Вплив моди на формування індивідуальної поведінки особистості

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Рівненський державний  гуманітарний університет

 

 

 

 

Вплив моди на формування індивідуальної поведінки  особистості

 

 

 

Курсова робота

студента IІ курсу

психолого- природничого

факультету

групи П-22

Сачевчич В.С.

Науковий керівник:

Цуканова М.С.

 

 

Рівне-2012

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичні основи впливу моди на формування індивідуальної поведінки особистості.

1.1 Психологія моди  в історичному аспекті………………………………..6

1.2. Гендерні відношення до моди в суспільстві…………………………13

1.3. Формування індивідуальної поведінки особистості під впливом моди………………………………………………………………….…19

Розділ П. Емпіричне  дослідження впливу моди на формування індивідуальної поведінки особистості

2.1. Опис процесуально-методичних аспектів дослідження…………….24

2.2. Аналіз результатів  дослідження………………………………………29

Висновки………………………………………………………………………...41

Список літератури……………………………………………………………..45

Додатки…………………………………………………………………………46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. В своїй роботі ми зупинимось на проблемах впливу моди на індивідуальну поведінку людей, розглянемо її роль та місце в системі психічних явищ. Визначимо актуальність проблеми ґендерних особливостей при формуванні поведінки під впливом моди.

Мода є соціальним регулятором, демонструючи, з одного боку, соціальну нерівність у суспільстві, позначаючи відмінності між соціальними  групами (різні соціальні групи  мають різні можливості і стимули  для участі в модній поведінці, модні  зразки мають різну вартість і т.д.), з іншого боку , мода згладжує відмінності між соціальними групами, будучи фактором демократизації сучасного суспільства.

Мода - не тільки засіб  демонстрації соціального статусу, але й засіб спілкування між  людьми, форма масової комунікації. Мода може функціонувати як міжгрупова комунікація і як внутрішньо групова комунікація. Мода пов'язана з основними соціально-психологічними механізмами спілкування: навіюванням, зараженням, переконанням, наслідуванням.

Моду досліджували і  як психологічний феномен, вивчаючи причини її виникнення і зміни з точки зору індивідуальної психології. Мода задовольняє важливі потреби людини в якості механізму, що дозволяє конфлікт між соціальним конформізмом і індивідуальною свободою. Г. Зіммель дав таке визначення: «Мода являє собою деяку особливу форму з числа тих, шляхом яких життя намагається здійснити компроміс між тенденцією до соціального рівня і схильністю особистості до прояву своєї індивідуальності». Інші дослідники моди робили акцент на психологічній функції моди, яка є способом емоційної розрядки, задовольняє потребу людини в нових відчуттях: «Сенс існування моди - порушення поступовості розвитку ряду масових явищ, періодична радикальна зміна (один раз на шість-вісім років) - це струс, за допомогою якої людина освіжає свої відчуття» (Л. Петров). Психологічний підхід до моди дозволяє виявити психологічні причини зміни моди: 1) причина змінюваності модного поведінки - в психологічному законі «згасання орієнтування»: багаторазовий вплив призводить до того, що орієнтовний рефлекс слабшає, гасне, що образ,який сприймається  втрачає своє значення (модний об'єкт втрачає поступово цінність сучасності), 2) новий подразник тільки тоді дає ефект, коли він перевершує «норму адаптації» до минулих подразників. Новий зразок може стати модним тільки тоді, коли попередній зразок втратить модні значення. Тому важливо запропонувати нове в потрібний момент, коли для сприйняття нового дозріють умови.[2,с. 97].

У останні десятиліття XX ст. здійснювалися як теоретичні, так і емпіричні, прикладні дослідження моди. Відповідно до того, який з аспектів береться як обумовлююче явище моди, сьогодні можна виявити наступні відносно самостійні напрями.

Наукова база по вивченню соціології моди сформувалася і отримала свою розробку, в основному, в працях німецьких учених - Г.Зіммеля, В.Зомбарта, Г.Тарда, П.Спенсера, Р.Барда, Т.Веблена, Г.Блумера.

Мода виділяється, перш за все, своїм економічним значенням (прихильники «економічного» підходу  Н.Т.Фролова, Л.Н.Жиліна). Значною є  культурно-виховна роль моди. Вона служить одним із засобів залучення індивіда до соціального і культурного досвіду. Цей підхід розкривається в роботах Т.В. Козлової, В.І.Казарінової, Н.Т.Савельєвої, І.А.Андреєвої, А.І. Бастрикина, Е.В.Ширяєва, Р.Б.Фішмана. Особливо виділяється роль моди в естетичному; вихованні особи  Г.Г.Шубін, І. Р. Добросмислова, З. Л.Совдагарова. Діяльнісний аспект моди виявляє себе в роботах Е.Я. Басина А.Б.Гофмана, Б.Д Паригина. Над питаннями психологічного аналізу моди працювали Л.В.Петров, Я Коломинський, Б.Ф.Поршнєв, А.Л.Свенцицький, Г.М.Андреєва, Б.Д.Паригін, М.І. Килошенко. Розгляд моди як специфічної форми міжособової комунікації характерний для досліджень В.Ю. Борева, А.В.Коваленко. Вивчення моди як знакової системи здійснюється в семіотиці Ю.М.Лотман. З'явилися роботи, що аналізують моду комплексно, в цілому (З.Б.Елькина, М.Н.Топалов, Л.І.Ятіна).

