Видатні жінки математики

Міністерство освіти і науки України

Мала академія наук України

Рівненська мала академія наук

Гощанська районна державна гімназія

Секція “ Математична”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видатні жінки математики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                       Підготувала

                                                                                                                       учениця 8 класу

                                                                                                                       Науковий керівник

                                                                                                                       Вчитель математики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гоща – 2011

 

 

 

План

 

 Вступ                                                                                                                                  

1.Перші   жінки-математики    ……………………………………….  4

  1.1. Гіпатія   Олександрійська   ………………………………………  4   

  1.2. Теано  ……………………………………………………………...  5

2.Французькі жінки-математики  …………………………………..  6

2.1. Емілія де Шателе ………………………………………………….  6

2.2. Ніколь Лепот  ……………………………………………………..   7

2.3. Софі Жермен  ……………………………………………………..   8

3. Жінки-математики царської Росії ……………………………….   10

3.1.Софія Василівна Ковалевська   ……………………………………  10

3.2. Єлизавета Литвинова  …………………………………………….  13

3.3. Катерина Наришкіна  …………………………………………….  14

4.Жінки-математики СССР………………………………………….  15

4.1. Ніна Карлівна Барі  ……………………………………………….  15

4.2. Софія Олександрівна Яновська  …………………………………  17

4.3. Олена Красильщикова  ……………………………………………  19

4.4. Ольга Олександрівна Ладиженська   ……………………………..  20

4.5. Ізабела Башмакова  ……………………………………………….   21

4.6. Ольга Олійник  ……………………………………………………   22

4.7. Галина Сита  ……………………………………………………….  23

4.8. Зінаїда Слєпкань  ………………………………………………….  25

 

 Висновок 

 

 Список використаної  літератури

 

                                                                                                                           

 

 

 

 

 

 

Вступ

       Математика – надзвичайно важлива наука. Видатних математиків, які розвивають цю науку, відомо багато. Почесне місце серед них посідають жінки. Вони створили наукові праці та підручники, які збагатили скарбницю світової математичної літератури.

  У даній Курсовій роботі розповідається про жінок - математиків, які своїми працями збагатили математичну науку. Наша Батьківщина завжди була багата математичними талантами, у тому числі і жіночими. Але в той  час вони не знаходили державної підтримки і, як правило, гинули без пори і часу. Щоб бути "двигуном" математичної науки, треба багато і дуже наполегливо працювати. Тільки наполегливою працею людина прокладає в науці свій шлях і створює чудові духовні цінності, служить своєму народові, складаючи предмет його законної гордості. Життя жінок - математиків склалася важко. Нелегко було пробивати дорогу до науки жінкам, долаючи і складні умови того часу і свої важкі настрої, які їх часом охоплювали під впливом життєвих невдач, боротьби між особистим і громадським, між почуттям і боргом. Серед жінок-математиків найбільш відомі  Гіпатія   Олександрійська

Теано, Емілія де Шатене, Ніколь Лепот, Софі Жермен, Софія Василівна Ковалевська , Єлизавета Литвинова, Катерина Наришкіна, Ніна Карлівна Барі

Софія Олександрівна  Яновська, Олена Красильщикова, Ольга  Олександрівна Ладиженська, Ізабела  Башмакова, Ольга Олійник, Галина Сита, Зінаїда Слєпкань.

Опису життя  і діяльності цих вчених і присвячена ця робота.

1. Перші жінки-математики.

1.1. Гипатія  Олександрійська. 

