Водные ресурсы Украины

Водні ресурси Дніпра складають близько 80% водних ресурсів України. Середньобагаторічний об’єм стоку в гирлі становить 53 куб.км/рік. З Дніпра на території України забезпечуються водою близько 30 млн.чол., 6,2 тис. промислових підприємств, 2,2 тис. сільських і більше 1 тис. комунальних господарств.

Існує проблема - ерозійні процеси, які охоплюють більше половини території басейну. На 35% території ерозія набуває значних масштабів. Це призводить не лише до втрати площ сільськогосподарських угідь, але й до замулення та деградації річкової системи, що в свою чергу вимагає значних коштів на її відновлення.

Водосховища Дніпра, акумулюючи забруднюючі речовини з території  всього басейну, включаючи Росію  та Білорусь, є своєрідним накопичувачем  забруднень, що значно зменшує їх надходження  в Дніпровсько-Бузький лиман та Чорне море.

Ці та ряд інших  питань знайшли своє відображення в Національній програмі екологічного оздоровлення басейну ріки Дінпро та поліпшення якості питної води, яка буде слугувати стратегічним планом дій по оздоровленню водних об’єктів на різних напрямках в різні періоди часу.

Сеpед заходів, пеpедбачених цією пpогpамою на найближчий час, пpіоpитетними визнано будівництво (pеконстpукцію) водоохоpонних об’єктів, поліпшення екологічного стану водойм, будівництво пpотиеpозійних гідpотехнічних споpуд.

Уpяд Укpаїни визнав Дніпpо  пpіоpитетним напpямом екологічної політики. Указом Пpезидента Укpаїни ствоpена Hадзвичайна Комісія з пpоблем екологічного стану p.Дніпpо та якості питної води. Щоpічно pозpобляється пеpелік найважливіших пpиpодоохоpонних заходів щодо оздоpовлення Дніпpа, які подаються для включення в План соціально-економічного pозвитку Укpаїни.

Значну допомогу у  вирішенні питань оздоровлення басейну  Дніпра в межах України та в  рамках розвитку Національної програми надає міжнародна спільнота. Так, Уряд Канади виділив 5 млн.кан.дол. на програму “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні. Басейн Дніпра”. Термін дії Програми - 3 роки.

Співставлення показників якості води, які були отримані науковими  колективами України та іноземними центрами аналітичних досліджень, виявили подібність результатів, що свідчить про об’єктивність інформації щодо стану навколишнього природного середовища, яку отримують наукові та державні установи України. Аналіз отриманих цією експедицією даних показав: поверхневі води басейну р.Дніпро належать здебільшого до 5-6 класів якості (вода дуже забруднена). Деякі показники сягають або перевищують ГДК для водойм, які використовуються як джерела питного водопостачання та водойми рибогосподарського призначення; в усіх відібраних пробах вод виявлено наявність поліхлорованих біфінілів з максимальними концентраціями, особливо нижче Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя, що підтверджує їх надходження зі стічними водами промислових підприємств. В той же час відмічена значна спроможність Дніпровської водної системи до самоочищення завдяки процесам трансформації, зміні форм міграції, седиментації та біонакопичення, які сприяють виведенню більшості токсикантів в донні відклади та зв’язуванню важких металів у комплекси з розчинними органічними сполуками. Важкими металами найбільш забруднені донні відклади Запорізького водосховища. В ньому ж зареєстровано найбільш високий вміст в донних відкладах сполук ДДТ, а також нафтопродуктів; відносно великий рівень забруднення водойм поверхнево-активними речовинами встановлено у воді нижче промислових центрів, розташованих в басейні Запорізького та Каховського водосховищ. Нижче міст Дніпропетровська, Нікополя та Енергодару зареєстровано помітне погіршення сапробіологічної ситуації; встановлена наявність висококанцерогенного бенз(a)пірену в донних відкладах практично всіх дніпровських водосховищ, також значне забруднення гідробіонтів, в тому числі і риб, токсикантами (радіонуклідами, важкими металами, пестицидами).

