Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Зміст

Вступ

1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх можливі наслідки

2. Принципи захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру

3. Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях в умовах надзвичайних ситуацій техногенного характеру

4. Забезпечення безпеки студентів і співробітників вищих навчальних закладів в надзвичайній ситуації техногенного характеру

5. Соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС

6. Індивідуальна графічна робота

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Забезпечення захисту  населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій є одним з найважливіших  завдань держави.

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами. Ризик надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно зростає.

Руйнівну силу техногенних  катастроф і стихійних лих  у деяких випадках можна порівняти  з військовими діями, а кількість  постраждалих значною мірою залежить від типу, масштабів, місця і темпу  розвитку ситуації, особливостей регіону і населених пунктів, що опинились в районі події, об'єктів господарської діяльності. Несподіваний розвиток подій веде до значного скорочення часу на підготовку рятувальних робіт і їх проведення.

Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела до загибелі людей та значних матеріальних втрат.

 

1. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРКТЕРУ ТА ЇХ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ

Зростання масштабів господарської  діяльності і кількості великих  промислових комплексів, концентрація на них агрегатів та установок  великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно небезпечних виробництвах. До них  належать в першу чергу:

– хімічно небезпечні об'єкти;

– радіаційна небезпечні об'єкти;

– вибухо– та пожежонебезпечні об'єкти;

– гідродинамічна небезпечні об'єкти.

У останні роки значно зросла також небезпека від  аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати  за такими основними ознаками:

– за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівня);

– за галузевою ознакою( надзвичайні ситуації у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території, об'єкти об'єктах, об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорті, житлово-комунального господарства та населення персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо) [1].

Аварії техногенного характеру  класифікуються також з урахуванням  критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків. Внаслідок техногенних аварій та катастроф складається надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально–екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися.

Техногенна надзвичайна  ситуація – це стан, при якому  внаслідок виникнення джерела техногенної  надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, завдається шкода майну населення, економіці і довкіллю.

Джерело техногенної надзвичайної ситуації — це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює  на об'єкті, території або акваторії  загрозу для життя і здоров'я  людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю [1].

Техногенна небезпека  — це стан, внутрішньо притаманний  технічній системі, виробничому  або транспортному об'єкту, що реалізується у дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у вигляді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

Зона техногенної надзвичайної ситуації — це територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поділяються  на:

– транспортні аварії, пожежі (вибухи);

– наявність  у довкіллі шкідливих речовин  понад ГДК (гранично допустимі концентрації);

– аварії зі загрозою викиду (викидом) ХНР і біологічних  небезпечних засобів;

– аварії з загрозою викиду (викидом) радіоактивних речовин;

– раптове руйнування будівель і споруд;

– аварії на системах життєзабезпечення;

– аварії на електроенергетичних  спорудах;

– аварії на очисних  спорудах, гідродинамічні аварії.

Транспортні аварії поділяються на аварії (катастрофи):

– на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену);

– на автомобільному транспорті;

на суднах (пасажирських, вантажних);

– на авіаційному  транспорті (авіаційні катастрофи в  аеропортах і населених пунктах  та поза ними);

– на транспорті з викидом (загрозою викиду);

– на міському транспорті;

– на транспорті, в які потратиш керівники держави  та народні депутати [1].

Пожежі (вибухи) поділяються на:

– на спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових  об'єктів;

– на об'єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин;

– на транспорті;

– в шахтах, підземних  та гірничих виробітках;

– в будівлях та спорудах громадського призначення;

– на радіаційних, хімічних та біологічно небезпечних об'єктах.

Аварії з викидом (загрозою викиду) поділяються на:

– аварії з викидом (загрозою викиду), утворення та розповсюдження під час виробництва, переробки  або зберігання (поховання);

– аварії з викидом (загрозою викиду) на підприємствах промисловості  і науково–дослідних установках.

Аварії з викидом (загрозою викиду) трапляються:

– на атомних станціях, атомних  енергетичних установках виробничого  або дослідного призначення;

– на підприємствах ядерно–паливного циклу (окрім атомних електростанцій);

– з джерелами іонізуючого  випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл);

– з радіоактивними відходами, які не виробляються атомними станціями.

 

2. ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ У РАЗІ ЗАГРОЗИ ТА ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ХАРКТЕРУ

Забезпечення безпеки  та захисту населення, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій повинно розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад [1].

Захист населення і  територій є системою загальнодержавних  заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Загрози життєво важливих інтересів громадян, держави, суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під час надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та воєнних конфліктів.

Внутрішні загрози пов'язані  з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.

Принципи захисту випливають з основних положень Женевської конвенції  щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до неї, можливого характеру  воєнних дій, реальних можливостей  держави щодо створення матеріальної бази захисту. До них належать:

– принцип безумовного  примату безпеки, відповідно до якого  концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки;

– принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в намаганні  досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглядати як прийнятний. Його параметри мають бути обґрунтовані;

– принцип плати  за ризик. Розмір плати залежить від  потенційної небезпеки техногенних  об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання суспільства. Ці кошти спрямовуються на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти) та на певні виплати за ризик, що мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки;

– принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права  наражати людину на ризик без її згоди;

– принцип невід'ємного права кожного на здорове довкілля. Це право має бути гарантоване  і захищене законом. Даний принцип передбачає обов'язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводити свою діяльність так, щоб не завдавати шкоди довкіллю; принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами;

– принцип свободи  інформації щодо безпеки людини полягає  в урахуванні громадської думки  під час вирішення питань щодо будівництва небезпечних підприємств;

– принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе економічно обґрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і пом'якшення їх наслідків;

– принцип превентивної безпеки — максимально можливе  значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;

– принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту населення і територій у разі загрози надзвичайних ситуацій [2].

Головною метою захисту  населення і територій під  час надзвичайних ситуацій є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.

Основними завданнями захисту  населення і територій під  час НС є:

– розроблення і реалізація нормативно–правових актів, додержання державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

– забезпечення готовності органів управління, сил і засобів  до дій, призначених для запобігання надзвичайних ситуацій та реагування на них;

– розроблення та забезпечення заходів щодо запобігання виникненню

надзвичайних ситуацій;

– збирання та аналітичне опрацювання  інформації про надзвичайні ситуації;

– прогнозування та оцінка соціально–економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально–технічних і фінансових ресурсах;

– створення, раціональне  збереження і використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайних ситуацій та реагування на них;

– здійснення державної  експертизи, нагляду і контролю в  галузі захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій;