Проблеми інформаційної незалежності держави

Інформаційно-психологічні операції (ІПО) – сукупність узгоджених за метою, завданням, часом, об’єктами форм, методів і засобів інформаційно-психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень.

Завданням ІПО є видозмінення чи загальний зрив інформаційного забезпечення супротивника, де своє особливе місце  займають розвідувальні операції, збір, обробка і видача інформації особам, що виробляють та приймають рішення  з оперативних, тактичних чи стратегічних завдань, у режимі реального часу, а також заходи щодо захисту своїх  інформаційних, інформаційно-технічних  та інформаційно-психологічних ресурсів. Загалом ІПО можуть бути спрямовані на створення умов з ускладнення  прийняття рішення супротивником  чи вироблення рішення із запізненням, неможливості прийняття правильного  рішення чи неможливості прийняття  ним рішення взагалі, чи прийнятті  заданого рішення, вигідного атакуючій  стороні.

ІПО можуть бути спрямовані проти  населення загалом чи окремих  соціальних прошарків і груп; проти  політичної, фінансово-економічної, наукової, культурної еліти; проти певних політичних чи військових лідерів; проти релігійних діячів; проти окремих осіб, відповідальних за прийняття тих чи інших суспільнозначимих  рішень тощо. Відповідно особлива увага  надається складанню соціально-психологічних  портретів цільових аудиторій впливу та психологічних профілів окремих  фізичних осіб – об’єктів потенційного нападу. Для цього активно використовуються дані соціологічних опитувань, статистичні  дані, вивчається менталітет, визначаються пануючі стереотипи, традиції і забобони. По особах, які відповідальні за прийняття рішень, збираються біографічні  дані та проводиться біографічний аналіз; дистанційно психовізуальними методами діагностики, завдяки знанням з  психосоматики складаються психологічні портрети; вивчаються їхні схильності, уподобання і звички; визначаються модель поведінки і спосіб прийняття  рішень; вивчаються оточення й особливості  міжособистих стосунків, - за підсумком  складається досьє.

ІПО, як елемент ІПВ, можуть становити  складову військових операцій і традиційної  війни в цілому, передувати їм та супроводжувати їх. При цьому ІПО  набувають, як правило, внутрішнього та зовнішнього напрямів, націлення на власну армію і населення та армію супротивника і його населення, населення сусідніх країн і міжнародну спільноту загалом. Водночас спеціальні військові операції можуть виступати як складова інформаційно-психологічної війни.

Під інформаційно-психологічною зброєю (ІПЗ) слід розуміти сукупність спеціальних засобів і технологій, що використовуються для насильницького викривлення інформаційно-психологічного простору супротивника спеціально для ураження індивідуальної і масової свідомості. Тобто, не дивлячись, чи то технічні, чи то технологічні аспекти, принципово головною мішенню інформаційно-психологічної війни виступає людський розум.

Інформаційно-психологічна зброя  може бути спрямована на придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезаптацію об’єкту впливу, спроможна  порушити психічне здоров’я, спонукати  до спонтанних, немотивованих, агресивних (в якості автоагресії чи антисоціальних) дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни та самознищення, підкорити  свідомість особистості і скерувати  її.

ІПЗ за формою впливу (умовно) можна  розподілити на:

§      Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), тобто радіоелектронну розвідку (РЕР), радіоелектронний захист (РЕЗ) та радіоелектронне придушення (РЕП). Представляють собою пасивні та активні технічні засоби, що працюють у діапазоні електромагнітних хвиль від частки мікрометру до десятків тисяч кілометрів; радіоелектронні засоби інформаційного захисту і спостереження різноманітних об’єктів. Виконують завдання з виявлення та розпізнання, радіопротидії системам супротивника, радіоелектронної постановки радіоперешкоджень, створення об’єктів-невидимок і удаваних цілей з керованими радіолокаційними образами. Викривають, розпізнають та придушують радіоелектронні засоби супротивника.

§                     Програмно-комп’ютерні технології. Певні технічні засоби, алгоритми чи загальні технології, дія яких спрямована на ураження комп′ютеризованих систем державного і військового управління супротивника, керування енергосистемами, транспортом,  загальною інфраструктурою життєзабезпечення через ініціалізацію та активацію в інформаційних системах супротивника спеціальних руйнуючих програмних засобів (програмно-апаратних закладок, комп’ютерних вірусів, системних «хробаків», інших шкідливих і руйнуючих програм), знищення об’єктів збору, доставки, обробки, накопичення й збереження інформації, руйнування інформаційних масивів тощо.

§                     Психотронні засоби, які завдяки відповідному випромінюванню призводять до порушення психічного чи психофізіологічного стану, впливають на загальне сприйняття реальності, створюють неможливості адекватного реагування на ситуацію.

§                     Психотропні засоби, які через вплив біологічних чи хімічних реагентів впливають на психосоматику, змінюють загальний психофізіологічний стан особистості, погіршують самопочуття і розумові здібності людини, викликають депресію чи панічний страх, галюцинації тощо.

