Біологічні особливості гусей

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………4

1.1. Біологічні особливості гусей…………………………………………….4

1.2. Характеристика сучасних  порід гусей………………………………….5

1.3. Існуючі технології  виробництва м’яса гусей в Україні……………….8

1.4. Новітні технологічні прийоми підвищення ефективності вирощування гусей на м'ясо ………………………………………………………………….…11

РОЗДІЛ 2

РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА…………………………….16

2.1. Технологія виробництва продукції гусівництва………………………16

2.2. Система утримання гусенят……………………………………………..26

2.3. Годівля гусенят…………………………………………………………...29

2.4. Переробка продукції гусівництва у господарстві……………………..35

РОЗДІЛ 3

ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ………………………………………..40

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………..42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..43

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….45

 

 

ВСТУП

Попит на продукцію водоплавної  птиці зростає в усьому світі, і в Україні є перспективи  для розвитку цього напрямку птахівництва.

Сьогодні у світовому  виробництві м’яса птиці м’ясо  водоплавної птиці становить 6,4%, в тому числі м’ясо качок 3,9%, м’ясо  гусей 2,5%. Їхня частка у валовому виробництві  м’яса птиці має тенденцію  до зростання. Якщо за останні 8 років  виробництво м’яса птиці у  світі в цілому зросло на 23,3%, то м’яса  качок на 31,19%, гусей на 24,4% [10].

Однак за регіонами виробництво  м’яса качок розподілено вкрай нерівномірно. Станом на 2010 р. близько 82,6% всього виробництва м’яса качок припадало на Азію. В Азії ж, у свою чергу, 80,7% азійського виробництва або 66,7% світового припадало на Китай. Темпи приросту виробництва м’яса качок у Китаї за цей період складали в середньому 3,8% на рік.

На м’ясо качок також  великий попит у США, де воно використовується як делікатесний продукт. Загалом за останні 8 років виробництво м’яса качок у США збільшилося в 1,6 раза. Однак в останні роки у качківництві США спостерігається стагнація. Те саме можна сказати про Південну Америку та Африку. Європа поки що залишається другим за величиною виробником качиного м’яса [2].

В Україні упродовж останніх років спостерігається невпинне зменшення виробництва м’яса  качок. Якщо, наприклад, 1985 року в Україні  вироблялося близько 235 тис. тонн м’яса  качок, що складало близько 35% загального виробництва м’яса птиці в  країні, то вже 2000 року виробництво  м’яса качок зменшилося приблизно  до 70 тис. тонн, а за останні 8 років  ще більш ніж удвічі. На сьогодні в Україні на 1 мешканця виробляється менш ніж 1 кг м’яса качок. При цьому  близько 90% усієї його кількості  виробляється в присадибних господарствах. Існуючі качківницькі підприємства зорієнтовані в основному на задоволення потреб населення у добовому молодняку качок[10].

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. Біологічні особливості гусей

Біологічні особливості  гусей насамперед пов'язані з  відтворювальними якостями (несучість, виводимість). На них впливає вік, статева скоростиглість, інтенсивність  яйцекладки, сезон, співвідношення самців і самок, статева активність виробників.

Від усіх видів домашньої  птиці гуси відрізняються найбільшою тривалістю життя. Безумовно, строки використання птиці в промислових стадах значно коротший, і вони визначаються головним чином рівнем продуктивності птиці  в різному віці [2].

Несучість гусей з віком  збільшується, тому їх можна містити  в маточному стаді більш тривалий термін, ніж інші види птиці. Гусок  на яйценосність перевіряють в контрольних  групах 1-2 роки і лише після цього  кращих випробовують у племінних  гніздах.

Несучість - ця ознака успадковується, залежний від ряду факторів і насамперед від породних і індивідуальних особливостей гусей. Несучість Арзамаських гусей 25-30 яєць, великих сірих 35-40, кубанських 75 - 85 яєць [8].

Статева скороспілість - ознака, тісно пов'язана з продуктивністю і племінними якостями птиці. Ця ознака у птаха найчастіше визначається віком (у днях) при знесенні першого яйця. При подовженому дні молоді самки окремих порід починають нестися у віці 180-200 днів. Яйцекладка у більшості порід гусей триває протягом 2-5 місяців. В період інтенсивної яйцекладки гуси несуться через день, іноді через 2-3 дні. У високопродуктивних гусок яйцекладка може відбуватися протягом всього року, і в період інтенсивної яйцекладки вони несуть до 6 яєць поспіль з інтервалами 1-2 дні.

М'ясна скоростиглість. Найбільш інтенсивно гусенята всіх порід ростуть  перші два місяці життя. У цей  період середньодобові прирости становлять 60-80 г, а вихід їстівних частин тушки гусей в забійному віці складає 60-67%, у помісей - до 70%. М'ясо гусей у 60-денному віці володіє високими поживними і смаковими якостями і містить білка 20-24%, жиру 8-10%. За цей період вирощування гусенята досягають ваги 4 кг і більше, а витрати концентрованих кормів на 1 кг приросту не перевищують 3,0-3,5 кг [2].

