Хвороби соняшника

Таким чином, основні симптоми хвороби:

- ураження проростків  — сім’ядольні листки в’януть і загнивають, на хворих проростках з’являються склероції;

-ураження кореневої шийки  — виражається в появі на  ній типових коричневих плям, а в подальшому при підвищенні вологості — утворюється білий наліт міцелію гриба та чорні склероції;

- уражується стебло на  різній висоті рослин, в місцях ураження видимі плями гнилі, стебло стає ламким, лист сохне та в’яне, всередині стебла видний міцелій, а в подальшому — склероції;

-ураження кошиків проявляється  в утворенні на зворотному  боці ділянок з м’якою тканиною, яка в подальшому набуває коричневого кольору, в місцях ураження з’являється ватоподібний білий наліт грибниці, на поверхні і всередині кошиків — склероції різної величини й форми. Олійність ураженого насіння знижується, погіршуються посівні якості. В заражених кошиках паренхіма вигниває, сім’янки випадають на ґрунт.

Загибель сходів, гниття та надламування стебел, гниття кошиків знижують врожай соняшника, якість продукції, а також створюють запас інфекції.Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря й ґрунту у сполученні з помірною температурою. Гриб краще розвивається в кислому середовищі. Залуження ґрунту пригнічує проростання склероцій. Взимку гриб зберігається у формі склероцій у ґрунті і рослинних залишках.[13]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Сіра гниль

Цією хворобою соняшник уражується впродовж всієї вегетації. Спочатку хвороба проявляється у вигляді пліснявіння насіння(Рис.9,Рис.10) і проростків. На проростках з'являються бурі плями, видовжені поздовжні водянисті смуги, які згодом покриваються пухким сірим нальотом, проростки загнивають і часто гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту.

При ураженні кореневої системи молоді рослини у фази сім'ядольних і 1-2 пари справжніх листків лягають на поверхню грунту, у вологу погоду вкриваються сірим нальотом і гинуть, в суху- в'януть і відмирають. Такий прояв хвороби спостерігається при проростанні зараженого насіння.

На молодих рослинах біля основи стебла і черешків листків з'являються бурі плями з сірим нальотом, а пізніше — з дрібними чорними склероціями.

На стеблах дорослих рослин утворюються спочатку світло-бурі, згодом бурі та темно-бурі плями різної форми і величини, які часто охоплюють його навколо, займаючи значну площу, у вологу погоду можуть покриватися рясним сірим пухким нальотом, який легко розпорошується при дотику. Згодом в уражених місцях формуються дрібні чорні склероції. Уражені тканини стебла руйнуються і рослина надламується.

На нижньому боці кошиків утворюються спочатку маслянисті плями, уражена тканина розм'якшується і у вологу погоду вкривається димчасто-сірим нальотом. При інтенсивному ураженні кошиків оболонка насіння стає пухкою, набуває мармурового забарвлення. На поверхні і в насінні виявляються склероції. У суху погоду уражена тканина кошика стає крихкою і він розпадається на окремі частини.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Botryotiana fuckeliana (Botrytis cinerea)(рРис.11). Гриб уражує понад 400 видів рослин різних родин. У циклі свого розвитку патоген формує грибницю, склероції, конідіальне і сумчасте спороношення.

Склероції чорні, блискучі, округлі або неправильної форми. Конідіальне спороношення формується у вигляді пухкого сірого нальоту. Зрілі конідії легко поширюються повітряними течіями на значну віддаль.

Протягом вегетації гриб поширюється конідіями.

Джерелом інфекції є склероції і грибниця патогена на уражених рештках в грунті, які зберігають свою життєздатність до 8 років і більше, засмічений склероціями гриба посівний матеріал і заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.

Шкідливість хвороби сірої гнилі полягає в зрідженні сходів (в результаті випадання молодих рослин), погіршенні посівних і технологічних якостей насіння, зменшенні врожаю. Збудник сірої гнилі, як і білої, здатний продовжувати розвиток і під час зберігання вологого насіння ріпаку, викликаючи його псування.

Ураженню рослин соняшнику сірою гниллю і поширенню інфекції сприяють підвищена вологість повітря, особливо у другій половині вегетації, часті дощі, випадання рясних рос в нічні години, коротка ротація культури в сівозміні, відсутність просторової ізоляції між культурами, що уражуються збудником хвороби, загущені, забур'янені посіви, температура повітря в межах 17-24°С.

