Біологічні особливості гусей

Норма щільності посадки  у віці з 1 до 4 тижнів повинна становити 8 гол/м², з 5 до 9 тижнів - 4 гол/м² При вирощуванні гусенят в одному приміщенні без пересадок з добового віку до здачі на забій щільність посадки повинна бути 4 гол/м².

Температура повітря у  пташнику при прийомі гусенят  повинна бути +26°С, а під брудером - +30°С, відносна вологість повітря - 65 - 75%. Такий температурний режим витримують для гусенят протягом першого тижня їх життя, з другого тижня температуру повітря в приміщеннях починають поступово знижувати і доводять до кінця 3-го тижня до +22°С. На початку 4-го тижня вирощування гусенят брудери відключають, а температуру повітря в приміщенні підтримують на рівні +18-20°С до кінця вирощування.

У перший тиждень життя  гусенят застосовують цілодобове освітлення. З 8-го по 20-й день вирощування тривалість світлового дня скорочують щодня  на 40 хвилин і доводять до 16 годин, а  з 21-го по 30-й день - до 14 годин і  підтримують на такому рівні до здачі  гусенят на забій. Відключаючи основне освітлення, включають чергове світло. Освітленість в період основного освітлення повинна бути на рівні 25 - 30 лк, в період чергового - 3-5 лк [2].

Концентрація шкідливих  газів у повітрі приміщення не повинна перевищувати: вуглекислота - 0,25% за обсягом, аміаку - 15 мг/м³, сірководню - 5 мг/м³. Нормальний газовий склад повітря в приміщенні досягається за допомогою примусової вентиляції. Мінімальна кількість свіжого повітря, що подається в пташники, має становити в холодний період року 0,65 м³/год, в теплий - 5,0 м³/год в розрахунку на 1 кг живої маси гусенят. При цьому швидкість руху повітрі в зоні розміщення птиці повинна становити в холодну пору року 0,1-0,5 м/с, в теплу - 0,2-0,6 м/с. Швидкість руху повітря і концентрацію шкідливо діючих газів вимірюють один раз на тиждень в ранкові години.

При годівлі сухим комбікормом фронт годівлі для гусенят до 4-тижневого віку повинен становити не менше 1,5 см і старше 4-тижневого віку - не менше 2 см, а при вологому - не менше 3 і 6 см відповідно віку. Фронт напування повинен бути не менше 2 см [12].

 

 

 

2.3. Годівля гусей

Годівля гусенят. Годування гусенят слід проводити з урахуванням породи віку і напрямку продуктивності. Перші 9-10 тижнів вони відрізняються інтенсивним зростанням, для забезпечення якого потрібні високоживильні раціони. Застосовують як сухий тип годівлі - повнораціонні кормосуміші, так і комбінований, коли використовують не тільки подрібнене зерно, але і зелені, соковиті корми і інші компоненти.

Перші три дні вони отримують суміш, що складається з подрібненого відсіяного від оболонок зерна (краще кукурудзи) - 80%, дробленого гороху - 5%, трав'яного борошна - 3% і сухого молока - 2%. На четвертий день гусенятам дають повнораціонні комбікорми, відповідні за поживністю їх віку. При комбінованому годуванні гусенята отримують розсипчасті мішанки, до складу яких входить зерно дрібного помелу, яйце, зварене круто, без шкаралупи. З 10-денного віку до складу кормосумішей вводять протеїнові корми тваринного походження (рибне, м'ясо-кісткове борошно, дріжджі кормові, шрот), свіжу зелень, моркву, мінеральні корми. При інтенсивному вирощуванні гусенят на м'ясо їм згодовують повнораціонні комбікорми до 6-8 разів на добу в перший тиждень життя, а потім переводять на 3-4-разове годування. Для зменшення втрат корму і виключення можливості вибору молодняком з нього великих часток комбікорм необхідно використовувати в гранульованому вигляді: до 20-денного віку - гранули діаметром 2-3,5 мм; після 20 днів і старше - 4-8 мм [10].

