Биосферные заповедники Украины

Через нинішню територію заповідника споконвіку проходить Азово-Чорноморський міграційний коридор, яким щорічно переміщається більше 250 видів птахів  поодинці, десятками або величезними скупченнями в 40, 150 і навіть  до 500 тисяч особин. Наявність постійного водоймища в центрі заповідної ділянки – Великого Чапельського поду, що привертає величезні скупчення мігруючих водоплавних птахів, стало підставою для включення цієї території в Список водно-болотяних угідь міжнародного значення. Асканія-Нова – один з основних в Північному Причорномор’ї пунктів весняно-осінніх скупчень сірого журавля – до 44 тисяч особин, зимівель дрохви – до 2500 особин, білолобого гусака, крижня і багатьох інших видів.

З ссавців в степу  постійно мешкають борсук, лисиця, вовк, заєць-русак, безліч представників ряду гризунів. Плазуни мають в своєму складі ряд раритетних видів: полоз сарматський, степова гадюка, медянка. В цілому, тваринний світ заповідної території налічує 69 видів, занесених в Червону книгу України, 295 що охороняються  Бернською конвенцією, 104  Боннською конвенцією, 12 занесених в Європейський червоний список.

Асканія-Нова – це рукотворний  оазис в степу, оскільки з кінця  ХIХ століття тут розвивається дендрологічний парк, зрошуваний артезіанськими водами. Це найкрупніший дендрологічний парк степової зони України, що має з 1983 року статус загальнодержавного. У ньому зростають 73 види рослин, занесених в Червону книгу України і близько 100 – рідкісних для Євразії. Інтродуковані тут рослини озеленюють зараз багато парків і скверів областей  України [22].

Фальц-Фейнівські традиції розводити  тварин не тільки у вольєрах зоопарку, а і на степових просторах  одержали подальший розвиток. Асканійській зоопарк з напіввольним утриманням тварин довгий час залишався одним  з найбільших парків світу, а також центром наукових розробок по  їх збереженню і поверненню в дику природу. Асканія-Нова зробила основний внесок в збереження рідкісного виду – коня Пржевальського, поява якого в Європі з Монголії починалася в 1899 році саме звідси. У 1992 році, після довгої відсутності в дикій природі, вид успішно повернений з Асканії-Нова і Голландії в резерват Хустан-Нуру поблизу Улан-Батора. У Асканії-Нова, вперше в світі, ще на початку ХХ сторіччя почалися досліди по штучному заплідненню тварин, що дало неймовірний поштовх в розвитку тваринництва. Програма наукових досліджень кінця двадцятих років ХХ сторіччя по своїй екологічній спрямованості значно випереджала дослідження крупних центральних науково-дослідних інститутів. У сучасних умовах учені заповідника продовжують нарощувати науковий потенціал по дослідженню адаптивних особливостей диких тварин, переміщених в посушливі умови півдня України з інших кліматичних зон, і  відновлювати втрати зоопарків пострадянського простору. На сьогодні немає жодного зоопарку України і пострадянського простору, де б не мешкали копитні або птахи асканійського походження. Багато видів птахів, що мешкають на території зоопарку у вольних популяціях, мають можливість розселятися на простори планети. Географія цього розселення тягнеться від Західної Франції до Забайкалья і від Нової Землі до верхів’їв Блакитного Нила. Таке трансконтинентальне значення сучасного Біосферного заповідника «Асканія-Нова».

Одночасно це найбільший на півдні України эколого-освітній центр. Почата при Ф. Фальц-Фейні  екскурсійна діяльність (у 1909-1910 роках 2-5 тисяч відвідувачив на рік) продовжується. Зараз чисельність екотуристів складає 140 тисяч на рік. Серед  низки запропонованих екскурсійних маршрутів, найбільшою популярністю користуються «Фотосафарі» у кінному екіпажі  або на спеціально обладнаних  машинах, до стад копитних тварин, які пасуться напіввільно в заповідному степу.

