Сучасний стан функіонування підприємств мясопереробної галузі України

Імпортовано в Україну  яловичини й телятини 3.6 тис. т, що на 60 % менше 2009 р., свинини – 108.6 тис. т (зменшення – 23 %), птиці – 154.6 тис. т (на 20 % менше) [10].

Недосконалість системи  ціноутворення щодо продажу живої  худоби м'ясопереробним підприємствам стримує сільськогосподарських виробників у прагненні забезпечувати високу якість худоби.

Подальше існування "тіньових" каналів закупівлі, переробки та реалізації худоби та продукції переробки м'яса руйнує цілісність галузі, негативно впливає на рівень довіри споживачів до продукції на внутрішньому продовольчому ринку України.

Актуальність проблеми визначається не тільки нерегулярними поставками та непередбачуваними коливаннями закупівельних цін, а й нестабільною і не завжди високою якістю вітчизняної сировини. Все це стримує нарощування обсягів виробництва та знижує конкурентоспроможність готової продукції. Сааме розвиток власної сировинної бази зможе наситити ринок якісною сировиною та забезпечити стабільну роботу м’ясопереробних підприємств.

 

2. АНАЛІЗ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА  МЯСОПРОДУКТІВ В УКРАЇНІ

 

Нині до основних виробників м’ясної продукції на українському ринку експерти відносять компанії, які зараз перебувають на етапі консолідації активів (табл. 2.1) [11]:

Таблиця 2.1.

Характеристика основних виробників м’ясної продукції

Назва підпрємства	Характеристика підприємства	Потужність, т за добу	Асортимент
ТОВ "Дружба народів"	Є власний свино-комплекс, комплекс відгодівлі ВРХ на 30 тис. голів, племінна ферма	50	90 найменувань
ВАТ "Кременчукм’ясо"	Має цех первинної переробки	70	Усі види ковбас, копчення зі свинини та ін.
ТОВ "Тульчинм’ясо"	Є власний забійний цех	17 (у т. ч. 9.3т охолодженого м’яса)	Усі види ковбас, вироби з ліверу
М’ясокомбінат "Ювілейний"	Схема замкненого технологічного ци-клу (від забою худо-би до виробництва готової продукції)	60	Ковбасні вироби, консерви, копчення
ТОВ "Глобинський м’ясокомбінат"	Має свинокомплекс	57	Усі види ковбас, м’ясні та курячі делікатеси
Яготинський м’ясокомбінат ТОВ "Ідекс"	Має свинокомплекс; обладнання і техно-логії з Німеччини; Сертифікат ISO 9001.2000	150	Копченості, варені, копчені, варено-копчені ковбаси, сосиски,сардельки, паштети, шинки
МПЗ "Колос" "Чернівецькі ковбаси"	Має високотехно-логічний свиноком-плекс і м’ясопере-робний цех		М’ясопродукти, ковбаси
ВАТ Ковельський м’ясокомбінат	Має забійний цех, ковбасний цех, обладнання для заморожування	5 – ковбаси; 1.5 – напів- фабрикати; 50 – м’ясо й субпродукти	Усі види ковбас, вироби із харчо-вої крові, м’ясні напівфабрикати, кулінарні вироби

    Переважна кількість м’ясної сировини витрачається на ковбасне виробництво, значна частина – на м’ясні консерви, заморожені та охолоджені напівфабрикати.

Відповідно до чинного  класифікатора НПП (Номенклатура Промислової  Продукції) [12], ковбасні вироби поділяються на: вироби ковбасні варені, сосиски, сардельки; вироби ковбасні напівкопчені; вироби ковбасні варено-копчені, напівсухі, сиров’ялені, сирокопчені, включаючи "салямі"; вироби ковбасні печінкові (ліверні), включаючи пасти й паштети в ковбасній оболонці; вироби ковбасні з конини; студні, зельці; вироби ковбасні копчено-запечені; інші ковбасні вироби.

Сектор виробництва  ковбасних виробів становить 30 % загального обсягу готових м’ясопродуктів, структуру яких зображено на рис. 2.1.

