Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичних здібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями

Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичних здібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями

 

Зміст

 

Вступ

 

1. Загальна  характеристика психофізичного  розвитку дітей старшого дошкільного  віку з порушенням когнітивної  функції

 

1.1 Характеристика  загального фізичного стану дітей  з недорозвитком пізнавальної  сфери

 

1.2 Вплив  рухливих ігор та їх підбір, методика проведення з дітьми  старшого дошкільного віку із  ЗПР  в умовах спеціального дитячого навчального закладу

 

1.3 Значення  використання музикотерапії та  психогімнастики під час проведення рухливих ігор та індивідуальної роботи з дітьми із ЗПР

 

2. Корекційно-виховна спрямованість занять фізичного виховання в групах компенсуючого типу для дітей із ЗПР

 

2.1 Аналіз  практики роботи вчителя-дефектолога  по подоланню порушень фізичного  розвитку у дітей старшого  дошкільного віку із ЗПР

 

2.2 Педагогічні  рекомендації корекційним педагогам щодо використання елементів музикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор

 

Висновки

 

Список використано  літератури

Додатки

Вступ

 

На даний  час в системі спеціальної  корекційної освіти велика увага приділяється корекції опорно-рухової сфери дитини із ЗНМ. Оскільки характерними ознаками вроджених або рано набутих форм стійкого органічного порушення пізнавальної діяльності, як відомо є порушення руху.

Проведення  рухливих ігор в спеціальних дошкільних закладах для дітей з порушеннями  інтелектуального розвитку є однією з важливих складових загальної  системи корекційно-виховної роботи.

Велику увагу  вивченню цього питання приділяли  так відомі вчені: В. Вайзман, М. Бернштейн, О. Лурія, М. Кольцова, П. Анохін.

Діти з  інтелектуальними порушеннями мають  цілий ряд вторинних відхилень  розвитку, до їх числа відносимо  фізичні, що найчастіше проявляються в  зниженні рухового режиму і обмеженому спілкуванні з іншими дітьми, що негативно впливає на загальний  морфо-функціональний розвиток дитини.

Метою проведення рухливих ігор в спеціальних дитячих  дошкільних установах для дітей  з інтелектуальними порушеннями  створення засобами фізичного виховання  умов для формування необхідних вікових  стато-локомотивних функцій, корекції наявних специфічних рухових порушень, сприяння підвищенню якості основних рухів, що в комплексі повинно сприяти нормалізації комунікативних функцій дітей, практики предметно-практичних дій, освоєнню мікро – та макропростору, розвитку мови та мислення.

Метою даного дослідження є теоретичне вивчення рухової активності дітей старшого дошкільного віку з порушенням інтелектуального розвитку в умовах спеціального дошкільного навчального закладу.

Предметом дослідження  є характеристика та розкриття значення використання рухливих ігор, а також  елементів музико терапії і психогімнастики в поєднанні з рухливою грою.

Об‘єкт дослідження  – психолого-педагогічні основи формування рухово активності у дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями.

Завдання  дослідження:

-    З‘ясувати розробленість проблеми  корекції рухової сфери дітей  з інтелектуальними порушеннями  у науково-методичній літературі.

-    Проаналізувати сформованість рухової  сфери дітей старшого дошкільного  віку з особливостями психофізичного  розвитку.

-    Обґрунтувати використання запропонованих  технологій музико терапії та  психогімнастики та їх впливу на формування рухової активності дітей.

 

 

1. Загальна  характеристика психофізичного  розвитку дітей старшого дошкільного  віку з порушенням когнітивної  функції

1.1 Характеристика  загального фізичного стану дітей  з недорозвитком пізнавальної сфери 

 

   На початкових стадіях формування довільних рухів, програмування рухового акту здійснюється головним чином вищими кірковими рівнями. В подальшому оволодіння будь-яким руховим актом компоненти його програмування передаються від нижчих відділів центральної нервової системи на вищі. Ці механізми формування кірково-підкіркових взаємозв‘язків і служать фізіологічною основою автоматизації рухових навичок при контролі і керівництві в управлінні рухами із сторони кіркового рівня. Важлива роль належить екстрапірамідній системі, при ураженні якої процес автоматизації рухів проходить повільно потребує спеціального впливу.

