Модель соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми

Гуманітарний факультет

Кафедра загальної та соціальної педагогіки

 

 

 

Курсова робота

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО  ПАТРОНАЖУ СІМЕЙ З РОЗУМОВО ВІДСТАЛИМИ ДІТЬМИ

 

 

                                                              

 

                                                                 Студентки III курсу                                   

                                                                  Науковий керівник:  

 

 

 

 

 

 

 

Львів - 2012

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Соціально-педагогічний аспект патронажу сім’ї з особливими потребами

1.1.Соціально-педагогічний патронаж та його мета

1.2. Функції та етапи  проведення соціально-педагогічного  патронажу сімей з розумово відсталими дітьми

1.3. Положення розумово відсталої дитини в сім'ї

Розділ 2. Характеристика та особливості сімей з розумово відсталими дітьми

2.1. Допомога соціального-педагога у вихованні розумово відсталої дитини в сім'ї

Розділ 3. Модель соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми

 

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасне суспільство з  його потужно зростаючою інформаційною  та технологічною насиченістю ставить  дедалі вищі вимоги щодо життєвої (передусім  розумової) компетентності громадян.

Соціально-педагогічний патронаж в  системі освіти є складовою  соціального супроводу у сфері  освіти і виховання дітей, отже, спрямований, згідно із Законам України «Про соціальну  роботу з дітьми та молоддю» (ст. 1), на створення соціальних умов для задоволення  законних інтересів, свобод, реалізації права дитини на освіту в системі  освіти, на розвиток дитини і сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільству у вихованні дітей, їхній адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам та особам, які їх замінюють.

Процес соціального супроводу дітей з розумовою відсталістю є системою передавання суспільством соціального досвіду з урахуванням особливостей та потреб цих дітей за рахунок активної їх участі та забезпечення адекватних умов, у результаті чого діти долучаються до всіх соціальних систем, структур, соціальних зв'язків, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття як особистості.

Актуальність нашої теми зумовлена проблемою багатьох сімей, котрі виховують дітей з розумовою  відсталістю. Багато хто з батьків  не знають, як правильно виховувати таку дитину, як пристосувати її до життя  в соціумі, які спеціалісти та заклади займаються з такими дітьми. Вважаємо, що ця тема є мало опрацьованою, тому хочемо висвітлити цю тему в даній  роботі.  Проблему соціально-педагогічного  патронажу сімей з розумово відсталими дітьми висвітлено різними авторами. Зокрема: Власова Т.А., Мастюкова Р. М., Опанасюк Г., Юрків Я.І. та іншими.

Об’єкт – cоціально-педагогічний патронаж сімей з розумово відсталими дітьми

Предметом дослідження є консультативне інформування сімей з розумово відсталими дітьми.

Метою даної роботи є дослідити соціально-педагогічний патронаж сімей.

Завдання:

1.Визначити соціально-педагогічний аспект патронажу сім’ї з особливими потребами.

2.З’ясувати функції та етапи проведення соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми.

3.Визначити, яку допомогу  надає соціальний педагог   у вихованні розумово відсталої  дитини.

  В даній роботі ми намагалися на основі підібраної літератури осмислити завдання, які здійснює соціально-педагогічний патронаж.

Структура нашої роботи, окрім вступу, висновків, списку використаної літератури складається із двох теоретичних і одного практичного розділу.

Перший розділ складається  з трьох підрозділів. У ньому  ми визначаємо

соціально-педагогічний аспект патронажу сім’ї з особливими потребами.

Другий розділ складається  із одного підпункту. В цій частині  ми визначаємо характеристику та особливості сімей з розумово відсталими дітьми.

В третьому розділі висвітлюємо  модель соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми.

 

 

 

 

Розділ 1. Соціально-педагогічний аспект патронажу сім’ї з особливими потребами

1.1.Соціально-педагогічний  патронаж сімей та його мета

Термін «патронаж» походить від французького patrone  − заступник, заступництво. Під патронажем розуміється система соціально-педагогічної допомоги і підтримки людини, спрямована на попередження ускладнень, рецидивних проявів у процесі активної роботи людини по вдосконаленню, подоланню особистісних проблем, а також на закріплення і подальший розвиток у неї навичок соціально-педагогічної роботи над собою.¹

Патронаж як комплекс дій  щодо надання соціальних послуг на стабільній та регулятивній основі протягом тривалого часу у структурному плані  містить ряд ієрархічних ланок  і має родову й видову структуру.

