Проектування та будівництво ферм

Зміст

  Вступ. Сучасний стан тваринництва  країни

1. Огляд літератури

1.1 Вплив умов утримання та  догляду на організм тварин

1.2 Санітарно-гігієнічні вимоги  до тваринницьких приміщень 

1.3 Нормативно-правові основи проектування

2. Характеристика місцевості та сільськогосподарського підприємства

3. Завдання на проектування тваринницького  приміщення 

4. Розрахунок поголів’я та структури  стада тварин

5. Розрахунок потреби в кормах  і води на все поголів’я  ферми

6. Розрахунок виходу гною за  рік на фермі 

7. Характеристика ділянки під забудову

8. Зоогігієнічне обґрунтування  і технологічна розробка об’ємно  планувального рішення приміщення. Згідно норм технологічного проектування  зробити розрахунок його розмірів, накреслити ескіз поперечного  розрізу , плану та торцевого фасаду приміщення.

9. Обґрунтування вибору будівельних матеріалів для огороджувальних конструкцій приміщення

10. Основні нормативні показники  мікроклімату даного приміщення

11. Розрахунок природного та  штучного освітлення приміщення

12. Розрахунок та обладнання вентиляції приміщення

13. Розрахунок та оптимізація  теплого балансу приміщення

14. Санітарно-технологічне обладнання  приміщення 

15. Організація переробки продукції  тваринництва в господарстві

16. Обґрунтування схеми генерального  плану  тваринницького підприємства

17. Благоустрій території підприємства

18. Охорона навколишнього середовища 

  Висновки і пропозиції 

  Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 Економічна та політична стабільність держави та матеріальний добробут громадян значною мірою залежать від успішної роботи аграрного сектора України. Найважливішим чинником рівня соціального життя населення є забезпечення його продовольством, що у всі історичні часи було й залишається першочерговою проблемою світового масштабу. У її розв’язанні провідна роль належить саме тваринництву, але, на жаль, протягом останніх років спостерігається стрімке погіршення економічних показників галузі та повальний спад виробництва.

 Тваринництво є однією з основних галузей народного господарства. Також, необхідно враховувати, що дана галузь забезпечує виробництво широкого спектру продукції, яка використовується, в першу чергу, в харчовій промисловості та в рослинництві. Крім того, тваринництво є джерелом цінної сировини (шкури, хутро, вовна тощо) для легкої промисловості. Але необхідно зазначити, що тваринництво України сьогодні – це вже не та за своїми масштабами та обсягами виробництва галузь, яка існувала в часи СРСР.

  На розвиток молоко продуктивного  під комплексу суттєво впливає  багато причин. До основних із них фахівці відносять тривалий період окупності вкладених інвестицій, не можливість застосування сучасних технологій виробництва через подрібнення товаровиробників, низька якість молочної сировини, що реалізується на переробку, застарілі системи організації виробництва.

 Для досягнення постійного  ветеринарного благополуччя потрібно  дотримуватись таких обов’язкових  умов, які характеризують господарства  із сучасними технологіями ведення  тваринництва: наявності стада з  високим генетичним потенціалом продуктивності; забезпеченості доброякісними повноцінними кормами і водою; створення для всього поголів’я оптимальних параметрів мікроклімату і технологічних умов утримання; захисту ферм і території від забруднення.

 В створені сучасних тваринницьких підприємств повинно вкладатись багато творчої роботи колективу, об’єднаних спеціалістів різного профілю.

 У процесі проектування повинно  бути передбачення застосування  прогресивної технології утримання  тварин, забезпечення функціональних  зв’язків між будівничими параметрами приміщень і системи механізації виробництва, рішення проблем попередження забруднення навколишнього середовища, відходами тваринництва.

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Вплив умов утримання  та догляду на організм тварин

 

Реакція організму тварин на фактори впливу є досить різноманітною і залежить від дії подразників:

-         умови  зовнішнього середовища;

-         спожиті  корми;

-         біологічно-фізіологічний  стан тварин;

-         мікроклімат  приміщень та зовнішній клімат.