 

 

 

2.3 Пероноспороз

Збудник хвороби недосконалий гриб Botrytis cinerea (Рис.12).

 

Поширення. Сіра гниль шкодить соняшнику протягом всього періоду вегетації рослин в більшості районів його вирощування.

 

Шкідливість хвороби проявляється в зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю на 5-25 %, погіршенні посівних якостей та товарних властивостей насіння (різко знижується схожість насіння, вміст олії знижується на 10 %, кислотне число олії зростає в 10-100 разів, що робить її непридатною для вживання в їжу).

 

Ознаки ураження. Найбільш сильно патогенні властивості збудника проявляються в зонах достатнього зволоження, де часто спостерігається пліснявіння висіяного насіння і сходів, а також їх в'янення і загибель (частіше у фази сім'ядольних і 1-2 пари справжніх листків) через ураження гниллю кореневої системи, особливо на полях ранніх строків сівби.

 

По мірі росту рослини патоген уражує стебло та листя: частіше збудник сірої гнилі уражує прикореневу частину стебла. На інфікованому місці через 3-4 дні з'являються бурі плями, стебло вище ураження в'яне, поникає, рослини набувають темно бурого кольору і всихають (Рис.13).

 

У фазі пожовтіння кошиків при рясних опадах і прохолодній погоді на тильному боці уражених кошиків з'являються темно-бурі маслянисті плями. Тканини кошика під ними розм'якшуються, гриб розповсюджується в тканинах кошика, проникає в насіннєву оболонку і ядро сім'янки. Згодом хвороба уражує весь кошик, що загниває і частково відпадає від рослини.

 

Характерною ознакою ураження збудником сірої гнилі є попелясто-сірий наліт міцелію, який являє собою конідіальне спороношення гриба. Утворюється наліт на уражених тканинах за умов вологої і прохолодної погоди.

 Розвиток хвороби. Конідії розповсюджуються повітряними потоками та комахами на значні відстані і перезаражують рослини. Проростають конідії за наявності краплиннорідкої вологи при +2...+30. В посушливі періоди конідії можуть зберігати життєздатність кілька місяців, що сприяє їх накопиченню протягом вегетаційного періоду у великій кількості.

 При зниженні температури (до +4...+14°С) серед конідіального  нальоту формуються чорні, неправильної  форми з бородавчастою поверхнею  склероції розміром 2-7 мм, які зимують  в ґрунті на глибині до 5 см, а навесні проростають міцелієм  з конідіальним спороношенням.

 Факторами, що сприяють ураженню рослин у фазі сходів та поширенню хвороби на кошиках в період їх пожовтіння є надмірні опади та знижена температура повітря (в межах+14...+16°С).

 

Джерелами інфекції є уражене насіння, рослинні рештки та ґрунт.

 

 

2.4 Іржа

Збудник хвороби базидіальний гриб Puccinia helianthi Schwein.

 

Поширення. Хвороба зустрічається в усіх районах вирощування соняшника. Гриб уражує надземні органи рослин, частіше всього листя (рис.14). Високий розвиток хвороби спостерігається в другій половині літа, а іноді в кінці вегетації

 

Шкідливість іржі полягає насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків, втраті частини поживних речовин на розвиток та формування спороношення гриба, що призводить до передчасного усихання листків, і в результаті до зниження урожаю та погіршення його якості (лушпинність збільшується, а олійність зменшується). При середньому та сильному ступені ураженості рослин іржею зменшується розмір кошика на 7,5–16, врожай насіння – на 14–38, маса 1000 насінин на 10–19, вміст олії на 4–12 

Перші ознаки захворювання, які мають вигляд жовто-оранжевих опуклих плям, з'являються на сім'ядолях або гіпокотілі сходів падалиці. З верхнього боку листків на плямах утворюються кулясті спермогонії, а з нижнього боку - дрібні оранжеві ецидії, які щільно прилягають одне до одного. Ця фаза розвитку хвороби відмічається, як правило, на падалиці.

 

 Після зараження соняшника ецидіоспорами на нижньому боці листків розвиваються іржаво-коричневі подушечки - уредопустули з одноклітинними округлими уредоспорами (Рис.15). Протягом вегетаційного періоду гриб може давати декілька поколінь уредоспор, це підсилює розвиток хвороби, особливо під час цвітіння і формування насіння. Уредоспори досить стійкі проти несприятливих умов і можуть зберігати життєздатність до 6 місяців.

