЯНОМУ СКЛЕРОЗІ……………………………………………....6

1.1. Розсіяний склероз як медико-соціальна  проблема в Україні і в світі…………………………………………………………………………….…...6

1.2. Клінічна характеристика захворювання, ускладнення, порушення рухових і чутливих функцій…………………………………………...…….….9

1.3. Фактори ризику захворювання  і проблематика занять ЛГ з  даною категорією людей……………………………………………………….………12

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ...….24

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОГРАМА ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ОСІБ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ РОЗСІЯНИМ СКЛЕРОЗОМ……………………………..27

3.1. Фізіологічно обґрунтована програма фізичної реабілітації хворих розсіяним склерозом і оцінка її ефективності……………………………........27

3.2. Іпотерапія як метод реабілітації  при розсіяному склерозі…………….....32

3.2.1. Метод лікування………………………………………………........32

3.2.2. Мета, фактори та прийоми  іпотерапії…………………………….34

3.3. Реабілітаційна терапія  і лікувальна гімнастика при  розсіяному склерозі Л.С.Солдатенкова……………………………………….……………………….35

3.3.1. Вправи для зниження  підвищеного тонусу  (загальні  положення) ………………………………………………………………………….......37 3.3.2. Вправи для зменшення парезу і підвищення м'язової сили…….40

3.3.Атаксії……………………………………..…………………………...42

3.3.4. Діагональна гімнастика…………………………..……………..….43

ВИСНОВКИ……………………………………..………………………………48ЛІТЕРАТУРА………………………………………….………………………..50

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Серед хвороб нервової системи розсіяний склероз (РС) з його мінливим перебігом займає одне з провідних місць за поширеністю і відзначається особливою складністю щодо можливостей успішної терапії. У всьому світі нараховується близько трьох мільйонів хворих на РС [5]. Розповсюдженість цього тяжкого для курації захворювання, ураження осіб молодого віку, прогресуючий тип перебігу, що приводить до втрати працездатності та інвалідності хворих, зумовлюють необхідність подальшого удосконалення методів діагностики, патогенетичного та симптоматичного лікування [12].

Розсіяний склероз (РС) –  хронічне прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що в більшості випадків має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень і ремісій на ранніх стадіях захворювання, рідше – неухильно прогресуючий перебіг. РС є найпоширенішим демієлінізуючим захворюванням, що вражає осіб переважно молодого працездатного віку (16-45 років) і швидко призводить до інвалідизації.

Згідно зі статистичними  даними, на сьогодні в світі кількість  хворих на РС перевищує 1 млн. Поширеність  РС у більшості країн світу постійно збільшується. Серед хворих переважають жінки віком 20-35 років (близько 80%) і чоловіки 35-45 років; середній вік дебюту РС становить 29-33 роки. За різними даними до 18 років захворювання спостерігається у 2,7-6% випадків, старше 59 років – у 0,6%. Кількість нових випадків РС збільшується в середньому з 2,0-2,2 до 3,4 на 100 тис. населення на рік; у деяких країнах Північної Європи – до 5-8 нових випадків. При цьому зростання захворюваності спостерігається не лише в традиційних для РС регіонах та етносах, але й у зонах, раніше вільних від нього [1, 2, 3, 4]. Особливе занепокоєння викликає збільшення захворюваності серед дітей та підлітків.

За даними ВООЗ, з-поміж усіх неврологічних  захворювань основною причиною стійкої  інвалідизації осіб молодого віку є саме РС. Через 10 років від початку захворювання 30-37% хворих здатні пересуватися лише зі сторонньою допомогою, 50% мають труднощі у виконанні професійних обов’язків, понад 80% змушені змінити роботу. Через 15 років лише 50% хворих зберігають здатність працювати, обслуговувати себе і вільно пересуватися без сторонньої допомоги. Смертність від РС у середньому становить 2 випадки на 100 тис. населення на рік [5].

РС є мультифакторіальним  захворюванням, в ініціюванні та розвитку якого важливу роль відіграють вірусна інфекція, спадкова схильність, а також зовнішні чинники, зокрема екологічні. В той же час питання етіології РС дотепер залишається дискусійним. Нині не викликає сумнівів той факт, що РС є не лише запальним, а й нейродегенеративним захворюванням, що призводить до загибелі аксонів. При цьому аксональне пошкодження спостерігається вже на початкових етапах захворювання. Запальні і дифузні дегенеративні зміни в головному і спинному мозку призводять до розвитку в них атрофічного процесу [6, 7, 8].

Отже, зважаючи на високу поширеність РС в осіб молодого працездатного  віку, а також у підлітковому і  дитячому віці, прогресуючий перебіг, що призводить до інвалідизації, РС є  не лише медичною, а й загальнодержавною  соціальною проблемою. З огляду на це, визначення єдиних поглядів на виникнення і розвиток РС, створення загальних підходів діагностики і лікування цього захворювання є актуальним завданням сучасної неврології і медицини в цілому.

