Проблема алкоголизма и наркомании

Наркотичний голод (абстинентный синдром,) за нестачі  наркотиків починається з внутрішньої  потреби організму до вживання наркотиків. Якщо наркоману, який перебуває в  стані наркотичного голоду, дати наркотик, то усі неприємні відчуття відразу ж зникнуть. Він буде виглядати як нормальна людина, що відпочила, але цей стан недовготривалий, бо, як тільки припиниться дія наркотику, знову почнеться наркотичний голод.

У наркомана, крім психічних і фізичних відхилень, настає соціальна деградація, що виявляється насамперед у відсутності цікавості до навчання (якщо це школяр або студент). Підлітки-наркомани виявляють грубість, нахабність у ставленні до вчителів, оточуючих, зухвало поводять себе з батьками, відчувають себе занадто незалежними, нехтують загальноприйнятими нормами поведінки в суспільстві.

У підлітка-наркомана  складається думка, що наркотик згладжує непорозуміння, які виникають у  взаєминах з оточенням, усуває неприємні  стани напруги, зумовлені докорами сумління, притупляє негативні почуття, яскравіше забарвлює навколишній світ, допомагає уникнути різних конфліктів. Він думає, що наркотик відкриває істинний сенс життя.

У період, коли підлітки відчувають розгубленість  у важких життєвих ситуаціях, виникає  страх поразок і невдач, наркотик ніби згладжує всі життєві суперечності, проте поступово неминуче призводить до депресії, втрати не тільки почуття власної гідності, але й власної значущості.

Головними причинами  поширення наркоманії серед молоді є звичайна цікавість, бажання спробувати наркотики навмисне, груповий примус і спокуса, відсутність тепла і захищеності в батьківському домі, спустошеність, ізоляція в суспільному житті. Однією з причин виникнення і розвитку наркоманії може бути, з одного боку, перенасиченість дозвіллям та розкошами, а з другого – бідний вибір розваг, байдикування молоді тощо.

Вживання наркотика, як правило, заняття  анонімне, відбувається в інтимному  колі. Наркоманом можна стати вже  після того, як вперше спробуєш наркотичний  “кайф”. Наркотик – це хімічний агент, який викликає ступор, кому або нечутливість до болю. В медичному розумінні наркотик – це психоактивна речовина, яка викликає залежність, призводить до вживання в небезпечних для здоров’я дозах і може викликати несприятливі соціальні наслідки.

У механізмі розвитку наркоманії певну роль відіграє бажання повторно відчути ейфорію, пережиту від першого наркотичного сп'яніння. В результаті розвивається потяг до вживання наркотиків щоденно для досягнення «психічного комфорту».

Поняття наркотична залежність має подвійне тлумачення. По-перше, це психічна залежність — стан, коли наркотична отрута викликає відчуття патологічного задоволення і хворобливого психічного піднесення. По-друге, це фізична залежність, виражена в «толерантності» — здатності організму до пристосування і послабленні реакції на ту саму кількість речовини. Ось чому для одержання того самого фармакологічного ефекту потрібно весь час збільшувати дозу. 
       Захворювання на наркоманію має свої форми, які можна розглядати як етапи розвитку хвороби: 
1) цікавість; 
2) ініціація; 
3) задоволення; 
4) групова ідентифікація; 
5) груповий престиж; 
6) ізоляція від сім'ї; 
7) психопатична поведінка; 
8) залежність; 
9) ритуалістична поведінка; 
10) загальне погіршення фізичного стану; 
11) серйозна соціопатична деструкція особистості. 
           Хворі-наркомани, як правило, негативно ставляться до офіційних загальнолюдських цінностей. У них часто виникає орієнтація на інтереси релігійного характеру, головним чином на містицизм і культуру Сходу. Змінюється духовний світ, звужується коло інтересів. Людина стає брехливою, егоїстичною. Поступово всі думки зводяться до одного — де добути наркотики.

