Сучасний стан функіонування підприємств мясопереробної галузі України

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

 

 

 

 

 

 

 

 

Кабінет технології м'яса  та м’ясопродуктів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУЧАСНИЙ СТАН ФУНКІОНУВАННЯ  ПІДПРИЄМСТВ МЯСОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

 

(реферат)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ……………………………………………………………………….…  3

1. Стан, проблеми та  перспективи сировинної бази 

      м’ясопереробних  підприємств…………………………………………. . 6

2.  Аналіз обсягів виробництва м’ясопродуктів в Україні……………….  10

3. Особливості маркетингової політики м’ясопереробних

     підприємств ……………………………………………………………….16

Висновки………………………………………………………………………20

Список використаних джерел……………………………………………….22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Поглиблення ринкових процесів в економіці України обумовлюють  необхідність підвищення ефективності організації і функціонування різних галузей національного господарства. Особливо це стосується м’ясопереробної галузі, яка неодмінно становить базис продовольчого комплексу країни. Розв’язання завдань підвищення ефективності м’ясопереробної промисловості (МПП) вимагає в першу чергу негайного адаптування всіх учасників продовольчого комплексу країни до сучасного мінливого ринкового середовища.

Разом із тим, світовий досвід свідчить, що стратегічне управління процесами у продовольчому секторі  – неодмінний елемент сучасної маркетингової політики будь-якого підприємства в цій галузі, незалежно від його розміру чи форми власності.

Звідси випливає, що для  формування та успішного впровадження системи розвитку м’ясопереробної  промисловості необхідна така методологія, яка поєднує як специфіку функціонування  продовольчого комплексу України в цілому, так і специфічний інструментарій маркетингового управління та прогнозування галузі.

Враховуючи світові  тенденції розвитку науки, техніки, технологій, головним пріоритетом залишається здоров’я нації, що визначає державну політику в галузі харчування. Природно-географічні умови сприяли розвитку тваринництва, яке здавна було одним із важливих занять в Україні.  Виробництво продукції тваринництва є одним із найскладніших секторів сучасного продовольчого комплексу, який об’єднує тваринників, фермерів, підприємців, що займаються кормами, забоєм худоби та переробкою м’яса, оптовою та роздрібною торгівлею. Ці складові комплексу взаємопов’язані між собою через мережу ринків. Тому основою розвитку сучасної МПП є формування власної сировинної бази, оскільки в сучасних умовах найбільш швидким, екологічно доступним і науково обґрунтованим шляхом вирішення проблеми раціонального харчування є розробка продуктів підвищеної біологічної цінності .

Продовольча проблема є найгострішою для людства. Науковці відносять  її до довгострокових і найскладніших  не тільки в Україні, а й у світовій економіці [1, ст. 106].

Організаційні та економічні перетворення в державі значним чином вплинули на стан розвитку тваринництва. Внаслідок скорочення чисельності поголів’я тварин в усіх категоріях господарств зменшилося і виробництво м’яса. Основними причинами цього є незацікавленість сільськогосподарських товаровиробників у подальшому збільшенні виробництва в умовах диспаритету цін на сировинну та промислову продукцію, зниження забезпеченості товаровиробників матеріально-технічними ресурсами, погіршення кормової

бази, селекційно-племінної  роботи. Тому питання подальшого розвитку галузей м’ясного тваринництва в умовах ринку є досить актуальним.

Мета роботи – здійснити оцінку сучасного  стану м’ясопереробних підприємств  України, визначити причини, що гальмують  їх розвиток та виявити шляхи їх подолання.

Відповідно  до поставленої мети виконані наступні завдання:

• визначено стан і тенденції розвитку вітчизняного ринку м’ясопродуктів, перспективи діяльності українських м'ясопереробних підприємств;
• з’ясовано основні проблеми м’ясопереробних підприємств;
• досліджено особливості формування споживчого попиту на ковбасні вироби в умовах вітчизняного ринку;
• з’ясовано зміст маркетингового забезпечення конкурентоспроможності підприємства;
• досліджено методи маркетингового аналізу при формуванні моделей розвитку м'ясопереробної галузі.

Об’єкт дослідження -  сучасний стан ринку м'яса та м’ясопродуктів в Україні.

