Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичних здібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями

 

Експеримент на формування фізичного розвитку з  використанням елементів музико терапії та психогімнастики тривав потягом п‘яти тижнів, і перед його завершенням проводилось порівняльне обстеження та анкетування дітей двох груп: контрольно та експериментальної.

 

Так, діти контрольної  групи показали такі результати (таблиця 3).

 

У експериментальній  групі відбулися такі зміни. Результати обстеження відображен у таблиці 4.

 

Аналіз проведеного  дослідження показує, що використання рухливих ігор в поєднанні з елементами музикотерапії та психогімнастики мотивує дітей до свідомого відтворення руху, вносить новизну та цікавість, ігровий та драматичний момент.

 

З допомогою  мотивуючих елементів у дітей  вдалось сформувати: вміння виконувати ритмічні рухи, покращилась ходьба і біг, появилась спільна гра  та взаємне спілкування.

 

Тому доцільним  є використання під час занять фізичного виховання рухливих ігор з елементами музико терапії та психогімнастики.

 

2.2 Педагогічні  рекомендації корекційним педагогам щодо використання елементів музикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор

 

Корекційна робота на заняттях з фізичного виховання набуває дієвого характеру, якщо вміло поєднувати елементи музико терап психогімнастики коли перед дітьми ставляться завдання які сприяють активізац психоемоційної, фізичної, вольової сфери.

 

Застосування  повторень у навчанні є одним  з принципів колекційної роботи. Це пояснюється тим, що формування рухової  активності у дошкільників не лише сповільнене, а й малопродуктивне.

 

Практичний  характер – теж відносимо до принципу корекції, оскільки слово не носить «сигнального» значення, і часто  словесні засоби малодоступні.

 

Під час роботи із групою дітей з психофізичними порушеннями слід враховувати:

 

1.   Різний  темп роботи і динаміку наростання  втоми.

 

2.   Врахування  індивідуальних особливостей пізнавальних  процесів.

 

3.   Врахування  індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення до власного дефекту.

 

4.   Орієнтація  на індивідуальні особливості  емоційно-вольової сфери дитини.

 

5.   Врахування  індивідуальних потреб та інтересів  дітей.

 

6.   Врахування  особливостей характеру.

 

Тому використання індивідуального підходу є провідним  принципом дидактики та засобом  корекції порушень дітей з розумовою  відсталістю. Значна увага приділяється власне використанню елементів музико терапії та психогімнастики. Для досягнення результативності використання цих корекційних прийомів використовуємо:

 

– у системі  фізичного та нервово-психічного виховання  в спеціальному дошкільному закладі  для дітей із інтелектуальними порушеннями  має здійснюватися комплексний  підхід до формування та розвитку їхньої рухової сфери, яка є основою  життєдіяльності, розумового та фізичного  здоров‘я людини;

 

– поєднання  музикотерапії та психогімнастики з рухливими іграми мають бути складовою ндивідуальних і фронтальних занять логопеда та вихователя спеціальної групи в системі корекційно-розвивального навчання та виховання;

 

– для того, щоб діти займались ефективно, ігри необхідно проводити із задоволенням та ентузіазмом. Лише тоді можна захопити своїм настроєм дітей;

 

– рухливу  гру з використанням елементів  музикотерапії та психогімнастики варто будувати таким чином, щоб вона була цілою драматичною дією;

 

– після  закінчення кожної рухливої гри прослуховувати повільну музику для заспокоєння  дітей.

 

Дане дослідження  допоможе вчителям-дефектологам і вихователям  спеціальних дошкільних навчальних закладів для дітей з порушеннями  інтелекту, вихователям груп компенсую  чого типу виявити та проаналізувати характери порушення фізичного  розвитку у дітей з інтелектуальним  недорозвитком; виявити непомітні  моменти; покаже, на що необхідно спрямовувати головну увагу, що слід використовувати  під час індивідуальних та групових занять для кращого колекційного впливу на загальний розвиток дошкільників з психофізичними порушеннями.

 

 

 

Висновки

 

Складний  процес розвитку особистості та формування фізичної сфери у дітей старшого дошкільного віку із інтелектуальними порушеннями зумовлений сукупністю біологічних і соціальних факторів.

 

Для дитини середовище виступає не лише як умова, але як джерело розвитку (Л.С. Вигоцький).

