Модель соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми

  4.Здійснення особистісного зростання матері в процесі взаємодії зі своєю дитиною, в процесі його навчання і виховання з допомогою психолога; перехід матері з позиції переживання за недуга дитини в позицію творчого пошуку реалізації його можливостей.

5. Трансформація освітньо-виховного процесу, що реалізовується матір'ю по відношенню до дитини, в психотерапевтичний процес по відношенню до себе самої; творча діяльність матері, спрямована на її дитину, допомагає їй самій, лікуючи її від негативного впливу психологічного стресу.

  Форми індивідуальної роботи з батьками: ⁹

• Демонстрація матері прийомів роботи з дитиною.
• Конспектування матір'ю уроків, що проводяться педагогом.
• Виконання домашніх завдань зі своєю дитиною.
• Читання матір'ю спеціальної літератури, рекомендованої педагогом.
• Реалізація творчих задумів матері в роботі з дитиною.

У психолого-педагогічній роботі фахівця з матір’ю можна виділити три основні етапи:

Перший етап спрямований  на залучення матері до навчального  процесу. Педагог повинен переконати матір хворої дитини в тому, що саме в ній дуже потребує її малюк, що крім неї, цим процесом зайнятися нікому.

 Другий етап. Формування  захоплення матері процесом розвитку  дитини. Педагог показує матері  можливість існування маленьких,  але дуже важливих для її  дитини досягнень.  Мати навчається  відпрацьовувати вдома з дитиною  ті завдання, які дає психолог.

 Третій етап характеризується  розкриттям перед матір'ю можливості  особистого пошуку творчих підходів  до навчання її дитини та  особистої участі в дослідженні  його можливостей. 

  Саме прояв творчості, на думку Ткачової В.В., дозволяє матері при настільки тривалому стресі нейтралізувати негативний внутрішній психологічний стан, переструктурувати свою ієрархію установок і цінностей.

 

 

 

 

 

Розділ 3. Модель соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми

Поява в сім'ї дитини з  певними фізичними чи психічними вадами є причиною стресів. З метою попередження негативних наслідків цієї проблеми, сім'ї надається допомога соціального педагога, який оперативно має входити в життєву ситуацію і допомогти мобілізувати всі сили на підтримку батьків і дитини.

Звичайно, в цій ситуації психологічна допомога є домінуючою. Проте і втручання соціального  педагога є виправданим, оскільки допомога має бути не тільки глибоко психологічною, скільки комплексною і широкою за обсягом проблем та учасників подій, чию увагу потрібно привернути до проблеми сім'ї.

Щоб попередити відмову від  дитини і залучити сім'ю до процесу роботи з дитиною, необхідно, щоб вона мала реальну уяву про перспективи дитини і про ту роль, яку сім'я може відіграти в її житті. Головним у цій ситуації є допомога сім'ї подолати пригніченість, розгубленість, відчай, допомогти батькам зайняти активну позицію щодо реабілітації дитини.

З цією метою спеціаліст Центру надає освітню інформаційну допомогу, яка дозволяє сім'ї “побачити” етапи відновлювального лікування і перспективу дитини, повідомляє про можливості визнання тимчасової інвалідності і пов'язаних з нею пільг. Крім того, і соціальний педагог, і соціальний працівник виступають посередниками між іншими спеціалістами, установами і сім'єю.

Таким чином, соціальний педагог шляхом застосування прямої освітницької і посередницької допомоги досягає ефекту психологічної підтримки, впливає на почуття сумніву і страху, які заважають контролю над ситуацією. Крім того, сім'я може бути залучена до програми сімейної терапії і навчальних тренінгів, метою яких є налагодження контактів між сім'ями та вирішення прихованих проблем, які з'являються в кризових ситуаціях.

Звичайно, що у кризовій ситуації кожна сім'я потребує особливої уваги і різного рівня активності в допомозі.

Втручання в кризову ситуацію, зазвичай, є першою сходинкою у  взаємодії соціального педагога з сім'єю, яка виховує дитину з особливими потребами. Наступною сходинкою є проблемно-орієнтовна модель взаємодії, яка також належить до короткотермінової стратегії роботи, протяжність якої не перевищує 4 місяців і передбачає приблизно 10–12 контактів з клієнтом.

 

Проблемно-орієнтовна модель має на меті вирішення суто практичних питань, тобто зосередження лише на тій проблемі, яку усвідомить клієнт, над якою він готовий працювати. Саме в цей період клієнт переходить до вирішення ряду проблем самостійно, що свідчить про результативність роботи спеціаліста.

Основний принцип роботи з сім'єю полягає в концентрації уваги на пом'якшенні основних проблем шляхом визначення досить простих завдань. А поступовий перехід до вирішення складних завдань переконує клієнта у його спроможності долати з проблеми.

Соціальний педагог в  межах соціально-педагогічної моделі поєднує в єдину систему методи роботи з окремим індивідом (одним із батьків чи дитиною), сім'єю загалом, а також із сім'єю і її найближчим оточенням. Звичайно, робота з усією сім'єю потрібна, якщо назріла кризова ситуація у стосунках членів сім'ї, порушився стиль виховання, поганий психологічний клімат тощо¹⁰.