§                     Навіювання і гіпноз, НЛП (нейро-лінгвістичне програмування), інші техніки сугестивного впливу. Використовують особливості людської психіки піддаватися навіюванню та програмуванню. Передбачають директивність, тобто категоричність і обов’язковість виконання наказу – у разі навіюваннянаяву, і неусвідомлене беззастережне виконання – під час гіпнотичного впливу. НЛП - застосовує методики розщеплення свідомості, дисоціацію, збентеження та інші для позасвідомого введення в індивідуальну та масову свідомість певної інформації. Побудова асоціативних зв’язків та програмування через «якоріння», використовування метафор та інших методів, які є ні чим іншим, як мовою несвідомого, в арсеналі НЛП.

§                     Лінгвістичні методи і засоби. Передбачають цілеспрямоване використання певних мовних особливостей, тих чи інших спеціальних зворотів, спеціальної термінології, використовування семантично однозначно не визначеної інформації тощо.

§                     Символьно-семантичний апарат впливу, в т.ч. віртуальний символізм, передбачає використання існуючих і штучно сформованих символів, що здібні активувати, перш за все підсвідомо, у суб’єкта певні смисли.

§          Чутки, плітки.  Використовується природність виникнення й поширення чуток та пліток, які за певних обставин у відповідному середовищі можуть бути не тільки скеровані, а й штучно поширені й керовані, в т.ч. в форматі тривалості та ступені впливу (уразливості).

§                     Анекдоти, приказки, прислів’я, що створюються штучно і націлені «вражати» суспільну свідомість, формуючи певні конвенції, які виступають підґрунтям для соціальних та культурних стереотипів та осідають в підвалинах суспільної свідомості.

§                     Технології створення натовпу і керування ним. Передбачають спрямованість людей до утворення різноманітних видів натовпу. Використовують психологічні особливості поведінки людей у натовпі, що визначаються емоційністю і збудливістю, взаємоспрямовані заразливістю, значно зростаючим фактором навіювання, категоричністю сприйняття, деперсоналізацією і безвідповідальністю, і самої юрби, що виявляється в стихійності й одночасній готовності до негайної дії, схильності до масової істерії і паніки, масової міграції, лжепатріотичного угару, у виключній можливості її спрямованості і ведення.

§                     Загальну систему обмеженого доступу до інформації. Передбачає примусове відчуження певної категорії інформації з мотивів державної та громадської необхідності, які характеризують її важливість, порядок доступу до неї та ступінь захисту уповноваженими на то органами. Його сутність полягає у встановленні обмежень доступу, зокрема, стосовно державної таємниці - під відповідними грифами: «державна таємниця», «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»; щодо інформації з обмеженим доступом - конфіденційності. Криптографію, тобто шифрування та дешифрування.

§                     Технології заданого інформування і дезінформації. Сукупність маніпулятивних дій з інформацією для здобутку переваги над об’єктом впливу, як-то дозоване цілеспрямоване інформування, ініціалізація умисних витоків інформації, навмисне введення опонента в оману тощо. Дезінформація, як правило, задається в достовірному контексті, семантично різноплановому; має певну ешелонованість, тобто глибину наповненості, що сприяє підвищенню вірогідності.

§                     Цензуру. Являє собою систему нагляду за видавництвом та ЗМІ. Передбачає загальне керування інформаційним простором з боку суб’єкту, котрий наділений владним ресурсом.

§                     Пропагандистську діяльність. Націлена на формування певного світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів й ідеалів наслідування через аудіо- і відеопродукцію, посібники і підручники, словники та енциклопедії тощо.

§          Засоби масової інформації.

Зрозуміло, що вказані форми впливу лише до певної міри можна визнавати  як самостійні, так як у своїй  більшості вони взаємозалежні і  на практиці спостерігається їх перехрещення, взаємопроникнення і взаємодоповнення. Виокремити, хіба що, можна засоби РЕБ  та програмно-комп’ютерні технології, виходячи з їх безпосереднього впливу на технічну складову ергатичних систем, тобто технічні, технологічні, фінансові, військові, організаційні, керівні  та інші комплекси держави. Слід відзначити також технології психотронні та технології психотропні через їх винятковість впливу, водночас зазначивши, що розробки в області частотного кодування мозку, різноманітних  пристроїв, хімічних і біологічних  засобів, що здібні впливати на людину, призводячи до психічних, психофізіологічних чи психологічних порушень, нездатності  до адекватних дій, що викликають сильний  афект, фрустрацію, запаморочення, апатію, непоборний страх тощо навіть у сукупності, все ж, аж ніяк не можуть порівнятися  з можливостями ЗМК: мас-медіа, як різновиду  формальної комунікації, агітаційно-пропагандиських  засобів та різноманітних засобів  неформальної комунікації, в першу  чергу, чуток і пліток, анекдотів  та приказок. Дієвість і ефективність засобів масової комунікації  перевищує всі вищезгадані разом. Масова свідомість завжди в очікуванні підказки [12, с. 42]., роль головного підкажчика ж перебирають на себе ЗМК. Модифікації  суспільної свідомості через впливовість  ЗМК набувають найактивнішого поширення [докладніше див. 7].           