З добового віку і до кінця  вирощування (9 тижнів) гусенят слід годувати досхочу: в перший тиждень  з лоткових годівниць 6-8 разів на добу, до 3-тижневого віку - з жолобкових годівниць, які з метою уникнення втрат корму слід заповнювати на 3/4 по висоті, а з 3-тижневого віку гусят можна годувати з бункерних годівниць.

Середньодобове споживання комбікорму гусенятами на 1 голову в  добу складає приблизно, г: у віці 1 тижня - 35; 2 тижнів - 90; 3 тижнів -110; 4 тижнів - 220; 5 тижнів - 270; 6 тижнів - 280; 7 тижнів - 329 ; та 8-9 тижнів - 338.

Годівля ремонтного молодняку ​​гусей. Починаючи з 9 до 26-тижневого віку для ремонтного молодняку ​​гусей застосовують комбікорми зі зниженим рівнем обмінної енергії, в 100 г такого комбікорму міститься, г: сирого протеїну - 15; сирої клітковини - 7-10; кальцію - 1,2; фосфору - 0,7, натрію - 0,3; метіоніну + цистину - 0,59: лізину - 0,75; триптофану - 0,17; обмінної енергії - 1,09 МДж [10].

З 63-го по 240-й день фронт  годівлі для ремонтного молодняку  ​​повинен становити при сухому типі годівлі - 4 см, напування - 3 см.

Якщо стан пасовищ незадовільний, то гусей годують двічі на день - вранці і ввечері вологими мішанками. З 30-тижневого віку ремонтний молодняк поступово протягом 1-2 тижнів переводять на раціон для гусей батьківського  стада.

Годівля дорослих гусей. Гуси, маючи порівняно довгий шлунково-кишковий тракт і дуже розвинені відростки сліпої кишки, добре переварюють клітковину (на 40-50%). При підвищеній температурі і зниженні поїдання корму слід підвищити кількість обмінної енергії до 1,19 МДж у 100 г, протеїну - до 16%, знизити вміст клітковини до 8% [12].

Включення до складу раціону  для гусей протеїну тваринного походження робить позитивний вплив на несучість. Рекомендується через кожні 10 днів чергувати в раціонах рослинний білок з тваринним. При цьому яйценосність підвищується на 10-15%, а виводимість - на 8-10%.

При комбінованому типі гусей  годують 4 рази: вранці і вдень 2 рази роздають вологі мішанки, а ввечері - зерно. У разі використання для  годівлі гусей силосу або коренеплодів витрата комбікорму на 1 голову становить 250-280 г, силосу - 200 г або картоплі - 200-300 г, або буряка до 400 г. Дуже добре поїдають гуси вівсяну і просяну полову, подрібнені кукурудзяні качани .

Як при сухому, так і  при комбінованому типах годування  мінеральні корми згодовують в суміші з іншими кормами. Гравій дають 1 раз  на тиждень з розрахунку 1 кг на 100 голів [10].

Подрібнену черепашку, вапняк або крейду включають в раціон в кількості 2,6%, обезфторені фосфати - 0,8-3%, кухонну сіль - не більше 0,5%.

Норми вмісту обмінної енергії  та поживних речовин в комбікормах для гусей у відсотках наведені в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1.

Показник	Молодняк гусей у віці, тижнів			Дорослі гуси
	1-3	4-8	9-26
Обмінна енергія: ккал	280	280	260	250
МДж	1,172	1,172	1,088	1,046
Сирий протеїн	20	18	14	14
Клітковина	5	6	10	10
Кальцій	1,2	1,2	1,2	1,6
Фосфор	0,8	0,8	0,7	0,7
Натрій	0,3	0,3	0,3	0,3
Лізин	0,5	0,45	0,35	0,3
Метіонін + цистин	0,78	0,7	0,55	0,55
Триптофан	0,22	0,2	0,16	0,16

Деякі корми в раціоні  гусей обмежують через наявність  в них лімітуючи факторів, які  негативно впливають на їх продуктивність. До таких кормів відносяться:

