Відтворення та впізнавання (методики дослідження)

    Другий  дослід – складання числового ряду.

    Експериментальний матеріал такий самий, як і в першому  досліді. Приймає участь друга підгрупа досліджуваних. Картки розташовуються на щиті так, щоб числа на них не утворювали натурального ряду. Респондентам пропонується на бланках відповідей, де створена табличка з 15 комірок (3 ряди по 5) – розташувати всі числа, що є на картках, строго за порядком номерів, так щоб найменше було поміщене в ліву клітину верхнього ряду, а найбільше – в праву клітину ряду. Помилково записані числа слід закреслювати і там же писати потрібне число. Після закінчення досліду досліджуваним потрібно спочатку відтворити числа, а потім назви предметів.

    Обробка і аналіз результатів першого  і другого дослідів:

    1) визначити середнє число правильно  відтворених картинок і чисел  у двох дослідах для кожної  групи досліджуваних;

    2) записати отримані середні значення  в таблицю (табл.2.6);

    3) на основі аналізу даних, представлених  у таблиці, зробити висновки  про умови продуктивності мимовільного  запам’ятовування;

    4) порівняти результати отримані  в першому і другому дослідах  з результатами, отриманими П.І. Зінченко при проведенні аналогічних досліджень на великому статистичному масиві досліджуваних.

    Істотну роль в запам'ятовуванні відіграє повторення матеріалу. Проте повторення не є способом, який незмінно призводить до досягнення мнемічного ефекту.

    В процесі запам'ятовування центральне місце належить організації дій  суб'єкта з матеріалом. Саме дії угрупування, співвідношення, складання планів приводить до відбору і формування певних зв'язків, а повторення – лише умова реалізації цих дій.

    Функцію закріплення зв'язків здійснює не саме повторення, а акт правильного відтворення об'єкту, відповідність відтвореного образу об'єкту запам'ятовування.

    Для дослідження процесу запам'ятовування використовують класичні методи: метод утриманих членів ряду, метод заучування, метод вдалих відповідей і метод антиципації.  
 

    2.2. Аналіз та інтерпретація  результатів дослідження  відтворення та  впізнавання пізнього  юнацького віку

    Експериментальне  дослідження проводилось по методиках, які описані в підрозділі 2.1, в  якому приймали участь 15 людей. Експерименти проводились серед студентів-психологів І курсу Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, в денний час, у приміщенні аудиторії. Вік досліджуваних 18-20 років, стан здоров’я всіх досліджуваних нормальний.

    Перейдемо до першої методики – “Порівняння процесу відтворення у формі пригадування і впізнавання”. В даній методиці потрібно було відтворити запам’ятований матеріал спочатку у формі пригадування, а потім – у формі впізнавання. Отже, усім респондентам було роздано бланки зі стимульним матеріалом та місцем для відповідей. Перед тим, як розпочати експеримент, досліджуваним була зачитана інструкція і вирішені всі питання, що виникли у них стосовно методики. Після проведення інструктажу ми налаштували респондентів на продуктивну працю, попросили сконцентрувати увагу на поставленому перед ними завданні і намагатись не відволікатись на сторонні фактори. Тобто, була створена атмосфера експерименту.

    Після зачитування 20 слів досліджувані на бланках  відповідей відтворили все, що запам’ятали методом вільного пригадування. Через деякий час ми зачитали респондентам перевірочний ряд, що складався із 40 слів, після чого вони у таблиці бланку відмітили ті слова, які були присутні у вихідному ряду.

    Отримані  результати для двох способів відтворення  пропонуємо переглянути у вигляді таблиці:

    Таблиця 2.1

    Результати  дослідження процесу відтворення у формі пригадування            і впізнавання

 

      Аналізуючи дану таблицю можна  зробити висновок, що впізнавання  слів у студентів знаходиться  на значно кращому рівні, ніж  пригадування. Впізнавання дається  досліджуваним набагато легше,  а процес пригадування додає  більшої складності та затрат  часу. Різниця між результатами  досліджуваних, скоріш за все пов’язана з різницею у віці та з індивідуальними особливостями кожної особистості.