Історія створення і  подальшого розвитку Біосферного заповідника «Асканія-Нова» є прекрасним прикладом, яким чином слід вписувати своє ім’я в історію людства, як це зробив незабутий вдячними нащадками Фрідріх Фальц-Фейн [13].

2.2 Діяльність, перспективи розвитку та туристична привабливість Капатського біосферного заповідника

Карпатський бiосферний заповiдник є природоохоронною науково-дослiдною установою мiжнародного значення. Науковий колектив заповiдника придiляє значну увагу розробцi екологiчних засад збереження природних екосистем i методiв управлiння ними в Карпатському регiонi. За результатами проведених дослiджень випущено десятки томiв Лiтопису природи, декiлька монографiй та сотнi iнших наукових публiкацiй. Поряд з цим, заповiдник є полiгоном для екологiчних дослiджень багатьох стороннiх науково-дослiдних установ. На його базi проводяться науковi конференцiї, семiнари та симпозiуми. Тут проходять наукову практику i пiдвищують 
квалiфiкацiю студенти та спецiалiсти в галузi бiологiї, лiсового господарства, охорони природи, заповiдної справи тощо [11].

В заповiднику налагодженно екологiчний монiторинг, тобто проводиться багаторiчне  безперервне стеження за станом екосистем i ходом природних процесiв у них. У рiзних природно-клiматичних зонах створена системастацiонарних монiторингових дiлянок, розгорнута сiтка постiйних пробних площ, фенологiчних, метеорологiчних та гiдрологiчних постiв, постiйнихблiкових маршрутiв.

Територiально заповiдник подiлено на функцiональнi зони: заповiдну,

буферну, регульованого  заповідного режиму та антропогенних  ландшафтiв,

які відрізняються, в першу чергу, режимами природокористування.

Функцiональне зонування  територiї заповiдника сприяє поєднанню завдань охорони природи з iнтересами мiсцевого населення. В зонi антропогенних ландшафтiв проводяться комплекснi заходи, спрямованi на покращення як екологiчних, так i економiчних засад природокористування в регiонi розташування бiосферного заповiдника.

В заповiднику значна увага придiляється  екологiчнiй освiтi та вихованню населення. Для цього в центральнiй садибi в мiстi Раховi створено музей екологiї  Карпат, видається Всеукраїнський екологiчний науково 
популярний журнал «Зеленi Карпати», створена мережа iнформацiйних центрiв, екологiчних науково-пiзнавальних стежок. Природа заповiдника та його дiяльнiсть вiдображається в численних науково-популярних відео- та кiнофiльмах, книгах, буклетах, листiвках, конвертах, значках тощо.

Карпатський бiосферний заповiдник є  членом мiжнародної Карпатської

асоцiацiї заповiдникiв  та нацiональних паркiв, i пiдтримує тiснi контакти з природоохоронними установами Польщi, Румунiї, Словаччини, Угорщини, Чехiї та Швейцарії [6].

Українські Карпати володіють значним курортно-рекреаційним потенціалом. Всупереч цьому, сучасна господарсько-виробнича орієнтація регіону полягає в екстенсивному використанні місцевих ресурсів. Розроблена науково обгрунтована модель сталого розвитку гірських районів передбачає екологічно зорієнтовану переорієнтацію економіки Українських Карпат на розвиток туристично-рекреаційної індустрії. В усьому свiтi розумної альтернативи туризму i рекреацiї в гiрських регiонах не iснує. В останні десятиліття у всьому світі активно розвивається і пропагується екологічний туризм. В Карпатському заповіднику, завдяки природним особливостям, а також функціональному зонуванню території, представлені найкращі умови саме для розвитку цього напрямку рекреації. В цьому контексті, перспективним напрямком подальшого розвитку Карпатського біосферного заповідника повинно стати, поряд з охороною та виченням унiкальних природних екосистем, використання потужного рекреацiйного потенцiалу [12].