У гусей порівняно низькі відтворювальні здатності. Несучість  їх коливається залежно від породи - 20-60 яєць на несучку. Запліднюваність  яєць 70-80%. На кожні 3-4 гуски в батьківському  стаді треба утримувати одного гусака. Таким чином, 25-30% стада складають гусаки, що значно знижує економічну ефективність.

У виробництві гусячого м'яса  поки ще характерна сезонність, викликана  тим, що інкубаційне яйце надходить  тільки протягом 4-5 місяців у році. Готову продукцію господарства реалізують в липні - листопаді, а протягом семи місяців в році їм не надходять  кошти. Сезонність у виробництві  гусячого м'яса значно знижує ефективність використання батьківського стада - це одна з причин, що стримують розвиток даної галузі [10].

 

 

 

2. Характеристика сучасних порід і кросів гусей

Холмогорські гуси.

Це найстаріша вітчизняна порода гусей. Виведена в центрально-чорноземних  областях Росії шляхом схрещування  місцевих білих гусей з китайськими. Помісей протягом низки десятиліть розводили «в собі» при хорошому годуванні і пасовищному утриманні з ранньої весни до пізньої осені. Холмогорські гуси міцні, витривалі, швидко акліматизуються, хороші фуражири. За забарвленням оперення гусей поділяють на два різновиди білі і сірі  [7].

Гуси холмогорської породи відрізняються високою живою  масою. Дорослі гуси важать 7-8 кг, гуски - 6,5-7,0 кг. Середня несучість - 25-30 яєць. Кращі гуски дають в рік 40 і більше яєць. Маса яєць 180-200 г. В 9-тижневому віці жива маса гусенят становить 4,0-4,2 кг, при пасовищної системі утримання жива маса гусенят у 120-денному віці досягає: самців - 6,2 кг, самок - 5,3 кг. Витрата концентрованих кормів на приріст 1 кг живої маси гусенят становить менше 3 кг. Гуски вважаються хорошими квочками. Порода універсальна - від гусей отримують велику кількість високоякісного м'яса, жиру, пір'я і пуху.

Адлерські гуси.

Адлерська порода гусей виведена на Адлерській птахофабриці Краснодарського краю шляхом відтворювального схрещування місцевих сірих гусей з високою яйценосністю, але низькою живою масою, з гусьми великої сірої породи. Помісних гусок схрещували з Сонячногірськими гусаками.

Жива маса гусей - 6-7 кг, гусок - 5,5-6,5 кг. Несучість невисока, від  однієї гуски - 30-35 яєць, середня маса яйця 170 г, заплідненість яєць - 80-90%, вивід гусенят - 60%. У 9-тижневому віці жива маса гусенят - 3,7-3,9 кг. Птах характеризується високою життєздатністю, пристосована до жаркого клімату Краснодарського  краю [3].

Венгерські білі гуси.

Завезені в нашу країну в 1989 році з Угорщини. Порода походить від місцевих гусей, яких схрещували з померанськими і емденскімі гусьми, потім розмножували «в собі».

Жива маса гусей - 7 кг, гусок - 5,5-6,0 кг. Несучість гусок досягає 40-42 яйця, вивід молодняку ​​- 65-70%. Молодняк у 56-денному віці важить 4,2 кг, в 70-денному - 4,8 кг.

Великі сірі гуси.

Порода створена в Українському науково-дослідному інституті птахівництва «Арженка» Тамбовської області  шляхом відтворювального схрещування гусок Роменської породи з гусаками Тулузької породи і наступним відбором і підбором помісей, що мають гарну живу масу та несучість. У породі є типи гусей - Борковський і Тамбовські степові [3].

Жива маса дорослих самців 6-7 кг (максимальна - 9,5 кг) самок - 5,8-6,5 кг (максимальна - 9,1 кг). Несучість 35-45 яєць на рік, середня маса яйця 175 г, вивід  гусенят - 60%. Гусенята цієї породи швидко відгодовуються, до 9-тижневого віку вони досягають живої маси 4,0-4,5 кг.

Рейнські гуси

Порода створена в Німеччині  на основі одного з різновидів місцевих емденських гусей. У нашу країну завезені в 1969 році з Угорщини.

Жива маса дорослих гусей 6,0-6,5 кг, гусок - 5,6-6,0 кг, вивід гусенят 68-70%. У 9-тижневому віці гусенята досягають живої маси 3,8-4,0 кг. Хороші результати дає схрещування рейнських і італійських гусей. М'ясо гібридних гусенят відрізняється високими смаковими якостями, воно ніжне і соковите [7].

Тулузькі гуси

Порода виведена у Франції  в околицях міста Тулузи з одомашнених  сірих гусей, продуктивні якості яких поліпшені хорошею годівлею, утриманням і цілеспрямованим відбором.

