Водные ресурсы Украины

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2013 в 00:36, реферат

Описание работы

За світовими нормами поверхневі водні ресурси України оцінюються як невеликі - близько 1 тис. мЗ/рік на одного жителя. Вони дуже нерівномірно розділені по території країни. До того ж у водні об'єкти промислові та сільськогосподарські виробництва скидають значну кількість неочищених і недостатньо очищених стічних вод та відходів. Протягом 1991-1999 рр. скид забруднених вод у річки і водойми зменшився, як зменшився і забір води. Однак якість річкових вод істотно не поліпшилася. Це дуже тривожний факт, який свідчить про порушення екосистем і різке зменшення відновлювальної спроможності річок.

Содержание работы

ВСТУП
1. ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
1.1. ПРОГНОЗНІ РЕСУРСИ ПІДЗЕМНИХ ВОД ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
1.2. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЧОРНОГО МОРЯ
1.3. АЗОВСЬКЕ МОРЕ
1.4. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ДНІПРА
2.СТІЧНІ ВОДИ
3. ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ
4. ОСНОВНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ
5. ПОТУЖНІСТЬ ОЧИСНИХ ОБ'ЄКТІВ НА УКРАЇНІ
6. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРИ

Файлы: 1 файл

Stan_vodnih_baseyniv.doc

— 207.50 Кб (Скачать файл)

З аналізу стану якості води у водних об'єктах та економічної  ситуації, що склалася в області  та в Україні, можна зробити висновок, що на найближче майбутнє якість води у водних об'єктах стабілізується і суттєвого погіршення не очікується.

5. ПОТУЖНІСТЬ ОЧИСНИХ  ОБ'ЄКТІВ НА УКРАЇНІ

Загальна потужність очисних споруд в Україні складала 8775 млн.куб.м, в т.ч. потужність очисних  споруд, після яких стічні води скидаються у поверхневі водні об’єкти - 8289 млн. куб.м.

На очисні споруди  подається 5895 млн.куб.м стічних вод, з яких 1053 млн.куб.м очищається недостатньо. Біологічну очистку проходить 1782 млн.куб.м  стічних вод, фізико-хімічну — 23 млн.куб.м, механічну — 207 млн.куб.м.

 

6. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ  ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ  ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ 

ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

 

Державна політика у  сфері екології, як і будь якій іншій  сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави.

Важливим кроком до зміцнення  природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання  екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти: “Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", "Про природнозаповідний фонд", "Про охорону атмосферного повітря", “Лісовий кодекс України”, “ Водний кодекс України”, ” Земельний кодекс України”, “Кодекс України про надра”.

Також першочергово плануется  підготувати проекти законів  України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування; підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль, Положення про екологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування.

Для поліпшення економічних  та екологічних умов водокористування в Україні доцільно:

  • прискорити створення правової бази водокористування, в першу чергу, Програми розвитку водного господарства, законів "Про питну воду і безпечне водопостачання" та "Про безпеку гідроспоруд", регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів;
  • змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид забруднюючих речовин у водні об'єкти;
  • забезпечити фінансування будівництва групових, розвідних і локальних сільських водопроводів, водозабірних свердловин, каналізаційних систем і споруд у сільській місцевості (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. №134 "Про водопостачання сільських населених пунктів України");
  • припиняти дію права на спеціальне водокористування у випадку систематичної несплати зборів водокористувачами в необхідні строки (згідно з Водним кодексом України, ст. 55, пункт 8);

посилити контроль за обсягами водокористування, вчасною  сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних об'єктів, а також розробити заходи, що дали б змогу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування.

За підтримки Президента України з 1998 року проводиться щорічна акція "До чистих джерел", мета якої є збереження та відтворення джерел, колодязів, ручаїв, витоків річок та інших природних вод. 
В ході проведення акції для її учасників було розроблено різні методичні рекомендації з благоустрою прибережних захисних смуг та їх облісіння, екологічного вивчення малих річок, паспорти обладнання джерел та ін. Видано три брошури: "Екологічне вивчення малих річок", "Живи джерело" та "Посади дерево", в яких пропонуються корисні поради з благоустрою різноманітних типів джерел, організаційні основи підготовки та проведення еколого-краєзнавчих експедицій по річках, правильної висадки дерев у прибережних захисних смугах і догляд за ними та ін.

Проведено:

  • роботи з благоустрою та паспортизації більше 50 джерел;
  • числені експедиції та десанти (більше 90) , в яких крім вивчення водних об'єктів виявлялися факти порушень водного законодавства;
  • конкурси та виставки плакатів, малюнків, фотографій, присвячених збереженню водних об'єктів;
  • зйомка відеофильму "Кошмары Кальмиуса" та багато іншого.

У першу чергу потрібне здійснення заходів, які не потребують значних капітальних витрат, але  можуть дати позитивний результат:

  • підвищення культури виробництва;
  • розробка та виконання технологічних норм водоспоживання та водовідведення на підприємствах;
  • підтримання в належному технічному стані діючих водоохоронних споруд;
  • розробка та прийняття дієвих заходів щодо недопущення аварійних ситуацій;
  • виконання вимог водного законодавства щодо режиму використання прибережних захисних смуг та ін.

На другому етапі необхідно вирішити завдання:

  • значного зниження антропогенного навантаження на водні об'єкти;
  • досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів;
  • організації найбільш раціональної й ефективної структури управління та економічного механізму охорони і використання водних ресурсів.

ВИСНОВКИ

 

Для поліпшення екологічної  ситуації в Україні необхідно  навести елементарний порядок: не забруднювати водні джерела, грунти і повітря, різко зменшити водоспоживання, ліквідувати  непродуктивні витрати води, перебудувати усе виробництво - промислове і сільськогосподарське - на базі екологічно безпечних технологій; зменшити площі під ріллю, збільшити площі лісів, заповідників, і, головне, змінити екологічну свідомість кожного громадянина нашої держави. Це займе при постійних і досить значних інвестиціях 15-25 років.

Уся водогосподарська діяльність має базуватися на басейновому принципі управління і платності природо-, зокрема й водокористування. Платне природокористування - найбільш ефективний інструмент використання та відтворення повноцінних природних ресурсів і екологічного благополуччя.

Почали збільшуватись  асигнування на впровадження природоохоронних заходів, підвищилась результативність державного екологічного контролю, яким охоплено, практично, усі напрямки господарського життя, більше уваги стало надаватися розв'язанню однієї з найактуальніших екологічних проблем - проблемі побутових відходів. Поліпшення природоохоронної роботи і, відповідно, екологічної ситуації, можливе, також, за умов, коли екологічними проблемами стануть більше займатися органи місцевого самоврядування, коли праця природоохоронця стане більш авторитетною і соціально захищеною.

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРИ

 

 

  1. "Основи загальної екології" Г.О. Білявський.
  2. "Екологічна експертиза, право та практика" Андрейцев Ю.І.
  3. "П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки``.
  4. "Навколишнє середовище та розвиток`" Ворнов А. К.
  5. Качинський А.Б., Лавриненко С.І. Порівняльний аналіз стану навколишнього середовища України та окремих держав світу // Стратегічна панорама. - 1999. - №4. - С.140-149.
  6. Малярчук І.А., Прейгер Д.К., Сліпець І.В., Циганюк А.І. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації // Довкілля і ресурси: наукові проблеми: Зб. наук. праць. - К.: УІНС, 1999. - С.19-32.
  7. Яцик А. Екологічні проблеми та як їм дати раду // Водне господарство України. - 1998. - № 1-2. - С.14-20.

Информация о работе Водные ресурсы Украины