Боргова безпека держави

Глобальна фінансова криза ліквідності. Падіння експортної виручки, відновлення співпраці з МВФ, зростання прямого державного боргу до 29,8% від ВВП.

 

 Отже, аналізуючи можна  сказати, що за оцінкою Рахункової  палати України державний борг  уперше перевищив 50 млрд. дол., що  майже в 1,5 рази більше золотовалютних  резервів країни, таким чином рівень зовнішньої заборгованості на 1 особу понад 1000 дол. США державного боргу (8500 грн.) , а гранично допустимий рівень - 200 дол. США, такий показник є  економічною загрозою  для існування країни. Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП - 40%, при граничному рівні в Україні 25%, такий показник є обтяжливим і небезпечним для економіки. Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг - 66,79%, хоч цей показник не більший за нормативний, але рівень фінансового запасу лише  3,1%, це свідчить про надвелику зовнішню заборгованість приватного та фінансового сектору, що підриває платоспроможність  недержавного сектору економіки, який при масовому пред`явленні вимог кредиторів не зможе відповісти за своїми зобов`язаннями, а це у свою чергу підірве довіру кредиторів і до держави, як гаранта. Така тенденція свідчить про непривабливість вітчизняного капіталу через його високу ціну, яку у значній мірі визначає рівень інфляції, який в Україні сьогодні надвисокий. Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету - 15,52 %, цей показник містить найбільше фінансового запасу, але його необхідно зменшувати щонайменше до 10%. Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг - 11,03. Значення цього показника збільшується щорічно і вже у  2012 році Україна має виплатити  53 млрд. грн. на обслуговування державного боргу .

 

Причинами таких негативних показників боргової безпеки є: щорічний дефіцит бюджету та платіжного балансу, значне перевищення експорту над  імпортом, криза функціонування пенсійної  системи, непривабливий для інвесторів інвестиційний клімат в країні, високий  ступінь залежності України від  імпортованих енергоносіїв, невиражена політика держави щодо управління боргом, малоефективний контроль за використанням  запозичень.

Зниження рівня боргової безпеки держави спричиняє: зростання  відсоткових ставок на ринку державних  запозичень, підвищення рівня оподаткування  суб'єктів господарювання, зменшення  виробничого споживання внаслідок  падіння інвестицій, відплив з  країни сукупних валютних резервів, передачу частини державної власності  у власність зарубіжних країн, зниження міжнародного престижу країни, посилення  невпевненості населення у завтрашньому дні. Тобто рівень боргової безпеки  безпосередньо позначається на рівні  бюджетної, інфляційної, валютної та інвестиційної  безпеки. 

Наслідками збільшення державного боргу є: зростання інфляції високими темпами, випереджання цін над виплатами  заробітних плат, залежність країни від  кредиторів та збільшення зобов'язань  України виконувати їх умови, девальвація  національної валюти, а отже і погіршення рівня якості життя населення, зменшення  їх реальних доходів, значне подорожчання енергоносіїв, та ін.     

 Таким чином, Україні  необхідно здійснювати такі заходи  для вирішення проблем,  спричинених значним обсягом державний боргу та його постійним збільшенням: регулярний нагляд за основними макроекономічними показниками боргової безпеки  України, необхідно  сприяти збільшенню численності  населення та його рівня життя, заохочувати інвесторів вкладати кошти у реальний сектор економіки України, створити привабливі умови для ведення підприємницької діяльності (у тому числі виходу її з тіні) та збільшення рівня споживання, створити міцну правової базу для розвитку економіки, сприяти збільшенню національних золотовалютних резервів та привабливості державних боргових інструментів, оптимізувати фіскальну політику держави як джерело державних доходів, забезпечити збільшення розміру інвестицій у інноваційну діяльність.