Тривале вживання наркотиків сприяє розвитку психозів. Наприклад, характерні мікропсії (видіння жуків, пацюків, червів), параноїдальні стани з різними зоровими, слуховими, смаковими оманами, сексуальною індиферентністю, агресивністю. Хоч повне знешкодження нервової отрути в організмі відбувається за 10—12 год, такі стани можуть продовжуватися кілька днів. Це пояснюється необоротними змінами у корі великих півкуль мозку.Наркомани страждають на так званий абстинентний синдром, який виникає вже на третій день після припинення приймання наркотичних речовин. Далі він або ускладнюється іншими порушеннями, або поступово загасає. Розгорнутий абстинентний синдром має такі ознаки: роздратованість, медріаз (розширення зіниць), гіпергідроз (виділення липкого поту, озноб), зростаюча слабкість. Ці симптоми спостерігаються у перші дні. Потім до них приєднуються ненавмисні скорочення м'язів, м'язовий біль, запаморочення, порушення зорового сприймання. Ще через деякий час виникають нудота і блювання, біль у великих суглобах, безсоння, втрата маси, падіння кров'яного тиску, послаблення серцевої діяльності, епілепто-морфні конвульсії,  галюцинації та марення, схожі на білу гарячку. 
Слід зазначити, що дівчата починають вживати наркотики раніше, ніж хлопці. Зокрема, це стосується ін'єкцій. У цілому ж спостерігається тенденція до зниження віку наркомана-початківця до 12—14 років.

1.2.   Алкоголізм     і    суспільство

Алкголь – це, можна сказати, зло, що негативно діє як на суспільство в цілому, на розвиток економіки, культури, так і на кожну людину зокрема. Вживання алкоголю ще нікого не зробило здоровим. В організмі немає ні одного органу, на який би алкоголь діяв позитивно.

Алкоголь "б'є" не тільки самого алкозалежного, але і людей, що оточують його. Наслідки алкоголізму умовно можна розділити на два класи. Перший - це негативні наслідки для самого алкоголіка, пов'язані з погіршенням його здоров'я і деградацією особистості. Другий - негативні наслідки для суспільства, а саме - збільшення кількості соціальних проблем, пов'язаних зі зловживанням спиртним.

До особистих проблем алкозалежної людини можна віднести такі як, наприклад, агресивність і втрата самоконтролю в стані сп'яніння і похмілля; нещасні випадки, переохолодження або перегрівання з необережності і в стані сильного сп'яніння; отруєння алкоголем;  ризик розвитку цирозу печінки розвиток психозів;  втрата працездатності; збільшення конфліктів у родині і її руйнування; матеріальні труднощі і злочинність.

Соціальними  наслідками алкоголізму  є  збільшення кількості:

• дорожньо-транспортних пригод;
• нещасних випадків на виробництві;
• прогулів і зниження продуктивності праці;
• економічних витрат, пов'язаних з виплатою допомоги по непрацездатності та боротьбою зі злочинністю в стані сп'яніння.

Пристрасть до алкоголю - причина  різних злочинів. Відомо, що 50 відсотків  усіх злочинів зв'язано з вживанням  алкоголю. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, зневажають своїми обов'язками, друзями, родиною і дітьми, для того, щоб задовольнити свою потребу. Перш за все страждає сім'я алкоголіка. У чоловіків змінюється сексуальна сфера, яка проходить шлях від примітивізації стосунків до повної імпотенції.

