Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Января 2014 в 23:30, курсовая работа
Якщо в сім’ї більше однієї дитини, то випадки дитячого суперництва за увагу батьків – не рідкість. Причина тому – бажання кожної дитини постійно бути в центрі уваги батьків. Деякі діти в більшій мірі схильні до цього відчуття суперництва, інші – в меншій. На одних воно впливає позитивно і допомагає розвиватися, на інших чинить негативний вплив, викликаючи у них відчуття неповноцінності і розвиваючи низьку самооцінку.
Також для дослідження суперництва між братами і сестрами була використана шкала суперництва між дітьми. Даний опитувальник призначений для дітей дошкільного, молодшого шкільного та середнього шкільного віку. Але також існує опитувальник для дітей різного віку, починаючи з дошкільного. Саме його було використано при дослідженнях. Опитувальник складається з десяти тверджень, з якими випробовувані можуть або погодитися, або ні.
Дана методика проводиться на двох дітях і дозволяє виявити ступінь суперництва між ними. Їм пропонується однакова анкета. За підсумками методики можна виявити наявність суперництва між сиблінгами, адекватне це суперництво або ж воно присутнє тільки в одного з дітей, чи приймають його самі діти, наскільки яскраво воно виражене.
При отриманні за даним опитувальником 100% можна говорити про явне вороже суперництво серед братів і сестер, яке може переходити в вербальну агресію; 70% - наявність яскраво вираженого суперництва; 50% - суперництво набуває вираженого характеру тільки в певних ситуаціях, з підкріплювальними стимулами; 30 % - суперництво має місце, але при цьому воно може не виражатися, протікаючи в адекватній обстановці; 0% - суперництво серед братів і сестер відсутнє. [14]
За отриманою картиною можна прогнозувати можливі варіанти розвитку даного суперництва. Зазвичай, у більшості випадків, всі досліджувані, які знаходяться за межами 50% не позбавляються суперництва на протязі всього життя. Це призводить до того, що або брати і сестри перестають взаємодіяти і їх відносини починають носити тільки ворожий характер (рідше ігнорування), або дух суперництва переходить у приховану форму, що також негативно впливає на розвиток взаємин між сиблінгами.
В експериментальному дослідженні брало участь 6 сімей, в яких виховуються двоє дітей, батьки віком від 35 років і до 42, діти – від 13 до 16 років.
Дослідження проводилося у домашніх умовах кожної із сімей, окремо з батьками та окремо з дітьми. Кожен з респондентів отримав по чистому аркушу паперу для записів своїх відповідей. Експериментатором було зачитано тему, мету та ціль експерименту, інструкцію методик з правилами правильного їх проходження. Уважно прослуховуючи, зачитані експериментатором питання, респонденти фіксували свої відповіді на папері. Часу для записів відповідей було достатньо.
Методики проводилися у такій послідовності:
За виявленням типу виховання дитини у вибірці переважають 7 типів з 11. Це гіперопіка - 28% зі всіх випробуваних; 23% - суперечливе виховання; 16% - тип «їжакових рукавиць»; 14% - кумир сім'ї; 12% - тип «Попелюшка»; 5% - підвищена моральна відповідальність; 3% - гіпоопіка.
Рис.1. Розподіл батьків за типом виховання дітей.
Таким чином, найбільш зустрічається тип виховання - гіперопіка (28%) і суперечливе виховання (23%). Гіперопіка характеризується тим, що самостійність дитини сильно обмежена батьківською опікою. Його ініціативність і активність також сильно знижена. Такі діти виростають або з заниженою, або із завищеною самооцінкою. Вони невпевнені у своїх власних силах, не можуть самі приймати рішення, знаходяться під впливом оточуючих людей. Їх активність сильно знижена і мотивація на пізнання навколишнього світу майже відсутня.
Суперечливе виховання характеризується тим, що у вихованні дитини беруть участь як батьки, так і найближче оточення дитини. Виховуючись за одними правилами, дитина потрапляє в умови, де отримані раніше знання не вітаються, вважаються неправильними. Це призводить до того, що дитина не знає як потрібно поводитися в тій чи іншій ситуації, це згубно впливає на формування її самовпевненості, адекватності поведінки.
Також високий відсоток отримали типи виховання «їжові рукавиці» (16%), кумир сім'ї (14%) і попелюшка (12%).
