Хвороби соняшника

 

 

2.6 Попеляста гниль стебла (вугільна гниль )

Збудник хвороби  недосконалий гриб Sclerotium bataticola Taub.

 

Поширення.Збудник хвороби поліфаг і уражує понад 300 видів культурних та дикорослих рослин. На соняшнику шкодить в південних областях України, де відмічається кожного року, незалежно від погодних умов. У роки з сухим і спекотним літом зараження соняшника може сягати 90.

 

 Шкідливість хвороби полягає в передчасному засиханні рослин, урожай знижується на 20-60 , що обумовлено зменшенням розміру кошика на 35 , маси 1000 насінин на 25-35 . Олійність насіння знижується на 2-8 , крім того збільшуються втрати врожаю при збиранні через ламкість і вилягання уражених рослин.

 

 Ознаки  ураження. Рослини більш сприйнятливі до ураження попелястою гниллю у фазі бутонізації. Зовнішні ознаки хвороби проявляються в другій половині вегетації соняшника у вигляді пожовтіння, засихання листя і утворення в базальній частині стебла бурої плями, яка не розм'якшується навіть у вологу погоду і поступово набуває світло-попелястого забарвлення. З часом пляма охоплює кільцем стебло і розповсюджується уверх по рослині (Рис.17). Уражені рослини в'януть, засихають, стебло розм'якшується, серцевина зсихається і воно може повністю розсипатися. Кошики та насіння не уражуються і хвороба з насінням не передається.

 

За зовнішнім виглядом прояв вугільної гнилі нагадує прикореневу форму білої гнилі, але відрізняється від останньої попелястим забарвленням уражених тканин та значно дрібнішими склероціями.

 

Джерело інфекції.Під епідермісом і в серцевині стебла формуються численні, дрібні (розміром 50-150 мкм) мікросклероції гриба (Рис.18). У ґрунті в рослинних рештках вони зберігають життєздатність до наступного року, весною проростають у міцелій, який проникає безпосередньо у паростки сходів і уражує їх.

 

 Розвиток хвороби. У подальшому, в період вегетації соняшника іде активний ріст міцелію та розповсюдження його по всьому стеблу. Через 10-15 діб після цвітіння міцелій заповнює провідну систему рослини, що перешкоджає надходженню води та поживних речовин.

 

Поширенню хвороби сприяє висока температура ґрунту (понад +25...+30С), суха та спекотна погода та використання у якості попередника люцерни.

 

 Заходи захисту. Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м. Не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння Альфа-Стандарт Альфа-Протруйник підсушування кошиків у фазі біологічної стиглості десикантами Альфа-Дикват.[6]

 

          

 

 

 

2.7 Альтернаріоз

Збудник хвороби - недосконалий гриб Alternaria alternat.

 

Поширення. В Україні хвороба набула поширення лише в останні роки. Уражуються всі надземні органи рослин соняшника від фази сходів до дозрівання.

 

Шкідливість хвороби полягає в передчасному відмиранні уражених частин рослин. В ураженому кошику, як правило, насіння щупле і недорозвинене або не утворюється взагалі (Рис.19). Уражене насіння має низьку схожість. Стійких до альтернаріозу сортів і форм не виявлено.

 

Ознаки ураження. На уражених органах рослин з'являються плями від темно- до чорно-бурого кольору різної форми і розміру. На листі утворюються характерні темно-бурі полігональні плями, які обмежені жилками і добре помітні на фоні зеленого листка (Рис.20). На плямах вирізняються концентричні зони - результат поширення патогена в тканинах листка. Пізніше захворювання переходить на черешок, який засихає разом з листком. На стеблі утворюються плями у вигляді рисочок та смужок довжиною до 5 см. На кошиках ураження проявляється на тильному боці у вигляді невеликих плям бурого кольору, які швидко розростаються насамперед на листках обгортки (Рис.21). При сухій теплій погоді кількість плям невелика, при дощовій погоді і рясних росах плями швидко розростаються і протягом липня-серпня вкривають листя, стебла і кошики, спричинюючи їх засихання.

 

Розвиток хвороби. Патогени – слабкі паразити, що уражують фізіологічно старі чи пригнічені несприятливими погодними умовами, порушенням агротехніки рослини. Сильний розвиток хвороби проходить при теплій

 

Масове зараження під час вегетації здійснюється конідіями, які поширюються по повітрю. Найбільш швидко зараження відбувається при дощовій та теплій (+15...+30°С) погоді, оскільки для проростання конідій необхідна волога.

