Поширення грибкыв

Мікроби — це дрібні живі істоти. До них належать найрізноманітніші за своєю природою одноклітинні організми. Розміри мікробів настільки малі, що й вимірюють тисячними і навіть мільйонними частками міліметра. Мікроби можна розгледіти лише за допомогою мікроскопа Мікроби, невидимі навіть за допомогою мікроскопа, називають вірусами.

Їжа повиннаприготовляться  тільки з доброякісних продуктів. Проте, а то й дотримуються санітарно-гігієнічні вимоги, їжа, приготовлений з доброякісних продуктів, може бути джерелом зараження і просить викликати шлунково-кишкова захворювання. Це тим, що з невиконанні вимог гігієни і санітарії на продукти чи готову їжу можуть потраплятихвороботворні мікроби.

Вперше мікроорганізми було відкрито більш 250 років тому я, XVII столітті, коли з'явилася можливість спостерігати їх з допомогою оптичних приладів — луп, давали збільшення в 160—200 раз. Великий внесок у науку про >микробах вніс відомий французький вчений Луї Пастер (1822 — 1895 рр.). Однією з основоположників світової й вітчизняної мікробіології був Ілля Ілліч Мечников (1845 —1916 рр.).

Мікроби може мати різноманітну форму, складаються вони з однієї клітини, виняток становлять лише лише окремі грибки. Одні мікроорганізми нерухомі, в інших єреснички чижгутики, з яких вони пересуваються.

Мікроби поширені у природі. Приміром, щодо одного грамі забрудненій води може бути мільйони мікробів, щодо одного грамі угноєної грунту — мільярди тощо. буд.

У навколишньої середовищі —  повітрі, грунті, воді — є безліч мікроорганізмів, звідки він потрапляє на предмети, одяг, на руки, для харчування, до рота, кишечник.

Хоча це й всякі живі істоти, мікроорганізми харчуються і розмножуються. У мікробів немає спеціальних органів травлення. Живильні речовини пробираються у мікроорганізми через оболонку клітини. Тож розвитку мікробів хорошою сприятливим середовищем є продукти, містять багато води, — молоко, бульйони, м'ясо, риба тощо. буд.

Для розмноження мікробів, крім живильне середовище, необхідна  сприятлива температура (37—40°). За наявності  живильне середовище та відповідній  температури мікроби можуть нас  дуже швидко розмножуватися шляхом розподілу  чи брунькування (дріжджі). Приблизно за півгодини кількість мікробів подвоюється, за годину збільшується вчетверо, за дві години — в 16 разів, і т. буд.

У несприятливі погодні умови  мікроорганізми швидко гинуть. Більшість мікробів неспроможна існувати без доступу повітря, із якого вони поглинають необхідний їм для дихання кисень. Ці мікроби називаютьсяаеробними. Є мікроби, які, навпаки, що неспроможні жити та розвиватися при вільний доступ повітря. Такі мікроби називаютьсяанаеробними.

Мікроорганізми діляться сталася на кілька груп: бактерії, дріжджі, цвілеподібні грибки, віруси.

Мікроби (правильніше назва - мікроорганізми) — назва збірною групи живих організмів, які дуже малі у тому, що бути видимими неозброєним оком. Їх величина менш 0.1 мм.

Мікроорганізми живуть майже  всюди, де є вода, включаючи гарячі джерела, дно Світового океану, і навіть глибоко всередині земної кори.

Найбільш загальновизнані  теорії про походження життя Землі  стверджують, що мікроби були першими живими організмами, появою процесі еволюції.

Більшість мікроорганізмів корисні людини. Так, багато бактерії і гриби розкладають трупи тварин і звинувачують залишки рослин, повертають у повітря вуглець у вигляді вуглекислоти, а грунт — азот у вигляді доступних рослинам мінеральних азотистих сполук. Без здійснення цих складних процесів мікроорганізмами життя в землі почала б неможливою.

Деякі бактерії, проникаючи в коріння рослин, вступають з  ними співдружність. Наприклад,клубеньковие бактерії постачають бобові рослини азотистої їжею з допомогою азоту повітря. У людини живуть різні мікроби. У великій кількості вони знаходяться на шкірі й слизових оболонках. На шкірі людини живуть самі мікроби, що у навколишньому середовищі: різнікокки, грибки, палички. Кількість мікробів на шкірі змінюється залежно від неї гігієнічного змісту. Чим рідше її миють, тим більше коштів у ньому мікробів. Зважаючи на це, треба пильнувати за чистотою рук.

На слизової оболонці носоглотки постійно живутьстафило-пневмо і стрептококи. Для життєдіяльності мікроорганізмів  хорошою середовищем є наліт  на зубах, залишки їжі з-поміж  них.Розвиток мікробів в роті веде швидкого розкладанню харчових залишків, у своїй накопичуються хімічні продукти цього розпаду, що руйнують емаль зубів (карієс). Тому вкрай важливо систематично чистити зуби, полоскати рот після кожної їжі.