Жіночий алкоголізм має ще більш  серйозні наслідки, тому що жінки стають матерями. Якщо під час вагітності майбутня мати продовжує пити, велика ймовірність того, що вона народить плід з алкогольним синдромом - грубими  морфологічними порушеннями. Це можуть бути неправильні пропорції і розміри голови, лицьової і мозкової області черепа, тіла і кінцівок. У новонародженого можуть бути кулясті очі, або посаджені глибоко, утоплення підставу носа або широке перенісся, недорозвинення щелепних кісток та інші патології. Крім зовнішніх ознак, у таких дітей спостерігається природжена низька мозкова недостатність, яка виражається гіперподвіжность, відсутністю зосередженості, агресивністю, схильністю до руйнування. Моторний і психічний розвиток у дітей, народжених алкоголічками, незадовільний або уповільнене, їм складно опановувати практичними навичками. Дослідження нервовохворих дітей показали, що причиною їхньої хвороби часто є алкоголізм батьків. За даними ВОЗ, 60 % розумово відсталих дітей було зачато у стані сп'яніння. Смертність таких дітей вища втричі. Вивчення дитячих церебральних паралічів дало змогу встановити факт зловживання алкоголем одним чи обома батьками у 100 % (!) випадків.  При пияцтві батьків діти ростуть в складній обстановці, яка травмує психіку дитини, тому у них часто виникають енурез, заїкуватість, нічні страхи, агресивність, упертість, втечі з дому. Емоційна поведінка таких дітей нестійка - часто виникають тривоги, депресії, спостерігається схильність до суїциду. Порушення в психічному розвитку викликає труднощі в навчанні і контактах з однолітками.

Якщо жіночий організм в зв'язку з фізіологічними особливостями  більше схильний алкоголізму, ніж чоловічий, то дестячий практично не має захисту  від спиртного. Під дією спиртного  діти просто «втрачають гальма» і їхні вчинки вражають своєю жорстокістю. Не маючи грошей для того, щоб купити нову порцію спиртного, юні алкоголіки починають жебракувати або йдуть на злочини. Якщо грошей не вистачає на горілку, вино або пиво, малолітні алкоголіки купують клей. Стаючи токсикоманами, вони стрімко деградують психічно і знищують себе фізично.

Боротьба з алкоголізмом –  велика соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена. Навіть малі дози його можуть стати причиною великих неприємностей або нещасть: травм, автокатастроф, позбавлення працездатності, розпаду родини, утрати духовних потреб і вольових рис людиною.

1.3. Наркоманія як соціальне  лихо

Безпосереднім результатом систематичної  наркотизації є зниження активності, енергетичного потенціалу хворих, що виявляється насамперед у зниженні і втрати працездатності. Значна частина наркоманів не працює. Вони живуть на утриманні родичів або займаються кримінальною діяльністю, спрямованою на добування грошей. Це пояснюється, по-перше, тим, що пошук наркотиків вимагає багато часу і, по-друге, тим, що хворий здатний до продуктивної діяльності лише під дією наркотику, його думки постійно зайняті в основному тим, де дістати і як спожити чергову дозу наркотику . В остаточному підсумку, при зростанні толерантності та збільшенні кратності прийому хворі не можуть регулярно і продуктивно трудитися. Показники зайнятості хворих наркоманіями значно нижче, ніж у населенні в цілому.

У значному числі випадків хворі  ніде не працюють і не навчаються. Значна частина їх полягають у кримінальних структурах або займаються різного роду комерцією. В динаміці хвороби майже у всіх хворих опійню, герої новою наркоманією і полінаркоманією знижується професійний рівень, їх трудова діяльність неповноцінна. У працюючих хворих спостерігаються неодноразові порушення трудової дисципліни.

Характерними негативними соціальними  наслідками зловживання наркотиками  є деформація, спотворення, руйнування сімейних зв'язків. Наркомани значно рідше одружуються, ніж здорові  особи того ж віку, і сім'ї їх швидко розпадаються, якщо другий з подружжя не є наркоманом. Т.Б.Гречаная, В.Ф.Егоров, І.А.Архіпов (1993) знайшли, що серед наркоманів число одружених в 1,6 разів менше, ніж у населенні, а розведених - в 2,8 разів більше. Нерідко хворі утворюють так звану «сім'ю» наркоманів (І.Н.Пятницька, 1994). Метою такої «сім'ї» є наркотизація в найбільш безпечних умовах, полегшення видобутку наркотиків. «Сім'я» має свій «будинок», яким може бути і порожня квартира, і підвал, і горище, і будь-яке ізольоване будова. У такий «сім'ї» свої шляхи і способи добування наркотиків, свої способи видобутку грошей для цього.