Соціальний патронаж –  особлива форма захисту прав особистості, майна недієздатних та інших громадян у випадках, передбачених законом. Патронаж передбачає проведення в домашніх умовах профілактичних, оздоровчих санітарно-просвітницьких заходів, надання соціальних послуг.

Соціально-педагогічний патронаж сімей здійснюється з урахуванням  їх належності до певних груп (багатодітні, малозабезпечені тощо) на основі спостережень із метою виявлення фізичного  та психологічного стану членів сімей, характеру батьківсько-дитячих стосунків, забезпечення нормального сімейного  виховання.²

Психолого-педагогічний патронаж виконує різноманітний вид роботи, а саме:

• профілактику;
• діагностику (індивідуальну і групову);
• психолого-педагогічну просвіту;
• формування психолого-педагогічної культури;
• розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів, вихователів, шкільних психологів, батьків. ³

Психолого-педагогічний патронаж є не простим поєднанням різноманітних методів діагностико-корекційної роботи з дітьми, а виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань особистісного розвитку, виховання, соціалізації.

Завдання формування самостійної, відповідальної та соціально мобільної  особистості, здатної до соціалізації в суспільстві та активної адаптації  на ринку праці, визначає необхідність широкого використання під час психолого-педагогічного  патронажу різноманітних програм розвитку соціальних навичок, здатності до особистісного самовизначення і саморозвитку.

Психолого-педагогічний патронажу особистісного розвитку і виховання дитини має розглядатись як супровід міжособистісних взаємин (їх розвиток, корекція, взаємовплив).

Об'єктивна потреба в  організації соціального патронажу  визначається тим, що клієнти (потенційні або реальні) часто бувають не здатні самостійно усвідомити небезпеку  свого становища як для себе, так  і для оточуючих.

Об'єктом соціального  патронажу має бути будь-яка людина або сім'я у випадку реальної загрози появи, а тим більше, фактичного виникнення складної життєвої ситуації, в тому числі ситуацію кризи.

Пріоритет у встановленні соціального патронажу повинні  мати, по-перше, сім'ї як фундаментальний суспільний інститут, від благополуччя якого залежить соціальне, моральне, і, в підсумку, економічне благополуччя держави, і, по-друге, діти — найменш захищена й найбільш уразлива частина населення, майбутнє країни. Проте це не виключає необхідності проведення соціального патронажу й всіх інших груп і категорій населення, які потребують цього, наприклад, самотніх людей похилого віку, інвалідів.

Процес соціального патронажу  забезпечується застосуванням ряду методів: корекція, психотерапія, навчання, моделювання, спонукання, рефлексія, посередництво, розвиток у клієнтів соціальних і  особистісних навичок, створення ситуацій, які допомагають знизити почуття тривожності у клієнтів, соціально-психологічний супровід тощо.

Під час здійснення патронажу  використовуються різні форми соціально-педагогічної роботи: бесіда, консультування, поради, надання інформації, залучення в соціально активну діяльність та ін.

Домінуючу роль у соціальному патронажі відіграє процес прямого (безпосереднього) і опосередкованого спілкування фахівців з клієнтами, що має багатогранний і різноплановий характер (вербальні, практичні, письмові, посередницькі й інші дії).

Патронаж сім'ї й дітей  має інтегративний характер, оскільки будь-які його технології й форми спрямовані як на поліпшення фізичного й матеріального становища клієнтів, зміцнення духовно-моральних засад їхньої особистості, так і на створення психологічного комфорту, підвищення психологічного тонусу й формування атмосфери довіри, взаєморозуміння, зміну мотивації, відволікання від небажаних переживань, а в цілому ряді випадків – на навчання й виховання. Залежно від ситуації різні технології й форми патронажу можуть застосовуватися як у комплексі, так і окремо. Сьогодні частіше використовуються дві класифікації патронажу сім'ї і дітей, на основі яких можна розробляти і впроваджувати спеціалізовані дослідницькі, профілактичні і підтримуючі програми.