• пшениця через вміст не крохмалистих полісахаридів допускається в раціоні не більше 30% для молодняку і 40% для дорослих птахів;
• ячмінь через вміст  трипсину і клітковини допускається без термічної обробки до 5%;
• овес в плівках через великий вміст клітковини допускається до 20%;
• шрот соєвий через вміст ферменту уреази допускається лише після термічної обробки до 20%;
• м’ясо-кісткове борошно має нестабільну поживність тому його вводять не більше 5%;
• рибне борошно через великий вміст ненасичених жирних кислот допускається до згодовування лише після термічної обробки до 7%;

Згідно завдання курсового проекту складаємо раціони (додаток 2.3.2., 2.3.3.) для годівлі гусей, застосовуючи 2-х фазову систему годівлі.

Обчислення річної потреби в кормах для гусей

1. Виходячи з того, що  жива маса добового гусеняти Адлерської породи в середньому складає 115 г, а жива маса у віці забою 3800 г, можна визначити приріст одного гусеняти  за період вирощування:

3800 г - 115 г = 3685 г

2. Приріст однієї партії  гусенят.

Спочатку треба знайти середня поголів’я гусенят за період вирощування:

(6156 голів + 5725 голів) / 2 = 5941 голів

Отже, приріст однієї партії гусенят становитиме:

5941 гол. × 3,685кг =21,893 тони

3. Валовий приріст живої маси гусенят знаходиться враховуючи кількість партій гусенят, вирощених за рік:

176 партій × 21,893 тони = 3853,168 тони

4. Знаючи витрати комбікорму  на 1 кг приросту гусеняти (3,2 – 3,5 кг), можна розрахувати потребу в кормах:

3853,168 тони × 3,5 кг = 13486 тони

Враховуючи страховий  фонд (10%), загальна потреба в кормах становить:

13486 тони × 1,1 = 14834,6 тони

5. Потреба в кормах  по фазам годівлі:

У проектному варіанті взято  2-фазову систему годівлі. Щоб визначити потребу в кормах, необхідно знати приріст живої маси по фазам.

Абсолютний приріст за період вирощування м’ясних гусенят становить:

3800 г – 115г = 3685 г

Середньодобовий приріст  гусенят за період вирощування (63 дні):

3685г : 63 дні = 58,49 г

І фаза  1-3 тиждень вирощування (21 день)

ІІ фаза  4-9 тиждень вирощування (42 днів)

Абсолютний приріст за І фазу: 21 день × 58,49 г = 1228,3 г

Абсолютний приріст за ІІ фазу: 42 днів × 58,49 г = 2456,6 г

Потребу в кормах по фахам  знаходимо через %-не відношення:

І фаза:   3685 г   - 100%

 1228,3 г   -   х%          х = 33,3%

        ІІ фаза:  3685 г   - 100%

           2456,6 г   -  х%            х = 66,7 %

6. Необхідно заготовити  кормів:

в І Фазу буде витрачено: 14834,6 т× 0,333 = 4939,9 т;

 в ІІ Фазу буде витрачено: 14834,6 т × 0,667 = 9894,7 т.

Річна потреба підприємства в кормах

Компоненти	І фаза			ІІ фаза 9894,7		Кількість корму,     тон
	%	тони		%	тони
Кукурудза	21,6	1067		26,9	2661,7	∑
Пшениця	28,1	1388,2		23,2	2295,6	∑
Ячмінь без плівок	5	247		4	395,8	∑
Овес	11,1	548,4		14,5	1434,7	∑
Шрот соєвий	9,2	454,5		9	890,5	∑
Макуха соняшникова	16,6	820		15	1484,1	∑
Борошно рибне	4	197,6		-	-	∑
М'ясо-кісткове борошно	-	-		3,3	326,5	∑
Черепашки	2,1	103,7		1,9	188	∑
Сіль кухонна	0,1	4,9		0,1	9,9	∑
Бікарбонат натрію	0,6		29,6	0,7	69,3	∑
Монокальцій фосфат	0,6		29,6	0,9	89,1	∑
Премікс	1		49,4	0,5	49,5	∑
Всього	100		4939,9	100	9894,7	14834,7

 

2.4. Переробка продукції  гусівництва у господарстві

Технологічні процеси  переробки включають в себе наступні операції: вилов птиці; доставку і  приймання її; первинну обробку (забій  і зняття оперення); патрання, глибоке оброблення і повне оброблення тушок; формування та охолодження тушок; сортування, маркування, зважування, пакування тушок; охолодження і заморожування м'яса; зберігання та реалізацію м'яса.

