Сутність касових операцій банку

 

Вступ

Розрахункове-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох  базових операцій банків, які констатують їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці операції тісно пов’язані з усіма іншими банківськими операціями.  Будь-яка  операція банків – і пасивна , і активна, і надання послуг – неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже – розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. При чому для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі чи касові операції.

Банківська система, регулюючи  касові операції, залучає готівку  під внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру  грошової маси, підвищує врегульованість  і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для  обслуговування тіньових доходів. 

 Розрахунково-касові  операції полягають у забезпеченні  руху грошових коштів на рахунках  клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях.

 

1 Сутність касових  операцій банку

 

Касові операції —  операції, які здійснює банк, а саме: видачаготівки, приймання її та обмін  не придатних до обігу банкнот(монет) на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на мо-нети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу набанкноти (монети) іншого номіналу, вилучення  з обігу сумнівнихбанкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банків-ськими металами;

До касових операцій належать:

приймання готівки національної та іноземної валюти від клі-єнтів  для зарахування на власні рахунки  та рахунки інших юри-дичних і  фізичних осіб або на відповідний  рахунок банку;

видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам зїх рахунків за видатковими касовими документами  через касу ба-нку або із застосуванням  платіжних карток з їх рахунків чи від-повідного рахунку банку через  його касу або банкомат;

приймання від фізичних та юридичних  осіб готівки націона-льної та іноземної  валюти для переказу і виплати  отримувачу су-ми переказу в готівковій формі;

вилучення з обігу сумнівних  банкнот (монет) та надсиланняїх на дослідження;

обмін клієнтам непридатних до обігу  банкнот (монет) націо-нальної валюти на придатні.

Банки здійснюють касове обслуговування клієнтів на договір-них засадах.

Касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівкимає здійснюватися  в операційній касі.

Структуру операційної каси та чисельність  касових працівни-ків, а також  потребу встановлення банкоматів банк визначає са-мостійно.

Банки мають забезпечувати контроль за платіжністю і справ-жністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення готівкиз використанням відповідного обладнання (приладів). Крім того,робоче місце з приймання готівки  має бути обладнане так, щобклієнт  міг спостерігати за перерахуванням готівки.

Роботу операційної каси з обслуговування клієнтів банк орга-нізовує протягом операційного часу та відповідно до внутрішніхправил банку в післяопераційний час.

Протягом цього часу банки зобов'язані  без будь-яких обме-жень безкоштовно  обмінювати фізичним та юридичним особамплатіжні банкноти та монети національної валюти, непридатні дообігу, на придатні. Такий  обмін, якщо справжність та платіжністьбанкнот (монет) не викликає сумніву працівника банку, здійсню-ється безпосередньо  під час приймання без відображення в бух-галтерському обліку.

Під час здійснення касових  операцій банки мають забезпечу-вати:

визначення справжності та платіжності  банкнот (монет);

обов'язкове приймання готівки  на вимогу клієнта;

своєчасне повне оприбуткування готівки  національної таіноземної валюти, що надійшла до кас банку, та зарахування  її назазначені клієнтами рахунки  згідно з вимогами нормативно-правових актів;

своєчасну видачу клієнтам придатних  до обігу банкнот(монет);

національної та іноземної валюти;

обмін клієнтам не придатних до обігу  банкнот (монет);

національної валюти на придатні до обігу банкноти (монети)та вилучення  сумнівних банкнот (монет) на дослідження, а такожобмін монет на банкноти, банкнот на монети, банкнот (монет)одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу;

документальне оформлення руху готівки  національної таіноземної валюти в  операційній касі;

своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерсько-му обліку;

належний внутрішній контроль за касовими операціями;

здавання готівки національної валюти до територіальнихуправлінь  згідно із встановленими відповідним  договором умо-вами;

створення безпечних умов роботи з  готівкою та її збері-гання;

задоволення потреб клієнтів у готівці;

систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки внаціональній  валюті;

ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операції з готівкоюбез відкриття  рахунку на суму, що перевищує 50 000 гривень  абоеквівалент цієї суми в іноземній  валюті.

Банки мають розробити і затвердити внутрішні положення(інструкції) про  організацію роботи щодо здійснення касовихоперацій, у яких слід визначити  порядок:

роботи операційної каси в операційний  та в післяоперацій-ний час;

переміщення та передавання готівки  і цінностей під відпові-дальність  працівників банку, здійснення працівниками банку ка-сових операцій з приймання  та видачі готівки, у тому числі із за-стосуванням платіжних карток через касу банку або банкомат;

роботи з банкоматами, контролю за касовими операціями;

підкріплення готівкою філій (відділень) та приймання відних готівки;

зведення операційної каси;

надання в оренду та зберігання цінностей  клієнтів банку віндивідуальних  сейфах, приймання від клієнтів цінностей  на збе-рігання; організації роботи відповідальних осіб у сховищі цінно-стей, їх кількість та посади;

приймання, видачі та зберігання готівки  операційної каси таінших цінностей;

відкривання і закривання сховищ цінностей;

роботи депозитної системи, здавання під охорону та прийн-яття з-під  охорони сховищ цінностей і депозитних систем, а та-кож зберігання ключів (дублікатів ключів) до них та ревізії  цін-ностей тощо.