Аналіз космічних знімків, який був виконаний іноземними фахівцями, свідчить про об’єктивність отриманої інформації щодо встановлення найбільш забруднених ділянок басейну Дніпра.

 

2.СТІЧНІ ВОДИ

За 1996-2000 роки загальний скид стічних вод у  поверхневi воднi об'єкти скоротився з 1969 до 1751 млн.м³ на рік (20 %). Загальний об'єм скинутих у поверхневі водні об'єкти стічних вод (в т.ч. шахтних та кар'єрних) в 2000 році склав 1751 млн.м³, що на 20 млн.м³ менше, ніж в 1999 р.

Промисловими підприємствами скинуто 1393 млн. м³ (80%). Найбільше стічних вод у поверхневі водні об'єкти скинули підприємства міст Маріуполь - 880 млн.м³ (50%) (з урахуванням морської води), Донецьк - 174 млн.м³ (10%), та Макіївка - 105 млн.м³ (6%).

До річок басейну  Кальміуса в 2000 році було скинуто 538 млн.м³ стічних вод, Сіверського Донця - 230 млн.м³, Міуса - 202 млн.м³.

Донецька область займає перше місце в Україні по скиду  забруднених стічних вод. У 2000 році об'єм скиду забруднених стічних  вод Донецької області склав 943 млн. м³ або 30 % від скиду всіх забруднених вод України.

3. ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ

 

У ряді областей України  відмічалось погіршення якості питної води по бактеріальних і санітарно-хімічних показниках та невідповідність деpжавному  стандаpту “Вода питна”. Це пов’язано  з погіршенням стану джерел водопостачання, незадовільним санітарно-технічним станом водопровідно-каналізаційних мереж,частими аваріями на них, порушеннями режиму експлутації, невиконанням заходів щодо дезинфекції мереж питної води.

Не відповідало гігієнічним  нормам і правилам 5,9% водопроводів централізованого водопостачання, що на 2 % більше ніж у 2000 році; 10,3% комунальних водопроводів (з них 54,7% через відсутність зон санітарної охорони), що на 1,8% більше ніж у 2000 році; 6,4 % відомчих водопроводів (в т.ч. 70,7% через відсутність зон санітарної охорони, 16,3% не мають знезаражуючої установки і 21,2% - через відсутність необхідного комплексу очисних споруд), що на 1,4% менше ніж у 2000 році.

Нормам деpжавного  стандаpту “Вода питна” не відповідала  по санітарно-хімічних показниках в  системах централізованого водопостачання 13,9% досліджуваних проб води, по бактеpіологічних показниках - 9,2%, на комунальних водопроводах відповідно 11,6 та 7,3%, відомчих - 13,8 та 9,0%, сільських водопроводах - 18,2 та 13,8%. У порівнянні з 2000 р. загальна кількість проб води з відхиленням від стандарту у 2001 р. по санітарно-хімічних та бактеріологічних показниках зросла.

Динаміка використання води в Україні

Причому найбільший пpоцент відхилень  в системах централізованого водопостачання по санітарно-хімічних показниках відмічається в областях:

 

Чернігівській (28,6%)	Луганській (28%)
Запорізькій (20,8%)	Київській (20,7%)
Дніпропетровській (19,3%)	Сумській (18,2%)
Миколаївській (17,7%)	Одеській (16,6%)
в Автономній Республіці Крим (17,4%)	м.Севастополі (24,4%)

 

 

по бактеpіологічних показниках:

Хмельницькій (15,3%)	Миколаївській (15,1%)
Тернопільській (13,5%)	Одеській ( 13,4%)
Вінницькій (12,8%)	Закарпатській (12,5%)
Чернівецькій (11,4%)	Київській (11,2%)
Луганській (10,3%)	Черкаській (10,2%) областях.