Тип виховання «їжові рукавиці» характеризується тим, що дитина позбавлена всілякої можливості самостійно керувати своїм життям. Вся її діяльність перебуває під пильним контролем батьків. Діти, які виховуються при такому стилі більш агресивні, ніж інші.
Кумир сім'ї виховується в гіперопіці, такі діти мають завищену самооцінку, часом неадекватну. Такі діти відчувають труднощі в адаптації до навколишнього світу, вони звикли до беззаперечного виконання кожного їхнього бажання. З таких дітей деколи виростають егоїсти.
Тип попелюшка виховує невпевнену в собі дитину з сильно заниженою самооцінкою і почуттям провини. У таких дітей може виникати неадекватна агресія, яка буде спрямована на оточуючих їх людей.
Найменший відсоток отримали два типи виховання: підвищена моральна відповідальність (5%) і гіпоопіка (3%).
За підсумками опитувальника на виявлення суперництва дітей в сім'ї ми отримали наступні результати.
Рис. 2. Розподіл братів та сестер за ступенем вираженості суперництва.
47% випробовуваних
за шкалою суперництва
28% випробовуваних знаходяться у 30% бар'єрі. Таке суперництво адекватне. Воно, в більшій мірі, явне. Але при цьому конфліктні ситуації вирішуються дуже швидко і спокійно. Зазвичай виникненню такого суперництва сприяють сім'я, близькі родичі, друзі. Але при такому суперництві сиблінги знаходяться у дуже тісному й дружньому зв'язку один з одним.
23% випробовуваних знаходяться в межі 70%. Це свідчить про те, що суперництво носить яскравий характер, в основному агресивний, але при цьому він може бути явно прихованим. Такі діти не завжди можуть показувати наявність заздрості або почуття суперництва один до одного. Ці діти рідко приходять до миру згодою, а якщо навіть вони домагаються миру, то це носить лише формальний характер. На результат такого суперництва сильний вплив можуть зробити батьки та їх ставлення до такої ситуації.
2% випробовуваних знаходяться на 100% бар'єрі. Таке суперництво неадекватне. При цьому йде повне неприйняття власного брата або сестри. Це суперництво спрямоване на знищення явного суперника. Воно може виникати у сім'ях, де виховуються близнюки або діти з великою різницею.
Таким чином, проводячи паралель між типом виховання та шкалою суперництва, були отримані наступні результати:
За підсумками переважаючий тип сімейного виховання - гіперопіка. Це може бути пов'язано з підвищеною тривожністю батьків за свою дитину, невпевненістю у своїх силах. Суперечливе виховання зустрічається в сім'ях, де діти виховуються бабусями. Це призводить до зіткнення інтересів двох поколінь. Даний вид виховання не дозволяє дитині чітко зрозуміти і засвоїти правила і норми поведінки. Тип «їжові рукавиці» зустрічається у дітей, які легко приймають будь-які норми і правила і беззаперечно їм підпорядковуються в силу того, що з дитинства їх свободу зводили до мінімуму. При типі виховання кумир сім'ї одна дитина отримує всю увагу, любов. Другою ж дитиною нехтують, порівнюючи її з першою. Причому це порівняння кожного разу показує слабкість і не значущість другої дитини. Такі діти виростають озлобленими на суспільство, їм з дитинства прищеплюють дух суперництва і агресії на оточуючих. Перша ж дитина стає егоїстом, який поважає і любить самого себе. При такому типі виховання особистості дітей розвиваються в сторони двох протилежних полюсів: агресивний і озлоблений, і егоїстичний і жорстокий.
Висновки за шкалою суперництва при різних типах виховання: при гіперопіці переважає суперництво, яке виникає в певних ситуаціях. Дане суперництво є позитивним стимулом для росту і розвитку особистості кожної дитини. При цьому діти не схожі один на одного за характером. Такі діти поблажливі до помилок один одного, вони є друзями в сім'ї, опорою і підтримкою одне для одного. З роками таке суперництво приводить до зміцнення сімейних зв'язків, сприятливо відбивається на особистості кожної дитини. Після закінчення часу це суперництво або знижується до рівня слабковираженого, або зникає зовсім.