 

 

Рис. 2.1. Структура ринку ковбасних виробів, %

 

Як бачимо основу структури  виробництва складають ковбасні вироби варені, сосиски та сардельки. Ймовірно, з причини їх відносної  дешевизни і універсального кулінарного  застосування: від салатів до гарячих страв. Група напівкопчених ковбас займає друге місце, а копченості та м’ясні делікатеси поділяють третє місце.

Скорочення обсягів  виробництва та відповідно реалізації ковбасних виробів з 2006 по 2011 р. на 10.3 % зумовлено недостатньо розвиненою сировинною базою. Обсяг ринку ковбасних виробів у 2011 р. зріс, порівняно з 2009 р., на 3.8 % і становив 270.1 тис. т (рис. 2.2). На такі зміни вплинуло, зокрема, поступове зростання ділової активності в деяких секторах економіки України, відновлення купівельної спроможності населення після кризи 2008 р., а також тенденція до скорочення частки імпорту [4, ст. 90–95].

 

Рис. 2.2. Промислове виробництво ковбасних виробів у 2006-2011рр., тис. т

 

У 2011 р. експорт ковбасних виробів зріс на 33 % порівняно з 2009 р. Водночас імпорт ковбасної продукції за цей час скоротився на 55 % (рис. 2.3) [4].

 

Рис.2.3. Динаміка експорту та імпорту ковбасних виробів за 2006-2011рр., тис.т

 

Спад імпорту в 2009 р. зумовлений державною регуляторною політикою, спрямованою на зменшення  частки імпортованого м’яса на вітчизняному ринку, зокрема, скороченням видачі дозволів на імпорт та посиленням лабораторного  контролю м’ясної продукції і  ковбасних виробів. У 2010 р. подальший спад стався через введення з 01.01.2010 р. в дію Державних стандартів України на ковбасні вироби.

Зменшення з 2005 р. обсягів  виробництва м’ясних консервів  на 47 % пояснюється меншою популярністю цього виду продукції серед населення та скороченням виробництва. Однак реалізація м’ясних консервів зростала з 2005-го до 2010 р., за винятком 2009 р., коли їх споживання становило 10.3 тис. т, половина з яких – вітчизняна продукція. У 2010 р. помітна тенденція щодо зростання загального обсягу виробництва консервів із свинини – понад 41 %. За прогнозами експертів, ситуація зміниться: більша частка випуску припаде на консерви з яловичини й телятини, адже це м’ясо українці мало споживають у свіжому вигляді через його високу вартість. Як зазначають фахівці, яловичина й телятина переважно йде на експорт, а в Україні споживається частіше у вигляді консервів і морожених напівфабрикатів [13].

Більшу частку ринку  займають м’ясні консерви вітчизняного виробництва. Частка імпортерів у 2005–2012 рр. зменшилася з 21.4 до 7.6 %, тобто майже в три рази. У 2006 р. імпорт становив 10.53 тис. т, а вже в 2012 р. – не перевищував 5.7 тис. т, хоча в грошовому вираженні за цей період частка імпорту зросла через подорожчання продукції. Основні країни-імпортери в 2010 р.-2011р. – Польща та Німеччина [13].

Експорт м’ясних консервів  із України в 2011 р. становив понад 680 т, що на 28.2 % більше, ніж у 2009 р. У грошовому вираженні обсяги експорту в цей період зросли на 58.4 %. На першому місці щодо споживання консервів українського виробництва стоїть Молдова (50 %), далі – Франція (14 %) і Велика Британія (13 %) [13].

На сьогодні одним  із найпривабливіших сегментів є  виробництво охолоджених і заморожених  напівфабрикатів високого ступеня  готовності: натуральні та рублені напівфабрикати, фаршировані та нефаршировані, з маринадом або соусом, з гарніром і без тощо. Купівельний попит і виробництво напівфабрикатів високого ступеня готовності в охолодженому й замороженому вигляді дедалі зростає й випереджає розвиток ковбасного виробництва [15 ст. 56–57].