У дошкільників із затримкою психічного розвитку виражений недорозвиток рухової сфери виявляється в порушеннях статистичних і локомоторних функцій, координації, точності і темпі довільних рухів. Такі діти пізно починають тримати голову, сидіти, стояти, рухи в них сповільнені, нечітко виражені, вони погано бігають, не вміють стрибати. При тяжкій розумовій відсталості моторний недорозвиток відмічається у 90–100% дітей.

У цих дітей  різко виражені порушення координації  рухів. Дітям ; у старшому дошкільному віці важко прийняти і утримувати потрібну позу більше ніж 7 секунд, при цьому у них спостерігається загальна напруженість, синкінезії в мімічній мускулатурі. Діти з інтелектуальними порушеннями відчувають великі труднощі в переключенні рухів, швидкій зміні поз дій.

При переважанні  процесів гальмування над процесами  збудження рухи стають бідними, однотипними, сповільненими, в‘ялими нечіткими. У випадку переважання процесу  збудження над процесом гальмування, навпаки спостерігається підвищена  рухливість, хаотичного характеру, дітям  важко виконувати послідовні, координовані рухи.

 

Класифікація порушень фізичного розвитку і рухових можливостей у дітей із затримкою психічного розвитку.

Для виявлення  рухових відхилень і збережених рухових можливостей дітей А.А. Дмитрієв запропонував таку класифікацію порушень фізичного розвитку і рухових  можливостей дітей:

 

1. Порушення  фізичного розвитку: відставання  в масі тіла; ожиріння; відставання  в довжині тіла; порушення постави;  порушення стопи; знижена життєва  ємність легень; зменшена окружність  грудної клітки; аномалії черепа; аномалії лицевого скилета; дисплазії внутрішніх органів, зовнішніх тканин, кісткової системи.

 

2. Порушення  в розвитку основних рухів:  неточність рухів в просторі; неточність рухів у часі; невміння  виконувати ритмічні рухи; низький  рівень диференціац м‘язевих зусиль; низький рівень розвитку функції рівноваги; дискоординація рухів, гіпер- і гіпотонус м‘язевої системи.

 

3. Порушення  при ходьбі: дискоординація рухів рук і ніг; шаркання ногами; неритмічність рухів; постійні відхилення під час ходьби по прямій; неоднакова довжина кроків; неоднакова амплітуда розмаху рук; стопи обернені всередину або назовні; в‘ялість; постійні відхилення тулуба від вертикальної осі. До цих порушень також слід віднести ходу на напівзігнутих ногах, а також опущену під час ходьби вниз або нахилену убік голову.

 

4. Порушення  рухів під час бігу: великий  нахил тулуба вперед; надзвичайно  велике напруження рук; маленькі  кроки; неритмічність; великий  нахил голови вперед; притискання  тулуба в сторони; біг на  майже прямих ногах і біг  на півзігнутих ногах.

 

5. Порушення  в розвитку основних рухових  можливостей: відставання від  норми в показниках сили основних  м‘язевих груп тулуба (рук, ніг, живота, спини); швидкості рухів; витривалості динамічного характеру; швидкісно-силових якостей; гнучкості суглобів.

 

6. Порушення  під час стрибків: дискоординація рухів рук і ніг при відштовхуванні в повітрі; слабке фінальне зусилля; невміння приземлятися; слабкий розмах руками; відштовхування виконується майже прямими ногами.

 

 

1.2 Вплив  рухливих ігор та їх підбір, методика проведення з дітьми  старшого дошкільного віку з  інтелектуальними порушеннями в  умовах спеціального дитячого  навчального закладу

 

Відомо, що формування рухової функції – одне з найважливіших  ланцюгів у загальному розвитку дитини (О. Лурія, П. Анохін, В. Бєхтєрєв, М. Жинкін, М. Кольцова). Вона є першою домінуючою вродженою формою діяльності. Найбільш інтенсивно вдосконалюються рухи у дітей впродовж першого року життя, коли відбувається вертикалізація тіла, формується інтегративна система рухової регуляції. У дітей з інтелектуальними порушеннями ці процеси відбуваються з запізненням.

 

Рухова активність у дитячому віці – необхідна умова  формування основних структур функцій  організму. Рухи в старшому дошкільному віці один із постнатальних стимулів розвитку структури і функцій дитячого організму та розвитку резервних механізмів фізіологічних систем, що забезпечують надійність їх функціонування в різних умовах життя.