Розсіяний склероз (РС) уражає, в основному, людей молодого працездатного віку і на певному етапі свого розвитку неминуче призводить до інвалідності та втрати здатності хворих осіб до пересування й самообслуговування (Волошина Н. П., Левченко І. Л., Евтушенко С.К., Деревянко И.Н., Міщенко Т.С., Соколова Л.І., Шмидт Т.Е., Яхно Н.Н.). Кожного року в Україні кількість хворих збільшується на 1000. Вивчення етіології РС базується, першою чергою, на аналізі його зовнішніх факторів ризику. За даними досліджень (Гусев Е.И., Западнюк Б.В.) серед них найбільше значення має екологічна характеристика зони проживання. Проте до теперішнього часу роль ні одного із зовнішніх факторів у розвитку РС не є достовірно доведеною, а дані літератури вкрай суперечливі.

Останнім часом почали з'являтися повідомлення про виявлення  авто-антитіл (АТ), здатних каталізувати розщеплення ДНК та білків, які отримали назву каталітично активних АТ або абзимів (Невинский Г.А., Suzuki H., 1994). Незважаючи на те, що роль анти-ДНК-антитіл в ушкодженні тканин не завжди вдається довести, ці антитіла вважаються надійними маркерами ряду захворювань, оскільки часто виявляються ще до перших проявів імунопатологічного процесу (Райт А.). Описано важливу роль автореактивних абзимів у патогенезі РС, так як вони можуть руйнувати автоантигени мієліну і впливати на В-клітини (Archelos J.J.).

Останнє десятиріччя  відзначилося різким підвищенням можливостей  неврологів у використанні патогенетичного  лікування РС, що вперше дозволило  певною мірою контролювати активність патологічного процесу при цьому  захворюванні (Винничук С.М., Завалишин И.А., Переседова А.В.). У лікуванні РС препарати, які змінюють перебіг РС, так звані модифікуючі медикаментозні засоби, є препаратами першого вибору, поки методом доказової медицини не доведено переваги інших методів лікування. Одним із таких препаратів є Бетаферон (Shering, Німеччина). Клінічній ефективності цього препарату при РС присвячено велику кількість досліджень, проте питання його впливу на цитотоксичні властивості Ig плазми крові хворих на РС залишається не дослідженим.

Об’єкт дослідження – особи, що страждають розсіяним склерозом.

Предмет дослідження – ефективність застосування комплексної програми фізичної реабілітації хворих із розсіяним склерозом. 

Мета дослідження – розглянути методи фізичної реабілітації при розсіяному склероз і на основі наукової та методичної літератури й узагальнення досвіду науковців розробити комплексну програму фізичної реабілітації хворих розсіянням склерозом. 

Завдання дослідження:

• проаналізувати сучасні уявлення про фізичну реабілітацію при розсіяному склерозі;
• охарактеризувати розсіяний склероз як медико-соціальну проблему в Україні і в світі;
• дати клінічну характеристику захворювання, ускладнення, порушення рухових і чутливих функцій;
• визначити фактори ризику захворювання і проблематика занять ЛГ з даною категорією людей;
• розробити орієнтовну програму фізичної реабілітації для осіб, що страждають розсіяним склерозом;
• описати реабілітаційні методи при розсіяному склерозі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СУЧАСНІ  УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ ПРИ РОЗСІЯНОМУ СКЛЕРОЗІ

 

1. Розсіяний склероз як медико-соціальна проблема в Україні і в світі

 

За даними МОЗ України, в останні роки спостерігається  тенденція до зростання захворюваності РС в Україні. Так, якщо в 1999 р. було зареєстровано 16 701 випадок захворювання на РС (41,12 на 100 тис. населення), то в 2004 р. – 18 144 (47,8 на 100 тис. населення), а у 2005 р. – 18 394 випадки (з них 1,5-5% дітей), що становить 48,4 хворих на 100 тис. населення. У 2005 р. було зареєстровано 1145 нових випадків захворювання на РС, що становить 3 випадки на 100 тис. населення. Лише за останні 5 років показники поширеності РС в Україні зросли на 2,8%. За останні 20 років поширеність РС в Україні збільшилась у 2,5 разу.

Показники поширеності  і захворюваності РС розрізняються  в різних регіонах країни. Так, у деяких центральних і західних областях України ці показники на 100 тис. населення в 3-5 разів більші, ніж у південно-східному регіоні [1, 2, 3] (табл. 1.1).

Згідно з традиційним  розподілом на зони поширеності РС Полтавська, Житомирська, Хмельницька, Київська, західні області та м. Київ належать до зони високого ризику, решта областей України – до зони середнього ризику.

Таким чином, тенденція  неухильного зростання РС у нашій  країні, розширення вікового діапазону (від 5-7 до 55-60 років), непередбаченість перебігу з раптовими загостреннями, важкі соціально-економічні умови, погіршення екології дають усі підстави прогнозувати подальший несприятливий розвиток ситуації з появою значної кількості тяжких та атипових форм цього захворювання. Неухильне прогресування РС, високий рівень інвалідизації у молодому віці свідчать про недостатню ефективність заходів, що вживаються в Україні для їх подолання.

