Проблеми екології сільського господарства

Умовні позначення:

	Лучні степи
	Чагарникові болота

 

 

1.7  Геоботанічне районування Лохвицького району

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ЛАНДШАФТИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Фізико-географічне районування

 

Територія Лохвицького району розташована в північній частині Полтавської області, в межах Придніпровської низовини.

 За походженням рельєф району перереважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків антропогенового періоду, річками та тимчасовими потоками. Основними і найбільш поширеними є річкові долини, балки, яри. З не ерозійних форм рельєфу мають місце степові блюдця.

Річковим долинам належить провідна роль у формуванні рельєфу району. Річкові долини району здебільшого широкі, асиметричні.Як правило, вони мають високий і крутий правий берег і пологий лівий.

Найбільш чітко виражена в рельєфі і найбільш розвинена заплавна, або  лучна, тераса. Вона майже безперервною смугою простягається вздовж річкових русел, ледь підвищуючись над ними.  На заплавах зустрічаються річкові стариці, озера, що поступово перетворюються на болота та торфовища. Заплавні тераси складені річковими пісками, заплавними супісками і суглинками, болотними мергелястими суглинками, мулом, торфом. Грунтовий покрив заплав розвинутий слабо.

М'якість порід, з яких складається поверхня району, високий рівень її розораності і освоєності обумовлює активну ерозійну діяльність-  руйнування земної поверхні поверхневими водами та вітром. З активністю ерозійних процесів пов'язане виникнення та поширення в районі ярів та балок. Здебільшого яри та балки існують не поодиноко, а поєднуються в окремі більш або менш розгалужені яружно-балочні системи деревовидної форми.

На рівнинних ділянках стародавніх терас та вододілах зустрічаються округлі безстокові пониження - степові блюдця. Діаметр їх може бути різним - від 5 до 50 м. Глибина - від 1мдо 3м. Невеликі блюдця заповнюються водою лише в період танення снігу і злив, великі блюдця нерідко, постійно зберігаючи воду, можуть бути заболоченими [9].

 

 

Рис. 1.8 Фізична карта Лохвицького району

 

2.2 Ландшафтна дифферинціація району

 

В ході виконання курсової роботи з дисципліни "Ландшафтна екологія", було виконане практичне завдання, метою якого було визначити характерні для Лохвицького району типи місцевості ( Рис. 2.1).

Другим етапом, було визначення площі кожного з типів місцевості, відповідно до площі району. Для розрахунку використовувався метод палетки.

Для вимірювання площ користувались палеткою - листом з прозорого матеріалу, на який нанесена сітка ліній, що утворюють при перетині квадрати еталонного розміру. Площа S вимірюваної фігури (Рис. 2.2) укладена в межах

                                                             ,                                                 (1)

де:

S - площа фігури, що складається з квадратиків, повністю знаходяться всередині контуру вимірюваної фігури,

а - площа фігури, що складається із зазначених квадратиків, а також квадратиків, що перетинаються контуром.

 

 

 

 

Після підрахунку квадратиків на всій ділянці, розраховуємо відсоткове відношення кожного типу місцевості відносно площі території Артемівського району.

                                             F =S҆/S1* 100%                                           (2)

де:

F- площа території Артемівського району;

S҆- кількість клітинок, що займає певний тип місцевості;

S1 - загальна кількість клітинок на цій ділянці.

Отже, проведені розрахунки занесені до таблиці 2.

На основі вище наведеної таблиці, були виявлені домінантне урочище - рівнинна ділянка на лесах з чорноземами типовими під чагарниковою та трав’янистою рослинністю. Субдомінантне - заплава на алювіальних відкладах з луговими і лугово–болотними засоленими чорноземами ґрунтами під вологолюбивою рослинністю. Рідкісне - вододільна ділянка на лесах з чорноземами опідзоленими під чагарниковою та трав’янистою рослинністю. 

