Сутність касових операцій банку

4. Розширити  присутність іноземного капіталу (а також національного капіталу, що повертається) у вітчизняному  банківському секторі на основі  реформування механізмів залучення іноземних інвестицій до банківської системи країни. В цьому напрямі можна йти шляхом створення спеціалізованих інвестиційних банків за рахунок реструктуризації діючих комерційних банків або відкриття інвестиційних коридорів і спеціальних інвестиційних зон, де створити необхідні умови й механізми повернення з-за кордону амністованих національних коштів.

5. Проводити  систематичну роз'яснювальну роботу  серед населення щодо переваг  використання безготівкових форм  розрахункін, насамперед у торгівельній. Побутовій та інших сферах обслуговування населення, системі споживчої кооперації. Ці форми доцільно розвивати шляхом розвитку системи електронних пластикових карток, переказування доходів фізичних осіб на вклади і розрахункові рахунки в банках, проведення розрахунків чеками, перерахування коштів з банківських рахунків за придбані товари й спожиті послуги, комунальні платежі тощо.

6. Забезпечити зміцнення  фондового ринку та його інфраструктури, в тому числі прискорити створення вторинного фондового ринку, розширення ринку комерційних цінінних паперів і форм розрахунків, що відповідають вимогам ринкової економіки, запровадження надійної та потужної системи страхування внесків населення і депозитів підприємств, виданих кредитів. Розробити й впровадити механізм формування страхових фондів (резервів) під страхування внесків населення до комерційних банків.

7. У вигляді інструмента  підвищення купівельного попиту населення й одночасного цільового нагромадження його вільних коштів можна використовувати утворення кредитних союзів (на зразок колишніх кас взаємодопомоги), що дозволять використовувати акумульовані вільні кошти населення у вигляді кредитних ресурсів, тобто залучити їх до економічного обороту країни.

8. Необхідно забезпечити  перехід від адміністративного  механізму до створення економічних умов (із залученням правових метолів) для зниження обсягів купівлі валюти населенням, скорочення зовнішньої «човникової» торгівлі й контрабанди.

9. Суттєве значення  у зменшенні позабанківського  обсягу готівки матиме вдосконалення  вітчизняної торгівлі у напрямі набуття нею сучасних цивілізованих рис. Слід насамперед стимулювати розвиток оптової та дрібнооптової торгівлі, поширювати фірмову роздрібну торгівлю у пристосованих для цього місцях, зменшувати торгівлю без використання касових апаратів, особливо торгівлю на ринках та торгівлю з рук. Встановити обмеження прийому готівкових коштів від населення у сфері роздрібної і оптово-роздрібної торгівлі та надання послуг при відсутності касових апаратів.

10. Доцільно розробити відповідний механізм обов'язкового використання банківських рахунків під час придбання нерухомості, автомобілів, побутових предметів довготермінового використання тощо. Крім цього, через механізм податкової декларації ввести процедуру підтвердження джерел походження доходів громадян при купівлі вищенаведених товарів та внесенні значних за обсягом вкладів на банківські рахунки.

11. Розробити і  реалізувати механізм використання  ОВДП для акумуляції вільних  засобів населення та їх наступного  державного інвестування в розвиток економіки. Паралельно варто сформувати ефективний механізм страхування банківських депозитів і внесків. Створити умови, за яких депозитні ставки по гривні будуть привабливішимії, ніж по долару. В ньому випадку власники вільних коштів в іноземній вайюті вкла.ч.атимуті.їх не в доларах, а в гривнях.

12. Залучати вільні кошти населення через мережу існуючих комерційних банків з одним істотним уточненням: уряд разом з ІІБУ повинен вибрати (краще на тендері) й призначити для роботи з депозитами населення уповноважені банки, які через свої територіальні мережі відділень і філій починають працювати у напрямі залучення вкладів населення. Зрозуміло, що без гарантій з боку держанії і визначених пільг, а також серйозної роз'яснювальної роботіи, дохідливої, переконливої реклами нічого не буде.