Найбільший – Угольсько-Широколужнянський  масив розташований в центральній частині Українських Карпат, на південних макросхилах Полонинського хребта. Цей масив має особливу цінність як найбільший в Європі осередок букових пралісів. В окремих місцях збереглися ділянки реліктів: тиса ягідного, ялівцю козачого, липи широколистої; з хвойних порід – осередки ялиці білої та ялини європейської.

Чорногорський масив займає південний  схил Чорногірського хребта в межах 950-2061м над рівнем моря. Тут найбільше  виражені лісовий, субальпійський і  альпійський рослинні пояси. Основні лісоутворюючі породи – ялинка європейська, ялиця біла віком до 200-300 років. У домішку трапляються ясен в’яз голий, явір, клен гостролистий. Букові ліси зростають на незначних площах. У субальпійському поясі поширене криволісся з сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю сибірського. Субальпійські та альпійські луки мають багатий флористичний склад, у якому значна кількість ендемічних реліктових і рідкісних видів рослин.

Третій заповідний масив  – Хустський, або Долина нарцисів; розташований у рівнинні частині  Закарпаття біля м. Хуста. Тут охороняється унікальні природні зарості нарциса  вузьколистого – 
центральноєвропейського виду з порівняно обмеженим ареалом (занесений до Червоної книги України) [24].

У Карпатському заповіднику – понад 800 видів вищих рослин, з них 44 рідкісні. Для букових лісів характерні маренка пахуча, листовик сколопендровий, лунарія оживаюча. У високогірній смузі трапляються тирлич жовтий, фіалка відхилена, рододендрон східнокарпатський, сон білий, медунка Філярського. По всій території заповідника зростають арніка гірська, крокус Гейфеля, баранець звичайний.

Багатий тваринний світ, характеринй  для Карпат: олень європейський, козуля, ведмідь бурий, рись, свиня дика, куниця лісова, білка, канюк, глухар, рябчик, тетерук; з рідкісних трапляються снігова полівка європейська, бурозубка альпійська, завирушка альпійська (занесені до Червоної книги України), а також кіт лісовий і тритон карпатський.

Карпатський біосферний заповідник володіє величезним туристично-рекреаційним потенціалом. Це обумовлено як наявністю на його території значної кількості природних феноменів, так і великою представленістю тут культурної та історичної спадщини [2].

Кожен з масивів, що входять до складу КБЗ, вирізняється своїми характерними, неповторними природними об’єктами. Візитною карткою Чорногірського масиву є найвища вершина України – гора Говерла, яка піднімається над рівнем моря на 2061м. Ця вершина є культовою для населення України, своєрідна українська Фудзіяма, що приваблює тисячі туристів. Поряд височать інші карпатські двотисячники – Петрос, Ребра, Бребенескул та інші. Рельєф високогiр’я Чорногірського хребта носить слiди давнього зледенiння з характерними льодовиковими формами – мальовничими карами та троговими долинами. Гірські схили вкриті непрохідними віковічними пралісами, де виразно домінують хвойні породи.

Навпроти Чорногори, у південному напрямку, знаходяться Рахiвські  гори – вiдроги Марамороського кристалiчного  масиву. Тут розміщується однойменна заповідна ділянка, яку вінчає гора Пiп-Iван Марамороський, висотою 1940м над висотою моря. Масив складений твердими кристалiчними породами: гнейсами, слюдяними i кварцовими сланцями тощо. Геологічна будова обумовлює унікальність рельєфу цієї території, якій властивi глибокi мiжгiрнi долини, льодовиковi цирки, численні скелястi гребенi та вершини. Такий класичний альпійський рельєф більше ніде не представлений на території Українських Карпат. Недаремно цей не типовий куточок Українських Карпат називають Гуцульськими Альпами [14].