       Гипатія  Олександрійська - видатна представниця  давньогрецької філософії та  математики. Гипатія, за описом  істориків, була жінкою надзвичайної  краси і больще розуму. Батько Гипатії - Теона Олександрійський, великий вчений-математик, який написав тлумачення до астрономічного твору Птолемея і на знамениті геометричні "Початки" Евкліда. Освіту Гипатія отримала під керівництвом свого батька, що належав до числа вчених Олександрійської школи. Гипатія, крім математики, займалася також філософією та астрономією. Її твори до нас не дійшли. Але добре відомо, що Гипатія написала грунтовні коментарі з теорії конічних перерізів Аполлонія Перги і на алгебраїчні твори Діофанта Олександрійського. Крім того, нею складено ряд робіт з філософії та астрономії. Стверджують, що Гипатії належить честь винаходу ареометра - приладу для визначення щільності рідини, астролябії - приладу для визначення широт і довгот в астрономії, і планісфери - зображення небесної сфери на площині, за яким можна обчислювати схід і захід небесних світил.Близько 400 року Гипатія була запрошена читати лекції в знамениту Олександрійську школу. Вона зайняла кафедру філософії, одну з провідних кафедр школи. Лекції вона читала у присутності великої кількості слухачів. Слава про неї рознеслася далеко за межі Олександрії. Свої лекції Гипатія зазвичай починала з викладу вибраних питань математики, потім переходила до її додатків та інших наук, сукупність яких становила давню філософію. На уклін до жінки - філософу і математику з усіх кінців Римської імперії стікалися вчені, щоб долучитися до джерела краси і розуму. Ця зростаюча в народі популярність язичниці Гипатії не подобалася архієпископу Кирилу, і він вирішив знищити її. Кирило нацькував на Гипатію ченців і ті, зачекавши її біля будинку, накинулися на Гипатію і потягли її до церкви. Там, під покровом розп'ятого Христа, роздер на шматки весь одяг, нещасну знівечили уламками черепиці і битих судин. Потім тіло мучениці волочили по вулицях Олександрії. Коли порив сказу натовпу трохи вщух, тіло Гипатії було розрубати на шматки і спалено на вогнищі. З загибеллю Гипатія Олександрійської фактично зайшло сонце давньогрецької математики. Гипатія була її останньою представницею. "Після цих останніх спалахів полум'я грецької математики згасло, як недогорілих свічка", - писав Ван дер Варден в книзі "пробуджує наука".

  1.2. Теано

Перше ім'я жінки, яке  зустрічається в історії математики — це Теано. Про неї відомо тільки, що вона була найуважнішим слухачем у  школі Піфагора.І тільки більше ніж через тисячу років потому здобула визнання жінка-філософ, математик і астроном.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Французькі  жінки-математики.

  2.1. Емілія  де Шателе.

Емілія-Габріель народилася 17 грудня 1706 року в Парижі, батько барон  де Бретей, дав їй (дуже високій і негарній) блискучу початкову освіту. У 19 років вона вибрала собі чоловіка, який згодом ніколи й ні в чому її не обмежував,— маркіза де Шателе-Ламонт, вийшла за нього заміж і народила двох дітей, ставши господинею в його середньовічно¬му замку Сірей-сюр-Блез, що в Шампані біля м. Люневіль (неподалік від Нансі). Захопившись Емілією, Дюк де Рішельє (хрещеник короля Луї XIV) схилив її до модних тоді математики, фізики та філософії, тож вона самотужки стала вивчати праці Рене Декарта (1596 —1650), віталістичну натурфілософію Готфріда Вільгельма Лейбніца (1646 — 1716) й розвивала ідеї Йоганна І Бернуллі (1667-1748), знайшовши підтримку ще й П'єра Луї Моро де Мопертюї (1698-1759). А в 1734-1745 рр. була вона музою Вольтера («Про філософію Ньютона»), розділяла з ним захоплення Джоном Локком (1632 —1704) й Ісааком Ньютоном (1643 —1727), який бачив світ раціональним, упорядкованим і керованим фізикою; розмірковувала про деїстів з їхньою вірою, що Бога можна шанувати й без церкви. Удвох вони обладнали в замку лабораторію, де й проводили свої експерименти, посилаючи звіти в Париж у королівську Академію. Емілія разом з Вольтером переживали приголомшливий тріумф одних його творів і страх провалу чи заборони інших.У 1740 р. анонімно у формі «листів до сина», вона видала в Парижі свої «Основи фізики» як спробу підсумувати всі досягнення науки і філософії XVII століття, зіставивши їх з найновішими, і отримала високу оцінку Леонарда Ейлера (1707—1783), якому поступилась її праця «Про природу й поширення вогню» на премію Паризької АН (1738)...

Емілія де Шателе померла 10 вересня 1749 року від родової гарячки...

