Конфекціонування матеріалів і дослідження їх технологічних властивостей для виготовлення сарафану зимового із бавовняної тканини для д

 

Таким чином  проаналізувавши вимоги до матеріалу  для виготовлення дитячих сарафанів було обрано бавовняну тканину. Тому що крім гарного зовнішнього вигляду відповідає показникам якості, має високі санітарно-гігієнічні властивості, мають хорошу гігроскопічність, м’якість, міцність, добре зберігає задану форму, має хороші теплозахисні властивості, які потрібні у холодну пору року. Бавовняна тканина відповідає естетичним вимогам, тобто напрямку моди, фактурі і туше, а також призначенню.

Досліджені зразки матеріалів представленні у конфекційній карті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛІВ ВЕРХУ

З.1. Дослідження структурних  властивостей матеріалів верху

Для дослідження  основних технологічних властивостей було обрано наступні  зразки:

Зразок №1- бавовняна тканина вельвет-рубчик (ВБ-100%)

Зразок №2-бавовняна тканина фланель (ВБ-100%)

Зразок №3- напівбавовняна тканина вельвет-рубчик (ВБ-88 %, НПу-12%)

Для дослідження  структурних властивостей матеріалів верху необхідно провести такі розрахунки: розрахунок щільності тканини (число  ниток на 100мм), поверхневої щільності (Мs, г/м²), лінійної щільності ниток по основі і утоку (Т,текс), номер ниток по основі і утоку (N ,м/г).

Будова  тканин характеризується числом ниток  основи та утоку , розташованих умовною  довжиною, рівній 100 мм .

Щільність по основі та утоку , визначають шляхом підрахунку ниток основи й утоку по довжині 10мм і перераховують на довжину 100мм Число ниток рахують, згідно з підготовлених проб по всій довжині (10мм). При цьому нитки складають десятками ,отримана кількість ниток множать на 10. Число ниток розраховують як середнє арифметичне значення двох по основі та трьох по утоку

1-й зразок  По=300; Пу=340;

2-й зразок  По=340; Пу=200;

3-й зразок  По=290; Пу=300.

Для визначення лінійної щільності ниток Ту та То готують 2 проби по 50 основних ниток і 3 проби уткових ниток і підраховують їх середню масу за формулами

     qo=(qo1+qo2)/2                 (3.1)

qy=( qy1+qy2+qy3)/3             (3.2)

1-й зразок  qo = 0,145 г; qy = 0,246г

q_o1=0,15; q_o2=0,14

q_у1=0,23; q_у2=0,25; q_у3=0,26

 

2-й зразок  qo = 0,12 г; qy = 0,30г

q_o1=0,12; q_o2=0,12

q_у1=0,29; q_у2=0,31; q_у3=0,30

 

3-й зразок  qo = 0,225 г; qy = 0,223г

q_o1=0,22; q_o2=0,23

q_у1=0,23; q_у2=0,23; q_у3=0,21

Лінійну щільність ниток розраховують за формулою

де і - загальна довжина пучка ниток основи і пучка ниток утоку, км(0, 005).

 

Розраховуємо  лінійну щільність за формулою (3.3) по основі і (3.4) та

утоку:

Т_o=q_o/ΣL_o                            (3.3)   

Т_y=q_y/ΣL_o                            (3.4)   

1- й зразок

То = 0,145/0,005 = 29текс

Ту = 0,246/0,005 = 49,2текс

2- й зразок 

То = 0,12/0,005 = 24 текс

Ту = 0,30/0, 005 = 60 текс

3- й зразок 

То =0,225/0,005=45 текс

Ту =0,223/0,005=44,6 текс

Для того, щоб розрахувати поверхневу щільність  нам необхідно знати масу елементарної проби. Зразок тканини, готують до визначення маси шляхом вирівнювання його розмірів 100x100 мм і зважують.

1- й зразок  –m= 2,83 г

2- й зразок  –m= 2,06 г

3- й зразок  –m= 3,64 г

Експериментальне  значення поверхневої щільності  можна розрахувати за формулою:

Мs= m*100                                                      (3.5)

1- й зразок  – Мs= 2,83*100=283 г/м²;

2- й зразок  – Мs= 2,06*100=206 г/м²;

3- й зразок  – Мs= 3,64*100=364 г/м².