 

У навчально-виховному  процесі вчитель-дефектолог повинен  враховувати, що діти можуть виконувати посильні вправи, завдання самостійно, опираючись на рівень психічного розвитку, практичний досвід, знання, уміння, навички.

 

Проте в процесі  роботи не слід опиратися лише на вже  сформовані психічні і фізичн функції, але слід враховувати потенційні можливості дітей.

 

Так теоретично дослідивши дане питання ми прийшли  до висновку, що рухова діяльність здійснює всебічний вплив на організм людини, і цей вплив більш значний  для дитячого організму, що росте  і розвивається. Розвиток рухів здійснює значний вплив на становлення  відповідних структур мозку.

 

Рух, за даними М.М. Кольцьової, розглядається, як важливий фактор у розвитку узагальнюючої функції мозку.

 

Під впливом  рухів змінюється динаміка та активація  психічних процесів: сприймання, пам‘яті, мислення, мовлення. І.М. Сєченов вперше пов‘язав рухові функції з функціями  вищих відділів центральної нервової системи. За його твердженням, нервова  система є зібранням різноманітних  регуляторів діяльності. Результати досліджень про співвідношення психічного та рухового розвитку вказують на те, що засобами фізичного виховання можна  позитивно впливати на психічний  розвиток дитини.

 

Дане дослідження  експериментально показує, що застосування рухливих ігор з елементами музико терапії та психогімнастики у навчально-виховному процесі для дітей 5–7 років з інтелектуальними порушеннями корегує рухову сферу. Особливо помітн зміни відбуваються під час виконання ритмічних рухів, ходьбі, бігу.

 

Також коригується  емоційна сфера дітей.

 

Система запропонованих у дослідженні вправ, прийомів, форм роботи дозволяють забезпечити ефективність формування рухової сфери, та врахування колекційного моменту занять фізичного  виховання.

 

 

Список використаної літератури

 

1.     Бабенкова Р.Д. О подходе к физическому воспитанию учащихся вспомогательной школы // Дефектология. – 1980 – №2.

 

2.     Бебриш Э.П. Некоторые особенности физического развития умственно отсталых учащихся // Дефектология. – 1976 – №4.

 

3.     Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность, М: Наука, 1990.

 

4.     Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М., 1966.

 

5.     Вільчковський Є.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів: ВНТЛ, 1998. – 336 с.

 

6.     Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – М., 1983. Т. 5: Основы дефектологии.

 

7.     Дмитриев А.А. Исследования влияния дозированных физических нагрузок на организм учащихся // Дефектология. – 1981 – №5.

 

8.     Дмитриев А.А. Физическая культура в специальном образовании: Учеб пособие для студ. Высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 176 с.

 

9.     Иванченко Г.В. Психология восприятия музыки: подходы, проблемы, перспективы. – М.: Смысл, 2001. – 264 с.

 

10.   Кольцова  М.М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка. – М.: Педагогика, 1973.

 

11.   Кораблина Е.П. Телесно-ориентированная терапия и танцтерапия // Кораблина Е.П., Акиндинова И.А., баканова А.А., Родина А.М. Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи: Пособие для практических психологов. – СПб, 2001. – С. 83–90.

 

12.   Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга. – М., 1962.

 

13.   Маринчева Г.С., Гаврилов В.И. Умственная отсталость при наследственных болезнях. М., 1988.

 

14.   Мастюкова Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. – М., 1992.

 

15.   Мастюкова Е.М., Московкина А.Г. Основы генетики: Клинико-генетические основы коррекционной педагогики и специальной психологии: Учеб. пособие для студ. пед. высш. учеб. заведений / Под ред. В.И. Селиверстова, Б.П. Пузанова. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 368 с.

 

16.   Пасынкова Н.Б. Влияние музыкального движения на эмоциональную сферу личности // Психологический журнал. 1993. Т. 14, №4. – С. 142, с. 142.

 

17.   Петрушкин В.И. Музыкальная психотерапия. – М.: Владос, 2000. – 176 с.

 

18.   Приходченко Н.Н., Шкурат Т.П. Основы генетики человека. – Ростов-на-Дону, 1997.

 

19.   Приходько  О.Г., Моисеева Т.Ю. Дети с двигательными нарушениями: Методическое пособие. М.: Полиграф сервис, 2003. – С. 4–9.

 

20.   Пензулаева Л.И. Подвижные игры и игровые упражнения для детей 3–7 лет. – М.: Владос, 2000.

