Боротьба і методи профілактики з паразитичними черв'яками

Під впливом відмічених вище дій паразитичних черв'яків в організмі  тварини можуть розвинутися патологічні  процеси не лише в житлах паразитів, але і в органах і тканинах, вільних від гельмінтів. Гельмінтози  треба рахувати як захворювання всього організму [Демьянков Е. Н., 1996].

Слід підкреслити, що міра хвороботворного впливу збудників  гельмінтозів на організм тварини в  значній мірі залежить від стану  імунітету (несприйнятності) до паразитичних черв'яків і зовнішніх умов.Імунітет при гельмінтозах є мінливим біологічним  процесом, що розвивається в результаті взаємодії організмів господаря  і паразита.

Роботами останніх років  встановлено, що він виробляється переважно  в період перебування паразитичних черв'яків в організмі господаря  в личинкових стадіях (особливо під  час ліньки личинок) [Чебышева Н.В., 1998].

У створенні імунітету  при гельмінтозах беруть участь специфічні захисні механізми (антитіла) і неспецифічні (бар'єри кишкової стінки, печінки, лімфовузлів), тканинні реакції алергічного характеру, які супроводяться рясною проліферацією  і утворенням капсул довкола паразитів, а також нервово-рефлекторні реакції  організму.

Здібність до вироблення імунітету  при захворюваннях, що викликаються паразитичними черв'яками, тісно  пов'язана із загальним станом організму: хороші умови вмісту і повноцінне годування тварин (достатня кількість  мікроелементів і вітамінів) підсилюють у них захисні реакції. На цьому  заснований принцип патогенетичної терапії гельмінтозів. Неоднаково виявляються  гельмінтози у тварин (від гельмінтоносительства  до різко виражених клінічних  ознак хвороби) при різній напруженості iмунiтета.

На відміну від імунітету  при інфекційних і протозойних  хворобах імунітет при гельмінтозах має ряд істотних особливостей, обумовлених  своєрідністю будови і розвитку паразитичних черв'яків. По дії він нетривалий, не створює повної несприйнятності, а його напруженість залежить від  інтенсивності інвазії, числа повторних  заражень тварин і інших причин [Тарасов  В. В., Богоявленский Ю.К., 1996]. Гельмінтози  патогенетично слід розглядати як алергічні  захворювання, а алергічні реакції  — як один з з механізмів імунітету. Розрізняють природний (абсолютний або відносний), придбаний і віковий  імунітет.

По мірі напруженості придбаного імунітету хвороби, що викликаються паразитичними черв'яками, можна  умовно розділити на три групи: 1) гельмінтози із стійким імунітетом — при супер- і инвазіях (повторному зараженні), тварини, як правило, клінічно не захворюють (ценуроз, діктіокаулез, аскаридоз і метастронгилез і  ін.); 2) гельмінтози з короткочасним  імунітетом, при якому захисні  механізми виражені слабкіше, тому незрідка буває повторне зараження (монієзіоз, аськарідіоз, фасциолез  і ін.); 3) гельмінтози із слабо  розвиненими захисними реакціями (стронгилідози, оксиуратози і ін.), тому майже всі тварини здатні повторно захворювати.

 

Глава 5. Боротьба і методи профілактики з паразитичними черв'яками

 

Людина може бути як остаточним, так і проміжним господарем гельмінтів. Багато паразитичних черв'яків викликають важкі захворювання людини і домашніх тварин. Більше 3000 видів цестод –  небезпечні паразити хребетних тварин [Ястребов М.В., 1996].

Бичачий і свинячий ціп'яки, широкий лентец, ехінококи заражають  людину, викликаючи слабкість, болі в  животі, кишкові розлади. Заразитися стрічковими черв'яками можна  навіть при купанні або просто погладивши собаку. Гельмінтози лікуються  протиглистовими засобами, у важких випадках – шляхом операції. Щоб  не допустити захворювання, поважно  дотримувати заходи особистої гігієни, не споживати необроблене м'ясо  і рибу. Велике значення також мають  ветеринарний нагляд за домашніми і  сільськогосподарськими тваринами. Тому з сосальщикамі і іншими паразитами ведеться велика боротьба, її успіхи сталі  можливі завдяки досягненням  учених-паразитологів [Романенко Н.А., Патченко И.К., Чебышев Н.В., 2000].

Термін “паразит” походить від грецького слова “parasites” (нахлібник, дармоїдствує). Рослинні або  тваринні організми, тіла інших організмів, що харчуються субстанцією, живуть на телі “хозяїна”'', називаються ектопаразити, а що живуть в телі “господаря” - ендопаразити.

Часто життєвий цикл паразитів  надзвичайно складний і пов'язаний не з одним, а з декількома господарями, інколи далекими один від одного в  систематичному відношенні. Без “господаря”  відразу гинуть. Розділяються на облігатних і факультативних, тимчасових і стаціонарних. Вивчення розвитку паразитичних черв'яків має велике значення для встановлення способів їх знищення [Крылов М.В., 1996].

У боротьбі з паразитичними  черв'яками особливо важливе значення мають очищення питної води, санітарний контроль на бійнях, правильне приготування їжі, дотримання правил особистої гігієни. У школах проводиться обов'язкове обстеження всіх паразитичних черв'яків, що вчаться на яйця, для вигнання виявлених паразитів. Щоб вберегтися від них, необхідно перед їдою, після роботи із землею, догляду  за тваринами, відвідини туалету  ретельно мити руки, не споживати немиті овочі і фрукти, погано просмажені або проварене м'ясо і рибу.

 

Висновки

 

На органiзм людини паразітальні плacкі черв'яки впливають, як токсичнi, механічнi, алергічнi реагенти.

Клас війкові черв'яки, або турбеллярії - найбільш примітивна група нижчих черв'яків, паразитів  серед них мало.

Клас стрічкові черв'яки, або цестоди мають проміжного господаря, в організмі якого  розвиваються їх личинки.

Клас сосальщики, або трематоди  паразитують, як ектопаразити або ендопаразити інших тварин.

Особливістю більшості паразитарних хвороб є тривала, багатолітня присутність  збудника в організмі хворого, що визначається тривалістю життя багатьох гельмінтів або частими повторними зараженнями.

Дотримання правил особистої  і загальної гігієни є позитивними  профилактичними методами у боротьбi з паразітальними плacкими черв'якaми.

 

Список літератури

 

Алексеев В.Н., Бабенко  В.Г., Сивоглазов В.И. Биология. Простейшие. Губки. Кишечнополостные. Плоские черви. Круглые черви. Издательство: Дрофа, 2005 - 368c.

Астафьев Б.А., Петров О.Е. Эволюционно-генетическая теория паразитизма. Успехи совр. биологии. 1992. - Т. 112, Вып. 2. - С. 163-175.

Барнс Р., Кейлоу П., Олив П., Голдинг  Д. Беспозвоночные. Новый обобщенный подход. М.: Мир, 1992. - 583 с.

Бекиш О.Я. Л. Медицинская  паразитология. Л.: 1989. - 90 с.

Беклемишев В.Н. Основы сравнительной  анатомии. беспозвоночных.Т.1.Проморфология. - М.: Наука, 1964. - 432 с.

Беклемишев В.Н. Основы сравнительной  анатомии беспозвоночных.Т.2. Органология. - М.: Наука, 1964. - 447 с.

Буруковский Р.Н. Зоология беспозвоночных. Часть 1. Простейшие. - Калининград, 1999. - 164 с.

Буруковский Р.Н. Зоология беспозвоночных. Часть 2. Происхождение многоклеточности. Подцарство Prometazoa. Подцарство Eumetazoa, надтип Coelenterata. - Калининград, 2000. - 335 с.

Буруковский Р.Н. Зоология беспозвоночных. Часть 3. Черви. - Калининград, 2001. - 345 с.

Белянина С.И., Пименова И.Н., Кузьмина К.А. и др. Паразитология, 1994. – 78c.

Демьянков Е. Н. Биология в  вопросах и ответах. – М.: Просвещение, 1996. – 168c.

Догель В.А. Зоология беспозвоночных. - М.: Высш. школа, 1981. - 606 с.

Дольник В. Р. Биология: беспозвоночные животные. Атлас для учащ. Изд-во: Просвещение, 2005. – 160с.

Иванов А.В. и др. Большой  практикум по зоологии беспозвоночных: М.: Высш. школа, 1985. - 390 с.

Иванов И. Н. Теоретическая  биология. Частная теоретическая  биология. Часть 2. Беспозвоночные животные. -

Изд-во: НИА-Природа, 2006 г. - 324 с.

Карташев Н.Н., Соколов  В.Е., Шилов И.А. Практикум по зоологии позвоночных. Изд.2-е. М.,"Высшая школа", 1981. – 214c.

Козлова Е.А., Курбатова Н.С.Общая  биология Издательство: Эксмо. Вид издания: Учебное пособие, 2007. – 160 с.

Кочетова Н. И., Акимушкина М. И., Дыхнов В. Н. Редкие беспозвоночные животные. -

Изд-во: Агропромиздат, 1986 г. - 208 с.

Крылов М.В. Определитель паразитических простейших: (человека, домашних животных и сельскохозяйственных растений). СПб: Изд-во Зоол. ин-та, 1996. - 603 с.

Левушкин С.И., Шилов И.А. Общая зоология. - М.: Высшая школа, 1994. - 432 с.

Романенко Н.А., Патченко И.К., Чебышев Н.В. Санитарная паразитология. М.: Медицина, 2000. - 319 с.

Руководство к лабораторным занятиям по биологии. 2-е издание / Под  ред. Н.В. Чебышева, 2008 г. - 208 с.

Сергиев В.П., Лебедева М.Н., Фролова  А.А., Романенко Н.А. Паразитарные болезни  человека, их профилактика и лечение// Эпидемиол. и инфекц. болезни. – 1997. – №2. – С.8–11.

Тарасов В. В., Богоявленский  Ю.К. Формы взаимоотношений между  живыми организмами. М.: Изд-во МГУ, 1996. - 542 с.

Тихомиров И.А., Добровольский  А.И., Гранович А.И. Малый практикум  по зоологии беспозвоночных. Изд-во: КМК, 2006. – 304с.

Хадорн Э. Венер Р. Общая  зоология. - М.: Мир, 1989. - 528 с.

Хаусман К. и др. Протозоология. - М.: Мир, 1988 - 334 с.

Шалапенок Е.С. Практикум  по зоологии беспозвоночных. Учебное  пособие Изд-во: Новое знание, 2002. – 272с.

Шапкин В.А., Тюмасева З.И., Машков И.В. Практикум по зоологии беспозвоночных. Изд-во: Академия, 2005. – 208с.

Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 592 с.

Шишкин Олег, Хисперт Мир  животных. Беспозвоночные. Изд-во: Instituto Gallach, 1998. – 184с.

Ястребов М.В. Соотношение  понятий «хозяин» и «среда обитания»  и вопрос о сущности паразитизма. Экология. 1996. - № 1. - C. 61-64.