  Інформаційно-психологічна війна  – це гра тіней, де своє  особливе місце займають мас-медіа.  Сьогодні суспільство та особистість  за умов наростання пресингу  глобальних інформаційних мереж  стають предметом перетворень  та маніпуляцій. Створюються принципово  нові мас-медіа – “полімедіа”,  які поєднують у собі різноманітні  ЗМК в єдиний інформаційний  ресурс, коли одна й таж інформація  у різному вигляді і за різних  умов подається в онлайн-режимі  в Інтернеті на веб-сайті та  в анонсах на телеканалі, в  короткому повідомленні на розважальному  музикальному радіоканалі, у ТВ-новинах,  у вигляді статті в газеті  та в аналітиці спеціалізованого  журналу, що загалом надає більшої  можливості впливу на масову  свідомість, її модифікації. Шкода,  дійсність демонструє, що не існує  незалежних мас-медіа та незаангажованих  журналістів. Найпотужніші медіа-імперії  за самих різних обставин об’єктивно  вимушені займати ту чи іншу  сторону. Несвідомо чи навмисно  вони відстоюють чиїсь інтереси.         Важливою щодо нових способів впливу на масову аудиторію є тенденція, яка все ширше використовується на телебаченні та заполонило радіоефіри і визначається в жанрово-стилістичних перетвореннях – поєднання новинного і розважального жанрів. Таке новоутворення набуло назви інфотейнмент (від англ. infotainment, тобто information + entertainment = інформація + розваги). Особливістю інфотейнменту є те, що через поєднання різних жанрів подібні передачі набувають більшої привабливості для пересічного глядача, слухача, тим самим значно розширюють аудиторію. До того ж, таке поєднання сприяє зняттю критичності в оцінці інформаційного ряду споживачем інформації, внаслідок чого маніпулятивний вплив на аудиторію виявляється значно ефективнішим. Управління семіотикою і семантикою смислів і образів, активне застосування методів психолінгвістики, коли за спеціальним добором слів і словосполучень, фонетичних рядів, кольору і розміру різноманітних шрифтів формуються чи викриваються та спрямовано використовуються певні асоціації, а то й афективні сліди – повсякденна практика ЗМІ.           

  В житті ми маємо справу  не стільки з реальними об’єктами,  скільки з інформацією про  них, формами, паттернами, процесами  [5, с. 23]. Проникаючи у нашу свідомість і володарюючи нею через особисте несвідоме, що уміщує його фундаментальне - колективне несвідоме, використовуючи нашу схильність до узагальнення, спираючись на нашу конформність, мас-медіа навіюють, прищеплюють та втілюють у масову свідомість певну псевдореальність. Інформаційно-психологічна війна вирішує питання задання певної віртуальної реальності, яка передує новій реальності, що приходить на зміну старій реальності. Створивши віртуальний вимір, ЗМІ залишається задати лише предметно-смислові відповідності, що визначають результат осмислення масової свідомості. Мас-медіа створюють соціальну реальність, вони ж задають хронологію дійсності. Все це робить ЗМІ незамінною зброєю в інформаційно-психологічних війнах.            

Сьогоднішнє суспільство – це суспільство  натовпу і загального усереднення, де стандартизуються культурні зразки і задаються спрощені прототипи, яким пропонується наслідувати, суспільство  стереотипів і тиражування, пануючої сугестивності іміджів, віртуальних  образів і віртуалізованих символів, суспільство панування електронних  ЗМІ і удосконалених печатних мас-медіа, що є передумовою, основою  і об’єктом маніпуляцій, а технологічні здобутки і наукові знання – знаряддям  досягнення мети. Мас-медіа впроваджують в масову свідомість світоглядно  орієнтируємі оцінки явищ і фактів, диктують прочитання реальності і, як генератор імпульсів, формують свій простір, нав’язуючи масовій свідомості єдине її «правильне» рішення. Створені ЗМІ віртуальні символи конституюються, починають існувати самі по собі, набувають предметності. Досить згадати такі їх приклади, як «Холодна війна», «Буря в пустелі», «Аль-Каїда» тощо.           

   Сугестивність ЗМІ поза сумнівом. Гіпнотизуючий ефект традиційних мас-медіа та Інтернет-медіа підвищує гіпнабельність аудиторії, що сприяє уразливості індивідуальної та суспільної свідомості. Дискурси, що задаються мас-медіа, вистроюють процес мислення окремих індивідів, що виступають первинним елементом суспільної свідомості, в загальний. В свою чергу, дискурсивні послідовності думок окремих індивідів в площині обмежень з відповідності і несуперечливості загальноіснуючим виступають у формі соціально-організованого мислення, формуючи масову людину чи людину натовпу [детальніше див.3]. Гіпнабельність аудиторії та сугестивність ЗМІ - саме вони використовуються в ІПВ. У масовій свідомості спостерігається ефект синестезії (посилення однієї домінанти за рахунок інших), перетворюючи біоенергетичний потенціал колективного свідомого і несвідомого у необхідний для атакуючої сторони спосіб мислення та дію.