 

2.2.  Ніколь Лепот

 

Ніколь Лепот народилася в Парижі як Ніколь-Рейн Етабль де ла Брієр 5 січня 1723 року, стала дружиною відомого в столиці годинникового  майстра Ж.Лепота й першою у Франції вченою жінкою. Вона цікавилась природничими науками, філософією й математикою, допомагала чоловікові перевіряти астрономічні спостереження Жозефа Деліля й склала таблицю коливань маятникфі різної довжини, а коли надійшов час появи комети, передбаченої ще Едмондом Галеєм, активно долучилася до пошуків «астрономічної точності» моменту її повернення до Сонця: Клод Клеро й Жозеф Лаланд вивели необхідні алгебраїчні формули, а величезну, тоді ще ручну, обчислювальну роботу взяла на себе Лепот (1759), опублікувавши низку праць про комети.

Померла Нвколь Лепот  у Парижі 6 грудня 1788 року.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Софі  Жермен 

Софі Жермен народилася 1 квітня 1776 року в Парижі в родині ювеліра. Тринадцятирічною в батьківській бібліотеці натрапила вона на двотомну «Історію математики» Жана Монтеклю (1758), де й прочитала про Архімеда, який навіть у хвилину смерті «креслив кола на еллінському піску». Прочитане викликало таке прагнення до математичних занять, що злякало домашніх: вгамувати дочку не вдалося навіть найсуворішими покараннями – забирати одяг, позбавляти світла, тепла, а то й їжі. Доходити до всього їй доводилося самотужки, адже жінок до Політехнічної школи не брали: діставала конспекти лекцій, в оригіналі читала Леонарда Ейлера та Ісаака Ньютона, осиливши для цього латинь; під чоловічим ім’ям (М. Леблан) – листувалась із «королем математики» Карлом Фрідріхом Гауссом, вражена його фундаментальними «Арифметичними дослідженнями» (1801); її адресатами були також Жан Фур’є і Жозеф Луї Лагранж, який «гаряче цікавився вищоб арифметикою», а також Андрієн Марі Лежандр.

Жермен цікавилася акустикою  і теорією чисел, окремі формули  якої названі тепер її ім’ям, як і вираз середньої кривизни в  теорії поверхонь. За свідченням Лагранжа (1828), їй вдалося довести частинний випадок Великої теореми Ферма. За дослідження згинання пластинок у теорії пружності їй, першій з жінок, присуджено премію Паризької академії наук (1816), а саму роботу використано під час будівництва Ейфелевої вежі (1889). Відомі також її «Міркування про стан наук і літератури в різні культурні епохи» (1833).

Саме втручання Жермен врятувало  Гаусса, коли 1807 року французи окупували  Геттінген, а той, зворушений, відгукнувся  листом: «Смак до абстрактних наук узагалі й понад усього до таємниць чисел зустрічається вкрай рідко: однак не дивується цьому; чарівлива привабливість цієї науки відкривається тільки тим, хто має сміливість зануритися в неї. Але коли особа тієї статі, яка, відповідно до наших звичок і упереджень, має зустріти набагато більші труднощі, ніж чоловіки, щоб ознайомитись з тими тернистими дослідженнями, все ж таки досягає успіху в подоланні перешкод і осягає найбільш приховані їхні частини, тоді, без сумніву, ця особа наділена найшляхетнішою сміливістю. Справді, ніщо не може довести мені таким утішним і менш сумнівним способом, що принади цієї науки, яка збагатила моє життя радощами, не є химеристими, як і прихильність, якої Ви її удостоїли» (30.04.1807).

Софі Жермен померла в Парижі 17 (27) червня 1831 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Жінки математики  царської Росії

3.1. Софія Василівна  Ковалевська. 

