Проблема алкоголизма и наркомании

                                                  ВСТУП

Сьогодні проблема наркоманії та алкоголізму просто заполонила Україну. Мова вже давно не йде тільки про неблагополучні сім’ї: часто жертвами залежності стають звичайні діти люблячих батьків, звичайні батьки, які зіткнулись з важкими життєвими випробуваннями, інші близькі.

За статистичними даними в Україні  спостерігалося зростання вживання алгокоголю з 10,1 л до 13,0 л (на душу населення), тобто на 28,7 % у період з 1991-1995 рр., а з 1996р – зниження до 11,3 л. Експерти ВОЗ вважають, що перевищення даного показника вище 8 літрів вже загрожує нації та її генофонду. Алкогольні психози за останні 10 років зросли у 5 раз. 40% осіб, які загинули від нещасних випадків знаходилися у стані алкогольного сп’яніння. За останні 10 років кількість випадків смерті від вживання наркотичних речовин зросло у 12 раз, а серед дітей – у 42 рази.

Дана ситуація вимагає докладання значних зусиль з боку держави, суспільства, адже реально постає загроза вимирання  нації.

Наркоманія і алкоголізм – медико-соціальні проблеми, вирішення яких вимагає комплексного підходу як у клінічному, так і в соціальному плані. Для боротьби з ними, як і з іншими соціальними хворобами, необхідне оздоровлення загальноекономічної і духовно-етичної атмосфери країни.

Незважаючи на комплекс запобіжних заходів, що здійснюються органами державної  влади, рівень поширення наркоманії, алкоголізму в країні залишається  високим. Так, на кожні 10тисяч населення  в середньому 21 особа незаконно  вживає наркотичні та психотропні речовини. За даними анонімного анкетування в деяких регіонах України 42-43% школярів вже пробували наркотичні речовини.

Занепокоєння викликає підвищення рівня розповсюдження і вживання наркотичних засобів та психотропних речовин серед молоді. Тому наприкінці 2003 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 – 2008 рр."

Такий стан речей обумовлює високу актуальність вивчення наслідків алкоголізму  та наркоманії, а також способів вирішення цієї соціальної проблеми.

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ АЛКОГОЛІЗМУ І  НАРКОМАНІЇ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ 

      1.1. Алко– та наркозалежність:  сутність та причини поширення

      1.1.2. Алкоголізм –  тяжка та  широко розповсюджена хвороба

Алкоголізм — це хворобливий потяг до алкогольних напоїв, в основі якого лежить фізіологічна залежність, що супроводжується соматичними, нервовими і психічними порушеннями в організмі. Так, якщо вживати спиртне регулярно, на проміжному етапі окиснення спирту виділяється ацетальдегід, який, у свою чергу, призводить до утворення специфічного продукту типу морфіну, що зумовлює швидке звикання до алкоголю і розвиток алкоголізму.

      Алкоголь – це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок. Алкоголізм – це не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм розвивається за такою схемою:

Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, "затьмарення". Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що вона випила недостатньо, вона п'є "взапас",  розвивається жадібність до алкоголю. Однак вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

Критична  фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти  бажанню випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх лихах. Вона змушена піти з постійної роботи, втрачає інтерес до усього, що не має відносини до спиртного.

Хронічна  фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Одним з характерних  ускладнень під час запою є  біла гарячка. Біла гарячка - алкогольний психоз, що зустрічається найчастіше. Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки.

У роботах вітчизняних дослідників до основних медико-соціальним особливостям алкоголізації та алкоголізму у жінок належать такі: більш пізно, як правило, відбувається знайомство з алкоголем і початок зловживання ним; рідше зустрічаються групові форми алкоголізації; частіше і швидше складається одиночне пияцтво; спиртне вживається переважно в менших дозах; повільніше усвідомлюється потяг до алкоголю; більше виражено невіра у хворобу, частіше ховаються і заперечуються факти алкогольної поведінки; рідше використовуються алкогольні сурогати; частіше приймаються з алкоголем лікарські речовини, які призначаються для корекції нервово-психічних порушень;; запої бувають більш короткими, рідше спостерігаються алкогольні психози, які, проте, виникають раніше, ніж у чоловіків; відзначаються більш ранні і глибокі зміни особистості; частіше зустрічаються ураження соматоневрологической сфери; нижче рівень травматизму та смертності; менше порушена соціальна адаптація і не настільки висока частота асоціальної поведінки (попадання у витверезник, протиправні дії, прогули); перевага виявляється амбулаторним методам лікування перед стаціонарними; рецидиви переважно обумовлені емоційними порушеннями.