Найвищу частину Свидовця з вершинами  Близниці охоплює Свидовецький заповідний масив. Поряд з високогірними  ділянками, де велетенські прямовисні скелі нависають над льодовиковими  цирками і карами, на цій території представлені значні масиви пралісів, що характеризуються великою різноманітністю флори і фауни. За рейтингом популярності у туристичних колах цей район поступається в Українських Карпатах тільки Чорногорі. Окраса Свидовця – легендарні Близниці та зростаючі тут едельвейси, приваблюють сюди щорічно тисячі туристів. Основним їх форпостом є не менш знаменитий притулок «Драгобрат», назваякого запозичена від розміщеної поряд вершини і відоманавітьмандрівникам-початківцям. Гора Драгобрат є унікальним явищем для Карпатського регіону. Завдяки природним особливостям це місце є ідеальним для створення великого туристичного комплексу. Протягом всього року тут існують прекрасні умови для занять різноманітними видами активного відпочинку. Взимку це гірськолижний та лижний спорт, влітку – гірський, пішохідний та велотуризм, і, навіть, екстремальний туризм [25].

У пiвденних вiдрогах Свидовецького  хребта розміщений Кузійсько-Свидовецький заповідний масив. Особливою мальовничістю вирізняється одна з його ділянок – урочище «Кузій», оточена звідусіль стрімкими горами з пануючими вершинами Кимпа (1091 м над рівнем моря) i Полянський (1094 м над рівнем моря). Вкриті віковими пралісами гірські схили, серед яких переважають дубові та букові ліси, розрізані стрімкою скелястою грядою юрських вапнякiв. Тут на окремих скельних виходах збереглися осередки тиса ягiдного – реліктової рослини, що дійшла до нас з прадавніх епох. Поряд з природними цінностями, ця територія представляє і значний історичний інтерес. Саме тут тривалий час розміщувалася мисливська дача сім’ї австро-угорських монархів – Габбсбургів.

Серед усіх заповідних ділянок особливо виділяється Угольсько-Широколужанський масив – найбільший осередок букових  пралісів у Європі. Південна частина  масиву знаходиться у Пенінській зонi стрiмчакiв, для якої характерна наявнiсть великих блокiв вапняку з добре розвинутим карстом. Тут представленi найрiзноманiтнiші підземні карстовi об’єкти: печери, гроти, шахти, колодязі тощо. Тільки на територiї заповідного масиву їх налiчується понад тридцять. Серед них і найбiльша печера Українських Карпат – «Дружба», сумарна довжина ходiв якої складає близько одного кiлометра. У печерi «Молочний камiнь» знайдена пiзньо-палеолiтична стоянка стародавньої людини, яка має величезне наукове значення. Серед надземних вапнякових утворів виділяється унiкальний природний мiст, вiдомий пiд назвою Кам’яного або Карстового. Для території масиву властиві оригiнальні геоморфологiчні утвори – вапнякові стрімчаками, висота яких сягає понад сімдесять метрiв. Значне багатство неживої природи масиву доповнюється великим різноманіттям живих об’єктів. Поряд з пралісами, на цій території представлено багато рідкісних, реліктових та ендемічних тварин і рослин [14].

Серед Хустсько-Солотвинської долини на стародавнiй терасi річки Тиси знаходиться одна з перлин Закарпаття – знаменита «Долина нарцисів». Ця невеличка дiлянка в заплавi рiчки Хустець є унiкальним ботанiчним об’єктом, в якому охороняється останній в Європi рiвнинний осередок нарцису вузьколистого. Цей середньоевропейський вид поширений у високогiр’ї Альп, Балкан i Карпат. Рівнинна ж популяцiя, яка існує тут з пiсляльодовикового перiоду i має релiктовий характер, збереглася тільки у цьому місці. Поряд з величезним науковим значенням «Долина нарцисів» становить і значну естетичну цінність. У період масового цвітіння «Долина» вкривається суцільним білим килимом квітучих нарцисів, помилуватися яким приїжджають звідусіль.

Вулканічні Карпати  представлені у Карпатському біосферному  заповіднику двома невеликими за площею заказниками «Чорна гора» та «Юлівська гора»,  які отримали свою назву від однойменних вершин Гутинського хребта.