Структура асортименту  напівфабрикатів поєднує продукти, які суттєво відрізняються між  собою за технологічними, функціональними, органолептичними характеристиками, а  також ступенем готовності – від  класичних сирих до майже готових напівфабрикатів, які потрібно лише розігріти: січені напівфабрикати з начинкою і без; натуральні напівфабрикати в маринадах, заливках і без; швидкозаморожені продукти; другі готові страви; натуральні напівфабрикати: великошматкові, порційні й дрібношматкові.

Порівнюючи виробництво  напівфабрикатів м’ясних (включаючи  вироблені з м’яса птиці), видно, що в 2010 – 2-11 рр. воно зросло на 23 % порівняно з 2009 р. (рис. 2.4).

Рис.2. 4. Динаміка виробництва м'ясних напівфабрикатів

(включаючи м'ясо птиці)  за 2006 – 2011рр., тис. т

 

Саме курячі напівфабрикати в процентному співвідношенні є значним джерелом білка, що разом із ціною зумовлює їх популярність серед споживачів. Однак споживання м’ясних напівфабрикатів у нашій країні досить низьке, і становить всього 7–8 кг на рік для однієї людини [15, cт. 56–57].

Хоч обсяг ринку м’ясних  напівфабрикатів зріс на 23 % за 2010-2011 рр., ця цифра залишається на 33 % меншою, ніж у 2005 р., що зумовлено недостатніми темпами нарощування виробництва та розвитком переважно одного сегменту – курячих напівфабрикатів.

Таким чином, м’ясна промисловість  України має високий потенціал  розвитку та потребує інновацій. Для  підвищення рівня рентабельності м’ясопереробних  підприємств необхідно об’єднати  в систему виробництво, переробку та реалізацію готової продукції. При зваженій інвестиційній політиці на всіх підприємствах – учасниках технологічного процесу (від виробництва сільськогосподарської сировини до реалізації кінцевої продукції) можна досягти стабільного розвитку сировинної бази, що позитивно впливатиме на вирішення основних проблем, стабілізацію та успішну роботу всього м’ясопереробного комплексу.

3. ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ М'ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Ефективна діяльність підприємств  у сучасних умовах функціонування забезпечується безперервним процесом адаптації внутрішнього середовища до вимог і потреб зовнішнього, цілісною орієнтацією на створення вищої цінності споживчої пропозиції та підтримку довготривалих взаємовигідних відносин з усіма учасниками ринку. Ігнорування вітчизняними підприємствами перспектив інтенсифікації конкурентного середовища, відсутність реорганізації ними маркетингової  діяльності є основною причиною привабливості українського ринку м’ясопродуктів для іноземних конкурентів і загрози втрати завойованого споживчого сегменту.

Застосування м'ясопереробними підприємствами в своїй практиці маркетингової політики, яка трансформується до умов сучасних економічних змін, сприяє підвищенню конкурентоспроможності їх продукції, що залежить не тільки від обліку чинників, критеріїв й показників, які обумовлюють її конкурентні переваги на ринку, але й від уміння вибору індивідуальної моделі поведінки на ринку з урахуванням виникнення нестандартних ситуацій (табл.3.1) [1, 11].

Таблиця 3.1.

Чинники, критерії і показники, які враховуються для підвищення

конкурентоспроможності  продукції м'ясопереробних підприємств

Рівень	Чинники
Рівень виробника	соціальні, економічні, технічні та технологічні, маркетингові
Рівень посередника	економічні, організаційні
Рівень споживача	біологічні, психологічні, соціальні

 

Таким чином, маркетингові критерії на мікрорівні виробника визначаються основними показниками, які забезпечують аналіз маркетингової політики підприємства відповідно до цілей, які забезпечують стійке функціонування і подальший розвиток у обраному напрямку.

Для підприємств м'ясопромислової продукції характерні 4 види альтернативних цілей (табл.3.2)[2, 35].