 

Джерело інфекції. Види Alternaria зберігаються у вигляді міцелію в пошкоджених рослинних рештках, які знаходяться в ґрунті та рідше на поверхні пошкоджених насінин.

 

Заходи захистуВирощування соняшнику при високій агротехніці з метою підвищення стійкості рослин до збудника хвороби. При сприятливих для розвитку хвороби проводять обприскування посівів фунгіцидами Богатир Екстра Альфа-Тебузол.[5]

 

          

 

 

 
2.8 Фомопсис (бура плямистість стебел)

Збудник хвороби - недосконалий гриб Phomopsis helianthi Munt.

  

Поширення. Вперше хвороба була виявлена на території України в 1985 році. Нині поширена майже в усіх районах, де вирощують соняшник і відноситься до найпоширеніших хвороб некротрофів (як біла та сіра гнилі), що являють значну загрозу для соняшника. Уражуються рослини з фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації.

 

Шкідливість хвороби крім прямих втрат врожаю від надламування уражених стебел і вилягання рослин, внаслідок поживного дисбалансу знижуються посівні якості та погіршуються товарні властивості насіння: маса 1000 насінин зменшується в 1,5-2 рази, олійність знижується на 4,5%, змінюється жирно-кислотний склад олії - при вирощуванні високоолеїнових гібридів, зменшується кількість олеїнової кислоти (з 87 до 64%). Втрати врожаю, в залежності від періоду зараження, можуть коливатися в межах 20-100%.

 

Ознаки ураження. Ознаки хвороби виявляються на молодих та дорослих рослинах протягом всього вегетаційного періоду. Перші симптоми з'являються, як правило, після цвітіння соняшника. На нижньому листі виникає побуріння (некроз) з хлоротичною облямівкою, яке починається з кінчика листка і поширюється по головній жилці, набуваючи характерної форми сектора, обмеженого головними жилками (Рис.22). Хвороба поступово охоплює листок повністю, яке засихає, і переходить на черешок, а згодом і стебло. Біля основи черешка на стеблі утворюється округла або еліптична пляма сірого або світло-бурого забарвлення, яка пізніше темніє і кільцем охоплює стебло (Рис.23). Часто крайова зона плями темніша, ніж середина, яка в результаті некрозу тканин набуває сіруватого-металевого відтінку. В місці побуріння стебло стає порожнистим, загниває і легко переламується. Перед збиранням урожаю сухе уражене стебло набуває сріблястого кольору. При ураженні кошика на тильному боці з'являється м'яка темно-коричнева пляма. На лицевому боці навпроти цієї плями спостерігається побуріння трубчастих квіток, а пізніше і насіння. Насіння в місці ураження невиповнене, набуває сірувато-бурого кольору і легко відпадає від кошика.

 

Розвиток хвороби. Після перезимівлі, навесні, на уражених стеблах формуються плодові тіла (перитеції), в яких містяться аскоспори. Аскоспори розносяться вітром та дощем і, потрапивши на листя, в умовах краплиннорідкої вологи проростають і проникають в рослину.

 

Перед збиранням врожаю, в умовах теплої і вологої погоди гриб формує конідіальне спороношення - округлі альфа-конідії та видовжені бета-конідії. Ці спори містяться в пікнідах, які мають вигляд дрібних чорних крапок, та їх можна бачити неозброєним оком на уражених стеблах і кошиках.

 

Факторами, які сприяють поширенню хвороби є підвищена температура (+20...+26С) і відносна вологість повітря (60-90%), що сприяє виходу та переносу аскоспор гриба на здорові рослини. Інтенсивність розвитку захворювання напряму корелює з кількістю дощових днів в період бутонізації та цвітіння соняшника, коли спостерігається масове розповсюдження аскоспор, а також з частотою і кількістю опадів впродовж літа.

 

Джерелами інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки та насіння.

 

Заходи захисту. Дотримування карантинних заходів, правильна агротехніка, оптимальні строки сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Рекомендується два обприскування посівів фунгіцидами Фенікс Альфа-Стандарт у фази 6-8 листків та бутонізації.

          

 
2.9 Септоріоз (бура плямистість листя)

Збудник хвороби - недосконалий гриб Phomopsis helianthi Munt.

 

Поширення. Вперше хвороба була виявлена на території України в 1985 році. Нині поширена майже в усіх районах, де вирощують соняшник і відноситься до найпоширеніших хвороб некротрофів (як біла та сіра гнилі), що являють значну загрозу для соняшника. Уражуються рослини з фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації.