 

 

2.3 Території та об'єкти  природно-заповідного фонду

 

Безумовно, заплавний комплекс, який зберігся в середній течії Сули, має велике гідрологічне значення для збереження запасів води у ній. Тут зберігся природний заплавний ландшафт із характерною рослинністю і флорою. Раніше тут існувало три менших за площею роз'єднаних природно-заповідних території: гідрологічний заказник "Гиряві Ісківці" загальнодержавного значення, місцеві гідрологічні заказники "Малярківщина" та "Рангове". Тепер усі вони увійшли до території великого гідрологічного заказника "СЕРЕДНЬОСУЛЬСЬКИЙ", який охороняє весь цей цінний заплавний комплекс.        Заплава Сули в її середній течії значною мірою зберегла свій природний характер. Це обумовлено великою обводненістю заплави на цій ділянці - між селами Гиряві Ісківці, Луки та Яхники Лохвицького району.   По краях болота раніше тяглася смуга чорновільшаників із великими деревами вільхи. Ще й сьогодні місцеві жителі згадують про це. Нині вільшаники значною мірою зведено, від них залишилися розріджені смуги, групи дерев. На їх місці сформувалися зарості болотного високотрав'я з розрідженою вільхою. Серед великих купин осоки  омської куртини утворюють гадючник в'язолистий, осот сірий, чистець болотний. Ніжні, наче вимережені, суцвіття викидає рутвиця блискуча. Це малопоширена на Полтавщині рослина, проте тут вона утворює досить великі куртини. 
     Ніде в заплавах немає таких заростей лікарських рослин, як в цій смузі між сілами Гиряві Ісківці та Лука. Великими куртинами зростає цінна лікарська рослина валеріана висока. Поруч багато також алтеї лікарської - високої рослини з листками, вкритими білим шовковистим опушенням. Алтея зростає в основному у Лівобережній Україні. Основні її запаси зосереджені саме на Полтавщині. Часто трапляється в цій частині чагарники, які дають цілющу сировину - черемха, крушина. І сама вільха є лікарською рослиною. Її супліддя - "шишечки" - заготовляють з лікувальною метою. 
      В центральній частині заплави переважають обводнені угрупування рогозу. Повсюди в Україні цю рослину називають "качалочками" - за оригінальні коричневі супліддя.  У прирусловій частині по берегах Сули можна побачити чимало різних водних рослин. Серед них є рідкісні і малопоширені. На поверхні води - листки і чарівні витончені квітки латаття сніжно-білого. На Полтавщині частіше трапляється латаття біле з більшими квітками та листками. А тендітне латаття сніжно-біле - це північніша рослина, яка на території області знаходиться у південній частині. Поміж великими листками латаття приткнулися невеликі рослинки водної папороті сальвінії плаваючої, які лежать на поверхні води. Тут зустрілися Південь і Північ, адже сальвінія - південна рослина, поширена у водоймах України, переважно в Степу і південної частині Лісостепу. Цікаві рослини зростають і на дні водойм. На поверхню вони викидають лише квітки. Тут можна зустріти оригінальну хижу рослину - пухирник звичайний [12]. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Лохвицький район розташований  на півночі Полтавської області  і межує із Чорнухинським, Лубенським, Миргородським, Гадяцьким районами, Чернігівською та Сумською областями.      2. Територія Лохвицького району розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини.

3. ДДЗ має досить складну геологічну будову. У  геологічному відношенні виділяється фундамент і осадовий чохол ДДЗ. Фундамент ДДЗ складений докембрійськими кристалічними породами — мігматитами, гранітами, гнейсами. Фундамент ДДЗ розбитий розломами на окремі блоки, в різній мірі підняті (сідловини) чи занурені (улоговини).

Породи осадового чохла (верхньопалеозойські, починаючи з середньодевонових; мезозойські й кайнозойські) залягають у вигляді слабо нахилених пластів (на бортах западини) та порушених розломами пологих складок (у грабені). Склад порід досить строкатий (піски, пісковики, аргіліти, глини, вапняки, крейда, мергель). 

4. Ґрунтовий покрив Лохвицького району формувався під впливом помірного клімату з близьким до оптимального зволоженням; переважно на лесових карбонатних пухких породах, багатих на елементи мінерального живлення і сприятливих за фізико-хімічними властивостями; лучно-степовою і степовою рослинністю на слабо дренованих вододілах і терасах, та широколистяно-лісовою рослинністю.

 Ці фактори зумовили переважання в ґрунтовому покриві району чорноземів, і опідзолених ґрунтів (перших − переважно на вододілах під степами, других - під лісами).