Перша класифікація ґрунтується  на характері тих дій, що здійснюються щодо сім'ї і дітей групи особливого ризику — клієнтів патронату. Вона містить такі види патронажу, як власне соціальний, медико-соціальний, соціально-педагогічний, соціально-психологічний, соціально-економічний.

Друга класифікація ґрунтується на характеристиці об'єктів патронажу. Вони класифікуються за віком (діти, підлітки, старі), за статевою приналежністю (дівчата, хлопці, чоловіки, жінки), за медичними показниками (інваліди, вагітні жінки та ін.), за соціальним статусом (бездоглядні діти, жертви насильства та ін.), за сімейними проблемами (неблагополучні родини, діти батьків-алкоголіків та ін.).

Крім двох основних класифікацій, у ряді випадків патронаж систематизується за обставинами, у яких проходять  патронажні дії, наприклад, домашній патронаж хворих дітей і старих, патронаж в умовах вуличної роботи з безпритульними дітьми і підлітками, патронаж сімей в умовах тимчасового проживання в них дитини.

Медико-соціальний патронаж застосовується до хворих і фізично неповноцінних членів сім'ї, у тому числі дітей (інвалідів), що потребують систематичного і повсякденного догляду. Він включає доставку медикаментів, надання гігієнічних послуг, доставку продуктів, виконання нескладних фізичних вправ, тобто всього того, що людина не спроможна зробити у зв'язку з тим станом, в якому вона перебуває в певний момент.

Соціально-психологічний  патронаж реалізується в різних формах довгострокової психологічної і соціальної допомоги клієнтам, що умовно поділяються на кризові, стресові та проблемні групи. Найчастіше соціально-психологічний патронаж у літературі називають соціально-психологічним супроводом. Він містить: а) поради щодо кращого способу дій у сформованій ситуації; б) надання інформації, що цікавить клієнта; в) внесення системних змін (вплив на системи, що викликають у клієнта кризу й емоційну напругу, тобто робота з організаційного прояснення розвитку конфліктної ситуації); г) психологічне і психосоціальне консультування; д) допомога у плані розвитку в клієнта соціальних і особистісних навичок, що дозволяють йому справлятися з кризами.

Власне, соціальний патронаж передбачає вивчення і з'ясування ситуації з урахуванням соціального і  психологічного стану клієнта при  використанні засобів, що знижують рівень тривожності і надають емоційну підтримку; надання конкретної (за необхідності – оперативної й екстреної) допомоги, спрямованої на вирішення специфічних кризових проблем при домінуванні прямого впливу і мобілізації всіх наявних у сім'ї ресурсів для “потрібних” змін у взаєминах, а також досягнення оптимального функціонування в се-редовищі; надання послуг профілактичного плану, мається на меті не тільки задоволення потреб, пов'язаних з актуальною кризовою або критичною ситуацією, але і стабілізація сприятливих тенденцій і закріплення успіхів, зменшення або усунення факторів ризику (навчання, моделювання, спонукання, посередництво й ін.); об'єднання зусиль учасників патронажу, налагодження їх взаємодії при вирішенні проблем клієнта залежно від характеру цих проблем і для забезпечення комплексного підходу (наприклад, економічного і культурно-освітнього – з одного боку, психологічного і психосоціального – з іншого).

Соціально-педагогічний патронаж здійснюється з метою надання всебічної допомоги дітям, що потрапили в особливо скрутну ситуацію, силами спеціалістів, що орієнтуються на власні педагогічні можливості, а також на ресурси соціально-педагогічного простору. Він сприяє залученню дітей до діяльності, що завдяки привертанню уваги, схваленню і повазі з боку оточуючих, а також виключенню покарань і “виправлень“ допомагає їм повною мірою проявити свої задатки, якості, інтереси і створює максимальні умови для життєдіяльності.

Метою соціального патронажу є створення умов для подолання кризової ситуації у клієнтів в результаті діяльності служб, що здійснюють патронаж, а також власних зусиль суб’єктів патронажу. Він спрямований на активне освоєння, а потім і повсякденне застосування знань, умінь і навичок, прийомів самодопомоги, самореалізації сімейного життя й власної життєдіяльності, які формуються в клієнтів у процесі цілеспрямованої патронажної роботи.