Психологія іміджу бізнесу

– брак практичних умінь;

– особливості  колективу;

– складність того чи іншого вчинку;

– брак теоретичних знань;

– складність місцевих умов;

– вимоги керівництва;

– дефіцит  часу;

– власні особисті якості;

– недостатнє взаєморозуміння із працівниками;

– недооцінка значимості дій;

– уміння виділяти головне;

– недостатня емоційна стабільність;

– недостатня наполегливість;

– невміння передбачати наслідки подій у  своїх діях [4, 167].

На основі дослідження було виявлено, що:

– успішність (ефективність) роботи керівника пов’язана із стилем його управлінської діяльності;

– виявом стилю діяльності керівника є основні управлінські уміння;

– представники різних стилів розрізняються за співвідношеннями управлінських умінь.

Отже, за Б.Б. Коссовим, стиль управління визначається, в основному, співвідношенням управлінських умінь і особливістю адаптації до посади керівника.

Зазначено, що характерними особливостями стилю управлінської діяльності, які сприяють досягненню успіху, є такі:

1) оптимальний  розподіл сил і часу на організацію  діяльності колективу; 

2) віддання  переваги певним способам вирішення  проблем (більш важливо не те, скільки часу витрачає на вирішення,  а те, яким способом вирішив);

3) творче  мислення керівника як системоутворююча (об’єднувальна) ознака моделі успішного керівництва;

4) швидкість  сходження на посаду керівника, адаптація до незвичайних умов, успішне переборювання труднощів.

Якості  і риси керівника, що досягає успіху, поділимо на:

а) психологічні:

– прагнення  до лідерства, здатність до керівництва;

– сильні вольові якості;

– готовність до розумного ризику;

– прагнення  до успіху, честолюбство;

– здатність  до домінування в екстремальних  умовах;

– самодостатність  особистості;

– комбінаторно-прогностичний  тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність);

– стійкість  проти стресу;

– адаптабельність, тобто швидка пристосовуваність  до нових умов;

б) інтелектуальні:

– прагнення  до постійного самовдосконалення;

– схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних;

– планомірність  мислення (системність, широта, комплексність) і професійна предметність (знання деталей і тонкощів управління);

– мистецтво  швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення;

– здатність  до самоаналізу;

– вміння розуміти, приймати і використовувати  з користю для справи думки, протилежні власній;

– психологічна освіта;

в) професійні:

– уміння ефективно використовувати кращі  досягнення науко-во-технічного прогресу;

– глибоке  знання особливостей функціонування ринкової економіки;

– схильність і здатність віднаходити резерви людського чинника в підприємництві;

– уміння заохочувати персонал за добру роботу і справедливо критикувати;

– мистецтво  приймати нестандартні управлінські рішення здатність знаходити проблеми і рішення в тих умовах, коли альтернативні варіанти дій, інформація і цілі нечіткі або сумнівні;

– уміння ефективно і раціонально розподіляти завдання і виділяти на них оптимальний час;

– діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість;

г) соціальні:

– уміння враховувати політичні наслідки рішень;

– схильність керуватися принципами соціальної справедливості;

– мистецтво  попереджувати і розв’язувати конфлікти, виступати в ролі посередника;

– уміння встановлювати і підтримувати систему  стосунків з рівними собі людьми;

– тактовність  і ввічливість, переважання демократичності  в стосунках з людьми;

– уміння залишатися цілим між “молотом” і “ковадлом” (тиском згори і опором знизу);

– уміння брати на себе відповідальність;

– беззастережне  виконання правил, які прийняті організацією;

– уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дискусій [19, 81-83].

Причини неуспішного керівництва. Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї чи декількох негативних рис чи вад керівника. І тому цей перелік значно коротший.

1. Манія  величі, ілюзорна віра в свою  непогрішність, у те, що ти маєш  виключне право розпоряджатися  долями інших людей. 

2. Надмірна  підозрілість, хибна переконаність  у тому, що коли ти “шахрай”, то всі навколо схожі на  тебе.

3. Амбітність  і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках  з оточуючими.

4. Незнання  потреб та інтересів своїх  підлеглих. 