5. Географічне положення Лохвиччини визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини атлантико-континентальної помірно-вологої, помірно-теплої кліматичної області. У цілому для території Лохвиччини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату.

6. В Лохвицькому районі головним формуючим елементом річкової мережі є річка Сула і її протоки протікають в м. Лохвиця (р. Лохвиця), Червонозаводське (р. Сула, Артополот), Піски (р. Сула), Сенча (р.Сула), Бодаква (р. Сула, Бодаква).

7. Основними природними рослинними угрупованнями на території Лохвицького району є ліси, луки і болота, степи, а також водна рослинність. 

8. Територія Лохвицького  району розташована в північній  частині Полтавської області, в  межах Придніпровської низовини.

 За походженням рельєф  району перереважно ерозійний, тобто  вироблений талими водами льодовиків  антропогенового періоду, річками  та тимчасовими потоками. Основними  і найбільш поширеними є річкові  долини, балки, яри. З не ерозійних  форм рельєфу мають місце степові  блюдця.

9. За допомогою складеної  карти були визначені типи  місцевостей та урочищ, характерних  для Артемівського району. Шляхом  розрахунків, визначені: домінантне урочище - рівнинна ділянка на лесах з чорноземами типовими під чагарниковою та трав’янистою рослинніст; субдомінантне  - заплава на алювіальних відкладах з луговими і лугово–болотними засоленими чорноземами ґрунтами під вологолюбивою рослинністю; рідкісне - вододільна ділянка на лесах з чорноземами опідзоленими під чагарниковою та трав’янистою рослинністю. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрієнко Т.Л., Байрак О.М., Залудяк М.І. та інші. Заповідна краса Полтавщини. – Полтава: "Астрея", 1995. — 186с.      2. Байрак О.М., Стецюк Н.О. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини. – Полтава: Верстка, 2005. – 270 с.                                                   3. Булава Л.М. Географія своєї області. Полтавщина (Додаток до географічного атласу "Моя мала Батьківщина"). — Полтава: "Оріяна", 2004. – 28 с.                                                                                                                           4. Волков Н.Г., Соколовский И.Л. Основные проблемы геоморфологии левобережья Среднего Днепра. — К: Наукова думка, 1976. — 136с.

5. Закалюжний В.М. Джурка  Г.Ф. Полтавська область. Геолого-географічний  нарис: Навчальний посібник. Полтава: ПДПУ, 2000. − 130 с.

6. Заповідна краса Полтавщини/ Т.Л.Андрієнко, О.М.Байрак, М.І.Залудяк та інші. – Полтава: ІВА "Астрея", 1996. – 184 с.

7. Екологічний атлас Полтавщини / За ред. Ю.С.Голіка, В.А.Барановського, О.Е.Ілляш. – Полтава: Полтавський літератор, 2007. – 128 с.

8. Екологія Полтавщини (Екологічна бібліотека Полтавщини). – Випуск 3. –За ред. Ю.С.Голіка та О.Е.Ілляш. – Полтава: Полтавський літератор, 2006. – 308 с.

9. М.І.Залудяк та інші. – Полтава: ІВА "Астрея", 1996. – 184 с.

10. Національна доповідь про стан навколишнього природнього середовища в Україні, 2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/index.php/dopovidi.

11. Національний Атлас України – [Електронний ресурс] – Режим доступу:   http://wdc.org.ua/atlas/default.html. 
12. Полтавська область / Дудник І.М., Галицький В.І., Коваленко Г.М. — Географічна Енциклопедія України. — Т.3. — 1993. — С. 62-67.

13. Полтавська область. Географічний атлас: Моя мала Батьківщина. Відп. ред. Т.В. Пугурельська. Голова редколегії Л.М.Булава. – К.: ТОВ "Видавництво "Мапа", 2004. - 20с.

14. Полтавська область: природа, населення, господарство. Географічний та історико-економічний нарис / Колектив авторів; за ред. К.О. Маца. − Полтава: Полтавський літератор, 1998. − 336 с.

15. Статистичний щорічник Полтавської області за 2009 рік /Держкомстат України. — Полтава: Полтавське обласне управління статистики, 2012. — 805 с.