Жива маса дорослих гусей 7,5-10,0 кг, гусок - 6,0-8,0 кг. Гуски не виявляють  інстинкту насиджування яєць. Середня  несучість складає 30-40 яєць, маса яйця - 170-200г, вивід гусенят - 60%. Гусенята мають високу швидкість росту, в 9-недельнрм віці досягають живої маси 4,0 кг. При відгодівлі на жирну печінку маса печінки досягає 500 г.

Емденські гуси

Порода гусей виведена в Німеччині в околицях м. Емден, звідки і отримала свою назву.

Емденські гуси досить великі: жива маса дорослих гусей становить 10,0 кг і більше, гусок - 8,0 кг. Статева зрілість настає в 300 днів. Середня несучість 25-30 яєць. Заплідненість яєць - 60%. Жива маса гусенят у 60-денному віці - 3,8 кг, в 90-денному віці - 4,6 кг. Гуси добре відгодовуються, м'ясо та жир хорошої якості, пух і перо цінуються дуже високо. Ця порода гусей представляє великий інтерес для розведення в присадибних та фермерських господарствах [3].

 

 

 

3. Існуючі технології виробництва м’яса гусей в Україні

Вирощування гусенят на м'ясо 

Технологія інтенсивного вирощування гусенят на м'ясо  передбачає наступні варіанти:

• вирощування гусенят у пташниках на підлозі з використанням підстилки;
• вирощування гусенят у пташниках, обладнаних сітчастою підлогою;
• вирощування гусенят у клітках;
• вирощування гусенят у літніх таборах і на спеціально обладнаних відгодівельних майданчиках.

Перші три варіанти технології інтенсивного вирощування гусенят  на м'ясо передбачають їх вирощування  великими партіями в умовах безвигульного  утримання в капітальних пташниках  з регульованим середовищем, годування  повнораціонними сухими комбікормами заводського виготовлення, механізацією трудомістких процесів по роздачі кормів і напування, періодичного збирання посліду. Термін вирощування гусенят на м'ясо за даною технологією не повинен перевищувати дев'яти тижнів [2].

В даний час застосовуються такі способи інтенсивного вирощування гусенят на м'ясо: на глибокій підстилці, на сітчастих підлогах, у літніх таборах (з 2 - 3-тижневого віку).

Вирощування на глибокій підстилці. Гусенят вирощують у приміщеннях, розподілених на секції місткістю 250 голів. Норма щільності посадки –                       4-5 гол/м².

Вирощування гусенят на сітчастих  підлогах. Цей спосіб вирощування  дозволяє комплексно механізувати основні  виробничі процеси, підвищити ефективність використання виробничих приміщень, виключити  застосування підстилкового матеріалу, поліпшити зоогігієнічні умови  утримання птиці.

Дорощування гусенят в  літніх таборах. На відгодівельні майданчики гусенят переводять в 20-30-денному  віці. Майданчики повинні мати тверде покриття. Широко використовують зелені та соковиті корми. Уздовж осі майданчика влаштована кормороздавальна лінія. Корми  роздають 5-6 разів на день. Фронт  годівлі – не менше 5 см/гол [10].

При інтенсивній технології вирощувати гусенят на м'ясо бажане розділення молодняку в добовому віці за статтю. Роздільне вирощування молодняку на підлозі ​​дозволяє до початку забою птиці збільшить живу масу самців на 7 - 8%, живу масу самок на 5 - 6% у порівнянні з спільним вирощуванням і підвищити збереження поголів'я на 2 - 3%.

Екстенсивна технологія вирощування гусенят на м'ясо. У ряді країн Західної Європи тривалість вирощування гусенят на м'ясо тісно пов'язана з запитами ринку. В залежності від попиту ринку визначені наступні види відгодівлі гусенят:

• відгодівля молодих бройлерів до 9 - 10-тижневого віку, такі тушки надходять на ринок під комерційною назвою «молодих» чи «зелених» гусенят;
• відгодівля молодих гусенят до 14 -, 16 -, 18-тижневого віку, тушки таких гусенят надходять на ринок для продажу під комерційною назвою «фермерських» або «м'ясних» гусенят;
• відгодівля гусей між 22 - 30-тижневим віком [2].

До 14-тижневого віку відгодовують гусенят скоростиглих порід, до 16-тижневого  віку - гусенят середньостиглих порід  і до 18-тижневого віку - гусенят  пізньостиглих порід.

Екстенсивна система вирощування  гусенят передбачає випас молодняка  на пасовищах. Випасають гусенят  з 3-4-тижневого віку на заливних, суходільних  луках, на штучно засіяних пасовищах. Час  і тривалість знаходження гусенят  на пасовищі визначається погодними умовами [2].

В залежності від умов утримання  для гусей використовують вологий, комбінований або сухий типи годівлі. Вологий або комбінований типи годівлі  для гусей більш прийнятні, особливо у фермерських господарствах.