     Предмет дослідження - м’ясопереробна галузь як  сегмент харчової промисловості України.

Теоретичні та практичні  аспекти, пов’язані з проблемами агропромислового комплексу та ринком м’яса і м’ясопродуктів розглянуті у працях П.І.Гайдуцького, Ю.П. Лебединського, Б.Й. Пасхавера, В.Г. Андрійчука, П.С.Березівського, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, О.М. Шпичака та інших.

    Інформаційну базу дослідження складають: нормативні та законодавчі акти України, що регламентують діяльність м’ясопереробних підприємств, основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених у межах досліджуваного проблемного поля, офіційні статистичні матеріали Держкомстату України, матеріали періодичних видань, наукових конференцій та мережі Internet.

У роботі використані  загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють системно вирішувати проблемні завдання з обраного напряму  дослідження, а саме:

системний метод наукового  пізнання – для розгляду та аналізу  процесу ефективного функціонування м’ясопереробних підприємств;

графічного та аналітичного моделювання - для вдосконалення  державного механізму стимулювання розвитку м'ясопереробної галузі;

вибіркових спостережень, порівняльного аналізу, експертних оцінок – для аналізу господарської діяльності м’ясопереробних підприємств;

методів статистичного, логічного, факторного аналізу –  для дослідження показників діяльності підприємств МПП, динаміки експорту, імпорту, виробництва м’яса та м’ясопродуктів;

метод теоретичного узагальнення – для визначення ролі та основних задач маркетингу в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.

Структура реферату складається  із вступу , трьох питань,   висновків  і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 23 сторінки. Основного тексту – 21 сторінок, обсяг списку використаних джерел -   2 сторінки (15 найменувань).

1. СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СИРОВИННОЇ БАЗИ МЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Загальновідомо, що харчова  індустрія визначає розвиток економіки  України, міцно утримує провідне місце в структурі промислового виробництва країни і суттєво поповнює державний бюджет.

Вагома частка в структурі  роздрібного товарообороту належить м’ясу, ковбасам, м’ясним консервам, напівфабрикатам, концентратам тощо. Налагоджено випуск і супутніх продуктів – м’ясо-кров’яного, м’ясо-кісткового й кісткового борошна, шкур, технічного жиру, щетини, лікувальних та інших препаратів [1].

Однак обсяги виробництва  переважної кількості підприємств галузі не досягають проектної потужності. Це пояснюється насамперед недостатньо розвиненою власною сировинною базою, а також зростанням імпорту більш дешевої мороженої яловичини, свинини та харчових субпродуктів, що негативно впливає на роботу м’ясопереробних підприємств.

Згідно з проведеним аналізом підприємств сучасне м'ясопереробне виробництво залежить від наявності в повному обсязі сировинних ресурсів. Найближчим часом у боротьбі за сировину можуть не витримати конкуренції ті м’ясопереробні підприємства, які не мають постійних постачальників худоби для переробки. Іншою проблемою підприємств є оновлення матеріально-технічної бази, яке виявляється одним із головних чинників конкурентної боротьби підприємств.

Сировинний  фактор. Зменшення виробництва м’яса  – це наслідок зменшення поголів’я худоби всіх видів. Тенденція перевищення обсягів реалізації м’яса порівняно з обсягами його вирощування є загрозливою, оскільки призводить до поступового згортання галузі. Така тенденція характерна як для сільськогосподарських підприємств, так і особистих господарств населення.

Порушення стабільних і довгострокових зв'язків м'ясопереробних підприємств із постійними постачальниками сировини змушує шукати разових постачальників. Порушується ритмічність виробничого процесу через відсутність надійної системи заготівель. Це неминуче веде до збільшення собівартості продукції. Інтеграційні зв'язки між м'ясопереробними підприємствами й сільським господарством недосконалі. Руйнування сировинних баз болісно для підприємств, розташованих у тих районах, де кількість постачальників сировини обмежено.

Рівень сировинної бази галузі. Рівень ефективності агропромислового комплексу визначається саме станом тваринницької галузі. На жаль, склалася чітка тенденція до скорочення обсягів виробництва м'яса в Україні, зменшується поголів'я тварин. Як наслідок, м'ясопереробні підприємства потерпають від браку сировини, що надходить із національних джерел, змушені скорочувати власне виробництво або використовують сировину іноземного походження, яка часто є низької якості.

