Предмет соціальної психології та етапи становлення цієї науки

1. Предмет соціальної психології та етапи становлення цієї науки

Виникнувши на стику наук психології та соціології, соціальна психологія досі зберігає особливий статус. Така неоднозначність положення дисципліни має багато причин. Одна з них - існування класу фактів життя, які можуть бути досліджені лише за допомогою об'єднаних зусиль двох наук: психології та соц

Це створює труднощі як у визначенні предмета соціальної психології, так і у виявленні кола її проблем.

Потреби практики суспільного розвитку диктують необхідність дослідження прикордонних проблем. Запити на сп дослідження слідують з області промислового вироб, сфер виховання, змі, області демографічної політики, спорту, сфери обслуговування і т. д.

Специфіку сп умовно можна позначити як вивчення закономірностей поведінки та діяльності людей, обумовлених включенням їх у соціальні групи, а також психологічних характеристик самих цих груп.

сп як самостійна галузь почала формуватися в кінці XIX ст.

Дослідження соціально-психологічних наукових проблем почалося в XIX ст., Коли соціологи, психологи, філософи, літературознавці, етнографи, медики стали аналізувати психологічні феномени великих соціальних груп і особливості психічних процесів і поведінки людини залежно від впливу навколишніх людей. Необхідна була інтеграція соціології та психології, оскільки психологія досліджує психіку людини, а соціологія - суспільство.

Основні етапи розвитку сп як науки розглянуті нижче.

Перший етап - становлення соціальної психології як науки (з середини XIX ст. По 1908 р.). Визначаються предмет вивчення і основні проблеми. Більшість робіт з сп було видано в перший період розвитку

Другий етап (до середини 40-х рр.. XX ст.) Характеризується появою наукових соціально-психологічних шкіл, орієнтованих як на розробку фундаментальної теорії, так і на прикладні аспекти дослідження.

Третій етап (з середини 1940-х рр.. До наших днів) пов'язаний з вирішенням практичних завдань, роботою на соціальне замовлення. Розробляються малі теорії, що мають конкретне прикладне значення: соціально-психологічні особливості керівництва дитячої групою, психологія бізнесу, психологія реклами, психологія формування громадської думки та ін

2 – 5 .Етапи Соціальну психологію можна вважати однією із найдревніших областей знань, адже, як тільки люди почали поєднуватися в якісь більш-менш стабільні первісні співтовариства (родини, племена тощо), виникла необхідність у взаєморозумінні, регулюванні відносин усередині співтовариств і між ними. Отже, із цього моменту людської історії почалася й СП, спочатку у вигляді примітивних повсякденних уявлень, а потім у формі розгорнутих суджень і концепцій, що включалися у вчення стародавніх мислителів про людину, суспільство й державу.              3  стадії в еволюції цієї науки.         Е.Холландер

·        соц філософія (емпіричні передумови соціп) VI ст. до н.е. – сер XIX ст.;

·        соціальний емпіризм (описова соцп) 50-60 р. XIX ст. – 20 р. XX ст.;

·        соціальний аналіз (експериментальна сп ) 20 р. XX ст. – наші дні.

1  накопиченням сп знань. Так, ще у первісних суспільствах люди зіткнулися з соціально-психологічними явищами й спробували їх використати. в системі давніх релігій використовувалися такі форми масового настрою, як схильність до психологічного зараження, обряди; табу стають регуляторами спілкування, оратори використовують секрети впливу на публіку. зародження у надрах філософ., поступове відділення від неї.Родоначальниками є Платон і Аристотель.

Платон (V-IV в. до н.е.) підкреслював перевагу держави над особистістю,

Аристотель (IV в. до н.е.) вважав людину соціальною від природи, Розбіжності у поглядах цих філософів не слід перебільшувати, однак вони заснували дві різні традиції соціальної думки, які стали називатися підходом:

а) центрованому на соціумі (перевага суспільних структур над індивідуальним досвідом та поведінкою);

б) ..  на особистості (соц системи через особистісні процеси і функції).

Ряд таких концепцій беруть свій початок від філософії гедонізму Епікура (IV-III ст. до н.е.) і знаходять висвітлення в поглядах Т.Гоббса (XVII ст.), А.Сміта (XVIII ст.), Дж.Бентама (ХVIII-ХIХ ст.):інструмент для виміру кількості задоволення й болю, одержуваних людьми. завдання держави полягали в тім, щоб створювати якомога більше задоволення або щастя для найбільш можливого числа людей.»

