Надзвичайні ситуації техногенного характеру

– оповіщення населення  про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації і своєчасне та достовірне інформування його про наявну обстановку і вжиті заходи;

– організація захисту  населення (персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;

– проведення рятувальних  та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

– здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого  населення;

– розроблення  та забезпечення цільових і науково-технічних  програм, спрямованих на запобігання  надзвичайних ситуацій та забезпечення сталого функціонування підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також підвідомчих їм об'єктів виробничого і соціального призначення;

– реалізація визначених законодавством прав населення в  галузі захисту від наслідків  надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їхніх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації;

– навчання та тренування населення способів захисту  в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

– міжнародне співробітництво  у галузі захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.

Оповіщення  та інформування, яке досягається  завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальних та об'єктових систем оповіщення населення [3].

Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування і водою забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості.

Медичний захист проводиться для зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій.

Біологічний захист включає своєчасне виявлення  чинників біологічного зараження, їх характеру і масштабів, проведення комплексу адміністративно–господарських, режимно–обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Радіаційний і  хімічний захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної  та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного та хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки [5].

Ліцензування  окремих видів діяльності здійснюється з метою проведення єдиної державної політики для забезпечення життєво важливих інтересів громадян, суспільства, держави. Декларування безпеки промислових об'єктів здійснюється з метою забезпечення контролю за додержанням заходів безпеки на всіх етапах їх введення в експлуатацію.

Страхування здійснюється для  забезпечення економічної підтримки  заходів щодо запобігання надзвичайних ситуацій, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, підприємствами та організаціями незалежно від форм власності, а також страхового відшкодування збитків у разі їх виникнення. [7]

3. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ  ПІДГОТОВКИ НАСЕЛЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ,  В УСТАНОВАХ ТА ОРГАНІЗАЦІЯХ  В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ  ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах  та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру розроблено відповідно до статей 33, 34 Закону України "Про  захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".

Порядок визначає структуру  організації та основні форми  і методи підготовки населення, що мають  на меті створення в державі умов безперервності, єдності і поступовості з обов'язкового вивчення громадянами України основних способів захисту і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру [8].

Підготовка населення  до дій у надзвичайних ситуаціях  здійснюється на підприємствах, в установах  та організаціях незалежно від форм власності і господарювання та представляє собою сукупність взаємодійних: навчально-організаційних заходів з підготовки керівного складу Цивільної оборони, органів управління та навчання населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що застосовуються у системі підготовки та навчання Цивільної оборони України; функціональних програм навчання у сфері цивільного захисту та цільових тематичних семінарів різного рівня і спрямованості з підготовки і перепідготовки посадових осіб органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та керівного складу і фахівців аварійно-рятувальних служб України; методик для навчання всіх категорій населення з питань надання першої медичної допомоги в разі виникнення надзвичайних ситуацій, що розроблюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з МНС; установлених видів навчально–виховної роботи та чинних форм державного контролю за результатами навчання з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення у системі освіти; інструктажів та навчання для працівників підприємств, установ та організацій щодо надання першої допомоги потерпілим, з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж, стихійного лиха, що проводяться у системі навчання з питань охорони праці.

Підготовка і перепідготовка керівного складу підприємств, установ  і організацій у сфері цивільного захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій, запобігання  та оперативного реагування на них  проводиться в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту, на курсах цивільної оборони, а також під час проведення навчально-методичних зборів та періодичних навчань, тренувань за планами реагування на надзвичайні ситуації та планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф).

Навчальний процес в Інституті  та на курсах цивільної оборони організовується  і проводиться згідно з нормативно-правовими  актами Міністерства освіти і науки, Статуту та Положення про територіальні  курси цивільної оборони [4].

Функціональні програми навчання розробляються Інститутом з урахуванням базової підготовки слухачів за нормативними дисциплінами (спецкурсами) "Безпека життєдіяльності" та "Цивільна оборона", яку вони отримали в системі вищої освіти, та затверджуються МНС.

На підставі функціональної програми курси цивільної оборони розробляють робочі функціональні програми навчання, які погоджуються спеціально уповноваженими органами у справах цивільної оборони та з питань надзвичайних ситуацій місцевих органів виконавчої влади та затверджуються начальниками цивільної оборони відповідного рівня.

Підготовка і перепідготовка за функціональною програмою навчання у сфері цивільного захисту закінчується складанням заліку або виконанням спеціальної  учбової вправи. Особи, які успішно  пройшли навчання та перевірку знань у сфері цивільного захисту, отримують посвідчення про підготовку і перепідготовку за функціональною програмою навчання у сфері цивільного захисту встановленого зразка. Контроль за дотриманням курсами цивільної оборони державних вимог з підготовки і перепідготовки керівників і фахівців у сфері цивільного захисту здійснюється шляхом інспектування (перевірки) за відповідними рішеннями їх засновників та за планами Інституту. Навчально–методичні збори представляють собою форму підвищення рівня загальної, спеціальної та методичної підготовки керівного складу підприємств, установ і організацій у галузі цивільного захисту [1].