 

 

2. Комплексний  аналіз  загроз  економічній безпеці   України(зробити  змістовий опис  основних проблем )

Формування  довгострокової стратегії економічної  безпеки передбачає формулювання основних загроз економічної безпеки. При  цьому під загрозою економічній  безпеці розуміють сформовані в  суспільстві економічні й інші умови, здатні прямо або опосередковано впливати на економічну безпеку суб'єкта господарювання (галузі економіки, економічної  території, національної економіки  загалом) у теперішньому або найближчому  майбутньому.

Загрозами економічній  безпеці України слід вважати  явні чи потенційні дії, що ускладнюють  або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють  небезпеку для соціально-економічної  та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої  особи.

Суттєві зміни соціального та економічного характеру, що нині відбуваються в Україні, генеруються чинниками зовнішнього  та внутрішнього напрямів, які при  певному поєднанні можуть мати не лише позитивні ефекти, але й негативні  та становити реальну загрозу.

На мою думку, подібні загрози можна згрупувати в такі блоки:

1. Зростання  майнової, фінансової і матеріальної  диференціації населення, підвищення  рівня його бідності, що ведуть  до дестабілізації соціального  порядку. Серед факторів, що вплинули на становлення такої ситуації в українському суспільстві, насамперед хотілося б виділити:

• різке розшарування суспільства на вузьке коло багатих і переважну масу бідних, невпевнених у своєму майбутньому людей;

• збільшення частки бідних прошарків населення в міському середовищі порівняно з сільською  місцевістю, що сприяє появі соціальної та кримінальної напруженості і створює сприятливе підґрунтя для поширення нових для України негативних явищ (наркоманія, організована злочинність, проституція тощо);

• зростання безробіття, що веде до соціальних конфліктів;

• нерегулярна виплата  заробітної плати, зупинка підприємств.

2. Деформація структури економіки України, що відбулася з таких причин:

• зростання паливно-сировинної орієнтації національного господарства;

• відставання розвідки запасів  корисних копалин від їхнього  видобутку;

• слабка конкурентоздатність  продукції більшості вітчизняних  товаровиробників;

• згортання виробництва  в стратегічних і життєво важливих галузях обробної промисловості, передусім у машинобудуванні;

• зниження ефективності, руйнування технологічної єдності наукових досліджень і розробок, розвал сформованих наукових колективів і на цій основі підрив науково-технічного та військово-технічного потенціалу;

• захоплення іноземними компаніями внутрішнього ринку основних видів  товарів народного споживання;

• скуповування за необґрунтованими цінами іноземними компаніями українських  підприємств з метою витіснення вітчизняної продукції і виробника за наявності дешевої робочої сили як із зовнішнього, так і з внутрішнього ринку;

• збільшення зовнішнього  боргу і пов'язане з цим збільшення витрат бюджету на його погашення.

3. Посилення  нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів, викликане такими факторами, як:

• об'єктивні розходження  в рівні соціально-економічного розвитку регіонів, наявність депресивних, кризових і відсталих в економічних відносинах районів на тлі структурних зрушень у промисловому виробництві, що супроводжуються різким зменшенням частки обробних галузей;

4. Криміналізація  суспільства і господарської  діяльності. Основними факторами  цієї загрози є:

• зростання безробіття, оскільки значна частина злочинів скоюється  особами, які не мають постійного джерела доходу:

• тісний зв'язок частини  чиновників органів державної влади  з організованою злочинністю, можливість доступу кримінальних структур до управління визначеною частиною суспільного виробництва  і їхнє проникнення до різних владних  структур;

• зниження системи державного контролю, результатом якого стало  розширення діяльності кримінальних структур на внутрішньому фінансовому ринку, у сфері приватизації, експортно-імпортних операцій тощо.