2 прогресом у розвитку наук, які відносяться до процесів суспільного життя

·        розвиток мовознавства (бурхливий розвиток капіталізму збільшив зв’язки між країнами, а відтак проблеми спілкування й взаєморозуміння, взаємовпливу між народами, що зумовило науковий пошук);

·        накопичення фактів у галузі антропології, етнографії археології (х-ки етнічних груп, зв'язок продуктів культури із традиціями й ритуалами тощо);

·        розвиток кримінології (капіталістичні відносини породили нові форми протиправної поведінки, і пояснення причин, з урахуванням псих х-к поведінки);

·        розвиток психіатричної практики (використання гіпнозу як специфічної форми навіювання. Був розкритий факт залежності психічної регуляції поведінки індивіда від керуючих впливів з боку іншого, тобто дослідження впритул підійшло до проблеми, що відноситься до компетенції соціальної психології).

Виникають перші теорії, 2наукові школи: німецька псих народів (М.Лацарус, Г.Штейнталь, В.Вундт), франко-італ псих мас (Г.Лебон, Г.Тард, В.Парето, С.Сігеле).

Психологія народів: головна сила історії – народ, що виражає себе в мистецтві, релігії, мовах, міфах, звичаях, індивідуальна свідомість – його продукт; завдання сп – вивч псих суті духу народу, законів протікання духдіялі народу.

Психологія мас: соц поведінка обумовлена наслідуванням ірраціональними моментами; скупчення людей – маса, що втрачає здібність до спостереження; поведінка людини в масі: знеособлення, переважання відчуттів над інтелектом, втрата відчуття відповідальності; маса хаотична, і їй потрібен вождь (еліта).

Кін XІX ст. концепції, які пояснювали рушійні сили соціальної поведінки. За Г.Тардом - наслідування, за Г.Леоном - навіювання, за У.Макдугалом інстинкти.

3 Стадія соціального аналізу. Експериментальна Становлення наукової сп сучасної.. початком вважають 1898 р-= перший експеримент. Н.Тріплетт у США досліджував вплив на продуктивність діяльності присутності інших людей(швидкість велосипедистів збільшується, коли їхній трек ближче до трибун. У 1908 р. виходить перший підручник У.Макдугала „Вступ до соціальної психології”, 1924 р. Г.Олпорт описує ефект соціальної фасилітації – взаємний вплив учасників групи Розширюється коло досліджуваних питань:

·        10-20-ті р. ХХ ст. – навіювання;

·        30-40-ві р. ХХ ст. – соціальна психологія груп, соціальні установки;

·        40-50-ті р. ХХ ст. – групова динаміка.

-дослідження у галузі міжособистісної привабливості, кохання, формування і керування першим враженням, атрибуції та аспектів соціального впливу.

У 1966 р. створюється Європейська асоціація експериментальної сп, а у 1973 р. виходить перший журнал „Європейський журнал сп”. 70-80-ті р. присвячені дослідженню статевих відмінностей і дискримінації за статевою ознакою.

4-5 Таким чином йшов розвиток соціальної психології на Заході та у США, у СРСР - особливим шляхом.- труднощі були пов’язані з виокремленням предмету дослідження. Можна виділити два етапи у дискусії про предмет соціальної психології: 20-ті р. ХХ ст. і кінець 50-х — початок 60-х р. ХХ ст. ці етапи мають не тільки історичний інтерес, але і допомагають зрозуміти місце сп в системі наукового знання і сприяють виробленню точнішого визначення її предмету.

У 20-ті рр., тобто в перші роки срср дискусія про предмет соціальної психології стимулювалась - саме життя в умовах післяреволюційного суспільства висунуло задачу розробки сп проблематики. Й ідейна боротьба тих років неминуче захопила сп знання. Це ідейна боротьба між матеріалістичною та ідеалістичною психологією, коли вся психологія як наука переживала період гострої ломки своїх філософських, методологічних підстав. НЕ дивлячись на суб'єктивне бажання багатьох психологів створити марксистську сп, не було так.

У 1962 р. відкривається перша лабораторія сп в ЛДУ, а у 1968 р. - перша кафедра в ЛДУ. У 1966р. вводиться науковий ступінь з сп

значення мала точка зору Г.І.Челпанова, який, захищаючи позиції ідеалістичної психології, запропонував розділити психологію на соціальну і власне психологію. СП повинна розроблятися в рамках марксизму, а власне психологія повинна залишитися емпіричною наукою, не залежною від світогляду і марксизму Ця точка зору була за визнання права сп на існування, проте ціною відлучення від марксистських філософських основ іншої частини психології.