 

21.   Сермеев Б.В. Методика воспитания двигательных качеств у аномальных детей. – Горький, 1976.

 

22.   Синьов В.М., Шеремет М.К., Шевцов А.Г., Руденко Л.М. Взаємозв‘язки медицини та педагогіки в системі кадрового забезпечення реабілітаційних закладів для осіб з обмеженими функціями здоров‘я // Соціальна педіатрія Випуск ІІІ: Збірник наукових праць. – К.: Інтермед, 2005. – 412 с. – С. 86–90.

 

23.   Скворцов И.А. Детство нервной системы. – М.: Привона, 1995. – С. 49–55.

 

24.   Стребелева Е.А., Мишина Г.А., Выродова Н.А. Коррекционная помощь детям раннего возраста с органическим поражением ЦНС: Метод. пособие / Под ред. Е.А. Стребелевой. М.: Полиграф сервис, 2003. – 124 с.

 

25.   Справочник по детской физкультуре. – Л., 1999.

 

26.   Эфроимсон В.П., Блюшина М.Г. Генетика олигофрений, психозов, эпилепсии. – М., 1978.

 

 

Додаток 1

 

Рухлива гра  «Гуси – лебеді»

 

Мета: Розвивати  слухову увагу, орієнтація в просторі, швидкість. Формування активного мовлення – вміння відповідати на запитання. Виховувати рух у заданому напрямку, колективність, дружність.

 

Хід гри

 

Вихователь  вибирає учасників – «вовка», «господаря», нші діти – «гуси – лебеді». З одного боку майданчика накреслено будинок, де живуть «господар» і «гуси», на іншому живе «вовк» під горою. «Господар» випускає «гусей» у поле погуляти, зеленої травички поскубати. «Гуси» йдуть від будинку досить далеко. Через деякий час «господар» кличе «гусей» і між ними відбувається така розмова.

 

Господар: Гуси – гуси.

 

Гуси:                   Га – га – га.

 

Господар: Їсти хочете?

 

Гуси:                   Так – так.

 

Господар:  Так летить скоріш додому!

 

Гуси:          Нам не можна.

 

Сірий вовк під горою!

 

Не пускає нас додому!

 

«Гуси» бігають  у будинок, а «вовк» намагається  їх піймати. «Гуси» повинні «літати» по всьому майданчику. «Вовк» може ловити їх тільки після слів: «Не пускає нас додому!». Піймані виходять із гри.

 

Гра закінчується, коли всі «гуси» піймані. Останній «гусак», що залишився (найбільш спритний і швидкий), стає вовком.

 

 

Додаток 2

 

Гра «Пальчики  і палочки»

 

Корекційна мета: розвиток уваги, зосередженості, дрібної моторики рук. Виховання дружності, наполегливості.

 

Інвентар: палички  довжиною 5 см.

 

Перед кожною дитиною на столі розкладаються  по 5 маленьких паличок довжиною – 5 см.

 

Вс учасники гри з‘єднують кінчики пальців своїх рук «віялом» і по команд починають збирати палички, затискаючи їх по одній між з‘єднаними великими, вказівними, середніми, безіменними пальцями і мізинцями. Виграє той, хто швидше всіх і правильно виконає завдання.

 

 

Додаток 3

 

 

 

Гра «Хто швидше»

 

Корекційна мета: розвиток уваги, швидкості, просторової орієнтації, хапаючи рухів. Виховання активності, наполегливості у досягненні мети.

 

Інвентар: палички  червоного та синього кольорів.

 

Хід гри

 

Дітей ділять на команди по 3–5 дітей.

 

Гравц команд мають палички свого кольору. Вихователь розкидає усі палички по майданчику. По сигналу вихователя гравці збирають палички свого кольору. Програє та команда, гравець якої останнім повернувся із своєю паличкою.

 

 

Додаток 4

 

Рухлива гра: «Спостережливі»

 

Корекційна мета: розвиток спостережливості, слухового сприймання.

 

Інвентар: паличка, листки паперу.

 

Хід гри

 

Діти сидять на гімнастичній лаві. Вихователь виконує  за їх спиною різноманітні шуми (лама паличку, розриває листок паперу, стукає по стіні  та інш.). Учасники повинн догадатись на слух, що робить вихователь.

 

(Але перед  цим вихователь демонструє звучання  кожного звука перед дітьми).