Надзвичайні ситуації техногенного характеру

 

5. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС

Усі громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до встановлених категорій мають право на пільги та компенсації.

Постраждалі I – IV категорій мають право на:

– безплатне придбання  ліків за рецептами лікарів;

– безплатне позачергове  зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них);

– позачергове  щорічне надання санаторно-курортних  путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі  середньої вартості путівки в  Україні (для постраждалих І та ІІ категорій путівки надаються безкоштовно, для ІІІ – пільгова путівка або компенсація 70 % її вартості, для VІ – пільгова путівка або компенсація 50 % її вартості). Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» виплата компенсації за путівку передбачена тільки для І категорії постраждалих та дітей;

– переважне  право залишення на роботі у разі реорганізації виробництва;

– вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів з обов’язковим наданням гуртожитку на час навчання для тих, хто не має житла, гарантована виплата стипендії, підвищеної на 100 %. Особи, які закінчили середні навчальні заклади з відзнакою, приймаються до вузів без екзаменів (за результатами співбесіди). Вони навчаються за рахунок держави;

– позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення[4].

Більший рівень пільг визначений для постраждалих І і ІІ категорій:

– знижка плати  за житло в розмірі 50 %;

– безкоштовне  користування всіма видами міського та міжміського транспорту;

– пільгове встановлення та користування телефоном (для І категорії, для сімей, які мають дитину-інваліда, якщо інвалідність пов’язана з Чорнобильською катастрофою);

– звільнення від  сплати податків і мита всіх видів.

Особи, які евакуйовані  в 1986 році за межі України і бажають повернутися в Україну, мають право переселитися на жилу площу близьких родичів з наступним першочерговим забезпеченням житлом як такі, що не мають житла. Громадяни, що не мають на території України близьких родичів або не бажають переселятися на їх жилу площу, включаються виконкомами місцевих Рад народних депутатів за обраним місцем проживання до окремих від інших категорій списків для першочергового одержання житла. Ця пільга може бути використана один раз [4].

У разі евакуації  надаються такі компенсації:

– виплата одноразової  допомоги у розмірі трьох мінімальних  заробітних плат на кожного члена  сім’ї;

– оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна  залізничним, водним, автомобільним  транспортом;

– збереження зарплати за час зборів та переїзду (не більше 14 днів);

– першочергове влаштування на роботу.

Відповідно  до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачуються компенсації у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (30 %, 40 %, 50 % мінімальної зарплати відповідно до зони). Працюючим на територіях радіоактивного забруднення провадиться доплата (3, 2, 1 мінімальна зарплата).

Виплати здійснюються з мінімальної зарплати, яка склалась на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника протягом одного місяця з дня настання вказаного  випадку [7].

На кожного  непрацездатного члена сім’ї  померлого годувальника, який був на його утриманні (крім дітей), призначається щомісячна компенсація в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від одержуваної пенсії. Громадянам, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання в радіоактивно забруднених зонах припиняється виплата пільг та компенсацій. На даний час в Україні збереглися і діють всі пільги та компенсації, зазначені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але фактично на практиці значна частина пільг не діє у зв’язку з тим, що фінансування зазначених програм не закладено у Державному бюджеті України.

Потужні підприємства по виробництву борошна і хліба  розміщені в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровськові, Донецьку, Львові і інших більших містах. Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах, селищах міського типу і більших селі. Розвиток мукомельної і хлібопекарної промисловості залежить від потреб в хлібопродуктах.

Більша частина  овочів, фруктів і ягід споживається в свіжому вигляді, а інша надходить  на підприємства для виробництва  консервів. Найбільш розвинута плодоовочеконцервна  промисловість в Криму, Херсонській  і Одеській областях, що виробляють біля 40 всіх плодоовочевих консервів. В Україні склалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих консервів. Що переробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в основному фруктові консерви, а Південний район спеціалізується на виробництві томатних консервів.

Найбільші м’ясокомбінати України розміщені в більших  містах. Нові потужні м’ясокомбінати, що орієнтувалися на місцеві сировинні  ресурси, побудовані також в Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Хмельницькій і Тернопільській областях.

Масло виробляється в усіх областях України, але більше всього — в Чернігівській, Вінницької і Київської.

Молочний комплекс Донецької, Закарпатської, Кримської  і Львівської областей спеціалізується  в основному на випуску молочної продукції.

Консервна промисловість. Винятково важлива роль цієї галузі харчової промисловості полягає в тому, що консервування плодів та овочів забезпечує тривале зберігання їх. Найважливішим фактором розміщення консервної промисловості є наявність сировини, яку постачає овочівництво і садівництво. Найбільшими центрами плодоовочеконсервного виробництва в Україні є Одеса, Сімферополь, Херсон, Ізмаїл, Черкаси, Ніжин, Кам'янець-Подільський.

Олійна промисловість  виробляє і переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти. У  своєму розміщенні галузь орієнтується на сировину, оскільки на виробництво 1 т олії витрачається від З—4 до 5—8 т насіння олійних культур. Найбільшими центрами виробництва олії є Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Полтава, Кіровоград, Вінниця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, які несе суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті НС, – запобігати їх виникненню, а в разі виникнення проводити заходи, адекватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально–економічних, політичних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання  щодо НС техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, положення про яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1198.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру включає  в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. А. І. Губський Цивільна оборона. – К., 2005.

2. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. – К., 2007.

3. Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. – М., 2008.

4. Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом генерал-лейтенанта М. С. Бондарчука. Штаб ЦО України. –К., 1990.

5. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / За ред. В.Г. Цапка — 2–ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання–Прес, 2003. — 397 с.

6. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. / Наукові керівники: член–кореспондент HАН України С.І.Дорогунцов і генерал–лейтенант В.Ф. Гречанінов. – К.: НАНУ, 2005.

7. Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. – М., 2003.

8. Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. – К., 2001