        Софія Василівна Ковалевська  (1850 - 1891 рр..)-видатний російський  математик; перша в світі жінка  - професор і член - кореспондент Петербурзької академії наук. Батько Софії Ковалевської - Василь Васильович Корвін - Круковський був генерал-лейтенантом артилерії; мати - Елізовета Федорівна - онука відомого астронома академіка Ф. Ф. Шуберта. Дитинство своє Софія Ковалевська провела в селі – Палібін, Вітебської губернії, в маєтку свого батька. Першим її вчителем з вищої математики була звичайна стіна дитячої кімнати, обклеєна пожовклими листами літографованої курсу вищої математики М. В. Остроградського, по якому колись навчався сам батько. Софія довго стояла у цієї загадкової стіни, намагаючись розібрати символи вищої математики, невідомий нею мову диференціального й інтегрального числення. Вона по-своєму розкривала їх зміст і запам'ятовувала на довгі роки. Для розуміння деяких формул знадобилася тригонометрія, яку вона спіткала самостійно за підручником фізики Н. П. Тиртова, подарованого батькові самим автором. Батько помітив потяг дочки до математики і незабаром Софія стала брати уроки у відомого педагога А. Н. Страннолюбского. На перших же заняттях з Софією Страннолюбскій був украй здивований тим, що його учениця всі премудрсті вищої математики схоплювала буквально на льоту. Складалося враження, що все це вона знає наперед. Так воно й було насправді. Багато чого з того, що пояснювалося вчителем, вона засвоїла давно. Жінці було важко в дореволюційній Росії. По суті вона була безправним істотою. Її інтереси зазвичай замикалися сімейним вогнищем. Доступ жінкам до вищих навчальних закладів був заборонений. Так Софія Ковалевська не могла в умовах царської Росії вступити до університету і змушена була виїхати за кордон. Жінок в університети і там не приймали. Скільки довелося пережити і вистраждати, щоб досягти мети! Щоб отримати паспорт заміжньої жінки, який був потрібен для виїзду за кордон, вона вступила в фіктивний шлюб з В. О. Ковалевським.      Приїхавши в Берлін, Софія Ковалевська поспішає послухати лекції всесвітньо відомого математика, професора Берлінського університету Карла Вейерштрасса. Вчена рада Берлінського університету не допускав жінок у свої стіни, він не зробив виключення і для Ковалевської. Тоді Софія зважилася звернутися особисто до Вейєрштрасс.   Верштрасс прийняв Софію Ковалевську дуже холодно і, щоб швидше відв'язатися від настирливої відвідувачки, дав їй кілька важких завдань, сподіваючись, що вона не впорається із завданням. Однак, Софія впоралася із завданнями і після цього Вейєрштрасс погодився займатися з нею приватно. Незабаром Софія стала його улюбленою ученицею. Роки наполегливої праці закінчилися для Ковалевської трьома самостійними науковими дослідженнями. За ці роботи в 1874 році Ковалевської була присужена ступінь доктора філософії "з найвищою похвалою". Ціною великого завзяття та наполегливості, подолавши труднощі, Софія Ковалевська отримала вищу освіту і навіть вчений ступінь доктора. За кордоном вони прославили себе поряд видатних відкриттів і в галузі математики стала знаменитістю. Пристрасне її бажання повернутися на Батьківщину і працювати на користь російської науки не була підтримана царським урядом. Їй дали зрозуміти, що в жінок-професорів царська Росія не має потреби. Втративши всяку надію отримати кафедру на Батьківщині, Ковалевська в 1883 році за пропозицією видного шведського вченого-математика професора Міттаг-Лефлера займає посаду приват-доцента в Стокгольмському університеті. У Швеції Софія Ковалевська не тільки читає лекції, але і веде наукову роботу і займається літературою. У 1888 році С. Ковалевська закінчила наукову роботу - "Задача про обертання твердого тіла біля нерухомої точки". Ця робота стала справжнім науковим тріумфом Ковалевської. Вона вирішила проблему, над якою вчені билися безуспішно протягом багатьох років. У 1889 році Ковалевської була присуджена ще одна премія, цього разу Шведською академією наук, за другу роботу про обертання твердого тіла. П. Л. Чебишев в 1889 році спільно з академіками В. Г. Імшенецьким і В. Я. Буняковського домігся обрання Ковалевської членом-кореспондентом Російської академії наук. Про смерть Софії Ковалевської є  декілька версій: 1)10 лютого 1891 на 42-му році життя у розквіті своїх творчих сил Софія Ковалевська померла від запалення легенів;2) 29 грудня 1891р. Софія Василівна Ковалевська помирає від параліча серця, в віці сорок одного року, на самому розквіті власного творчого життя.Світ втратив найбільшого математика, літератора, борця за розкріпачення жінок. Роботи Ковалевської внесли величезний внесок у теорію диференціальних рівнянь, теорії алгебраїчних функцій, теоретичну і небесну механіку.