Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

 

 

                   Характеристика найбільш поширених  видів

 

 

                   адвентивної флори Чернігівської області

 

 

      Елодея канадська  (Elodea canadensis Michx.)  -  багаторічна,  дводомна

рослина, занурена у воду. Здатна дуже швидко розмножуватись.  Потрапивши  до

якої-небудь водойми, вона витісняє іншу  водяну  рослинність,  заповнює  всю

водойму, перешкоджав рибній ловлі, а іноді навіть і пароплавству,  внаслідок

чого і отримала назву "водяної  чуми".

      В місцях свого  масового розвитку елодея канадська  створює дуже  щільні

бар’єри до кількасот метрів завдовжки і кількох  десятків  метрів  завширшки

[21].

      Цей вид дуже  швидко  розмножується  вегетативним  шляхом,  утворенням

бічних гілок, які згодом відокремлюються  і дають початок новій  рослині.  За

бічних гілок, які згодом відокремлюються  і дають початок новій рослині.  За

даними І.П. Жилкіна, протягом 38 днів гілка  елодеї  завдовжки  15  см  може

збільшитися в 82 рази, тобто до 1236 см. Цвіте в липні -  серпні,  але  дуже

рідко (в Європі утворює  лише  маточкові  квітки).  При  цвітінні  тичинкові

квітки відриваються від стебла досягають поверхні  води.  Тут  стикаються  з

маточковими квітками, які рослина  виносить на поверхню води, і спилюють  їх.

Зимуючі бруньки не відрізняються  за формою від звичайних,  але  питома  вага

їх більша і вони опускаються на дно.

      На Україні елодею  вперше  помітили  в  1894  р.  в  південній  частині

колишнього Одеського повіту в  ставку на Великому Фонтані. В 1898 р. її  було

знайдено в м. Запоріжжі. По Дніпру елодея помандрувала за течією  і  досягла

Херсонщини. Вгору по Дніпру вона  піднялася  до  м.  Кременчука  Полтавської

області.

      Елодея канадська  вирощувалася в акваріумах Ботанічного  саду в м. Києві

наприкінці минулого століття.  Через  .необережність  садівника  цього  саду

Гогенбаумана, який, за повідомленням  ботаніка  Е.  Ерліха,  кинув  маленьку

гілочку елодеї в одне з озер на лівому березі Дніпра,  тут  виникла  колонія

цього небезпечного бур'яну. Це поклало  початок розмноження  елодеї  в  даній

місцевості. У 1899 р. після повені елодея поширилася в  озерах  на  околицях

Києва. Через півстоліття елодея  стала  звичною  рослиною  більшості  водойм

України, а в системі Дніпра вона вже через 5 років  зустрічалася  у  великій

кількості [23].

      Та пройшов   час  і  елодея  почала  рости  в  помірній  кількості,  не

виявляючи нахилу до нестримного розмноження. Справжні причини  зменшення  її

чисельності невідомі й досі, хоча вчені  припускають,  що  вирішальним  було

підвищення  трофності  води.  Достовірно  лише  те,  що  на   перешкоді   її

розмноженню стала сама природа.

      Плоскуха (півняче  просо)  (Echinochloa  crisgalli  Beauv.)-  однорічна

рослина, яка розвивається у другій половині літа. Цвіте в серпні -  вересні.

Розмножується насінням. Одна рослина  в  середньому  дає  2000-6000  насінин.

Насіння дуже схоже з  насінням  останнього,  одночасно  з  ним  достигав,  і

більша частина його при збиранні врожаю потрапляв до  насіннєвого  матеріалу

й засмічує його. Невелика кількість  насіння осипається та засмічує грунт.

      Коноплі  звичайні  (Cannabis  ruderalis  J.)  -  рослина   морозо-   і

засухостійка.  Після   скошування   добре   відростає.   Період   достигання

розтягнутий. Насіння проростав  завжди ранньою весною,  влітку  і  восени  не

проростає зовсім. Найкраща насіння  проростає з глибини 2 - 6 см, а  з  10  -

12 см зовсім не проростав.  Воно  зберігається  в  ґрунті  більше  2  років.