У більшості  сімей тих хворих, які продовжують  перебувати у шлюбі, відзначаються  порушення сімейних взаємин - часті  конфлікти, сварки, сексуальна розбещеність, байдуже ставлення до дітей та сім'ї, відсутність турботи про близьких, споживацьке ставлення до них. Найчастіше конфлікти в сім'ях відбуваються на тлі наркотизації. Діти в цих сім'ях у більшості випадків виховуються окремо від своїх батьків. У жінок-наркоманок часто спостерігається безладність статевого життя; серед них дуже високий відсоток повій.

Жінки, які страждають наркоманією, уражаються в особистісному, соціальному відношенні більш глибоко, так як їх роль матері або потенційної матері не узгоджується зі стилем життя наркомана.

Антисоціальна поведінка є характерною для  цих хворих. Вони здійснюють окремі або численні дії, що суперечать правовим чи моральним нормам. Вони нерідко  культивують аморальні звички, чим  створюють несприятливі ситуації для себе і своїх близьких. Вони нерідко неадекватно переоцінюють свої можливості, що позначається на міжособистісних стосунках. Хворі часто здійснюють агресивні вчинки, нерідко з порушенням закону, виявляють неприязнь або недоброзичливість, аж до словесних образ, або застосовують грубу фізичну силу, демонструючи свою перевагу над іншою людиною або групою осіб. Найчастіше афективні спалахи у них виникають психогенно і характеризуються бурхливими емоційними і вегетативними проявами - гнівом, радістю, тугою, страхом або тривогою.

Лише  у невеликої частини хворих відзначається  соціально прийнятне поведінка. Ці особи мають певні соціально  прийняті настанови, що характеризуються достатньою стійкістю і узгодженістю.

На  високий рівень злочинності у  опійних наркоманів вказують R.Hammersly, A.Forsyth, V.Morrison, JBDavies (1989). Діагнозу «антисоціальна особистість» відповідає значне число наркоманів (17,8%), що в 13,4 рази більше в порівнянні групою осіб, не страждають наркоманією. Цей показник різний при різних наркоманиях. Так, серед кокаинистов діагнозу «антисоціальна особистість» відповідає 42,7%, що в 29,2 рази вище, ніж серед осіб, які не використовують кокаїн. Серед опійних наркоманів цей показник становить відповідно 36,7% і 24,2 рази в порівнянні з особами, які не використовують опіати. Серед осіб, що вживають марихуану: 14,7% і 8,3 рази в порівнянні з групою, не вживає марихуану. У той же час, серед осіб, що вживають марихуану, поширеність психічних відхилень нижче в порівнянні з вживають більш «важкі» наркотики.

Дуже  висока криміногенність спостерігається  у наркоманів. Кожен споживач рано чи пізно звертається до все більш  кримінальних способів видобутку матеріальних засобів, необхідних для придбання  наркотику. Цією обставиною пояснюється  високий рівень злочинності та інших соціальних аномалій серед наркоманів.

За  винятком випадків засудження за статтями КК про виготовлення, зберігання і  продажу наркотиків, серед наркоманів переважає злочинність у вигляді  шахрайства та крадіжок особистого (але  не державного чи громадського) майна. На думку І.Н.Пятницької це пояснюється тим, що подібні злочини вимагають досить організованих дій, на які наркомани малоздібні.

Наркомани нерідко мають судимості і  за статтями, не пов'язаним з незаконним обігом наркотиків. Кокаїністом і полінаркомани найбільш залучені в кримінальну активність. Вони схильні до розбоїв і нападам, але, як правило, без тяжких тілесних ушкоджень. Хворі героїнової наркоманією практично не здійснюють насильницьких злочинів (розбої, нападу), а найчастіше – крадіжки.