Важливим методом цієї моделі є укладання угоди між спеціалістом, який надає допомогу і клієнтом – в такому випадку сім'єю чи її окремим представником. Угода повинна містити¹¹:

• опис стрижневої проблеми (чи проблем), яка має вирішуватись;
• мету і завдання спроектованої роботи;
• процедури і методики, які будуть застосовані;
• вимоги до клієнта і спеціаліста, визначення ролей кожного з них у процесі вирішення проблеми (для соціального педагога – це, переважно, зустрічі, бесіди, листи, оформлення документів, те-лефонні контакти тощо);
• обумовлюються також терміни спільної діяльності і дії на випадок, якщо угода буде порушена однією зі сторін.

Звичайно ж, угода визначає відносини, а не їхній зміст. Хоча, на жаль, часто цей метод в роботі соціального педагога ігнорується.

Довготривалі форми роботи потребують довготривалого спілкування з клієнтом (від 4-х місяців і більше) і, переважно, базуються на психолого-соціальному підході. Психо-соціальна модель взаємодії з клієнтом передбачає повніше розуміння людей у контексті існуючої дійсності і використання цих знань у допомозі клієнту. Таким чином, основна ідея цієї моделі в тому, щоб зрозуміти людину в ситуації, пов'язати її почуття, переживання, вчинки з впливом довкілля і, виявивши причинно-наслідкові зв'язки, знайти вихід із несприятливого становища.

У межах цієї моделі аналізується не лише сучасне, але й минуле клієнта, для чого можна використати метод  генограм сімейного дерева.

Основне завдання цієї моделі – зміна клієнта у конкретному випадку сімейної системи, адаптуючи її до виконання своєї специфічної функції – реабілітації дитини-інваліда.

Використання у роботі соціального педагога різних моделей методів і форм роботи свідчить, що його участь у комплексній реабілітації сімей, які виховують дітей з розумовою відсталістю, з метою підвищення їх соціальної адаптації може давати помітні соціально значущі і педагогічні результати.

В умовах низької мотивації  звернення сімей за соціально-педагогічною, психологічною допомогою доцільно застосувати таку модель роботи з  сім'єю, як патронаж (або послуга  клієнту вдома). Така модель діяльності практикується педіатричними службами, центрами соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів. В межах  патронажу можуть надаватися різні  види освітньої, психо-логічної, посередницької допомоги. Саме патронаж дає змогу мобілізувати сім’ю на подолання проблем у природних умовах і може продовжуватися досить тривалий час.

Здійснення патронажу  потребує дотримання низки етичних  принципів: самовизначення клієнта, добровільність прийняття допомоги, конфіденційність, тому завжди слід інформувати сім'ю про візит спеціаліста і його цілі.

Таким чином, можна стверджувати, що патронаж – одна із форм роботи соціального  педагога, яка проявляється у відвідуванні клієнта вдома з діагностичними, контрольними адаптивно-реабілітаційними цілями, що дозволяє налагоджувати і підтримувати тривалі зв'язки з клієнтом, своєчасно виявляючи його проблемні ситуації, надаючи термінову допомогу.

В даній роботі ми проводили  дослідження за допомогою анкетування (ДОДАТОК). Анкетування проводилось  на батьках, котрі виховують дітей  з розумовою відсталістю та відвідують  Львівський міський центр реабілітації «Джерело».

За результатами анкетування  було виявлено, що з опитуваних десяти сімей: 60% − неповні сім’ї, та 40% − повні сім’ї, отже можна припустити, що народження дитини з особливими потребами може супроводжувати розлучення цих сімей.

 За допомогою діаграми  зобразимо, від кого батьки  дізналися про центр реабілітації  «Джерело»:

Діаграма1. Інформативність  сімей, щодо центрів реабілітації

¹ Капська А.Й.Соціальна педагогіка. Київ 2009. с.416.

² Опанасюк Г.Соціальний патронаж сімей // Соціальний педагог (2010/11) 41.

³ Власова Т. А. , Певзнер М. С. Дети с отклонениями в развитии. Москва 1973. с.136

⁴ Сорочинська В. Є.Організація роботи соціального педагога. Київ 2005. с.35.

⁵ Вулканова В.В. Абетка соціального педагога. Харків 2011. с.85.

⁶ Функції соціального інспектування у соціально-педагогічному патронажі // http://uadocs.exdat.com/docs/index-411453.html ( 27 квітня 2012)

⁷ Капська А.Й.Соціальна педагогіка. Київ 2009. с.421.

⁸ Мастюкова Р.М. Сімейне виховання дітей з відхиленнями у розвитку. Москва. 2004. с.55

⁹ Мастюкова Р.М. Сімейне виховання дітей з відхиленнями у розвитку. Москва. 2004. с.63

¹⁰ Холостовой. Е. И. Социальная работа с инвалидами: Настольная книга для родителей. Москва 1998. с.96

¹¹  Капської А. Й. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями. Київ 2003. с.178