Поширюється  з  насіннєвим  матеріалом,  сільськогосподарськими  знаряддями,

землею, а також із жуками і блощицями.

      Гречка татарська  (Facopyrum tataricum  Gaertn)  -  спеціальний бур’ян

гречки звичайної. Відрізняється  від неї зовнішнім виглядом,  будовою  квіток

і плодів те біологічними властивостями. Однорічний, розмножується  насінням.

Одна рослина дає  до  1000  насінин.  Дозріле  насіння  легко  осипається  й

засмічує грунт. Життєздатність його в  ґрунті  зберігається  протягом  року.

Навесні  насіння  проростає,  даючи  до  97%  схожості.  Росте   на   легких

піскуватих ґрунтах край полів, вздовж доріг, а також  засмічує  посіви  ярої

пшениці, ячменю і особливо гречки звичайної, становлячи  нерідко  20  -  70%

стеблостою [21].

      Щириця  звичайна   (Auiaranttius   retroflexus   L.)   -   однорічник.

Розмножується насінням. Одна рослина  дає 100 -  500  тис.  насінин.  Насіння

дуже легко  осипається,  і  потім  розноситься  водою  і  з  гряззю  різними

сільськогосподарськими-знаряддями,  тваринами,  людьми.  Сходи   з’являються

навесні при  температурі  22  -  26°С,  при  температурі  нижче  20°С  краще

проростають у темряві, ніж  при  світлі.  Цим  і пояснюється поява схотів

щириці у 2 фази; навесні при порівняно  низькій температурі сходить  насінин,

прикрите землею,  а  влітку  при  високій  температурі  сходить  насіння  як

прикрите землею, так і з поверхні  ґрунту.  Недозріле,  а  також  насіння  з

пошкодженою оболонкою проростає  краще. На  1  кв.м  може  з’явитися  800-900

сходів.  Зацвітає  в  червні  і  цвіте  до   вересня.   Визрівання   насіння

починається у другій половині літа і продовжується до  морозів.  Для  щириці

характерна висока насіннєва продуктивність. Одна рослина може  дати  до  500

тис. насінин, які  зберігають  схожість  у  ґрунті  понад  5  років.  Віддає

перевагу пухким родючим ґрунтам. Росте край доріг,  на  смітниках,  засмічує

переважно овочеві  культури,  інколи  посіви  бобових  і  зернових.  Насіння

рослини заноситься в нові райони з насінням пізніх культур  -  проса,  маку,

кормових трав другого укосу, а  також iз землею, що налипає до ніг  і коліс.

      Щириця  біла  (Auiaranttius  albus  L.)  -  однорічник,  розмножується

насінням.  Рослина  засухостійка,  дуже  плодовита.  Швидко  засмічує  поля.

Кількість насіння  щириці  білої  в  ґрунті  становила  53,4%  усіх  запасів

насіння бур’янів. Насіння проростає  при  температурі  І5°С,  причому,  якщо

насіння бур’янів. Насіння проростає  при  температурі  І5°С,  причому,  якщо

воно мав пошкоджену оболонку, процент  його схожості значно  вищий.  Схожість

зберігається  до  8  років.  Звичайно  насіння  сходить  через   рік   після

перезимівлі. В червні рослини зацвітають, у другій  половині  літа  повністю

розвиваються. Цвітіння продовжується  до жовтня [24].

      Чорношир звичайний  (Cyclachaena  xanthifolia)  -  однорічна   рослина,

розмножується насінням. Цвіте в  липні - вересні, сім’янки визрівають  тільки

пізньої осені. Насіннєва продуктивність у середньому - до 80  тис.  сім’янок

на одну рослину. Схожість – 33 - 48 %, зберігається до 8 років.  В  середині

травня насіння, яке лежить  у  верхніх  шарах  ґрунту,  майже  на  поверхні,

дружно проростає, утворюючи суцільний  килим (на 1 кв. м - до  6930  сходів).