Додатково до наказу керівника  розроблюються перелік керівного  складу та посадових осіб, які підлягають навчанню у мережі курсів цивільної оборони, а також навчанню за галузевими планами в новому навчальному році, та графіки проведення занять у навчальних групах та навчань, тренувань з відпрацювання планів ліквідації аварійних ситуацій (катастроф). Підготовка в навчальних групах працівників, які ввійшли до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони, визначається програмою спеціальної підготовки невоєнізованих пошуково–рятувальних формувань до дій у надзвичайних ситуаціях.

Заняття проводяться керівниками  груп – командирами формувань цивільної оборони під керівництвом штатних працівників з питань надзвичайних ситуацій та начальників служб цивільної оборони. До проведення занять з надання першої медичної допомоги залучаються медичні працівники об'єкта господарської діяльності. Начальницький склад і фахівці невоєнізованих формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та організовують і проводять хіміко–дозиметричний контроль, додатково проходять навчання на курсах з питань цивільної оборони [6].

Підготовка працівників  підприємств, установ і організацій  із шкідливими та небезпечними умовами  праці та підвищеним ризиком виникнення аварій у складі об'єктових аварійно–рятувальних служб здійснюється щорічно і  складається із загальної, спеціальної підготовки та навчальних тренувань. Загальна підготовка оперативного складу служби проводиться на курсах цивільної оборони. До проведення занять залучаються фахівці протипожежної служби цивільної оборони, державної служби медицини катастроф та працівники груп швидкого реагування центрів практичної психології і соціальної роботи. Спеціальна підготовка проводиться на базі державних чи комунальних служб, що обслуговують ці об'єкти господарської діяльності, або за угодою на базі військових частин сил цивільної оборони.

Програми спеціальної  підготовки розробляються на потенційно небезпечних підприємствах, об'єктах  з урахуванням конкретних виробничих умов і відповідним їм чинних нормативно–правових  актів у сфері охорони праці, цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання та оперативного реагування на них та затверджуються їх керівниками.

Протягом року на потенційно небезпечних підприємствах і  об'єктах проводяться навчально-тренувальні  заняття з усім працюючим персоналом з практичного відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями, що передбачені планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф). Графіки проведення навчально–тренувальних занять узгоджуються з місцевими органами управління з питань охорони праці та з питань надзвичайних ситуацій. Підготовка в навчальних групах працівників підприємств, установ, організацій та закладів освіти, які не ввійшли до складу формувань цивільної оборони та аварійно–рятувальних служб, визначається програмою загальної підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях, якою передбачається вивчення основних способів дій під час оповіщення та отримання інформації, укриття в захисних спорудах, проведення евакуації, медичного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту, ужиття заходів щодо забезпечення безпеки об'єктів економіки і життєдіяльності населення з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф та стихійного лиха [5].

Заняття проводяться керівниками  груп з числа інженерно-технічних  робітників та інших підготовлених осіб. З окремих тем до проведення занять залучаються члени об'єктових комісій з евакуації та з питань надзвичайних ситуацій. При проведенні занять повинен ураховуватись вид діяльності та відповідальність кожного працівника відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації аварій (катастроф). Підвищення рівня знань та отримання практичних навичок щодо дій у надзвичайних ситуаціях здійснюються на практичних заняттях у ході проведення комплексних об'єктових навчань та тренувань.

4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СТУДЕНТІВ І СПІВРОБІТНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Евакуація студентів, учнів  шкіл та училищ організовується через  навчальний заклад.

Плани евакуації населення  розташовані в штабах Цивільної обороти міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи: створюють і завжди підтримують напоготові пункти управління, засоби зв’язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміській зоні, виявляють приміщення. придатні як протирадіаційні укриття, проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.

Для підготовки і проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об’єктах народного господарства створюють евакуаційні комісії. Вона здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації, підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення, організацій та навчальних закладів, розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об’єктах евакуації тощо [1].

Евакуаційна комісія об’єкта  здійснює: підрахунок кількості студентів  та викладачів, членів їхній сімей, які евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення транспортом, готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв’язок з районними комісіями, займається питанням розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування.

Евакуацію населення проводять  через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення. ЗЕП розміщують у громадських будинках, поблизу  залізничних станцій, платформ, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення. Поблизу станцій пунктів висадки створюють прийомні евакуаційні пункти (ПЕП), на який організовуються зустріч і відправлення населення. У заміській зоні робітників і службовців розміщують зі своїми сім’ями, а на роботу відправляються у місто [2].