Поверхнева  щільність тканини (маса 1м²) є стандартною  характеристикою показники якої по кожному виду тканини регламентуються  технічною документацією.

Поверхневу  щільність можна розрахувати  по структурним показникам тканини (експериментальне значення поверхневої  щільності):

Мs=0,01(ПоТо+ПуТу)              (3.6)

де То і Ту- лінійна щільність ниток по основі та утоку.

Визначаємо  експериментальне значення поверхневої щільності за формулою (3.5):

1- й зразок  Мs =0,01(300*29+340*49,2) = 254,3 г/м²;

2- й зразок  Мs = 0,01(340*24+200*60) = 201,6 г/м²;

3- й зразок  Мs = 0,01(290*45+300*44,6) = 264,3 г/м²;

Внаслідок гігроскопічності текстильних волокон  і ниток поверхнева щільність  тканини може істотно змінюватись  в залежності від її вологості  Тому поверхнева щільність тканини  визначають при нормованій вологості

Значення  номера ниток по основі Nо та утоку Nу (N,м/г ) розраховують за формулою:

Nо=1000/То           (3.7)

        Nу = 1000/ Ту                                              (3.8)

1-й зразок  Nо = 1000/29 = 34,5 м / г ; Nу = 1000/49,2 =20,3 м / г

2-й зразок  Nо = 1000/24 = 41,7 м / г; Nу = 1000/60 = 16,7 м / г

3-й зразок  Nо = 1000/45 = 22,2 м / г; Nу = 1000/44,6 = 22,4 м / г

Всі знайденні  значення структурних характеристик  матеріалів представлені в таблиці 3.1

Таблиця 3.1-Структурні властивості матеріалів верху

Матеріл	Щільність,ниток на 100 мм		Лінійна щільністьниток Т,текс		Номер ниток,N, м/г		Поверхнева щільність Ms,г/м2
	По основі	По утоку	По основі	По утоку	По основі	По утоку
Зразок N1	300	340	29	49,2	34,5	20,3	254,3
Зразок N2	340	200	24	60	41,7	16,7	201,6
Зразок N3	290	300	45	44,6	22,2	22,4	264,3

 

Після проведення дослідження структурних властивостей матеріалів верху в якому ми розрахували  щільність ниток що визначає добрі теплозахисні властивості, повітряпроникливість, міцність та формостійкість тканин. Визначили лінійну щільність та номер ниток. Також розрахували поверхневу щільність досліджених тканин для зимового сарафану знаходяться в припустимих межах 180-300 г/м². Отримані результати задовольняють даним показникам зразків №1,№2 та №3 що свідчить про те що зразки підходять для даного асортименту, але краще обрати зразок №1 для виготовлення сарафана дитячого повсякденного. Одяг матиме нормальні теплозахисні та гігієнічні властивості.

 

З.2. Дослідження механічних властивостей матеріалів верху

Механічні властивості матеріалів включають у себе такі поняття , як коефіцієнт драпірування (Кд,%) коефіцієнт зминання, прорубки (П,%).

Драпірування (Кд,%) - здатність матеріалу в підвішеному стані під дією власної сили тяжіння утворюють м'які , рухливі складки .В залежності від значення драпірування визначають призначення матеріалу, модельні конструктивні особливості одягу та особливості його виготовлення .

Дисковий  метод дозволяє оцінити драпірування матеріалу одночасно в різних напрямках. Цим методом драпірування визначають на приладі, схема якого  зображена на рисунку 3.1. Прибор складається з столика 6, в центрі якого проходить стрижень 4, переміщується у вертикальній площині. На верхньому кінці стрижня укріплений диск 2 діаметром 50± мм голкою в центрі для закріплення проби 3, яка вихідному стані має форму кола діаметром 200 ± 1 мм.

                                      

Рисунок 3.1. Схема пристрою для визначення драпірування дисковим методом

Порядок визначення драпірування досліджуваних  зразків тканини

1. Вирізати  пробу діаметром 200 ± 1 мм

2. Помістити  папір 5 на столик приладу під  диском

3. Зміцнити  пробу 3 на диску 2

4. На  пробу накласти другий диск 1 того  ж діаметра, що і перший

5.освітити  прилад зверху пучком паралельного  проміння, завдяки чому на папері 5, розміщеній на столику приладу  під диском виходить проекція  проби 3.