Недостача вологи і тверда кірка  на  поверхні  ґрунту  впливають  на  рослину

негативно. З часом кількість  рослин зменшується, і  місяців  через  2-3,  за

нашими спостереженнями, на 1 кв. м  залишається від 7 до 120 рослин.

      Рудеральний  бур’ян  інколи  заходить  у   посіви.   Віддає   перевагу

еродованим родючим і вологим  ґрунтам.  В  таких  місцях  виростає  до  3  м

заввишки.

      Нетреба ельбінська (Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz) -  однорічний,

цвіте з липня до вересня, плодоносить  з  кінця  серпня  до  пізньої  осені.

Звичайно в перший рік з двох сім’янок, що знаходяться в  спільній  обгортці,

проростає лише одна. В лабораторних умовах насіння проростав  на  8  -  10-й

день після висіву. Через 10 - 15 днів з’являються сім’ядолі, потім через 4-

5 днів - перша пара листочків.  Процент пророщування  в  лабораторних  умовах

незначний (20 - 30%).  При  пророщуванні  насіння  чи  спостерігали  цікавий

випадок негативного геотропізму, коли  корінець  протягом  двох  тижнів  ріс

догори і досяг довжини 14 см, причому рослина розвивалася  цілком  нормально

(утворилися сім’ядолі  і   перша  пара  листочків).  На  14-й  день  рослина,

загинула.  Але  на  одній   з   сім`ядолей   утворилися   корінці,   нетреба

продовжувала рости і загинула лише після пересадки в пісок (з чашки Петрі).

      Під час проростання  насіння виділяє речовини, які  пригнічують  ріст  і

розвиток інших рослин, наприклад, стоколосу прибережного [22].

      Насіннєва  продуктивність  однієї  рослини  -  316  сім’янок,  окремих

екземплярів - до 3000. Насіннєва урожайність - 8192 сім’янки на 1 кв. м.

      Сходи з’являються  в  кінці  квітня  -  на  початку  травня.  На  місці

торішніх заростей з'являється  до 160 сходів на 1  кв.м.  Цвіте  з  липня  до

жовтня. Плоди починають визрівати з кінця серпня. При пошкодженні кореня  на

вузлах  стебла,  які  знаходяться  на  поверхні  ґрунту  або  трохи   нижче,

утворюється  додаткове  коріння,  що  приймав  на  себе  функції  відмерлого

кореня.

      Таке явище ми спостерігали у рослин нетреби, засипаних землею,  змитою

із схилів яру. Всі  зазначені  біологічні  особливості  нетреби  ельбинської

забезпечують  їй  поширення.  Цей  вид  легко  пристосовується   до   різних

екологічних і кліматичних умов. Росте в  найрізноманітніших  місцезростаннях

на різних ґрунтах,  особливо  на  околицях  великих  міст,  і  поширений  по

берегах річок, де він створює суцільні зарості.  Заглушає  і  витісняє  інші

види нетреб. Насіння поширюється  тваринами, людиною, водою, транспортом.

      Галінсога дрібноквіткова (Galinsoga  parviflora  Cav.)  -  однорічник,

цвіте з липня  до  жовтня,  плодоносить  з  кінця  липня  і  до  заморозків.

Біологію цього бур'яну найбільш повно дослідив О.Д.  Барановський,  а  також

деякі інші дослідники. Одна рослина дав 5 -  30  тис.  сім`янок,  іноді 300

тис. Насіннєва урожайність - 600 тис. сім’янок на 1 кв.  м.  Сім’янки  мають

розтягнутий період визрівання, дозрівають і на зірваних  рослинах.  Схожість

зберігається до 5 років, але з  часом процент зрілості зменшується.  Найкраще

сім’янки  проростають  на  світлі  в  добре   аерованому   ґрунті.   Глибина

загортання 1 - 2 см. Оптимальна температура  проростання 20 - 30°С  тепла,  В

сприятливих умовах сім’янки поростають на 3 - 4-й день. Через 25 -  28 днів

після появи сходів рослина зацвітав, а  ще  через  10  починав  плодоносити.