На противагу поглядам Г.І.Челпанова виступили:

- В.О.Артемов, який вважав, що, оскільки, будучи інтерпретованою з погляду марксистської філософії, вся психологія стає соціальною, немає необхідності виділяти ще якусь спеціальну соціальну психологію: просто єдина психологія повинна бути поділена на психологію індивіда і психологію колективу;

- К.М.Корнілов, яким пропонувалося збереження єдності психології, але в даному випадку шляхом розповсюдження на поведінку людини в колективі методу реактології. Конкретно це означало, що колектив розумівся лише як реакція його членів на подразник, а задачею соціальної психології було вимірювання швидкості, сили і динамізму цих колективних реакцій;

- В.М.Бехтєрєв, який запропонував створити особливу науку – рефлексологію, певну галузь якої можна використовувати для вирішення соціально-психологічних проблем. Цю галузь він назвав „колективною рефлексологією” і вважав, що її предмет – це поведінка колективів, поведінка особистості в колективі, умови виникнення соціальних об'єднань, особливості їх діяльності, взаємовідношення їх членів.

 

Поступовий розвиток соціальної психології на Заході призвів до того, що її почали ототожнювати з буржуазією, тому дослідження у РССР були призупинені.

В кінці 50-х – на початку 60-х р. ХХ ст. розвернувся другий етап дискусії про предмет соціальної психології. Дві обставини сприяли новому обговоренню цієї проблеми:

·        зменшення ідеологічного контролю;

·        збільшення контактів з науковцями Західної Європи.

Дискусія почалася в 1959 р. статтею О.Г.Ковальова про розуміння предмету соціальної психології і відповідно кола її задач. Не дивлячись на велику кількість нюансів різних точок зору, всі вони можуть бути згруповані в 3 підходів.

Так, з питання про предмет соціальної психології склалися три підходи.

Перший з них, що набув переважне поширення серед соціологів, розумів соціальну психологію як науку про „масовидні явища психіки”.

2 бачить предметом дослідження соціальної психології особистість.

3 синтезував два попередніх. Cоціальна психологія розглядається ним як наука, що вивчає і масові психічні процеси, і положення особистості в групі.

2. Напрями, завдання і  методологія соціальної психології

Існують кілька точок зору на те, що є предметом дослідження соціальної психології.   Особистість вивчається в групі, соціумі, суспільстві. предметом є людина серед людей.

Соціальна психологія вивчає соціальні групи в суспільстві. Соціальна група розглядається як функціональна одиниця, що має інтегральні психологічні характеристики, такі як груповий розум, групова воля, групове рішення і ін

Соціальна психологія вивчає соціальну психіку, або масовидність явища психіки. Виділяються різні явища, що відповідають цьому поняттю: психологія класів, соціальних верств, масових настроїв, стереотипів і установок. Вивчається соціально-психологічний аспект традицій, моралі, традицій і т. д.

У рамках соціальної психології можна виділити кілька психологічних шкіл.

Функціоналізм (або функціональна психологія), головною соціально-психологічною проблемою якого є проблема найбільш оптимальних умов соціальної адаптації суб'єктів суспільного життя.

Біхевіоризм (пізніше необихевиоризм) - поведінкова психологія, що вивчає проблеми закономірностей поведінки людини і тварини (І. В. Павлов, В. М. Бехтерєв, Д. Уотсон, Б. Скіннер та ін.) Центральна проблема біхевіоризму - проблема навчання, тобто придбання індивідуального досвіду за допомогою проб і помилок. Психоаналітичне напрям пов'язаний з ім'ям З. Фрейда.

Соціально-психологічні проблема напрями - зіткнення потягів людини з соціальними заборонами

Гуманістична психологія (Г. Оллпорт, А. Мас-лоу, К. Роджерс та ін) досліджувала людини як повноцінно розвивається особистість, яка прагне реалізувати свої потенційні можливості.

Когнитивизм робить акцент на процесі пізнання людиною світу за допомогою основних когнітивних психічних процесів (пам'яті, уваги і т. д.). Проблема когнітівізма - прийняття рішень людиною.

Интеракционизм (пізніше символічний інтеракції-нізм), основна ідея якого полягає в наступному: особистість завжди соціальна і не може формуватися поза суспільством. Особливе значення надавалося комунікації як обміну символами та вироблення єдиних значень і смислів.

 

6 Весь набір методів соціально-психологічного дослідження підрозділяється на методи дослідження і методи впливу.

Серед методів дослідження єметоди збору інформації та методи її обробки.

Методи збору інформації: спостереження, читання документів (контентаналіз), опитування (анкети, інтерв'ю), тести (найбільш поширений социометрический тест), експеримент (лабораторний, природний).