5. Невміння  стимулювати за добру працю і карати за недобросовісну.

6. Невміння  або небажання бути відвертим і привітним зі своїми підлеглими.

7. Невіра  в здібності своїх підлеглих. 

8. Керування  роботою безпосередньо, замість того, щоб правильно її розподіляти між підлеглими.

9. Тримання  всіх віжок управління в одних  руках, прийняття рішення за  підлеглих і тим самим стримування  їхньої ініціативи.

10. Невіра  в професійні якості своїх  підлеглих, виконання за них  відповідальної роботи.

11 Виконання  передусім знайомої і приємної  роботи.

12. Невміння  розробляти стратегію і тактику  діяльності, планувати роботу і  передбачати наслідки [19, 85].

Імідж будь-якої фірми звичайно складається із багатьох понять, пов’язаних передусім з організацією виробництва. Головні ланки: відповідальність, швидкість, результативність. Імідж створюється спільними зусиллями всіх працівників без винятку. Створення доброго іміджу – тривалий процес. Швидко міцний імідж не створиш, це буде тимчасовий імідж.

Облаштування робочих  місць і режим роботи персоналу. Уявіть собі, що Ви прийшли на робоче місце менеджера. Вся інформація, засоби зв’язку у нього миттєво доступні. Робоче місце добре освітлене, ніщо не заважає зосередитись, обстановка домашньо-ділова. Нічого зайвого, але і не порожньо. Якщо є декілька робочих місць, – ніхто нікому не заважає. Режим роботи органічно збігається із біоритмами людини. Є можливість релаксації (відновлення сил) при напруженій роботі, наприклад з комп’ютером. На основі сприйняття інтер’єру службового приміщення і режиму праці у Вас складеться висока думка про цю організацію [10, 48].

Взагалі проблема організації робочих місць, наприклад розстановки столів в офісі, пов’язана із сприйняттям людини людиною, із психологічною сумісністю, із родом діяльності, яка виконується, ступенем виробничої взаємозалежності.

Якщо  в офісі всі всіх бачать, – це може бути не найкращий варіант розстановки столів, – пік працездатності у кожного може бути різним. Коли в одного працівника “йдуть ідеї”, в іншого може бути гальмування мислення, і йому треба відволіктися чи поспілкуватися, чим він заважатиме своєму колезі.

Якщо  ж між столами є перегородки типу лабіринту, то це ізолює працівників один від одного. При ізоляції може виникнути деяке пригнічення через незначну кількість сигналів-збудників, що негативно впливає на продуктивність праці. А при спогляданні один одного у працівників, по-перше, виникає невербальна і вербальна комунікація, по-друге, спонтанна конкуренція і підсвідомий страх: а раптом хтось подумає, що я нічого не роблю?

Оптимальною розстановкою робочих місць в офісах є розстановка за принципом уподобання території – кожен організовує своє робоче місце виходячи із естетико-ергономічних смаків, понять, стилю роботи і психологічного “комфорту” [10, 49].

Товарний вигляд продукції  і реклама як носії іміджу організації. Важливою складовою економічного процвітання країни, галузі економіки чи окремої фірми є її імідж. На основі іміджу у нас прогнозується уявлення про виробника.

Візьмемо  товарний вигляд продукції. Якщо вистачає коштів та умінь на виготовлення привабливої, естетично бездоганної продукції, то зрозуміло, що і вміст того, що оформляють, достатньо якісний. Закономірним є висновок, що економічно ця організація процвітає, а якщо це навіть і не так, – то захищає “честь мундира” до “останнього подиху”. А це також викликає повагу.

Зовнішній вигляд продукції є також і  рекламою її. Це може бути як пряма реклама  типу “купуйте”, “беріть”, “вживайте”, “ми найкращі” тощо, так і побічна, ненав’язлива типу: “Ви бачите, які ми. Вибір за вами” [10, 49].

Але не тільки упаковка товару чи його розфарбування “несуть” ідею фірми. Ідею організації “несуть” також логотипи, товарні знаки, зовнішня форма конструкції товарів широкого вжитку чи машинобудування.