Очевидно, що дослідження  феномена моди, - це широке поле діяльності для фахівців в різних областях вивчення суспільних явищ: філософів, істориків, економістів, психологів, культурологів, соціологів. Разом з тим, відсутні праці, в яких досліджується вплив моди на формування індивідуальної поведінки особистості, що і зумовило актуальність теми дослідження.

Об’єкт дослідження: психологічні особливості індивідуальної поведінки особистості.

Предмет дослідження: мода як чинник формування поведінки особистості.

Мета дослідження: теоретично проаналізувати та емпірично дослідити залежність стилю самопрезентації особистості в одязі та ряду параметрів індивідуальної поведінки: ґендера, тривожності та особових особливостей.

Завдання дослідження.

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз поняття «мода» в психологічному аспекті.
2. Визначити індивідуально-психологічні особливості особистості як суб’єкта, на якого впливає мода.
3. Емпірично дослідити вплив моди на індивідуальну поведінку особистості.

В ході дослідження були використані наступні методи: теоретичний аналіз, проведення анкетування, тестування, психодіагностичні вимірювання, методи первинного аналізу результатів.

Гіпотеза дослідження: стратегії самопрезентування особистості в одязі детерміновані статтю, самооцінкою рівня тривожності, особовими якостями та впливають на формування індивідуальної поведінки в юнацькому віці.

База дослідження – РДГУ, досліджувані – студенти віком 18-20 років в кількості 15 чоловік.

Розділ І. Теоретичні основи впливу моди на формування індивідуальної поведінки особистості

1.1 Психологія моди  в історичному аспекті

Психологія моди у  своїх дослідженнях виходить із аналізу  уявлень людей про те, що є мода. Звертання до історії костюма дозволяє простежити зміни в змісті цих уявлень. Про моду люди говорять майже сім століть. У кожен історичний період той або інший аспект моди - естетичний, моральний, економічний або соціальний - виступає на перший план [16,с.133].

На все суспільство  мода поширюється тільки там і  тоді, де і коли існує можливість наслідування одних соціальних груп (або класів) іншим шляхом запозичення  певних культурних зразків. У традиційному і становому суспільстві звичай і право більш жорстко і чітко, ніж мода, закріплюють певні культурні зразки за тими чи іншими соціальними групами. Вперше вказав на особливі риси суспільства, в якому з'являється і діє масова мода, німецький соціолог Г.Зіммель в кінці XIX ст. Він виділив такі ознаки:

1. У суспільстві повинні  існувати відмінності між соціальними  верствами по престижу (тому в  первісному суспільстві не було  моди).

2. Представники нижчих  верств прагнуть зайняти більш  високе положення в суспільстві  і мають для цього можливості (тобто не існує жорстких соціальних перегородок). Цим ознакам відповідає капіталістичне суспільство. Мода діє в соціальних системах, для яких характерні такі риси:

1) динамічність;

2) соціальна диференціація  і мобільність;

3) відкритість (розвинені  канали комунікації);

4) надмірність (розвинена  система тиражування матеріальних  і культурних благ, існує безліч  конкуруючих модних зразків).

Мода являє собою  процес, який поступово розвивається всередині старих соціальних форм. Поява моди в XII-XIII ст. в містах Західної Європи було пов'язана з розвитком міської культури, з потребою в нових формах комунікації, більш поверхневих і нетривалих. Місцем подібних контактів стали міські площі і вулиці, де зустрічалися паломники, що відвідали святі місця, купці і мандрівники, що побували в далеких країнах, лицарі, які поверталися з хрестових походів. Саме в містах з'являлися нові культурні зразки та ідеї, розвивалося виробництво, спочатку у вигляді міського цехового ремесла, орієнтованого на виготовлення виробів на продаж, потім у вигляді мануфактури. Але місцем народження моди були насамперед двір короля і палаци придворної знаті. Соціально значимого значення мода набуває в XIX в. в результаті буржуазних революцій (перш за все Великої французької революції) і промислового перевороту, коли сформувалося суспільство «рівних можливостей», в якому були скасовані колишні кордони і заборони і стало розвиватися масове виробництво, що дозволяє задовольняти потреби в різноманітних і дешевих товарах для масового споживача, виникли нові канали комунікації та засоби зв'язку: пошта, телеграф, залізниці, газети, журнали, радіо, телебачення, Інтернет. Сучасна мода залишається дітищем міських мегаполісів [16,c.77].

