Створення моделі жіночого одягу за індивідуальним замовленням та розробка конструкторської документації

Трапецевидний силует - характерний для одягу типу „кльош”. По геометричному виду цей силует відповідає трапеції, в якій верхня основа - лінія плечей, а нижня - лінія низу виробу. Чим більша різниця між розмірами основ, тим білша ступінь розклешування. В цій силуетній формі лінія талії майже не підкреслюється.

Одяг трапецевидного силуету з  незначним розклешенням донизу зорове робить фігуру більш стрункою, тому така форма може бути рекомендована людям повним та невисокого росту. Такий варіант ще має назву "силует - А".

Напівприлеглий силует - характеризується помірними пропорціями, наближеними до природних пропорцій фігури людини. Цей одяг повторює форми тіла людини, але не облягає його, володіє достатньою об’ємністю.

Лінія талії чітко виражена та розташована на природному місце. Така силуетна форма може бути рекомендована людям з різними фігурами та типами тілобудови.

Прилеглий силует – чудово підходить для струнких людей, підкреслює переваги їх фігури, під поняттям "прилеглий силует" мається на увазі дві форми, які прийнято називати "силует - Х" та "пісочний годинник"».

Обидва ці різновиди мають загальні риси: щільно облягають фігуру ліф, акцент - на тонку талію, підкреслену конструкцію виробу або паском.

Одяг "силуету - X" добре підходить високим струнким жінкам, саме тому розроблена модель плаща цього силуету, оскільки замовник – струнка та висока дівчина.

Силуетна форма "овал" зустрічається  рідко. Вона являє собою модифікацію прямого силуету, але на відміну від останнього має округлу форму плечей та завужену лінію низу виробу. Таким чином найбільш широка частина одягу овального силуету - це область талії та стегон.

Заокруглення плечової лінії може бути досягнуто різними засобами - завдяки конструкції виробу (наприклад, покрій реглан або напівреглан), використання деталей певної форми (наприклад, округлий високий комір або широкий комір – стійка).

Звуження понизу можна отримати за рахунок конструктивних деталей, наприклад виточок, пришивного пояса або ж стягуванням низу виробу шнуром або резинкою.

Одяг силуету "овал" не рекомендується для жінок невисокого зросту, так як візуально він "приземлює" фігуру.

В межах цих розглянутих силуетів можливі різні модифікації.

Відповідно до зміни  напрямків моди відбувається й зміна  силуету. Отже як і мода, силует мінливий.

Конструктивними елементами формоутворення одягу є: шви, виточки, зборки, м’які та фіксовані складки.

До технологічних елементів  формоутворення відносять такі операції волого – теплової обробки: спресовування, відтягування, формування за рахунок зміни кутів ниток основи та утка та їх комбінування.

Кількість членувань, які  впливають на сприйняття форми визначаються не лише моделлю, а і характеристиками та властивостями матеріалів, що використовуються. Тому, для досягнення кращого прилягання по фігурі - обраний матеріал для виготовлення плаща досить еластичний та формостійкий.

Заданої форми розробленої моделі було досягнуто за допомогою рельєфів, кокеток, вибору додатків для бажаного силуету.

 

2.3 Ескізна розробка моделі проекту

 

 
 
 
 
2.4. Опис зовнішнього вигляду моделі

Плащ, повсякденного призначення, прилеглого силуету, розширений до низу (розширення від лінії стегон), з білої тканини з малюнком (жовтого, сірого та фіолетового кольорів), з вшивним рукавом.

Пілочка з кокеткою та рельєфними швами, які виходять від кокетки і доходять до низу.

В рельєфних швах пілочки розташовані кишені з листочкою з настрочними кінцями.

Спинка з кокеткою та рельєфними швами, які виходять від кокетки і доходять до низу.

Двохшовний прямий рукав на класичну овальну пройму з пришивною манжетою.

Комір – відкладний з  суцільно викроєною стійкою 3 см, не прилеглий до шиї.

Застібка центральна на 7 обметаних петель та  ґудзиків, також на ліктьових швах пришиті ґудзики оздоблюю чого призначення.

Підборт відрізний.

Підкладка пришивна по низу, оскільки виріб з розширенням, - пілочка та спинка підкладки з центральними рельєфними швами, які виходять з плечових зрізів і доходять до низу.