 

Під кінець вегетації рослин на листках, частіше з нижнього боку, розвиваються темно-коричневі теліопустули з еліпсоїдальними, яйце- або булавоподібними теліоспорами, на довгих безбарвних ніжках.

 

Джерело інфекції. Під час збирання теліоспори попадають в грунт, де можуть зберігатися в рослинних рештках.

 

Розвиток хвороби. Навесні теліоспори проростають і з кожної клітини утворюється невеликий безбарвний паросток – базидія, на якій розвиваються чотири безбарвних базидіоспори. Вони дуже легко розносяться вітром і, потрапивши на молоді рослини соняшника, заражають їх. Масове зараження під час вегетації здійснюється уредоспрорами. Поширенню хвороби сприяють температура повітря в межах +18...+20С і підвищена вологість.

 

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Ретельне очищення насіння. Обов’язкове знищення падалиці та бур’янів перед посівом соняшнику. При сильному розвитку іржі, особливо на ранніх фазах розвитку рослин, проводиться обприскування фунгіцидами. Після збору врожаю знищення уражених рослинних решток.[8]

  

 

 

 

 

2.5 Фомоз (чорна плямистість )

Збудник хвороби - недосконалий гриб Phoma oleracea var helianthi.

 

Захворювання поширене майже в усіх районах, де вирощують соняшник, особливо на півдні України. Фомозом уражуються всі органи рослин протягом всього вегетаційного періоду. Найбільш інтенсивно хвороба проявляється в кінці вегетації (в період дозрівання).

 

 Шкідливість хвороби залежить від періоду зараження і погодних умов під час розвитку захворювання. Найбільша шкідливість проявляється при ранньому зараженні, при сильному розвитку хвороби на рослинах в ранньому віці вони часто зовсім відмирають не даючи урожаю.

 

Ознаки ураження. Перші ознаки захворювання спостерігаються на рослинах у фазі 3-4 пар листків. На листі нижнього ярусу з'являються темно-бурі плями, які поступово збільшуються і переходять на черешки, а потім на стебло.(Рис.16) Уражене листя в'яне, засихає, але не опадає і залишається висіти на стеблі. Плями на листках не мають характерних відмінностей від плям іншого походження. На зеленому стеблі до періоду появи кошиків, в місцях відгалуження уражених черешків утворюються темно-коричневі плями. Вони розростаються, охоплюють значну частину стебла і під час цвітіння рослин зливаються від низу стебла до верху, утворюючи суцільну чорну смугу.

 

Збудник фомозу, як правило, розповсюджується в поверхневих тканинах стебла, але іноді проникає до судин і серцевини; часто спостерігається розтріскування ураженої тканини. На уражених ділянках звичайно оселяються сапрофітні види грибів.

 

При ураженні кошиків на тильному боці з'являються бурі розпливчасті плями, що можуть охоплювати весь кошик. Тканина уражених ділянок розм'якшується, але не загниває. Трубчасті квітки набувають бурого кольору, насіння буріє, стає щуплим. На уражених ділянках добре помітні дрібні чорні крапки, розташовані концентричними колами - пікніди патогена, в яких формуються спори.

 

Розвиток хвороби.Первинне зараження рослин відбувається навесні при встановленні денних температур вище +20С зрілими спорами, які виходять з пікнід, що перезимували і розносяться вітром та дощем. Проростають спори за умов краплиннорідкої вологи. Інкубаційний період хвороби коливається в залежності від вологості і температури від 1 до 3 тижнів.

 

Факторами, що сприяють поширенню хвороби є: температура повітря +20...+25°С і вологість ґрунту вище 60  недотримання просторової ізоляції посівів посів непротруєним насінням.

 

Джерела інфекції. Збудник захворювання зимує у вигляді пікнід на уражених рослинних рештках. Джерелами інфекції є уражені рослинні рештки, насіння.

 

Заходи захисту. Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м. Не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння В умовах, сприйнятливих для пізнього зараження рослин, рекомендується обприскування фунгіцидами Альфа-Стандартa. Підсушування кошиків у фазі біологічної стиглості десикантами –Дикват.[7]