    Після цього за формулою n–p\N * 100%  ми вирахували коефіцієнт точності впізнавання для метода тотожних рядків, де n – кількість правильно впізнаних старих елементів; p – кількість помилково впізнаних нових елементів; N – кількість елементів у вихідному ряду. Оброблені результати занесені до таблиці 2.2:

    Таблиця 2.2

    Результати обробки коефіцієнта точності впізнавання для метода тотожних рядків

 

    Про коефіцієнт точності впізнавання можна  сказати, що він знаходиться на рівні  вище середнього – це свідчить про  значну ясність і чіткість сприйняття при впізнанні слів перевірочного ряду. Також, при впізнаванні слів, має значення їх розуміння і сам рівень пізнання. Свідоме пізнання, при звичайному запам’ятовуванні, відбувається лише з раніше знайомими словами. Те ж саме можна сказати і про дистрактори (стимули-“обманки”, які відвертають увагу), тобто їх кількість зменшується за рахунок більш осмисленого сприйняття при запам’ятовуванні слів.

    Наступним вираховуються середні значення по групі для всіх показників. Дані за середніми значеннями можна переглянути у таблиці 2.3: 
 

    Таблиця 2.3

    Середні значення результатів дослідження відтворення у формі               пригадування і впізнавання

 

    Спираючись  на обробку результатів нашої  методики (“Порівняння процесу відтворення у формі пригадування і впізнавання”), можна зробити певні висновки: обробивши дані досліджуваних, ми встановили, що продуктивність процесу відтворення у формі пригадування і впізнавання для даної вибірки знаходиться на середньому рівні. Порівнюючи отримані дані середніх значень, відразу ж стає помітною різниця в кількості відтворених слів при пригадуванні та впізнаванні. Причиною такої різниці є те, що впізнавання слів відбувалося вже після пригадування, адже досліджуваний впізнавав слова, з якими не лише ознайомився при зачитуванні, а які вже попередньо пригадував.

    Щодо  середнього значення коефіцієнта точності – існує певна суттєва особливість заучування в умовах спрямованості на точність запам’ятовування – подумки повторення слів. Цей факт дали спостереження за досліджуваними і дані їх самоспостереження.

    Окремо  варто відмітити такий прояв  як “уявне зорове представлення заучуваних слів”. Це супроводжувалося частіше закриттям очей або нерухомістю погляду. Саме це, на думку досліджуваних, давало можливість більш точно і зрозуміло завчити подані слова. В окремих випадках було помітне більш яскраве емоційне розуміння слова, пов’язане з яснішим усвідомленням його значення.

    Все це вказує на складну і досить різноманітну діяльність психіки в процесі вирішення поставленої задачі.

      Важливу роль при відтворенні  даного матеріалу відіграли мотиви  запам’ятовування та їх вплив на його продуктивність. Виключно важливе значення для характеристики мнемонічної спрямованості мають мотиви запам'ятовування, тобто те, що спонукає нас запам'ятовувати. В цьому відношенні запам'ятовування нічим не відрізняється від іншої діяльності.

    Безумовно, нерівномірність узагальнених даних отриманих результатів очевидна, оскільки не були враховані культурно-суспільні, освітньо-історичні моменти впливу на них. Слід зауважити, що у нашому дослідженні не враховувався такий параметр, який відіграє важливу роль, як рівень вимог респондентів. З вище сказаного витікає, що міра дії мотивів у свою чергу залежить від вмісту і характеру діяльності, в яких мотиви проявляють спонукальну силу. Сам мотив не може визначити характер діяльності і тим більше продуктивність.

    Дослідження проведені вітчизняними психологами  З.М. Істоміною та     П.І. Зінченко своїми результатами підтвердили вказане  вище припущення про важливу роль, яку відіграють при запам’ятовуванні мотиви діяльності, причому одні й  ті ж мотиви у різних досліджуваних  можуть надавати абсолютно різний вплив.

    Наступна  методика досліджує мимовільне запам'ятовування і умови його продуктивності (методика П.І. Зінченко). Для проведення першого  і другого дослідів група досліджуваних була розподілена на дві підгрупи. В першому досліді приймало участь 7 чоловік, у другому – 8 чоловік.

    Результати  першого досліду наведені у таблиці 2.4, результати другого досліду наведені у таблиці 2.5: 
 

Таблица 2.4                                                                                                 Таблица 2.5                                                                                                                               

Отримані результати дослідження                    Отримані результати дослідження                                                                                 

при класифікації предметів                                       при складанні числового ряду