У кишечнику людини також живуть мікроорганізми. Вони можуть прислужитися і може надавати шкідливий вплив. Мікроби молочнокислого бродіння, котрі живуть в кишечнику, синтезують вітаміни, білки, які засвоюються організмом; розкладають вуглеводи із заснуванням молочної кислоти, створюючи в такий спосіб умови, несприятливі у розвиток гнильних мікробів. Підставою у розвиток останніх то, можливо недоброякісна їжа, тривале вживання одноманітного харчування, переїдання. Завдяки діяльності мікроорганізмівквасится капуста, готується кефір, сир, олію, вино, пиво, тісто для хліба. Широко використовуються цвілеподібні грибки на приготування антибіотиків (пеніциліну, стрептоміцину та інших.).

Мікроорганізми характером їхніх взаємин із тварин і рослинним  світом поділяються насапрофитов і  паразитів. Досапрофитам ставляться мікроорганізми, які викликають захворювань.Паразитирующие мікроорганізми можуть жити рахунок іншого організму, що не заподіювати йому шкоди. Інша ж частина паразитуючих мікробів живе рахунок іншого організму, завдаючи у своїй їй шкоди. Хорботворні види мікроорганізмів називаються патогенними. Вони харчуються, розмножуються з допомогою поживних речовин людини рослинного або тваринного.

Мікроорганізми під впливом різних чинників довкілля можуть видозмінюватися. Так, при дії температурного чинника, розчину деяких солей,сульфамидних препаратів, антибіотиків, ультрафіолетового проміння мікроби змінюють свою форму, спроможність до забарвленні, освітіжгутиков, суперечка, капсул; змінюється структура ядерного апарату, ферментативна активність мікробів. Отже, зовнішні чинники на мікроорганізми можуть призвести до мутації, т. е. стійкому спадкоємному зміни властивостей.

Здатність мікробів змінюватися  дозволяє ученим отримувати високоефективні  живі вакцини з ослаблених мікробів.

До найпростіше побудованих  організмів, які можна бачити лише за великого збільшення під мікроскопом, належать бактерії. Традиційно їх вивчає ботаніка, однак це до-ядерні організми (прокаріоти), які разом із синьо-зеленими водоростями становлять царство

Дроб'янки. Розміри бактерій значною мірою залежать від зовнішніх умов і коливаються в межах від часток мікрометра до кількох мікрометрів. Довжина їх становить 1-10 мкм (рідко більше), ширина - 0,2-1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є й нитчасті багатоклітинні види.

За формою одноклітинні бактерії поділяють на:

• коки, або кулясті;
• палички (бацили), що мають форму циліндра;
• вібріони, що мають форму коми;
• спірили - спіральне вигнуті палички.

Деякі бактерії мають здатність  рухатись за допомогою джгутиків, які  бувають більшими за саму клітину  і є тоненькими виростами цитоплазми. Кількість джгутиків у різних видів неоднакова (один, два і більше). Частина бактерій (міксобактерії) рухаються завдяки виділенню слизу ("реактивний" рух). Спірилам властиві поступальні, маятнико-, штопоро- і хвилеподібні рухи.

Бактеріальна  клітина оточена щільною оболонкою, яка складається з геміцелюлози і пектину, а іноді з білкових речовин. Здебільшого оболонка вкрита слизовою капсулою, яка захищає бактерію від несприятливих умов навколишнього середовища. Під оболонкою знаходиться цитоплазматична мембрана, яка оточує цитоплазму клітини.

Цитоплазма бактерій містить вуглеводи - глікоген і крохмаль, жири, білки, мінеральні речовини, рибосоми, велику кількість мембран і мембранних структур тощо. ДНК бактерій знаходиться в особливій ядерній зоні клітини, яку називають нуклеоідом. Навколо нуклеоіду не утворюється ядерної мембрани. Коки мають по одному такому "ядру", а бацили - по два і більше. Всі бактерії не мають ядерця.

Більшість бактерій безбарвні, деякі з них мають червоне, зелене і пурпурове забарвлення, що пов'язано з наявністю в них специфічного бактеріохлорофілу і бактеріопурпурину.

Мал. 1. Форми бактерій (а) і схема будови бактеріальної  клітини (б):

1 — бацили; 2 — спірили; 3 — коки; 4 — вібріони; 5 — оболонка; 6 — нуклеоїд; 7 — спора; 8 — шар слизу; 9 — цитоплазматична мембрана; 10 — джгутик; 11 — включення; 12 — частинки РНК більшість), у свою чергу, поділяють на сапрофітів і симбіонтів.

Бактеріі-сапрофіти живляться органічними рештками відмерлих рослин і тварин, продуктами харчування людини. Вони спричинюють гниття і бродіння (ферментацію) органічних речовин.