Особливо туpбує стан водопостачання сільського населення у зв’язку з розповсюдженим хімічним та бактеріальним забрудненням місцевих джерел. Зараз в Україні тільки 3,7 млн.чоловік (або 24%) з 15,7 млн.чоловік сільського населення забезпечено гарантованим господарсько-питним водопостачанням.

Контрольні спостеpеження води поверхневих водоймищ України 1-ї та 2-ї категорії свідчать про  забруднення їх неочищеними чи недоочищеними  стічними водами. У водоймах 1-ї категорії  із досліджених проб не відповідало  нормам по санітарно-хімічних показниках 27,1%, по мікробіологічних показниках - 24,1%, у т.ч. у 4,2% з них було виявлено збудники інфекційних захворювань. По водоймах 2-ї категорії ці показники становили відповідно - 23,4 та 1,8%.

Найбільш висока ступінь  фекального забруднення водоймищ реєструвалась по водоймах 1-ї категорії в областях:

Чернівецькій (69,3%)	Луганській (63,3%)
Полтавській (47,4%)	Івано-Франківській (45,4%)
Чернігівській (37,6%)	Волинській (36,7%)
Вінницькій (25,5%)	Миколаївській (24,2%)

У водоймищах 2-ї категорії - в м.Севастополі (85%), Чернівецькій (62,9%), Донецькій (39,7%), Миколаївській (37,6%), Луганській (35,5%), Рівненській (34,3%), Хмельницькій (30,4%).

Відмічається зараженість  поверхневих водоймищ України збудниками паразитарних захворювань: 2,9% проб з водоймищ 1 категорії та 3,6% проб з водоймищ 2 категорії містили гельмінти, небезпечні для людей.

Hезадовільне забезпечення  питною водою населення України  є однією з пpичин загострення  епідемічної ситуації по багатьох  інфекційних хворобах. У 2001 р. з водою пов’язували спалахи холери, дизентерії, черевного тифу та вірусного гепатиту А. Всього на холеру захворіло 845 чоловік, виявлено 640 носіїв її збудника. За погодних умов 2001 р. особливу тривогу викликала вода як фактор передачі холери. З поверхневих водойм були виділені збудники холери, зокрема в: Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Полтавській, Харківській, Донецькій областях.

На фоні вкрай незадовільного забезпечення населення доброякісною питною водою спалахи її можуть виникнути, і насамперед, у південних регіонах держави.

В 1994 р. зареєстрований масовий  спалах дизентерії Флекснера серед  населення шахти “Міусінська”, в будинку-інтернаті для престарілих  і інвалідів у м.Антрациті Луганської області, серед хворих обласної психіатричної лікарні (с.Гейківка Криворізького району Дніпропетровської області) серед війського контингенту та населення в Одеській області. Це пов’язують з вживанням недоброякісної питної води, забрудненою стічними водами. Місто Свалява Закарпатської області є хронічним вогнищем черевного тифу та інших кишкових інфекцій.

Епідеміологічний аналіз дозволив встановити, що високий рівень захворюваності пов’язаний переважно  з водним шляхом передачі. Це підтверджується  вибухоподібним підйомом захворюваності в незвичний для гепатиту А сезон року, залученням в епідемічний процес, в основному, міського населення, яке користувалось загальною водопроводною мережею тощо. Водний фактор спpияв розвитку епідемії, яка потім підтримувалася за рахунок включення побутового фактору передачі за наявності значної кількості безжовтушних прихованих форм.

В Україні кожна восьма з досліджених проб питної води не відповідала вимогам державного стандарту за бактеріологічними  показниками і така вода становить  реальну загрозу виникнення інфекційних захворювань. Крім недостатньої кількості питної води та її незадовільної якості, існує ще такий небезпечний фактор, як бактеріальне забруднення відкритих водоймищ, які використовуються населенням для купання, pибальства, зрошування городів тощо.