 

Шкідливість хвороби крім прямих втрат врожаю від надламування уражених стебел і вилягання рослин, внаслідок поживного дисбалансу знижуються посівні якості та погіршуються товарні властивості насіння: маса 1000 насінин зменшується в 1,5-2 рази, олійність знижується на 4,5%, змінюється жирно-кислотний склад олії - при вирощуванні високоолеїнових гібридів, зменшується кількість олеїнової кислоти (з 87 до 64%). Втрати врожаю, в залежності від періоду зараження, можуть коливатися в межах 20-100%.

 

Ознаки ураження. Ознаки хвороби виявляються на молодих та дорослих рослинах протягом всього вегетаційного періоду. Перші симптоми з'являються, як правило, після цвітіння соняшника. На нижньому листі виникає побуріння (некроз) з хлоротичною облямівкою, яке починається з кінчика листка і поширюється по головній жилці, набуваючи характерної форми сектора, обмеженого головними жилками (Рис.24). Хвороба поступово охоплює листок повністю, яке засихає, і переходить на черешок, а згодом і стебло. Біля основи черешка на стеблі утворюється округла або еліптична пляма сірого або світло-бурого забарвлення, яка пізніше темніє і кільцем охоплює стебло. Часто крайова зона плями темніша, ніж середина, яка в результаті некрозу тканин набуває сіруватого-металевого відтінку. В місці побуріння стебло стає порожнистим, загниває і легко переламується. Перед збиранням урожаю сухе уражене стебло набуває сріблястого кольору. При ураженні кошика на тильному боці з'являється м'яка темно-коричнева пляма. На лицевому боці навпроти цієї плями спостерігається побуріння трубчастих квіток, а пізніше і насіння. Насіння в місці ураження невиповнене, набуває сірувато-бурого кольору і легко відпадає від кошика.

 

Розвиток хвороби. Після перезимівлі, навесні, на уражених стеблах формуються плодові тіла (перитеції), в яких містяться аскоспори. Аскоспори розносяться вітром та дощем і, потрапивши на листя, в умовах краплиннорідкої вологи проростають і проникають в рослину.

 

Перед збиранням врожаю, в умовах теплої і вологої погоди гриб формує конідіальне спороношення - округлі альфа-конідії та видовжені бета-конідії. Ці спори містяться в пікнідах, які мають вигляд дрібних чорних крапок, та їх можна бачити неозброєним оком на уражених стеблах і кошиках.

 Факторами, які сприяють  поширенню хвороби є підвищена  температура (+20...+26С) і відносна вологість  повітря (60-90%), що сприяє виходу  та переносу аскоспор гриба  на здорові рослини. Інтенсивність  розвитку захворювання напряму  корелює з кількістю дощових  днів в період бутонізації та цвітіння соняшника, коли спостерігається масове розповсюдження аскоспор, а також з частотою і кількістю опадів впродовж літа.

 

Джерелами інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки та насіння.

 

Заходи захисту. Дотримування карантинних заходів, правильна агротехніка, оптимальні строки сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Рекомендується два обприскування посівів фунгіцидами Фенікс у фази 6-8 листків та бутонізації.[1]

 

 

          

 

3. Заходи боротьби з хворобами соняшника

Соняшник належить до культур із досить високою конкурен¬тною здатністю та інтенсивністю росту. При цьому більшість су¬часних сортів і гібридів мають імунітет проти основних збудників хвороб При дотриманні основних вимог умов вирощування культура соняшнику в умовах України потребує мінімальних затрат на проведення захисних заходів.

Для підтримання відповідного рівня стійкості рослин до пато — генів ( у межах сортової норми реакції) необхідно забезпечити оп¬тимальний рівень мінерального живлення та забезпеченості рос¬лин мікроелементами. Ці вимоги, як правило, реалізуються при правильному виборі попередника та відмові від розміщення посівів на малопридатних для культури полях з низьким рівнем родю¬чості, високим стоянням ґрунтових вод, кислою або лужною реак¬цією ґрунту.

Серед заходів, безпосередньо направлених на недопущення втрат від розвитку шкідливих організмів, слід виділити передпосівну підго¬товку насіння, яка складається з протруювання, обробки насіння мікроелементами та регуляторами росту. Ці заходи можуть прово¬дитись поодинці або комплексно.

Вибір препарату для протруювання залежить від результатів фітоекспертизи насіння та прогнозу розвитку чисельності та видо — вого складу шкідників. Проти збудників пероноспорозу, вертици-льозу, білої та сірої гнилей застосовують протруйник апран XL, 35% т. к.с. Проти пліснявіння насіння, фомозу, білої та сірої гнилей — колфуго — супер, 20% в. с. В обох випадках обробку насіння прово¬дять безпосередньо перед сівбою.