Гниття - це розщеплення білків, жирів та інших азотовмісних сполук під дією гнильних бактерій. В результаті гниття виділяються азото- і сірковмісні сполуки, які мають неприємний запах. Цей процес у природі відіграє величезну роль, оскільки очищає поверхню Землі від трупів тварин та рослинних решток. Утворювані під час гниття отруйні речовини можуть викликати отруєння або навіть смерть людей і тварин.

У зв'язку з цим заборонено використовувати в їжу або  на корм тваринам продукти, в яких є  ознаки гниття (специфічний запах, зокрема). Щоб запобігти гниттю продуктів і зеленої маси, їх стерилізують, сушать, маринують, коптять, солять, заморожують, силосують тощо. Ці методи обробки знищують гнильні бактерії та їхні спори і (або) створюють такі умови, за яких бактерії не розмножуються.

Бактерії-паразити (одна з форм симбіозу) живуть за рахунок живих організмів. Одні з них - хвороботворні і можуть спричинити захворювання тварин і людини (чуму, тиф, туберкульоз, перитоніт, менінгіт, ангіну, ботулізм, газову гангрену та ін.), інші є причиною хвороб рослин. Ці бактерії утворюють спори, які можуть зберігати здатність до зараження тривалий час (десятки років).

Деякі гетеротрофні бактерії в процесі еволюції виробили здатність  до симбіозу (мутуалізму) з вищими рослинами. Це, наприклад, азот-фіксуючі бактерії, які живуть на коренях бобових рослин, - бульбочкові бактерії. Вони поглинають азот з ґрунту й повітря і перетворюють його на сполуки, доступні для використання бобовими рослинами, які, в свою чергу, постачають бактеріям вуглеводи та мінеральні солі. За один вегетаційний період бульбочкові бактерії накопичують до 100 кг азоту на 1 га. Це враховують під час складання планів сівозмін.

Автотрофні бактерії - це бактерії, що можуть синтезувати органічні речовини з неорганічних у результаті фотосинтезу (фототрофт) або хемосинтезу (хемопгрофні). До фототрофних належать пурпурові й зелені сіркобактерії, які синтезують складові частини свого тіла з мінеральних речовин і вуглекислого газу, а енергію використовують світлову.

Хемотрофні бактерії, або хемосинтетики, живляться за допомогою хемосинтезу, оскільки органічні речовини синтезуються з неорганічних за рахунок енергії хімічних реакцій. До них належать нітрифікуючі, залізо і сіркобактерії. Явище хемосинтезу у бактерій відкрив у 1887 р. С. М. Виноградський.

Вони живуть у солоних  і прісних водоймах, беручи участь у коло-обігу заліза в природі. Сіркобактерії також живуть у солоних і прісних водоймах. Вони окислюють сірководень та інші сполуки сірки.

За відношенням  до кисню бактерії поділяють на дві  групи: аероби і анаероби. Аероби використовують для дихання вільний кисень атмосфери. Анаероби ростуть і розмножуються в середовищі без кисню. Вони дістають енергію в процесі анаеробного розщеплення органічних речовин, накопичуючи різні проміжні продукти - спирт, молочну кислоту, гліцерин та інші речовини.

Кількість бактерій в 1 г ґрунту може досягати сотень мільйонів і навіть кількох мільярдів і залежить від типу ґрунту. Найменше їх міститься в підзолистих цілинних ґрунтах, найбільше - в окультуреному чорноземі. Бактерії проникають у ґрунт на глибину до 5 метрів. Мікрофлора є одним з факторів, що сприяють утворенню ґрунту.

У воді різних водойм кількість бактерій буває дещо меншою, ніж у ґрунті. Так, в 1 мл води міститься від 5 до 100 тис. бактеріальних клітин. Найменше бактерій у воді артезіанських свердловин і джерел, багато - у відкритих водоймах і річках. Найбільше бактерій спостерігається поблизу берега у верхніх шарах води.

Особливо забруднена вода відкритих водойм у тих місцях, куди потрапляють стічні води. Саме тут часто зустрічаються хвороботворні бактерії (збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, бруцельозу тощо).

У повітрі бактерій міститься ще менше, ніж у воді. Забруднення повітря бактеріями залежить від багатьох причин (пори року, географічної зони, характеру рослинності, забрудненості пилом тощо). Найбільше бактерій налічують у закритих приміщеннях, де їх може скупчуватись до 300 тис. в 1 мм³. У сільській місцевості повітря чистіше, ніж у міській. Практично немає бактерій у соснових і кедрових лісах, оскільки виділювані хвойними деревами фітонциди вбивають або пригнічують ріст і розмноження всіх видів бактерій.

На тілі здорових людей  і тварин, а також у їхніх  органах завжди зустрічається багато видів бактерій. Підраховано, що на шкірі людини може бути величезна кількість бактерій (від 85 • 106 до 1212 • 106 екземплярів). Особливо багато бактерій, у тому числі й хвороботворних, на шкірі людини, якщо вона не дотримується правил гігієни. Відкриті частини тіла людини забруднюються різними видами сапрофітних і патогенних (хвороботворних) бактерій значно частіше, ніж закриті.