 

Стан моторики дитини є непрямим об‘єктивним показником дозрівання різних відділів центральної  нервової системи, яка забезпечує інтегративну діяльність мозку. При затримці дозрівання центральної нервової системи у  дітей із ЗПР порушується формування інтегративної діяльності мозку. Це проявляється як у недостатній сформованості більш складних форм довільних рухів, так і у наявності окремих вроджених рефлекторних рухових реакцій.

 

Велике значення в корекції недоліків фізичного  розвитку і моторики, розвитку інтелектуальних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку займають рухливі ігри. В іграх зустрічаються всі основні види рухів – ходьба, біг, стрибки, подолання перешкод, перенесення вантажів.

 

Велике оздоровче  значення мають ігри, які проводять  на свіжому повітрі. Щоб рухлива  гра пройшла організовано, цікаво і мала певні виховні і корекційні наслідки, вихователь повинен виявити не тільки педагогічну майстерність в доборі гри, а й добре продумати методику її проведення.

 

Перед тим  як обрати гру, необхідно встановити конкретне корекційне завдання, враховувати вікові особливості дітей, фізичну підготовку; слід враховувати місце рухливої гри в режимі дня, послідовність у діяльності дитини, зовнішні умови (сезонність, стан погоди, температуру повітря, площу майданчика та його обладнання).

 

При доборі та проведенні ігор не слід забувати основного  принципу – поступово переходити від найпростіших ігор з нескладними  завданнями і зрозумілими рухами до складніших.

 

Під час пояснення  змісту гри дітей розміщують так, щоб кожний добре бачив і чув  вихователя (корекційного педагога). Найкраще розставити їх у те положення, з якого вони починають гру. В іграх із шикуванням у коло вихователь стає разом із дітьми у коло Якщо гра починається із руху врозтіч, дітей зручніше шикувати в шеренгу або зібрати їх біля себе в півколо, щоб усім було добре видно і чути.

Під час пояснення  гри не рекомендується ставити дітей  обличчям до сонця або іншого джерела  світла, бо це негативно впливає  на зір і розпорошує увагу.

Пояснювати  зміст гри треба виразно, доступно, зрозуміло, коротко, щоб не стомлювати дітей. Під час пояснення гри  потрібно використовувати жести.

При плануванні рухливих ігор для дітей із ЗПР слід пам‘ятати, що жодна система методів не може бути сталою і вичерпною. Щоб забезпечити дитині правильний розвиток, важливо подбати про вдосконалення загальної моторики. Моторика – це властива людям здатність виконувати рухи та керувати ними. Найкращим в даному випадку буде застосування рухливих ігор, як не повинні бути надто втомлюючими і мають на меті приносити задоволення, втіху.

Існує співзалежність між розладами загальної моторики і розладами мовлення у дітей. Тому під час ігор необхідно багато говорити, описувати, пояснювати що ми будемо робити. Взагалі діти дуже люблять використання ігрових казкових моментів, тому найкраще підбирати ігри пов‘язані із героями казок, або грати у ігри – казки [Додаток 1]. Асоціації із звірятами, розвивають асоціативне мислення у таких дітей, і крім того захоплюють їх більше ніж просте виконання фізичних вправ. Казка – найкращий засіб розвитку мислення у дітей. Взагалі будь-яка форма ігрової діяльності краще засвоюється такими дітьми ніж звичайні наказування, що може не дати жодного результату в порівнянні з грою.

Позитивний  вплив на дитину має присутність  ровесників. Вона прагне демонструвати  свої вміння, змагатись з іншими, брати приклад, наслідувати.

Ще однією із важливих характеристик, на яку слід звернути особливу увагу – це наслідування. Усі діти повинні виконувати всі  дії, про які йде мова. Наприклад, хтось із дітей під час гри  сяде на лаву, тут же кілька дітей  зроблять те саме. Але також слід пам‘ятати, що інструктор повинен для  таких дітей бути яскравим прикладом, тому слід подбати про яскраве  вбрання, але не занадто, щоб також  не відволікати ним увагу.

Для успішної роботи спочатку слід разом з психологом оцінити наявний рівень психологічного розвитку дитини. Далі визначається «зона  найближчого розвитку» як дитина виконує складне для неї завдання при допомозі дорослого в порівняння з самостійною роботою. «Зона найближчого розвитку» дає можливість визначити «завтрашній день розвитку», який відбувається в процесі співпраці. Крім того, для прогнозу розумового розвитку важливо оцінити здатність дитини до переносу засвоєного в спільній діяльності способу розумових дій в ситуацію самостійного виконання аналогічних завдань.