Цвітіння й плодоношення тривають Протягом усього  вегетаційного  періоду  до

перших осінніх заморозків. Розмножується  також  і  вегетативне.  Вирвані  та

зрізані росяної і навіть відрізни стебла  дуже  швидко  утворюють  додаткове

коріння, вкорінюються й продовжують  нормально розвиватися [23].

      Ромашка непахуча (Matricaria perforata Merat) - ярий  однорічник,  але

іноді розвивається як зимуюча і  дворічна  рослина.  Розмножується  насінням.

Одна рослина дав до 5300 сім’янок, які мають досить високу  схожість.  Сходи

з’являються в кінці  травня.  Приблизно  через  два  тижні  після  їх  появи

рослина зацвітає. Плодоносить із серпня до глибокої осені. .Дуже  морозо-  і

посухостійка, взагалі зовсім невибаглива до умов існування.

      Насіння розноситься  вітром (на  2,5-3,5  м)  і  дощовими  потоками.  У

вологу погоду воно ослизнюється, легко прилипає до  ніг  тварин,  пішоходів,

до коліс і розноситься ними на далекі відстані.  Поширюється також кіньми,

які їдять цю рослину. Поширена по всій території області.

які їдять цю рослину. Поширена по всій території області.

                                                                   Додаток 3

 

                           ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ:

                    «КОРИСТЬ і ШКОДА БУР'яНИСТИХ  РОСЛИН»

 

      НА  ТАКОМУ  ВЕчОРі  В  іГРОВіЙ  ФОРМі  МОЖНА   РОЗПОВіСТИ   ПРО   МіСЦЕ

БУР'яНИСТИХ РОСЛИН У СУчАСНИХ АГРОФіТОЦЕНОЗАХ, ПРО їХ ПОХОДЖЕННя, ЗВ'яЗКИ  З

КУЛЬТУРНИМИ РОСЛИНАМИ, А ТАКОЖ ПРО ТУ ШКОДУ і ТУ КОРИСТЬ, ЩО ВОНИ  ПРИНОСяТЬ

ГОСПОДАРСТВУ.  ОСНОВНА   іДЕя   ВЕчОРА   —   ПОКАЗАТИ   УчНяМ   НЕОБХіДНіСТЬ

ЕКОЛОГічНОГО  ПіДХОДУ  ДО   ПРОБЛЕМИ   ЗАСМічЕННя   ПОЛіВ,   НЕПРИПУСТИМіСТЬ

ПЕРЕЗАХОПЛЕННя  ПЕСТИЦИДАМИ  і  ГЛИБОКОЮ  ОРАНКОЮ,  ЩО  ВЕДЕ  ДО  РУЙНУВАННя

ґРУНТУ.

      До вечора оформляють  стенди з зображенням основних  видів  бур'янистих

рослин, монтують гербарій, складають  колекцію насінь. Якщо  у  літні  місяці

учні вивчали засміченість  полів,  вивішують  карту  господарства, на  якій

відзначають поширення основних  бур`янів.  На  спеціальних  плакатах  пишуть

основні дані про бур'янисті рослини, їх плідності виносі з ґрунту  елементів

мінерального  харчування  і  т.д.  В  аудиторії  бажано  повісити   портрети

видатних агрономів і дослідників рослин  —  А.  Болотова,  Н.  Вавилова,  Т.

Мальцева, Д. Прянишникова.

      На вечір запрошують  агронома базового господарства, що може розповісти

про  методи  контролю  засміченості  полів,  а   також   механізаторів,   що

займаються  культивацією.  В  центрі  вечора   —   театралізоване   вистава.

Пропонована п'єса може бути поставлена  зі  школярами  за  короткий  термін,

майже всі діючі особи можуть «заглядати у папірець» (це досить звичайно  для

судової практики). Текст п'єси бажано наблизити до  місцевих  умов,  вказати

поля, де були погано виконані агротехнічні заходи.