Про дитячий алкоголізм говорять в тому випадку, коли його ознаки вперше з'являються до досягнення дитиною віку 18 років. У дітей алкоголізм, на відміну від дорослих, має ряд характерних особливостей: швидке звикання до спиртних напоїв (це пояснюється анатомо-фізіологічною будовою дитячого організму); злоякісний перебіг хвороби; прийняття дитиною великих доз алкоголю (прийняття алкоголю дітьми не схвалюється суспільством, тому підлітки, як правило, п'ють потай, зазвичай без закуски, приймаючи всю дозу одночасно); швидкий розвиток запійного пияцтва; низька ефективність лікування.

Психіатрія  затверджує, що в 89% випадків причиною алкоголізму є душевний стан особистості, а він прямо залежить від соціального статусу, від якості життя і від визначеності положення людини в цьому світі. Очевидно, останній фактор і сприяє великому росту алкогольної залежності серед молоді. Варто згадати і той факт, що сьогодні Тв-реклама безперешкодно пропагує алкоголь, - це  одна з причин того, що пити починають діти. Величезна кількість молодих людей уже до двадцяти років стають або алкоголіками, або сильно питущими. За статистикою, з різним ступенем частоти, але споживають алкогольні напої, відповідно до особистого визнання, близько 82% людей у віці 12-22 років. Середній же вік, по досягненні якого молодь починає вживати алкоголь, - 14 років. П'ють алкогольні напої (включаючи пиво) щодня або через день 33,1% юнаків і 20,1% дівчат. Пиво - найбільш улюблений молоддю напій: йому віддає перевагу більшость підлітків. Уживає пиво кожен третій підліток у віці 12 років, а у віці 13 років - двоє з кожних трьох. Частка ж тих, хто зловживає спиртними напоями, у середніх школах складає 15,7%, у ПТУ - 24,4%, у технікумах і коледжах - 33,7%, у вузах - 32,4%.

Вживання алкоголю - масове явище, пов'язане з такими соціальними категоріями, як традиції та звичаї, з одного боку, і громадська думка і мода, з іншого. Також споживання алкоголю пов'язане з психологічною особливістю особистості, відношенню до алкоголю як до «ліків», зігріваючі напої і т.п.  
До алкоголю часто вдаються, сподіваючись відчути приємний настрій, знизити психічну напруженість, заглушити відчуття втоми, моральної незадоволеності, піти від реальності з її нескінченними турботами і переживаннями. Одним здається, що алкоголь допомагає подолати психологічний бар'єр, встановити емоційні контакти, для інших, особливо неповнолітніх, він представляється засобом самоствердження, показником «мужності», «дорослості». 

 Існує чотири основні причини алкоголізму: фізіологічні, генетичні, психологічні і соціальні причини.

Фізіологічні причини  алкоголізму. У людей які вже давно вживають алкоголь проявляються біохімічні зрушення, але до кінця не ясно чи пов'язано це з зловживанням алкоголю. Також з'ясувалося, що в більшості алкогольно-залежних людей розвиваються допоміжні метаболічні процеси, за допомогою яких організм набагато швидше позбавляється від спирту. У здорових людей таких процесів не виявлено. Це пояснює той факт, що люди, які зловживають спиртним мають набагато кращу переносимість до великої кількості алкоголю. Фізіологічні зміни в організмі можуть бути викликані емоційним стресом, проте досліди не підтверджують, що фізіологічні зміни є першою причиною алкоголізму.

Генетичні причини алкоголізму. Доведено, що у дітей обидва батьки яких алкоголіки ризик розвитку алкогольної залежності лише на 25% вище, ніж у дітей непитущих батьків. Найбільший вплив мають соціальні та психологічні чинники, а генетичні є лише основою, на якій вони діють.

Психологічні  причини алкоголізму. Приблизно 35% алкоголіків мають психічні порушення. З точки зору психології розвиток залежності до алкоголю обумовлений складним переплетінням таких факторів: вплив однолітків у молоді роки, особистий досвід, вплив батьків, життєві стреси, соціальні та культурні звичаї і доступність спиртних напоїв. Якщо людина починає пити, психологічні фактори навколишнього світу починають поступово і непомітно поєднуватися з фізіологічними, генетичними і соціальними чинниками. Ці фактори посилюють залежність до тих пір поки життя людини не перетвориться на жах. Для алкоголіків характерні сильні і часті запої, причиною яких можуть стати конфлікти з навколишнім середовищем і емоційні зриви. Основною ознакою сильної психічної залежності до алкоголю є втрата контролю над випитим алкоголем. Також алкоголік ніколи не визнає, що саме алкоголь це причина деяких нещасть у його житті. Психологічні дослідження доводять, що небажання алкоголіка визнати той факт, що він алкоголік є реакцією на негативне ставлення людей, які оточують хворого і пов'язують його залежність з його ж характером. При розуміючому і співчутливому ставленні, багато алкоголіків визнає, що причиною всіх бід є алкоголь, а точніше зловживання ним.