Це стосується передусім Автономної Республіки Крим, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Запорізької та Донецької областей.

Таким чином, внаслідок  значного антропогенного забруднення  водоймищ джерела водопостачання 1 категорії, які відповідають гігієнічним вимогам як джерела питного водопостачання, практично відсутні в Україні і більшість з них перейшла до 2-3-ї категорій - забруднених і непридатних для питного використання.

Ситуація з водопостачанням  населення України з року в  рік погіршується. У країні відсутня єдина система управління водопостачанням населення, водопровідні споруди підпорядковані різним міністерствам та відомствам, існуючі технологічні схеми обробки не спроможні довести якість води інтенсивно забруднених джерел централізованого водопостачання до вимог стандарту.

 

4. ОСНОВНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ  ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ

Основними забруднювачами водних об'єктів, як і раніше, залишаються  підприємства металургійної промисловості (56%) - Маріупольськi металургiйнi комбiнати ім. Ілліча та "Азовсталь", Єнакiєвськi металургійний і коксохімічний заводи, Макіївський і Авдiївський коксохімічнi заводи, підприємства вугільної промисловості, біологічні очисні споруди (майже по 20%) та ін.

До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо.

Для переважної більшості  підприємств промисловості та омунального  господарства скид забруднюючих речовин  істотно еревищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі - ГДС). Це призводить до забруднення  водних об'єктів, порушення норм якості води.

Основними причинами  забруднення поверхневих вод  України є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія грунтів на водозабірній площі.

Основною загрозою міжнародного характеру є забруднення річок  транзитною водою. Прикладом цього  є недавні забруднення транзитною водою українських ділянок річок Тиса та Сірет, куди потрапили важкі метали внаслідок низки аварій на золотодобувному підприємстві, розташованому в Румунії. Іншими чинниками виникнення міждержавних конфліктів, пов'язаних з річками міжнародного значення, є: відсутність узгодженого управління водними ресурсами; недостатня інформованість про водокористування у Білорусі, Російській Федерації та Румунії, звідки в Україну надходить 75% води; імовірне здійснення великих гідротехнічних проектів з непередбачуваними наслідками для режиму стоку, а також розподіл очікуваних при цьому економічних вигод і втрат; суперечності щодо шляхів запобігання стихійним або аварійним ситуаціям.

Як і раніше, високі рівні забруднення водних ресурсів мають мiсце в Горлiвсько-Єнакiївському, Донецько- Макіївському і Північному промислових районах.

Разом з Держуправлiнням спостереження за станом природних  водних ресурсiв здiйснюють Сiверсько-Донецьке басейнове управління водних ресурсів (СДБУВР), гiдрометеорологiчний центр, органи санiтарно-епiдемiчної cлужби, підприємства комунгоспу, ДПП "Укрпромводчормет", Мiненерго та iн.

Держуправління здійснює контроль за якістю стічних вод підприємств  на 125 випусках, а також контролює  якість води у поверхневих водних об'єктах у 162 контрольних створах. Органи Мінздраву здійснюють контроль за якістю води в 27 постійних створах водойм 1-ї категорії і в 218 створах водойм 2-ї категорії, а також в 17 створах Азовського моря. Гідрометцентр контролює якість води в 25 постійних створах. Сіверсько-Донецьке басейнове управління водних ресурсів здійснює спостереження за 101 контрольним створом.

Через скиди забруднених  стічних вод промислових підприємств  області, об'єктів каналізаційного  господарства санітарно-епідеміологічний стан водних об'єктів залишається в цілому незадовільним. Це стосується, в першу чергу, річок Грузька в м. Макіївка, Булавін в м. Єнакіїво, Кальчик в м. Маріуполь, Кальміус в м. Донецьк та ін. У зв'язку з незадовільним станом каналізаційних об'єктів у 52 населених пунктах області винесені та діють постанови про заборону будівництва каналізаційних споруд.