Цільова орієнтація підприємства залежить від обраної політики та цінностей, які виставляють певні вимоги для досягнення стабільного зростання. Але частіше спостерігається використання вище відмічених цілей у комплексі.

Таблиця 3.2

Варіанти цільової орієнтації маркетингової політики м'ясопереробних  підприємств

Цільова орієнтація	Мета	Переваги	Недоліки
Досягнення максимального задоволення споживачів	Максимальне задоволення споживачів без орієнтації на максимальне споживання	Завдяки виявленню потреб виробляється продукція, яка потрібна споживачу	Неможливість визначити повне задоволення певним товаром. Потреби деяких споживачів полягають в виробленні ексклюзивних виробів. Задоволення деяких потреб викликає забруднення навколишнього середовища, погіршення здоров’я
Досягнення максимально можливого високого рівня споживання м'ясопродуктів	Стимулюван-ня максималь-ногоспожи-вання м'яса і м'ясопродук-тів	Сприяє макси-мальному ви-робництву, зайнятості та матеріальної забезпеченості населення	Не враховується задоволення споживачів. Не враховуються фізіологічні потреби населення у м'ясо-продуктах
Надання максимально широкого вибору м'ясопродуктів	Забезпечення різноманітним асортиментом продукції	Кількісне насичення м'ясною продукцією	Збільшення асортименту, пов’язане із зростанням вит-рат на виробництво, сприяє підвищенню цін, що призво-дить до зниження реальних доходів населення та обсягів споживання
Максимальне підвищення рівня якості життя	Забезпечення населення якісною продукцією	Маркетингова політика, яка проводиться на підприємс-тві,оцінюється повпливу про-дуктів на рі-вень життя населення	Визначення виміру якості відрізняються розмаїттям і часом суперечать одне одному

     Виходячи з цілей, діяльність м'ясопереробних підприємств направлена на рішення певних задач (табл. 3.3), які в той же час не охоплюють всього різноманіття завдань, що стоять перед м'ясопереробними підприємствами.

Таблиця 3.3

Завдання м'ясопереробних  підприємств залежно від цілей  підприємства

Сфера виробництва засобів виробництва	Сфера виробництва м'ясопродуктів	Сфера переробки і достав-ки м'ясної продукції кін-цевому споживачу
1. Забезпечення другої сфери засобами виробництва. 1.1.Виробництво необхідної для другої сфери продукції (кормів, машин, устаткування). 1.2.Постійне вдосконалення і модернізація продукції (наприклад, включення до складу комбікорму нового компоненту, що підвищує його поживність). 2.Забезпечення підприємств другої сфери максимумом інформації про споживчі якості своєї продукції. 2.1.Створення інструкцій по ефективному використанню своєї продукції споживачами другої сфери. 2.2.Проведення рекламних компаній, виставок	1.Безперебійне виробництво продукції в об'є-мах, що відпові-дають потребам населення. 2.Виробництво продукції, необ-хідної для задо-волення попиту населення. 3.Створення еко-логічно чистого продукту.	1.Надходження м'ясної продукції кінцевому споживачу. 1.1.Створення ефектив-них каналів реалізації продукції. 1.2.Організація сервісу. 1.3.Підвищення швид-кості пересування т-вару до споживача (скорочення часу від моменту випуску товару до моменту його придбання). 2.Розширення номен-клатури продукції з сировини с/г. 2.1.Застосування різно-манітних способів переробки продукції, зас-тосування нових технологій переробки. 2.2.Створення різному- нітних одиниць для продажу товару.

 

 

Відмічені завдання у  розрізі трьох сфер відображають конкретизацію цілей, що дає можливість проводити аналіз та отримувати інформацію про стан сфери забезпечення м'ясопродуктами, а також застосовувати для оцінки власних можливостей підприємства.

До особливостей м'ясопереробної  галузі можна додати:

- зростання зацікавленості  переробної галузі до виробництва м'ясних виробів у вигляді сирих напівфабрикатів й продуктів харчування, готових до споживання;