Соціологічні  причини алкоголізму. Наш світ - повний жахливих законів і правил, з якими іноді людина не справляється. Наприклад зустрічаються такі випадки, коли людина яка практично не вживає алкоголь, починає сильно пити, зі своїми друзями, колегами по роботі, родичами і просто тому що вони це роблять, щоб не виглядати не таким як оточуючі. Такі невинні забави поступово переходять у звичку. Приводом до алкоголізму може стати і неправильний вибір професії, а в подальшому роботи. Коли людині не подобається те що вона робить, а повинна робити це кожен робочий день, виникає відчуття порожнечі, яку необхідно чимось компенсувати. Найчастіше це алкоголь. Добре коли є робота, а що робити коли її немає, або не виходить знайти. Безробіття - вагома причина алкоголізму.

Також до соціологічних  причин алкоголізму можна віднести: самотність, проблеми в родині, втрата близької людини, смертельні хвороби - коли людина дізнається, що смертельно хвора. Умови життя: погане харчування через бідність, несправедливість в житті, погане житло, відсутність доступних джерел культурного розвитку і погані умови для життя в цілому призводять до розвитку алкоголізму в суспільстві.

    1.1.2. Поняття про наркозалежність   та її причини

Наркоманія – хворобливий психічний стан, який характеризується пристрастю до наркотиків (здебільшого нелегальною) наркотичною залежністю. Поведінка, яка проявляється в нав’язливому бажанні вживати наркотик постійно чи періодично для того, щоб відчути його дію на психіку або не чути дискомфорту в зв’язку з його відсутністю, є основною ознакою наркоманії.

Всі без винятку психотропи викликають зміни вищої нервової діяльності, знижуючи пізнавальні функції та емоційні реакції, які є найціннішими для молодого організму людини. Вживання наркотиків призводить до запаморочення, погіршення пам’яті, втрати свідомості, при особливих обставинах може наступити смерть.

Поведінка наркомана характеризується помітним сповільненням мови, частою брехнею, неврівноваженим характером, сильним зниженням працездатності, постійним носінням одягу з довгим рукавом (приховування місць ін’єкцій). Втім має вигляд п’яного без вживання алкоголю, і при цьому - вигляд отупіння.

Вживання наркотичних  речовин спричиняє стан дурману, потім виникає психічна та фізична  залежність від наркотиків і поступово наростає стан наркотичного голоду, або так званого абстинентного синдрому. Під час вживання наркотиків постійно посилюються фізичне та психічне виснаження організму, внаслідок чого людина може померти.

У збудженому стані  наркоман своєю поведінкою схожий на сп'янілу людину, яка почуває себе радісною, задоволеною, відпочилою, щасливою. Він відчуває приплив творчих можливостей і фізичних сил, ясність думки та бажання щось робити. Проте це тільки ілюзії, зумовлені дією наркотику.Тривале вживання наркотиків призводить до того, що вони входять до хімічного складу тканин організму людини і стають необхідною умовою збереження його біологічної та хімічної рівноваги. У такому разі можна казати про фізіологічну залежність організму людини від наркотиків.

За фізіологічної  залежності, якщо деякий час не вживати  наркотики, розвивається наркотичний  голод, прояви якого змушують людину систематично вживати наркотики, причому  збільшуючи їхню дозу, щоб викликати  стан наркотичного одурманення. При  фізіологічній залежності всі думки, вчинки наркомана спрямовані на те, щоб за будь-яку ціну роздобути наркотик. Відсутність наркотику сприяє наростанню дратливості, нервозності, розсіяності уваги, неможливості зосередитися на якій-небудь справі. За наркотичного голоду у наркомана з'являється сильний головний біль, нервове тремтіння, м'язові судоми, заніміння кінцівок. Наркотик стає важливішим за їжу, через що відбувається фізичне виснаження організму людини. Наркоман доходить до відчаю і почуття повної безвиході, навіть може здійснити спроби самогубства.