При типі суперечливе виховання переважає яскраво виражене суперництво. Це пов'язано з умовами виховання дітей. Такі діти знаходяться під впливом бабусь, які, не помічаючи того, зневажливо ставляться до старшого онука (онуки). Все це призводить до нерозуміння між братами й сестрами. З часом це суперництво або стає більш агресивним, або знижується, але незначно.
При типі виховання «їжові рукавиці» переважає слабо виражене суперництво. Це може бути пов'язано з кліматом, в якому виховуються діти. При такому типі дітям не дозволяється що-небудь робити без дозволу батьків. З часом такі діти виростають слабовільними, універсальними і, прищеплені з дитинства норми, залишаються з ними на все життя. Їх суперництво залишається на цьому рівні, або зростає до рівня яскраво вираженого. Зазвичай такі діти після смерті своїх батьків рідко продовжують взаємодіяти один з одним.
При типі виховання кумир сім'ї у вибірці всі діти знаходяться на кордоні яскравого ворожого суперництва. Причому це суперництво направлено тільки з боку однієї дитини, яка не є кумиром. Це пов'язано з тим, що з боку батьків йде відкидання одного з дітей, і повне підпорядкування бажанням кумира сім'ї. Таке суперництво у рідкісних випадках знижується, але при цьому продовжує носити агресивний характер. Такі діти не є один для одного друзями, їх пов'язує тільки те, що вони є членами однієї сім'ї. Це суперництво неадекватне, деколи воно не несе під собою жодної причини, а виникає тільки для того, щоб образити, принизити і ще раз довести значимість лише однієї дитини.
Висновки
Дитина - не просто продукт виховання. Вона сама визначає свою поведінку, ставлення до сім'ї і до себе. Діти внаслідок свого обмеженого досвіду, своєрідного мислення інакше сприймають і оцінюють події довкола. Зрозуміти їх поведінку, емоції, переживання і допомогти їм можна, лише поглянувши на світ їх очима. Таким чином, взаємини між братами і сестрами безпосередньо залежать від сімейного клімату, взаємовідносин у сім'ї та типів сімейного виховання.
Феномен суперництва дітей існує з моменту виникнення сім'ї, і неминучий, якщо в сім'ї виховується дві і більше дитини. При цьому, даний феномен здатний згасати з часом, і, в результаті, або повністю зникати, або набувати суперницького характеру у позитивному сенсі, тобто який призводить до росту і розвитку особистості обох дітей, або ж суперництво може перейти у приховану форму, що призведе до вічної боротьби між ними за право називатися кращою дитиною.
Характер дітей, їх способи взаємодії з найближчим оточенням, а також з іншими людьми, залежать від обраного батьками методу виховання. Тобто саме батьки спочатку закладають у дитині програму її майбутньої поведінки. Тому ставлення батьків до даної проблеми має пряме відношення і тип виховання впливає на ступінь вираженості суперництва між дітьми.
За підсумками дослідження типів сімейного виховання переважає гіперопіка, де надмірне приділення уваги дитині може привести до зниження активності та ініціативи дитини.
Якщо ж говорити про шкалу суперництва при різних типах виховання, то можна зробити наступні висновки: при гіперопіці переважає суперництво, яке виникає в певних ситуаціях. Дане суперництво є позитивним стимулом для зростання й розвитку особистості кожної дитини. З часом, дане суперництво або стає більш агресивним, або знижується, але незначно. При типі суперечливе виховання переважає яскраво виражене суперництво. Це пов'язано з умовами виховання дітей. При типі виховання «їжові рукавиці» переважає слабо виражене суперництво. Це пов'язано з кліматом, в якому виховуються діти. Зазвичай такі діти після смерті своїх батьків рідко продовжують взаємодіяти один з одним. При типі виховання кумир сім'ї у нашій вибірці всі діти знаходяться на кордоні яскравого ворожого суперництва, але тільки з боку однієї дитини, яка не є кумиром.
Суперництво дітей присутнє в будь-якій сім'ї. Ступінь вираженості залежить від реагування батьків на цю ситуацію, і адекватне прийняття такої ситуації призводить до сприятливого її вирішення.
Робота психолога з даної проблеми полягає в допомозі батькам по вирішенню питання про суперництво. Психологу необхідно показати всю ситуацію з різних боків, можливі шляхи її вирішення, а також подальші перспективи розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