При вилові необережне поводження з птахом може призвести до перелому крил, ніг, крововиливів, що погіршує товарні якості тушок. Спійману птицю поділяють за віковими групами й направляють на забій і переробку. Птицю перевозять в спеціальному контейнері, в секціях якого розміщують клітки [15].

 Перед забоєм птицю  витримують без годівлі для  очищення травного тракту (дають  тільки воду). Тривалість передзабійної  витримки для гусей складає  4-8 годин. Процес переробки починається з навішування птиці на конвеєр - операція проста, але важлива з точки зору збереження якості тушки, тому птиці дають заспокоїтися протягом 90 с. Далі проводять оглушення птиці електричним струмом за допомогою спеціальних апаратів (тривалість оглушення 5-20 с). Птицю всіх видів вбивають не пізніше ніж через 30 с після оглушення.

 Забій птиці проходить автоматично шляхом бокового розрізу шкіри шиї, яремної вени і сонної артерії, без пошкоджень трахеї та стравоходу. Час знекровлення для гусей складає 150-180 с. Перо і пух з водоплавної птиці знімають після обробки пароповітряною сумішшю в камерах при температурі: для гусей 76-83°С, гусенят 68-70°С. Для видалення оперення застосовують стабільні машини, дискові автомати та ін.. Тушки водоплавної птиці, що мають пеньки і залишки пера, занурюють (2-3 рази) в воскокамеру (процес воскування). Оброблені воскомасою тушки поміщають в ємність з холодною водою (2°С ) на 90-120 с після чого направляються на бильні машини [17].

 Підготовлені тушки направляють на повне патрання. Патрання тушок починається з відділення голови. Її відділяють автоматично між 2-м і 3-м шийним хребцем. Виймають трахею і стравохід. Ноги відокремлюють по заплюсневого суглоба або нижче нього, але не більше ніж на 20 мм. Далі вирізають клоаку і роблять поздовжній розріз черевної порожнини. Внутрішні органи (серце, печінка, легені, м'язовий шлунок, кишечник, зоб) витягують і залишають висячими з боку спини тушок для проведення ветеринарно-санітарної експертизи. У першу чергу відокремлюють серце, потім печінку, попередньо видаливши жовчний міхур з протоками, не допускаючи його пошкодження. М'язовий шлунок очищають від вмісту і знімають з нього жир.

 Після потрошіння тушки  охолоджують, що сприяє кращому  дозріванню м'яса, запобігання  мікробіологічних і ферментативних  процесів. Охолоджують тушки холодною водою (температура до 1°С) у спеціальних охолоджувачах протягом 25 хв. Охолоджують також і субпродукти, після чого їх упаковують в пакети і вкладають в патранні тушки або ж готують окремо для реалізації або додаткової переробки. Після охолодження тушки і субпродукти направляють на сортування, маркування, зважування і упаковку. Сортують тушки по виду, віку, вгодованості і якості обробки на дві категорії. Маркують тушки електроклеймом або наклеюють етикетки. Клеймо (цифра I - перша категорія, цифра II - друга категорія) наносять на зовнішню поверхню гомілки однієї ноги. Паперову етикетку рожевого (тушки I категорії) або зеленого (тушки II категорії) кольору наклеюють на ногу напівптрошеної тушки нижче заплюсневого суглоба. На пакеті вказують: підприємство-виробник, його товарний знак; вид птиці, категорію; спосіб обробки; штамп зі словом «Ветосмотр»; чинний стандарт [15].