 Основними завданнями гігієни тварин передбачається:

-вивчення умов і факторів зовнішнього середовища і закономірностей їх впливу на організм тварин, стан її здоров’я;

-науково-практичне та теоретичне обґрунтування оптимальних і гранично допустимих параметрів клімату, мікроклімату;

-розробка зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних заходів, правил та норм спрямованих на підтримання та урегулювання виробничого процесу;

-проектування систем утримання тварин за підбору методів, засобів для створення оптимальних умов життєздатності тварин.

  Прив'язне утримання худоби застосовується для молочних і комбінованих порід. Кожна корова таким чином знаходиться в окремому стійлі, яке обладнане індивідуальною годівницею і поїлкою. Над стійлом закріплюють табличку з зазначенням номера корови, її клички, ваги і походження. При утриманні корів в стійлах створюють постійні умови, які не змінюють, до яких корова звикає.

 Годівля корів при утриманні на прив'язі, як правило, групова. Грубі і соковиті корми на групу корів відпускають за вагою з врахуванням продуктивності тварин, особливо ретельно враховують роздавання концентратів. При цьому виключається знеособлення в годівлі і утриманні тварин, так нормувати годівлю вдається більш точно в залежності від продуктивності і фізіологічного стану корів, краще слідкувати за станом їх здоров’я.

 Для підтримання чистоти в стійлах і захисту корів від застуди застосовують чисту, суху підстилку із соломи, стружки та інших місцевих матеріалів. Зимою, в залежності від температури і погодних умов слід влаштовувати щоденні прогулянки тривалістю 2-4 години. Прогулянки на свіжому повітрі зміцнюють здоров’я тварин і загартовують організм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2Санітарно-гігієнічні  вимоги до тваринницьких приміщень

Для захисту тварин від несприятливих умов зовнішнього середовища споруджують тваринницькі приміщення. Переведення тваринництва на промислову основу передбачає утримання тварин протягом року або 6—8 місяців у приміщеннях. Тому необхідно правильно вибрати типовий проект, який би відповідав умовам кліматичної зони.

Тваринницькі приміщення повинні відповідати таким вимогам: забезпечувати мікроклімат для тварин; давати можливість впроваджувати прогресивну технологію утримання тварин, механізацію і автоматизацію процесів по їх обслуговуванню; забезпечувати високу продуктивність праці і зменшення затрат на виробництво одиниці продукції.

Гігієнічні вимоги до ділянки для ферми та розміщення на ній основних і допоміжних будівель. Територію вибирає комісія за участю представника державної ветеринарної служби. При цьому враховують діючий проект районного планування, план організаційно-господарського впорядкування підприємств та планування населеного пункту, забезпеченість доброякісною питною водою і водою для технічних потреб, електроенергією, зручними під'їзними шляхами.

 До можливих параметрів мікроклімату відносяться: температура і відносна вологість повітря, швидкість його руху, хімічний склад, а також наявність частин пилі і мікроорганізмів. При оцінці хімічного складу повітря перш за все визначають вміст шкідливих газів: аміаку,  сірководню, вуглекислого газу, присутність яких зменшує опір організму проти захворювання. Важливим фактором, впливаючи на формування мікроклімату, являється також освітленість, конструкція приміщень, іонізація повітря та інше.

В даному випадку обробка припливного повітря включає очищення від пилі, знешкодження запахів, знезараження (дезинфекція), нагрівання, зволоження (або осушення) і охолодження. Крім цього приміщення повинно бути сухим, теплим, добре освітленим та ізольованим від зовнішнього шуму.

Відхилення параметрів мікроклімату в приміщенні від норм приводить до зниження надоїв на 10 – 20%, зменшення приросту маси на 20 – 30%, збільшення відходу молодняку до 5 – 40%, зниженню яйценосності курей на 30 – 35%, до витрат додаткової кількості кормів, скорочення строку служби обладнання, машин і самих приміщень, зниженню стійкості тварин до різних захворювань.

В підтриманні параметрів мікроклімату на рівні зоотехнічних і санітарно-гігієнічних вимог велику роль відіграє конструкція дверей, воріт, наявність тамбурів. Приміщення часто переохолоджується, і тварини хворіють.