Зовнішній конструктивний вигляд називають промисловим  зразком, який захищається авторськими правами фірми чи конструктора-дизайнера, тобто патентується.

Одна  і та сама фірма може випускати  різноманітну продукцію, починаючи  від парфумів і закінчуючи літаками чи нафтопереробними заводами. Глянувши на продукцію, ми відразу впізнаємо її за фірмовим стилем.

Фірмовий стиль – це те характерне в іміджі, а саме – в зовнішньому вигляді, що дає можливість розпізнати відразу за гештальтом, цілісним образом, – фірму, виробника продукції [10, 51].

З психологічного погляду, продукція однієї фірми повинна мати ті характерні й визначальні деталі в оформленні, які відразу дають можливість відрізнити її серед десятків і сотень видів продукції інших фірм. А це – всеохоплююча реклама, як своєрідний тиск на відомість і підсвідомість споживача. Наприклад, якщо подруга сказала Вам, що парфуми цієї фірми чудової якості, то Ви не будете мати сумнівів щодо якості і надійності, купуючи мотоцикл цієї фірми.

Як створити собі імідж. Особистий імідж – це явище середовища в тому розумінні, що він виявляється як людське визнання, як оцінне ставлення до особи певної групи або прошарку людей [4, 179].

Загальна  самооцінка особистості визначається за відомою формулою У. Джеймса:

 

Імідж є  також поняттям збірним. Це – обрис, тобто та форма життєдіяльності  людини, завдяки якій “на люди” виставляються сильнодіючі особистісно-ділові характеристики. Серед них пріоритетними слід визнати вихованість, ерудицію, професіоналізм. Ось ті три кити, на яких тримається імідж конкретної особистості.

Але не останнє значення у сприйнятті людини людиною має одяг. Недаремно народна мудрість каже: “Зустрічають по одежі...” І тому передусім треба відзначити соціально-рольове призначення одягу.

Так, існує  поняття “білі комірці”. Багато хто знає, що воно стосується технічної  інтелігенції і відомчих чиновників. На ряді підприємств є фірмовий одяг. Він характеризується не тільки певним фасоном, а і різноманітністю кольору. На таких підприємствах за робочим одягом легко можна розпізнати робітника, службовця і менеджера. До речі, це дисциплінує працівників, полегшує їхні комунікативні контакти [4, 180].

Є салонний одяг – одяг для неофіційних відвідин. До нього відносять фрак і смокінг. Їх носіння строго регламентоване. Так, у фраку без пальто або  плаща по вулиці не ходять, а смокінг  не одягають на заходи, які починаються  до 17 години.

Аби досягнути  більших успіхів у кар’єрі  або бізнесі, необхідно окрім  певного зовнішнього вигляду  мати певні риси характеру. Ці риси є різними для кожного виду діяльності. Якщо людина, наприклад, займається безпосереднім збутом товару, то вона має бути приязною, енергійною, наполегливою, а службовець офісу – організованим, уважним до дрібниць, охайним [19, 85].

Але є  такі риси характеру (внутрішня складова іміджу), які повинні бути притаманні людині будь-якого фаху, тим більше менеджерові, – впевненість у собі, доброзичливість, творча енергія, енергійність.

У процесі  зміни себе до бажаного образу Д.Г. Скотт  виділяє три ключові стадії і  подає технологію їх упровадження:

1. Визначити,  що ви хочете в собі змінити  або яким стати. Наприклад, чи хотіли б Ви бути більш дружелюбним і динамічним, більш сердечним і лагідним, чіткіше діяти, бути впевненим у собі, перебуваючи в колективі. Які риси характеру Ви хотіли б вилучити, а які розвинути.

2. Скласти  подумки сценарій, щоб уявити  себе в новій ролі. Знову і  знову в думці випробовуйте  цю роль, аби закріпити реальність  створеного Вами образу. Самонавіювання  допоможе Вам і діяти інакше.

3. Впровадьте  свій новий сценарій у життя.  Випробуйте свою нову роль  і діяльність, притаманну їй, на  практиці в реальних ситуаціях [4, 190].

Схематично  ці три стадії показані на рис. 4.