Г. Зіммель висунув  «елітарну концепцію» моди, пояснюючи  причини виникнення і механізми функціонування моди виходячи з особливостей психології та поведінки різних соціальних груп - ця концепція отримала назву «концепція ефекту просочування». Відповідно до цієї концепції, нижчі верстви прагнуть наслідувати еліті, демонструючи ілюзорну спільність з вищими класами, копіюючи їх модні зразки. Таким чином, модні стандарти та зразки поступово «просочуються» зверху вниз, досягаючи нижчих верств суспільства, поширюючись в суспільстві в цілому - так виникає масова мода. Соціальна еліта приймає нові зразки в якості модних з метою позначити знову і зберегти свій статус і відмінність від решти маси. Маси знову намагаються опанувати модними стандартами і зразками вищих верств, прагнучи до більш високого соціального статусу. І так нескінченно.

Однак у XX ст. елітарна теорія моди зазнала критики (зокрема, американським соціологом Г.-Дж. Блумер) за перебільшення ролі еліти в процесі функціонування моди. Мода пов'язана з масовим вибором і масовим поведінкою. У сучасному суспільстві провідну роль відіграє середній клас, який і є законодавцем моди внаслідок свого проміжного нестійкого становища в суспільстві: з одного боку, прагнучи підвищити свій соціальний статус, він наслідує еліті, з іншого боку, підкреслює свою відмінність від нижчих соціальних верств. У XX в. багато нових «моди» виникли в нижчих шарах суспільства - джаз, джинсова мода і т.п. Відомий дизайнер одягу К. Лагерфельд сказав в 1980-х рр..: «Хто нехтує вулицею - дурень. Саме вулиця визначає моду останніх двадцяти років » [15,c.65].

Мода є соціальним регулятором, демонструючи, з одного боку, соціальна нерівність у суспільстві, позначаючи відмінності між соціальними групами (різні соціальні групи мають різні можливості і стимули для участі в модному поведінці, модні зразки мають різну вартість і т.д.), з іншого боку, мода згладжує відмінності між соціальними групами, будучи фактором демократизації сучасного суспільства [5,c.78].

Мода - не тільки засіб  демонстрації соціального статусу, але й засіб спілкування між  людьми, форма масової комунікації. Мода може функціонувати як міжгрупова комунікація і як внутрішньогрупова комунікація. Мода пов'язана з основними соціально-психологічними механізмами спілкування: навіюванням, зараженням, переконанням, наслідуванням. Ще в XIX в. з'явилися трактування моди як наслідування (Г. Спенсер: «Мода по своїй суті є наслідуванням»). Вирішальну роль в історії моди зіграли два стимули: повага і змагання, які проявлялися в наслідуванні з поваги і в наслідуванні з суперництва.

В основі наслідування лежить імітаційний рефлекс. Більш глибоким і широким явищем стало взаємне уподібнення, яке називається соціальною ідентифікацією і має пряме відношення до модного поведінки. Ідентифікація - внутрішній соціально-психологічний механізм спілкування, створює основи для свідомого уподібнення і одночасно свідомого відокремлення. За допомогою моди проявляється уподібнення людини членам своєї групи і одночасно протиставлення членам інших груп. Явище, яке полягає в ідентифікації з групою і опозиції до загальноприйнятої моди, отримало назву антимоди. Після другої світової війни протест молодих людей прийняв найрізноманітніші форми, проявляються в молодіжних субкультурах: в 1940-і рр.. - Зуті в США і ЗАЗу у Франції; в 1950-і рр.. - Бітники і байкери в США, тедді-бойз у Великобританії, стиляги в СРСР; в 1960-і рр.. в країнах Заходу - рокери, «моди» (модерністи), хіпі; в 1970-і рр.. - Хіпі, бритоголові і панки; в 1980-і рр.. - Панки, «нові романтики», репери, «зелені», на початку 1990-х рр.. - «Гранж». Антимода часто перетворюється в масову моду або щонайменше впливала на офіційну моду. Так, в масову моду перетворилися джинси, які в 1950-1960-і рр.. були одягом молодих людей, які протестують проти панівних порядків, - бітників, хіпі, «лівих» студентів. Саме альтернативні субкультури містять величезний інноваційний потенціал, який освоює сучасна мода. Наприклад, у хіпі були запозичені тенденція до індивідуалізації образу людини в противагу знеособлює характеру буржуазної уніформи й одноманітності офіційної моди, а також інтерес до використання елементів культури інших народів і старих речей, які несуть на собі печатку часу, еклектизм, за допомогою якого кожен прагнув висловити своє «я». У субкультури панків були запозичені крім яскравих кольорів, агресивних аксесуарів і т.п. ще і тенденція до епатажу та пародіювання традиції [4,c.89].