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Нормативно-правові основи  проектування

 Ділянку для будівництва не можна вибирати на місцях колишніх скотомогильників, шкіро сировинних підприємств, кроле- та звіроферм, на території, не благополучній у ветеринарно-санітарному відношенні. Розташовують ферми з підвітряного боку і нижче населених пунктів, але вище гноєсховищ, скотомогильників і очисних каналізаційних споруд.           Ділянка повинна бути сухою, не затоплюваною під час паводків і злив. Рівень ґрунтових вод не повинен бути ближче 2 м від поверхні землі. Територію вибирають рівну, допускається ухил до 5° на південь або південний схід.

 Для поліпшення повітряного режиму ферми навколо неї і будівель необхідно планувати зелені насадження.

Згідно з зооветеринарними вимогами віддаль між тваринницькими та іншими виробничими приміщеннями повинна становити, м: ферми великої рогатої худоби, кролівницькі, свинарські та вівчарські — 150; кролівницькі та звірівницькі ферми — 500; птахівницькі ферми — 200. Птахофабрики—1000; великі спеціалізовані ферми та комплекси великої рогатої худоби — 300; свинарські та вівчарські комплекси — 1500.

З врахуванням пилової і бактеріальної забрудненості, специфічних запахів тваринницькі комплекси необхідно розташовувати від населених пунктів на віддалі не менше 3 км, автомагістралей і залізниць — 0,5, міст, промислових підприємств і зон відпочинку — 5, рік і водойм — 2 км.

Блокування будівель основного, підсобного і допоміжного призначення повинно забезпечувати раціональну організацію робіт на фермі. Наприклад, доїльне і молочне відділення розташовують у блоці з корівником. Тут же розміщують пункт штучного осіменіння. Родильне відділення блокують з телятником.

Приміщення для тварин поздовжньою віссю розташовують у напрямку з півночі на південь у північних і центральних районах і з сходу на захід —у південний районах країни. При цьому один з кутів будівлі протиставляється пануючим вітрам. Приміщення на тваринницьких комплексах розміщують торцем до пануючих вітрів. Ветеринарні пункти будують на ділянці із стоком поверхневих вод від тваринницьких приміщень і житлового сектора.

Вигульні майданчики планують, виходячи із таких норм (на одну голову, м2): дорослій рогатій худобі — 7— 15, молодняку—10, телятам — 5, бугаю-пліднику — 30, кнуру— 15, свиноматці — 5—10, поросятам у 2—4-місяч-ному віці — 0,8, ремонтному молодняку— 1—2, баранам і маткам — 4—6, ремонтному молодняку (ярки) — 3—4, коням — 20.

 

 

 

 

 

 

 

4. Розрахунок поголів’я  та структури стада тварин

  Згідно завдання, стадо складається із 268 дійних корів.

1. Визначаємо загальну кількість  тварин на молочній фермі всіх  вікових груп:

   268 – 1

   Х – 2,13           Х= 570

2. Визначаємо кількість дійних  корів:

   268 – 1

   Х – 0,75           Х=201

3. Визначаємо кількість сухостійних корів:

   268 – 1

   Х – 0,13            Х=35

4. Визначаємо кількість корів  родильного приміщення:

   268 – 1

    Х – 0,12           Х=32

5. Визначаємо кількість нетелів:

   268 – 1

   Х – 0,12            Х=32

6. Визначаємо кількість новонароджених телят:

   268 – 1

   Х – 0,06           Х=16

7. Визначаємо кількість телят  віком від 20 днів до 3 місяців:

   268 – 1

   Х – 0,30           Х=80

8. Визначаємо кількість телят  віком від 3 до 6 місяців:

   268 – 1

   Х – 0,30          Х=80

9. Визначаємо кількість молодняка віком від 6 до 12 місяців:

   268 – 1

   Х – 0,10          Х=26

10. Визначаємо кількість молодняка  віком від 12 до 18 місяців:

   268 – 1

   Х – 0,25          Х=67

 Отримані данні заносимо  до таблиці 4.1