13. Суттєво знизити  податковий тиск на фізичну  особу і товаровиробника. Податки  на доходи громадян ге мають  перевищувати 15-20%. Крім того, доцільно задіяти шкалу податків не прогресивну як зараз, а прогресивно-регресивну: до якогось певного значення розмір податку зростає, а потім знижується. В такому випадку податки платитимуть майже всі: і з малими (тому що сума податку мізерна), і з середніми (сума податку — «по-кишені»), і з високими доходами (сума податку незначна порівняно із загальним доходом). Це дасть можливість уникнути на підприємствах подвійної бухгалтерії (одна — для податкової адміністрації, друга— для виплати зарплати у конвертах, з якої податки не стягуються). Слід диференціювати шкалу нарахувань на заробітну плату, які сплачуються юридичними особами, і зробити її регресивною, тобто чим вище рівень заробітної плати на підприємстві, тим нижчою має бути відсоток нарахувань на заробітну плату. Такий підхід стимулюватиме нарахування і виплату заробітної гіла-'іи в повному обсязі. Крім того, доцільно нарешті відмовитися від ведення паралельно двох видів обліку: бухгалтерського й податкового, тому що дані бухгалтерської звітності щодо обсягів реалізованої продукції та отриманих доходів, балансових збитків підприємств не збігаються з визначенням бази оподаткування з ПДВ і податку на прибуток.

14. Широко використовувати  чилійський досвід створення  фінансової системи, що включає  банки, пенсійні та страхові  фонди, звичайно, з урахуванням умов України. Ядром цієї системи могли б стати недержавні пенсійні фонди, в які кожний працюючий щомісяця перераховує не менше 10% своєї зарплати. Тоді б виникла зацікавленість не приховувати свої прибутки, а навпаки показувати їх і перераховувати великі суми до зазначених фондів. Поширити відповідно до Указу Президента України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» розпочатий економічний експеримент щодо залучення коштів населення під житлове иудівніїцтво. Необхідно також прискорити проведення пенсійної реформи, насамперед запровадження суцільного персоніфікованого обліку внесків фізичних осіб на загальнодержавне державне пенсійне страхування, що сприятиме легалізації доходів громадян, зробить некорисним приховування доходів, тому що в іншому випадку меншою буде Й пенсія.

15. Розробити і  здійснити заходи з метою недопущення  незаконного відпливу валюти за межі України. Початок цьому закладено Розпорядженням Президента України «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України» від 21 лютого 2000 року.

16. Прискоритц.розробку і проходження у Верховній Раді України законопроектів щодо амністування тіньових капіталів та повернення з-за кордону валютних коштів, а також регулювання піі-тань, пов'язаних з відмиванням, пошуком, арештом та конфіскацією доходів, одержаних злочинним шляхом.

17. Розробити і  запровадити порядок ліцензування  Національним баиком України  відкриття Фізичними особами-резидентами рахунків в іноземних банках.

18. Продовжити  вдосконалення механізму чи використання  готівки суб'єктами господаріонання  і посилення системи контролю зп дотриманням ними касової дисципліни та внести відповідні зміни до чинних нормативно-правових актів, а також посилити контроль за розрахунками із заробітної плати на підприємствах усіх форм власності.

19. Доцільно також ввести звітність про обсяги готівкової іноземної та иаціональної валюти, що ввозиться в Україну та вивозиться з України фізичними і юридичними особами па основі митних документів.

20. І нарешті:  рішення уряду і НБУ про введення «плаваючого» курсу гривні сприятиме зменшенню готівкового обороту, тому що такий механізм курсоутворення, який є небезпечним через можливе збільшення інфляції, потребує здійснення більш жорсткої бюджетної і грошово-кредитної політики, тобто встановлення посиленого контролю з боку НБУ за обігом грошової маси.

3 Готівковий обіг в Україні:сучасний  стан і перспективи розвитку

 

Протягом останніх років у всьому світі спостерігається  стала тенденція до зростання  обсягів готівки в грошовому  обігу національних валют. Найвищими  темпами обсяги готівки зростали в 2004-2008 рр. Так, за зазначений період вони збільшилися в Англії в 1,3 раза, в  Китаї та в країнах Єврозони –  в 1,7 раза, в Росії – в 5,3 раза, в  Україні – в 4,7 раза.

Подібна тенденція обумовлена домінуючим становищем готівки у структурі  платіжних інструментів,  що використовуються населенням безпосередньо при здійсненні розрахунків за придбані у роздрібній торгівлі товари та надані послуги.  В економічно розвинутих країнах, незважаючи на розвинену систему електронних  платежів,  частка готівки залишається  дуже високою. Наприклад, у США вона становить біля 75 %, у країнах Європи – 76-86 %,  в Японії –  близько 90 %.  Незалежні експерти прогнозують, що в 2012 р. готівка обслуговуватиме 2/3 роздрібних платежів у світі.

Пояснюється таке становище низкою переваг здійснення розрахунків  готівкою перед проведенням подібних операцій шляхом безготівкових платежів,  сума яких дорівнює або нижча за їх собівартість.

 До переваг готівкових розрахунків з упевненістю можна віднести: 

1) універсальність  готівки як засобу платежу; 

2) легкість використання; 

3) обов’язковість до  приймання при здійсненні платежів  на всій території

держави в будь-який час; 

4) дотримання анонімності  при здійсненні розрахунків тощо Усього ж у загальному обсязі грошової маси в економічно розвинутих країнах частка готівки не перевищує 3-9 %.  Стосовно грошової системи України,  то в нашій державі готівково-грошовий обіг посідає більш значне місце.  Частка готівки (М0)  у загальній грошовій масі (М3)  у кілька разів перевищує рівень передових країн.

Починаючи з 2003  р.  в Україні  спостерігалося постійне зменшення  цього показника. Якщо в 2003 р. ця частка становила 34,8 %, то в 2004 р. – 

33,7 %,  у 2005 – 31 %,  у 2006 –  28,7 %,  у 2007 – 28 %,  що свідчить  про

покращення структури грошової маси.

Однак уже в 2008 р. частка готівки  становила 30 %, а в 2009 р. – 32,2 %.

У цей же час обсяг грошової маси (М3) у 2009 р. скоротився на 28,4 млрд.

грн. Через зменшення загальної  грошової маси в обігу зросла частка готівки

в ньому, хоча обсяг останньої в 2009 р. збільшився тільки на 2,2 п.п., тобто

внаслідок фінансової кризи потреба  в готівці зменшилася (рис. 1)

Рис. 1. Динаміка готівки поза касами банків України  та її питома вага у  загальній грошовій масі в 2001-2009 рр.

Така динаміка пояснюється зниженням  рівня довіри з боку населення  до банків, значним рівнем інфляції внаслідок фінансово-економічної  кризи,

що призводить до осідання готівки  на руках у населення.

Разом з тим високі показники  частки готівки в обігу в загальній  грошовій масі в Україні існували історично і не випливають повною мірою з такого фактора, як світова  фінансово-економічна криза. З 1996 р. цей  показник не набував значень нижче 26,4 %,  що є надзвичайно високим  значенням навіть порівняно з  іншими постсоціалістичними країнами.

Суттєвий вплив на збільшення обсягів готівки в  обігу,  як і раніше, спричиняють  такі фактори:

• високий рівень тіньової економіки  та велика кількість неконтрольованих

стихійних ринків;

• нерозвиненість фінансових ринків;

• низький рівень доходів населення;

• незначна частка безготівкових  форм розрахунків населення;

• економічна та політична нестабільність;

• девальваційні та інфляційні очікування;

• нестабільність депозитного та валютного ринків, внаслідок чого періодично

спостерігається вилучення вкладниками  депозитів,  оскільки населення

надає перевагу заощадженням у готівці;

• наявність ризиків при використанні безготівкових форм розрахунків;

• дефіцит POS-терміналів у торговельній мережі,  відсутність у населення

досвіду користування безготівковими платіжними інструментами;

• обмеженість використання безготівкових  форм розрахунків у сільській

місцевості та інші.

Якщо порівнювати показник питомої  ваги готівки в агрегаті М3  в

Україні з країнами зарубіжжя, то він  найбільше наближається за значенням

до аналогічного показника в  таких країнах, як Аргентина, Молдова, Росія. 

Аналіз свідчить,  що в більшості  країн з економікою,  що розвивається, внаслідок загострення кризових явищ спостерігалася дещо схожа ситуація. Так, у країнах з високим рівнем доларизації економіки (Аргентина, Угорщина) під час загострення  фінансової кризи відбувалося різке  зростання частки готівки у грошовому  обігу.  Темпи приросту готівки  в цих країнах протягом 2009  р. були вищими, ніж в Україні [1].

Рівень достатності готівки (співвідношення готівки поза касами банків до ВВП)  в Україні в 2008  р.  був достатньо  високим і становив 16,3 %.