6. для  додання пробі постійно властивої  їй форми, диск з пробою підняти  і опустити 5 разів і через 3 хвилини після цього окреслити  проекцію проби на папері 5.

7. виміряти  осьові лінії А і В (рисунок 3.2).

- добре  драпірування матеріалів утворює  дрібні симетрично спадаючі складки  з малим радіусом кривизни (рисунок 3.2б);

- погане  драпірування матеріалів дають  проекцію, близьку до площі випробовуваного  проби (рисунок 3.2в);

- якщо  матеріал має різне драпірування  в подовжньому і поперечному  напрямку проекція подовжується  в напрямі більшої жорсткості  проби (Рисунок 3.2)

 

                    

Рисунок 3.2 Проекції проби тканин з різним драпіруванням

8.Очистити  проекцію випробувану на папері  і вирізати її

9.З такого  ж паперу вирізати окружність  з діаметром рівним діаметру  проби

10. Звісити  папір, вирізаний з проекції  драпірування випробуваний (m др), г( з похибкою до 0,01 г).

11.Взвісити  папір, вирізану по розміру  не драпірованої проби (m), г(  з похибкою до 0,01 г).

12.Коефіцієнт  драпірування визначають за формулою:

Кд=100(m-mдр)/m,             (3.9)

де m-маса паперу вирізаної по розміру не драпірованої форми,г

mдр- маса паперу вирізаної за проекцією драпірованої форми ,г

13.Дати  характеристику найкращу матеріалу  по основі і утку по відношенню осьових ліній В і А:

- відношення  осьових ліній В/ А в межах  0,95-1,1 характеризує однакове драпірування  матеріалу у двох напрямках;

- відношення  осьових ліній В/ А > 1,1 характеризує  найкраще драпірування у поперечному  напрямку;

- відношення  осьових ліній В/ А < 0,95 характеризує  найкраще драпірування у поздовжньому  напрямку;

За формулою (3.9) ми визначаємо коефіцієнт драпірує мості для трьох запропонованих зразків тканини.

1й зразок  Кд=100(2,52 - 1,22)/2,52= 51,59 %

2й зразок  Кд = 100(2,52 -1,37)/2,52=45,63 %

3й зразок Кд = 100( 2,52 – 1,15)/ 2,52= 54,34%

Виходячи з отриманих значень коефіцієнта драпірування, порівнявши їх з рекомендованими величинами встановили що всі 3 зразки володіють задовільним драпіруванням, які знаходяться в межах 45-65%. [4 с.7]

Співвідношення  вісових ліній В/А

1- й зразок - А=1,1 - характеризує одинакове драпірування у двох напрямках;

2- й зразок - А=1,02- характеризує одинакове драпірування у двох напрямках ;

3- й зразок - А=1,09 - характеризує одинакове драпірування у двох напрямках.

Після визначення коефіцієнту  драпірування дисковим методом визначили, що всі 3 запропонованих зразки характеризують однакове драпірування у двох напрямках.

Порядок визначення зминання досліджувальних зразків тканин

Зминання - властивість матеріалу при вигинанні  й стиску утворювати незникаючі складки.

Випробування  проводиться у відповідності  з ГОСТ 8978-75.

Для проведення дослідження необхідно:

1. Вирізати два зразка розміром 130×15 мм, один уздовж основи і один , формуючи уздовж утка;
2. Кожен зразок скласти уздовж, петлю (Рисунок 3.3) таким чином, щоб верхня частина зразка і тканини складала 1/3 його довжини , а нижня частина - 2/3.Закріпити зразок у штативі.

                                    

Рисунок 3.3 Схема формування петлі

3. Виміряти висоту петлі до зминання В1 у місці її максимального розширення.
4. Встановити зверху на петлю вантаж 1,5 кг на 15 хвилин (Рисунок 3.4)

                                 

Рисунок 3.3 Схема установки вантажу на петлю

5.Зняти  вантаж. Виміряти висоту петлі  В2 ( Рисунок 3.5)