На сьогодні середньорічна  вартість лікування одного хворого  на РС становить приблизно 86 тис. грн, з яких 75 тис. витрачається на сучасні препарати імуномодулюючої дії.

З огляду на все вищенаведене першочерговими завданнями, що стоять перед неврологами, системою охорони  здоров’я, громадськими організаціями  та українським суспільством у цілому, є:

• прийняття державної і регіональних програм надання допомоги пацієнтам із РС;
• створення українського реєстру хворих на РС;
• ухвалення єдиних стандартів діагностики та лікування РС і запровадження їх у клінічну практику;
• створення регіональних центрів РС, всеукраїнського координаційного центру (комісії, ради);
• забезпечення спеціалістів, у тому числі лікарів суміжних спеціальностей (сімейних лікарів, офтальмологів, психіатрів, лікарів загальної практики, спеціалістів діагностичних відділень тощо) необхідною інформацією про клінічні та діагностичні прояви РС, що дасть змогу виявляти захворювання на більш ранніх стадіях, вчасно призначати необхідну терапію, запобігаючи розвитку незворотних неврологічних порушень;
• використання сучасних лабораторно-інструментальних діагностичних методів дослідження (передусім магнітно-резонансна томографія (МРТ) зі штучним контрастуванням);
• своєчасне призначення ефективної імуномодулюючої терапії на ранніх стадіях РС для запобігання загостренням і прогресуванню захворювання;
• забезпечення соціальних гарантій у суспільстві, що дадуть змогу лікарю в разі потреби своєчасно призначати необхідне якісне лікування;
• забезпечення захисту пацієнта від сумнівних методів та засобів лікування, гарантії необхідних ліків, безпечність яких доведено методами доказової медицини, зведення до мінімуму ризику формування незворотних неврологічних порушень та інвалідності;
• гарантований доступ пацієнта до правдивої інформації щодо діагностики та лікування РС;
• забезпечення можливості психологічної та фізичної реабілітації;
• створення регіональних реабілітаційних відділень;
• інтеграція з міжнародними організаціями лікарів.

 

2. Клінічна характеристика захворювання, ускладнення, порушення рухових і чутливих функцій

 

На користь вірусної етіології РС свідчать описані епідемічні спалахи захворювання, зв’язок його дебюту або загострення з перенесеною вірусною інфекцією, створення різних вірусоіндукованих моделей експериментального алергічного енцефаломієліту, ідентифікація вірусів і противірусних антитіл у хворих. На доказ вірусної концепції РС автори численних клінічних досліджень наводять дані про підвищення титру антитіл до вірусів кору, краснухи, паротиту, вітряної віспи, простого герпесу, грипу і парагрипу. Гіпотетично передбачається контакт із вірусом під час внутрішньоутробного періоду або в ранньому дитинстві з подальшою персистенцією вірусу і розвитком захворювання після тривалого латентного періоду. Виникнення РС нерідко асоційоване з вірусом Епштейна-Барр, який найімовірніше провокує або моделює аутоімунний процес при РС. Очевидно, аутоімунний процес «запускає» не один конкретний вірус, а їх поєднання або ще не відомий вірус [5, 6].

Про генетичну схильність до РС свідчать насамперед сімейні випадки, що становлять 2-5%, при цьому жінки в таких  сім’ях хворіють у            5-6 разів частіше, ніж чоловіки; найбільший ризик захворювання мають родичі першого коліна споріднення, передусім брати і сестри. За даними статистичних досліджень, якщо ризик захворювання на РС для популяції у цілому становить менше 0,2%, то в сім’ях хворих ризик розвитку захворювання для трьох поколінь – 20%. Дослідження серед близнюків показали, що ризик конкордантності при РС у монозиготних близнюків значно вищий (25-40%), ніж у гетерозиготних (3,3-4,7%), у яких він практично не відрізняється від інших братів і сестер [4, 5].

Серед зовнішніх чинників, що відіграють певну роль у розвитку РС, виділяють  географічні та екологічні (збільшення частоти виявлення захворювання в екологічно забруднених районах) [7]. Поширеність РС значно коливається  в різних країнах, при цьому має місце «градієнт широти» – збільшення поширеності РС у міру віддалення від екватора. З огляду на це виділено територіальні зони ризику РС залежно від його поширеності. Найбільше поширення РС спостерігається на територіях із прохолодним і вологим кліматом порівняно з теплим і сухим та холодним і сухим [4, 5, 6, 7].

На сучасному етапі  завдяки фундаментальним дослідженням у галузі молекулярної біології, імунології, біохімії і генетики досягнуто значного прогресу в розумінні механізмів розвитку демієлінізуючого процесу і розробці нових терапевтичних підходів стратегічної спрямованості, що дають змогу впливати на характер розвитку РС у перспективі. Незважаючи на те що процеси, які відбуваються при РС у ЦНС, вимагають подальшого вивчення, безперечним є той факт, що в розвитку захворювання важливу роль відіграє імунна аутоагресія з пошкодженням мієліну та аксонів. Саме аксональне пошкодження при РС призводить до формування незворотного неврологічного дефіциту та зростаючої інвалідності [8, 9, 10, 11, 12].