Щільне прилягання по талії забезпечує пояс, який має оздоблююче призначення.

В рельєфні шви пілочки та спинки, шов пришивання кокетки, шов зшивання нижнього коміра з горішнім, шов зшивання листочки, шов пришивання манжети до рукава та в шов зшивання манжети з підкладкою манжети вшитий кант молочного кольору, який має оздоблюючи призначення.

Оздоблювальні строчки: по краю коміра, краю борту, краю листочки, шві пришивання манжети та по поясу.

Розмірна характеристика моделі :

- зріст 170 – 174 см;

- обхват грудей 80 –  84 см;

- обхват стегон 88 –  92см.

2.5.Характеристика  матеріалів для виготовлення моделі

Сучасний одяг – комплексний  багатошаровий виріб, в якому  вигляд та експлуатаційні властивості  залежать від матеріалів (основних, підкладкових та прокладкових), швацьких ниток, фурнітури. Щоб одяг відповідав ергономічним, естетичним вимогам та був надійним, потрібно правильно підібрати матеріали, з яких виріб буде виготовлятися.

При комплектуванні основних і допоміжних матеріалів в пакетах  швейних виробів необхідно:

• забезпечити єдність властивостей комплектуючих матеріалів та позитивний внесок кожного шару;
• створити необхідну формостійкість готового виробу під час його експлуатації;
• забезпечити безперебійну та продуктивну працю технологічного обладнання.

При виборі матеріалів, перевагу надали саме матеріалам натурального сировинного складу, що дозволить шкірі вільно дихати, та обмежить надмірне потовиділення, оскільки даний плащ призначений не для холодних погодних умов, а для більш теплих. Отже, для виготовлення розробленої моделі плаща обрані наступні матеріали: за основну тканину обрана тканина котон, сировинний склад якої – 95% бавовни та 5% еластину, гладкофарбована, білого кольору з хаотичним абстрактним малюнком (жовтого, сірого та фіолетового кольорів), вид переплетення – складна саржа, яка досить м’яка, має високі показники зносостійкості, пілінгуємості, що впливає на естетичні характеристики моделі, низькі показники посадки, добре прорубування голкою, тобто, тканина не руйнується, досить еластична та формостійка, має високий показник повітропроникності та гігроскопічності; підкладка гладкофарбована світло – жовтого відтінку, сировинний склад якої: 60% віскози та 40% шовку, саржевого переплетення, має низькі показники посадки, доволі зносостійка, не пілінгується, високий показник прорубування голкою та зминання; дублірин – неткане полотно білого кольору, досить міцний, добре формозакріплює, нитки  - комплексні кручені, S – крутки з поліестеру, білого та світло – жовтого кольору, №40, мають високе розривне навантаження та розривне подовження. Оскільки застібка на петлі – ґудзики, то обрані ґудзики пришиті в притул, білого перламутрового кольору з пластмаси, діаметром 2,2 см, з золотистою ніжкою та основою. В якості оздоблення використаний кант світло – жовтого кольору.

Також для розробленої  моделі плаща та моделей – аналогів пропонуються такі матеріали, як різні котони, вельвет, також можливе використання плащових тканин тощо.

Зразки використаних матеріалів та матеріалів, які можуть бути використані подані нижче.

 

 
3. РОЗРОБКА КОНСТРУКЦІЇ  МОДЕЛІ

3.1 Характеристика  вибраної системи конструювання

В історії швейної  промисловості відомі десятки методів  конструювання.

Кожна методика конструювання  включає в себе інформацію про  фігуру людини або ж готового виробу, методи обробки отриманої інформації у вигляді технічних розрахунків та формул, за допомогою яких встановлюються розміри конструктивних відрізків та вузлів деталей одягу, і способи геометричної побудови та членування конструкції одягу. При конструюванні враховуються особливості тілобудови, розкрою та технологічної обробки, тобто, що в кінцевому результаті формує постійну систему внутрішньої інформації, присутньої кожній методиці.

На даний момент існує  три основних методи побудови конструкції:

1. Метод систем крою. Суть цього методу полягає в тому, що за розмірних ознак фігури людини розрахунок формул та графічних прийомів можна побудувати конструкції, до яких в подальшому вносяться зміни.