Очевидно також, що вихідним пунктом розроблення стратегії  завжди є визначення кінцевої мети, тієї соціально-економічної моделі, що повинна скластися внаслідок реформ. Як основні параметри кінцевої мети реформування економіки, що, зрозуміло, підлягають конкретизації й уточненню за окремими етапами і термінами, повинні бути обрані:

• орієнтація економіки на вирішення соціальних завдань, досягнення високої якості життя, створення інститутів і механізмів, що дозволяють поєднати економічну ефективність та соціальну справедливість;

• створення високоефективної економіки, гнучких і сприйнятливих  до науково-технічних нововведень, до постійно мінливих суспільних і особистих потреб.

Загрози економічній безпеці можна класифікувати  за такими параметрами:

1. За місцем виникнення: внутрішні; зовнішні.

2. За ступенем небезпеки: особливо небезпечні; небезпечні.

3. За можливістю здійснення: реальні; потенційні.

4. За масштабами здійснення: загальнонаціональні; локальні; індивідуальні.

5. За тривалістю дії: тимчасові: постійні.

6. За сферою спрямування:

виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні та ін.

7. За ставленням до них: об'єктивні; суб'єктивні.

8. За характером спрямування: прямі; непрямі.

В результаті проведеного  системного аналізу сучасного стану економічної безпеки було сформульовано комплекс реальних і потенційних загроз економічній безпеці України.

Основними зовнішніми загрозами економічній безпеці  вважаються:

1. Зацікавленість та прагнення  світової спільноти не допустити у нову світову економічну систему такого конкурента, як Україна.

2. Ведення проти неї  прихованої інформаційної та  економічної війни.

3. Нав'язування хибних  економічних методик та порад,  дія яких, зрештою, призведе до  утворення підсистеми для обслуговування Україною індустріально розвинених країн світу. Втручання в економіку України міжнародних фінансових організацій, іноземних радників та консультантів, зокрема МВФ та Світового банку. Успішному здійсненню планів Заходу щодо України сприяє відтік ресурсів, інтелекту, ідей та інших потенціалів, які становлять національне багатство країни.

4. Відсутність експортно-імпортної збалансованості, значне від'ємне зовнішньоторговельне сальдо.

5. Нераціональна структура  експорту, надмірний вивіз сировинних  ресурсів.

6. Перебування у зародковому  стані фінансової, організаційної  та інформаційної інфраструктури  підтримки конкурентоспроможності українського експорту.

7. Втрата традиційних ринків  збуту військової та машинобудівної  продукції.

8. Недостатній державний  контроль за здійсненням експорту  та імпорту.

9. Надмірна відкритість  економіки України, невиважена  лібералізація зовнішньоекономічної  діяльності.

10. Залежність процесу  реформування економіки України  від іноземних кредитів та інших іноземних позик.

11. Зростання зовнішньої  заборгованості, нераціональне використання  іноземних кредитів.

12. Недосконала система  збереження державних таємниць  економічного характеру.

13. Некерований відтік за кордон інтелектуальних і трудових ресурсів.

14. Витіснення України  з частини зовнішніх ринків  збуту продукції, зокрема в  країнах СНД і Східній Європі.

15. Монопольна залежність  України від імпорту з країн СНД багатьох видів продукції стратегічного характеру, відсутність географічної збалансованості процесів експорту та імпорту.

16. Ввезення в Україну  технічно застарілих та екологічно  небезпечних виробництв.

17. Витіснення іноземними  товарами вітчизняної продукції  з внутрішнього ринку.

18. Розбіжність цілей присутнього  в Україні іноземного капіталу  та інтересів економічного розвитку  України.

Внутрішні загрози:

1. Відсутність надійної  системи економічної безпеки  України.

2. Високий рівень матеріало- та енергомісткості виробництва.

3. Високий рівень морального та фізичного спрацьовання основних фондів.

4. Деформована структура  виробництва, відсутність науково  обґрунтованої структурної перебудови  економіки.

5. Домінування видобувних  і базових галузей з низьким  ступенем переробки сировини.

6. Застарілі виробничі  технології у більшості галузей виробництва.

7. Зруйнування системи  відтворення виробничого потенціалу.

8. Низький рівень замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння.