Окремі показники ліпідного обміну в нормі та при ряді патологічних станів

Реактиви, які  використовуються в цьому методі:

1. 0,025М розчин кальцій хлориду.
2. Гепарин активністю 1000 ОД в 1 мл.

Використовуване обладнання:

1. Колориметр-нефелометр.

2. Пробірки місткістю  10 мл. з притертими пробками.

3. Піпетки місткістю  1; 2; 5; і 0,05 мл.

Хід визначення:

У кювету довжиною оптичного шляху 5 мм вносять 2 мл 0,025М  розчину кальцій хлориду, встановлюють колориметр-нефелометр на нульову позначку при червоному світлофільтрі (довжина хвилі 720 нм). Після цього в кювету додають 0,2 мл сироватки крові і, після перемішування, вимірюють інтенсивність помутніння. Далі у цю ж кювету додають 0,04 мл гепарину, перемішують і рівно через 4 хв. (!) знову вимірюють екстинкцію.

Розрахунок  вмісту b-ліпопротеїнів в сироватці крові проводять за формулою:

С = (Е_д. – Е_к.) · 11,65,  де

С – вміст b-ліпопротеїнів у сироватці крові (г/л);

Е_д. – екстинкція дослідної проби;

Е_к. – екстинкція контрольної проби;

11,65 – емпіричний  коефіцієнт.

Рівень глюкози  визначали в цільній крові  пацієнтів на глюкометрі системи  «ONE TOUCH II» в яких застосовують тест-смужки просочені ферментним препаратом. Принцип  цього методу полягає в тому, що кров наносять на тест-смужку, компоненти якої реагують з глюкозою крові з утворенням забарвленого комплексу, інтенсивність якого пропорційна вмісту глюкози у крові. Оптична система приладу фіксує забарвлення та висвітлює результат на моніторі.

3.2. Схема дослідження

Для реалізації поставленої мети, нами було проведено кілька серій досліджень, схема яких включала:

1. Опрацювання літератури по темі.
2. Підбір та опрацювання методик по визначенню ліпідів у біоматеріалі.
3. Приготування реактивів, ознайомлення з обладнанням та апаратурою, що необхідна для проведення експерименту.
4. Опрацювання методики по визначенню холестерину, триацилгліцеринів, ліпопротеїнів високої та низької густини (ЛПВГ та ЛПНГ).
5. Визначення ІМТ у обстежених та формування груп для визначення показників ліпідного обміну за умов розвитку цукрового діабету.
6. Проведення визначення холестерину, триацилгліцеринів і ліпопротеїнів за фізіологічних умов та за умов патології.
7. Аналіз отриманих результатів та їх статистична обробка.

Для визначення вмісту ліпопротеїнів у обстежуваних, хворих на цукровий діабет, було сформовано дві групи осіб, відповідно, з ІІ ступенем ожиріння (ІМТ – 29,3) та з ІІІ ступенем ожиріння (38,5 одиниць). У вигляді контролю використовували дані, отримані при обстежені осіб з нормальною масою тіла (ІМТ – 24,3) з підозрою на латентний діабет. Для цього визначали індекс критичної маси тіла (ІМТ) – індекс Кетле. Цей показник широко застосовують у епідеміологічних та клінічних дослідженнях, які проводяться з великою кількістю пацієнтів. Визначення індексу Кетле, як важливого показника критичної маси тіла, має важливе значення, оскільки він дає уяву про особливості функціонального стану та обміну речовин в організмі. Контроль критичної маси тіла має важливе значення, бо зміна цього показника в бік зниження або підвищення може негативно впливати на організм та зумовлювати метаболічні розлади, які можуть започаткувати розвиток соматичних захворювань. ІМТ розраховують за формулою:

Згідно класифікації ВООЗ, за ІМТ можна визначити вагову категорію пацієнта: недостатня маса тіла – менше 18,5 одиниць; нормальна – 18,5-24,9 одиниць; надлишкова – 25-29,9 одиниць; 30,0-34,9 одиниць – ожиріння І ступеню; 35,0-39,9 одиниць – ІІ ступеня; більше 40 одиниць – ожиріння ІІІ ступеня. Слід мати на увазі, що ІМТ не можна застосовувати для оцінки маси людей з надмірно розвиненими м’язами (спортсмени-важковаговики), осіб, молодших 16 років, людей старших 75 років та вагітних жінок.