2. Метод типового проектування. Суть методу полягає в тому, що на підставі існуючих лекал базової конструкції або конструкції прототипу виконується моделювання нової конструкції.

3. Муляжний метод. Суть цього методу полягає в тому, що на манекені створюється об’ємно-просторова форма із заданими габаритами з наступним розгортанням цієї форми.

Для даної курсової роботи я обрала метод систем крою для побудови необхідної конструкції. Конструкція моделі була розроблена за методикою конструювання одягу ЄМКО ЦНДІШП.

З 1959р. ЦНДІШП проводив роботи по створенню єдиної методики конструювання одягу (ЄМКО). Накопичений досвід казав те, що методи та прийоми побудови креслень конструкцій цих виробів практично однаковий, змінюється лише сама людина, як об’єкт конструювання. В основу єдино методики покладений розрахунково – аналітичний метод, за яким креслення конструкцій будують шляхом геометричних розгорток згладженого контуру фігури людини з припусками на вільне облягання та декоративне оформлення.

В основу розмірних характеристик  фігури покладені таблиці вимірів, отриманих на базі антропометричних вимірів з корекцією на товщину білизни. Розрахунково – аналітичний метод передбачає єдиний підхід до конструювання чоловічого, жіночого та дитячого одягу. Структура основних розрахункових формул його залишається незмінною, змінюються лише деякі параметри – коефіцієнти при величинах, які застосовуються та абсолютні величини, в залежності від статево – вікових особливостей фігури та виду виробу.

Перевагами цієї методики є індивідуальний підхід, враховуючи виміри фігури, та те, що за допомогою правильного вибору додатків та проведення розрахунків можна досягти максимальної точності з мінімальними уточненнями виробу під час примірки, але й недоліком при цьому є те, що навіть при вдалому на перший погляд виборі додатків, метод все ж, не забезпечує необхідної точності побудови основи конструкції одягу та потребує проведення примірки. Тому, коли необхідно уникнути примірку, зручніше використовувати спрощений спосіб побудови первинного креслення або вдосконалення вже перевіреної та відпрацьованої конструкції.

3.2 Вихідні  дані для попереднього розрахунку  конструювання

Виміри типової фігури 170 – 84 -92

Дтс 40,0 Шс 16,8 – Шпс 19,5 – Шп 13,0 – Др. 62,0 – Оп 26,1

Дтс І 42,7/ Впкс 42,4

Впс 38,0

Гг 35,0 Сг ІІІ 42,0– Ст 31,7 – Сс 46,0 – Сш 17,3

Дтп 42,5

Вг 26,0/ Впкп 23,5

Впп 36,7 Двир 90

Шпп 18,5

Шг І 16,1 – Шг ІІ 18,6 – Цг 9,3

Додатки на вільне облягання:

Дг – 5

Дт – 3

Дс – 2

Дшг – 0,2

Дшс - 1

Д - 6

Попередній розрахунок:

Ширина рукава: (см);

Ширина пройми: (см);

Ширина пілочки: (см);

Ширина спинки: (см);

Ширина базисної сітки: (см);

Ширина виробу (базисної сітки) по ділянках:

(см);

47,5<48,45 на 0,95 см, а оскільки допустима різниця – 1 см, - виміри, додатки та розрахунки правильні.

Ширина виробу по лінії  талії: (см)

Ширина виробу по лінії  стегон: (см)

 

Таблиця 3.1. - Розрахунок базисної сітки

№	Назва ділянки (лінії  або точки)  креслення конструктивної основи	Позначення на кресленні	Формула та числовий розрахунок або вимір фігури	Величина ділянки в  см
1	2	3	4	5
1.	Ширина сітки			47,5
2.	Ширина пілочки	Аа		18,8
3.	Ширина пройми			11,85
4.	Ширина спинки			17,8
5.	Положення лінії низу	АН	Двир	90,0
6.	Положення лінії талії	АТ	Дтп	42,5
7.	Положення лінії грудей	АГ	Вг	26,0
8.	Положення лінії стегон	ТС	Вс	20,0
З точок Г, Т, С, Н проводяться горизонталі, з точок - опускаються вертикалі, на перетині цих ліній знаходяться точки: на лінії грудей - , на лінії талії - , на лінії стегон - , на лінії низу -
9.	Вихідна горизонталь спинки		Дтс І	42,7