Загалом стан сільськогосподарського сектора української економіки залишається вкрай незадовільним, що гальмує формування й подальший розвиток національного продовольчого ринку України. Виробництво м'яса та м'ясних продуктів є лідером щодо темпів скорочення аграрного виробництва. Більш оптимістичними є показники виробництва та переробки м'яса птиці порівняно з виробництвом яловичини та свинини.

На якості сировини, яку використовують м'ясопереробні підприємства, негативно позначається відсутність тварин м'ясних порід, що вирощуються спеціально для виробництва м'яса та м'ясопродуктів. Зазначений аспект відчутно обмежує конкурентоспроможність кінцевої продукції на ринку. Тому в перспективі потребує радикального поліпшення генетична база поголів'я, що вимагає значних інвестицій, поглиблення відповідних наукових досліджень.

Головним обмежувальним  чинником вирощування рогатої худоби та свиней є час вигодовування одного покоління тварин. Так, виробничий цикл у м’ясному скотарстві становить 18-24 місяці, свинарстві – 6-9 місяців, м’ясному птахівництві – 1,5 місяці. Показники оборотності капіталу у різних м’ясних галузях є неоднаковими, а це впливає на перспективність їх інвестування.

Тому, незважаючи на зростання попиту на м’ясопродукти, поголів’я великої  рогатої худоби продовжує зменшуватись. Натомість значно мобільнішими галузями є птахівництво і свинарство, які інтенсивно розвиваються на базі спеціалізованих підприємств. Унаслідок цього спостерігаються помітні зміни у структурі пропозиції сільськогосподарської продукції у розрізі різних видів м’яса. Так, частка м’яса птиці у загальному обсязі виробництва м’яса всіх видів в забійній вазі збільшилася в Україні з 16,2 % у 1990 році до 46,3 % у 2010 році, тоді як яловичини і телятини – зменшилася з 45,6 % до 20,8 %, а свинини з 36,2% до 30,7 %.

За даними Держкомстату України (табл. 1.1), до 2007 р. зафіксовано збільшення обсягів вітчизняного виробництва м’ясної сировини – охолодженої та замороженої яловичини, свинини, птиці. Зростання загального обсягу виробництва м’яса українськими виробниками в 2008 р. відбулося за рахунок м’яса птиці, а обсяги яловичини й свинини знижувалися.

Таблиця 1.1

Виробництво м’яса в  Україні за 2005−2010 рр., тис. т

Вид м'яса	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009	2010-2011
Усього, в т. ч.:	624	773	973	991	921	1000
- яловичина й телятина	193	200	222	167	105	95
- свинина	99	155	203	170	103	150
- м'ясо та субпродукти  свійської птиці	332	418	548	654	713	755

 

У 2010 р., порівняно з 2005 р., спостерігається зростання обсягів виробництва м’яса й субпродуктів харчових свійської птиці на 127.4 %, свинини – на 51.5%, а яловичини й телятини – скорочення на 50.8 %. М’ясо птиці стало замінником для переважної кількості споживачів м’яса [6, с. 64–67; 7, с. 30-31].

Однак через значні витрати  на виробництво та загальний дефіцит на ринку ціни залишаються високими, за винятком курятини, виробництво якої забезпечує швидкий прибуток внаслідок менш тривалого виробничого циклу, що є причиною значних інвестицій у птахівничу галузь.

За підсумками 2011 р., рівень споживання м’яса населенням становив 52 кг на одну особу, що на 6.6 % вище показника 2009 р., але він не досягає фізіологічної норми, яка становить 80 кг на рік для однієї людини [10].

У 2011 р., порівняно з 2009 р., збільшено експорт м’яса та субпродуктів і водночас зменшено їх імпорт. Це пояснюється поступовим оновленням технічної бази, впровадженням інноваційних технологій у вітчизняне виробництво та підвищенням якості цих товарів. Загалом, експорт м’яса і субпродуктів (переважно свинини й птиці) в 2011 р. становив майже 46.5 тис. т – це на 23 % більше минулого року.