Альтернативні джерела технічного водопостачання підприємства в умовах підтоплення території ґрунтовими водами

Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним дротом металевих не струмоведучих частин,  які можуть опинитись під напругою. Улаштування і контроль занулення повинні відповідати вимогам нормативних документів. Періодичність контролю після монтажу – не рідше одного разу у 5 років в процесі експлуатації.

Захисне відключення – швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відключення електровлаштування  при виникненні в ній небезпеки ураження струмом.

Електрозахисні засоби це вироби, що переносяться і перевозяться. Вони слугують для захисту людей, які  працюють з електроустаткуванням, від  ураження електричним струмом, від дії електричної дуги і електромагнітного поля; використовуються для забезпечення безпеки людей як при звичайному, так і при аварійному стані електроустаткування. За призначенням електрозахисні засоби (ЕЗЗ) поділяють на ізолюючі, огороджувальні та допоміжні, а за характером застосування – на колективного та індивідуального захисту.

Ізолюючі ЕЗЗ слугують для ізоляції людей від електрообладнання, що перебуває під напругою, а також від землі і поділяються на основні і додаткові. Ізоляція основними ЕЗЗ надійно витримує робочу напругу електроустаткування, тому за їх допомогою можна торкатися струмопровідних частин, які знаходяться під напругою (до 1000 В) – оперативні штанги, ізолюючі і електровимірювальні кліщі, діелектричні рукавички, інструмент з ізольованими ручками, покажчики напруги. Додаткові ізолюючі ЕЗЗ самі не можуть забезпечити безпеку персоналу від ураження електричним струмом і застосовуються як доповнення до основних. В електрообладнанні напругою до 1000В такими є діелектричне взуття, гумові діелектричні килимки, ізолюючі підставки.

Загороджувальні ЕЗЗ застосовують для тимчасового огородження  струмоведучих частин електрообладнання, яке знаходиться під напругою. Це переносні огородження (ширми, бар’єри, щити, клітки), ізолюючі накладки і ковпаки, переносні заземлення, переносні попереджувальні плакати.

Допоміжні ЕЗЗ призначені для захисту  персоналу від падіння з висоти (охоронні пояси і страху вальні канати), для безпечного підйому  на висоту (драбини, кігті) і для захисту від теплових, світлових, хімічних, механічних, та інших дій (спецодяг, рукавиці, протигази, захисні окуляри). Особи, які допускаються до обслуговування електроустаткування, проходять медичне обстеження.

Одним із найважливіших положень надання  першої допомоги є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поряд з потерпілим.

Кожен працівник підприємства, установи повинен знати послідовність  надання першої допомоги:

• усунути дію на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров’ю та життю потерпілого, оцінити стан потерпілого;
• визначити характер та важкість травми, визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;
• здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу; іммобілізувати місце перелому; накласти пов’язку тощо);

• підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
• викликати швидку медичну допомогу або лікаря, або ж вжити заходів, що до транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.

Будь-яке зволікання при  наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, котра знаходиться під дією струму.

Ураження електричним  струмом виникає тоді, коли нехтують правилами устрою обладнання та поведінки  працюючих. Воно можливе за пошкодження ізоляції та за інших аварійних ситуацій. Практика доводить, що найважливішим є швидке вивільнення людини з під дії струму з подальшим проведенням штучного дихання та зовнішнього масажу серця.

Вивільнити людину з  під струму можна наступним чином: виключенням системи, можливим закорочуванням фаз за допомогою перекодування на струмопровідні проводи металевої перемички та механічним його відтягуванням і відривом від місця ураження. В цьому разі рятувальникам слід пам’ятати про необхідність користування індивідуальними засобами захисту. Без цього сам рятувальник може виявитись під струмом. Для вивільнення людини з під струму можливе застосування дерев’яних та інших предметів, що становлять собою діелектрики.

Штучне дихання часто  виконують за схемою «рот в рот» або «рот в ніс». В цьому разі дихання має бути різким, кожні 5 … 6 секунд. Перед цим забезпечується прохідність дихальних шляхів, які можуть бути закриті запалим язиком, кров’ю, слиззю тощо.

Коли у потерпілого розширені  зіниці і не промацується пульс навіть на шиї, то це означає, що паралізоване не тільки дихання, але й зупинилося серце. Тоді штучне дихання чергується з масажем серця.

Масаж серця це ритмічне натискання на передню стінку грудної клітки потерпілого, внаслідок чого серце стискається між грудиною і хребтом та виштовхує зі своїх порожнин кров.

Мета масажу серця – штучна підтримка  кругообігу в організмі потерпілого  і відновлення нормальних природних  скорочень.

Зовнішній масаж серця здійснюється приблизно 1 раз в секунду. Місце натискування під час масажу знаходиться приблизно на два пальці вище м’якого кінця грудини. Надаючи допомогу, потерпілого кладуть на спину і вивільнюють від одягу. Як штучне дихання, так і зовнішній масаж серця слід проводити до прибуття швидкої медичної допомоги або до появи очевидних ознак оживлення (поява самостійного дихання, наявність пульсу).

Ефективність зовнішнього масажу серця визначається появою чіткого  пульсу, звуженням зіниць, появою самостійного дихання, зменшенням синюватості шкіри та видимих слизових оболонок.

За надання першої допомоги важливо  знати, що потерпілі іноді оживали  через декілька годин, протягом яких проводилось штучне дихання та зовнішній  масаж серця[29].

 

3.5 Пожежна безпека

Пожежі та вибухи спричиняють великі збитки державі, часто призводять до нещасних випадків з людськими жертвами. Тому боротьба з ними це одночасно і заходи зберігання життя і здоров’я людини.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з установленою ймовірністю  виключається можливість виникнення і  поширення пожежі до дії на людей небезпечних факторів, а також забезпечення захисту матеріальних цінностей.

Введення на підприємстві суворого протипожежного режиму має на меті запобігти виникненню пожеж на робочих місцях, де ведуться вогневі роботи, використовують відкритий вогонь, вмикають електронагрівальні прилади або виконують інші небезпечні технологічні процеси.

Протипожежні інструкції розроблені для цехів, майстерень і опоряджувальних дільниць, в яких визначено ступінь пожежної небезпеки в них.

Інструкції пожежної безпеки, що стосуються цілого об’єкту, повинні бути вивішені на його території на видних місцях в цехах і відділах.

Наказом керівника на кожному підприємстві встановлюється такий порядок, при якому всі робітники і службовці (в тому числі й тимчасові) в період оформлення на роботу зобов’язані пройти первинний протипожежний інструктаж. Особи, які не пройшли цього інструктажу до роботи не допускаються.

Горіння – це окисний процес, який виникає при контакті горючої  речовини, окислювача і джерела запалення. Горіння не виникає, якщо відсутня хоча б одна з цих умов. Тому вся система попередження пожеж заснована на тому, щоб не допустити одночасної взаємодії названих умов.

Пожежа – не контрольоване горіння  зовні спеціального вогнища, що причиняє збиток (моральний, матеріальний).

Небезпечними факторами пожежі є відкритий вогонь та іскри, підвищена  температура повітря, предметів, токсичні продукти горіння, дим, знижена концентрація кисню, завалені і пошкоджені будови, спорудження, установки, вибух.

Згідно з врахуванням пожежо- та вибухонебезпечних властивостей та кількості речовин та матеріалів, що там знаходяться, приміщення поділяються на категорії А, Б, В, Г, Д.

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті  рідини з температурою спалаху не більше 28 ^оС в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні паро газоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий, надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або  волокна, легкозаймисті рідини з  температурою спалаху більше 28 ^оС та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пило повітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа`.

Категорія В. Легкозаймисті, спалимі та важко спалимі рідини, тверді спалимі та важко спалимі речовини та матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в котрих вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розжареному  або розплавленому стані, процес обробки котрих супроводжується  виділенням променистого тепла, іскор, полум’я, горючі гази, рідини, тверді речовини, котрі спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Неспалимі речовини та матеріали в холодному стані.

Згідно з категоріями приміщень  визначаються вимоги до конструктивних та планувальних рішень будівель, споруд, приміщень та до їх вогнестійкості.

Основною умовою пожежо- та вибухобезпеки  на підприємствах є усунення можливих причин загорання. Джерелами загорання можуть бути:

• необережне поводження з відкритим вогнем і нагрівальними приладами, паління в недозволених місцях;
• несправність електрообладнання і неправильна його експлуатація;
• несправність систем опалення та порушення правил користування ними;
• невірне зберігання паливно-мастильних матеріалів, самозаймання горючих речовин;
• іскри удару і тертя деталей машин і обладнання;
• розряди блискавок, статичної електрики.

Найчастіше пожежі та вибухи на підприємствах  виникають внаслідок порушення правил безпеки при застосуванні відкритого полум’я.

Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників робіт, дільниць, цехів, підприємств.

Місця для проведення вогневих робіт  можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, а тимчасові – письмовим дозволом керівника підрозділу.

Місця проведення вогневих робіт повинні бути вільними від  горючих матеріалів у радіусі не менше 5 м. Для газового зварювання застосовують  такі речовини, як ацетилен, метан, пари бензину та гасу, що збільшує небезпеку пожежі та вибуху.

Пожежі через виникнення коротких замикань, перевантаження електродвигунів, освітлювальних та силових мереж внаслідок великих місцевих опорів, внаслідок роботи несправних або залишених без нагляду електронагрівальних приладів складають більше 25% всіх випадків. Короткі замикання виникають внаслідок неправильного влаштування або експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані від місця замикання до джерела струму та виду замикання.

Пожежна небезпека вентиляційних  установок, що видаляють з приміщень  суміш пари або газу з повітрям, зумовлена тим, що з них можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші. За певних умов у вентиляційних установках може також виникнути джерело горіння, здатне запалити горючі речовини або вибухонебезпечну суміш. Таким джерелом цілком можуть стати: горіння елементів електродвигунів, установлених у вентиляційних камерах,; іскріння від ударів лопастей ротора об кожух двигуна в разі її поломки або деформації.

При складанні генеральних  планів підприємств, з точки зору пожежної безпеки, важливо забезпечувати відповідні віддалі від меж підприємств до інших підприємств і будинків. Протипожежні відстані між будинками мають виключати загорання сусіднього будинку протягом часу, який необхідний для приведення у дію засобів пожежегасіння.

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згорання, можливі  обвалення конструкції. Тому слід враховувати  необхідність евакуації людей у визначені терміни.

Однією з основних вимог пожежної безпеки є побудова в будівлях необхідної кількості виходів, виїздів для евакуації людей і матеріальних цінностей.

Евакуаційними виходами називають проходи, двері, ворота, перехідні  балкони, внутрішні переходи.