 

2 Позабанківський обіг готівки і чинники його скорочення 

У позабанківському обігу обертається готівка, яка  належить фізичним особам, тобто населенню, і та, що знаходиться в касах  підприємств (15-20% від загального обсягу готівки). Друга частина коштів фізичних осіб — їх заощадження, розміщені в комерційних банках у вигляді депозитів.

Рух коштів у національній валюті облічується вітчизняною статистикою, яку здійснює Національний банк України. Дані щодо обсягів готівки в позабанківському обігу в національній валюті та їх частки у загальній грошовій масі наведено в таблиці. Станом на 01.01.2000 року сума готівки в обігу становила 9583 млн. грн. За період з 1996 року обсяг готівки в обігу збільшився в 3,6 раза. В 1999 році щомісячні темпи зростання обсягів готівки поза банками становили 3,3%, у цілому за 1999 рік — 33,9%. Дуже висока питома вага позабанківського обігу готівки у загальній грошовій масі в національній валюті: в 1996-1999 роках вона не знижувалася нижче 43%, а на кінець 1999 становила 43,4 %. Тобто майже половина грошової маси в національній валюті обертається поза банками і не контролюється з боку банківської системи. Водночас у розвинутих країнах світу частка готівки у структурі грошової маси не перебільшує 3-5%.

 

Таблиця №1 . Обсяги готівки в поззбанківському обігу  в 1992-1999 роках

 

Рік	Кошти фізичних осіб,	Гроші поза банкамишти	Заощад.нас,	Загальна грошова маса,	Питома вага грошової маси поза банками
	млн.грн.	млн.грн.	млн..грн..	млн.грн.	%
1992	8	5	3	25	20.0
1993	159	128	31	482	26,6
1994	1021	793	228	3216	24.7
1995	3153	2624	529	6930	37,9
1996	5049	4041	1008	9364	43.2
1997	7830	6132	1698	12541	48,9
1998	10276	7158	3118	15705	45,6
1999	13434	9383	4071	22079	4З.4

 

Такі темпи зростання  обсягів готівки в національній валюті поза банками в 1992-1999 роках дають можливість спрогнозувати цей обсяг на інші періоди.

Готівка в іноземній валюті обертається  у двох видах:

• легальному (формується при офіційному перетинанні кордону: відрядження, туристичні поїздки, поїздки у приватних справах і під час оплати праці й послуг фізичних осіб за кордоном). Обсяг готівки в легальному вигляді відображається через платіжний баланс країни і таким чином може бути більш-менш точно визначеним;

• нелегальному (обертається  в тіньовій економіці і не облічується офіційною статистикою). Зрозуміло, що є лише експертні оцінки фахівців і науковців. Так, за підрахунками експертів, щорічно у населення “осідає” S 2-5 млрд., які в основному обслуговують тіньову економіку, в тому числі її кримінальну складову. Л в цілому у населення знаходиться S 10-15 млрд.

Зростання обсягів позабанківського обігу  готівки як у національній, так  і в іноземній валюті має такі негативні наслідки:

1) зменшується пропозиція  іноземної валюти на внутрішньому міжбачківському валютному ринку. Це не дає можливості встановлювати реальний курс гривні стосовно іноземних валют, а за рахунок зниження запропонованої валютної маси курс гривні — нестабільний;

2) значно скорочуються  можливості збільшення валютних  резервів держави, що знижує усталеність національної грошової одиниці:

3) істотно скорочуються  інвестиційні й кредитні ресурси  країни, що створює штучний попит на іноземні кредити і призводить до збільшення зовнішнього державного боргу та заборгованості юридичних осіб;

4) зменшується база  оподаткування за рахунок наявності  тіньового обігу готівки;

5) збільшення обсягів  позабанківського обігу готівки  сприяє дальшому поширенню тіньової  економіки, яку вона переважно  й обслуговує;

6) значні обсяги  позабанківської готівки — суттєве  джерело відтоку валюти за  кордон.

Аналіз показує, що існують такі основні джерела зростання обсягів позабанківського обігу готівки в національній та іноземній всиї'іоті:

Постійне перевищення  доходів населення над їх витратами. Значне джерело збільшення коштів у населення, не включених до банківського обігу.

2. Друге важливе  джерело поповнення обсягів позабанківського  обігу готівки — наявність  позитивного сальдо купівлі-продажу іноземної валюти населенням.

3. Найбільше джерело  зростання обсягів позабанківського  обігу готівки в національній  та іноземній валюти належить  участі населення в тіньовій  економіці.

4. Ухилення від  оподаткування і переведення  безготівкових грошей в готівкові  та виплата потім заробітної  плати готівкою в «конвертах»,  тобто поза розрахунковими відомостями  по зарплаті.

5. Утримування юридичними  особами оборотних коштів у готівковому вигляді та їх наступні розрахунки між собою, між юридичними і фізичними особами готівкою. В умовах України основні чинники цього — високий податковий тиск на підприємства, неврегульованість і незавершеність економічного законодавства, фінансова нестабільність і платіжна криза. Російськими дослідниками наводяться схожі до українських чинників причини зростання позабанківського обігу: ухилення від податків — 44% респондентів, потреба в готівці для неформальних витрат — 36%, економічна і політична нестабільність — 32% .