Біологічні особливості гусей

На вік статевої зрілості впливає  світловий режим. При утриманні  молодняку у безвіконних пташниках  рекомендують підтримувати наступну тривалість світлового дня: перший тиждень - цілодобово, потім поступово тривалість світлового дня зменшують на 30 хв. на добу і доводять до 14 год./добу. Починаючи з 9-го тижня тривалість світлового дня підтримують на рівні 10 год., з 17- до 30-тижневого віку - 7 годин. Інтенсивність освітлення на рівні годівниць і напувалок має бути 25-30 лк.

До поїдання зелених кормів гусенят  привчають з 2-тижневого віку, насипаючи  зелений корм в окремі годівниці.

Для вирощування ремонтного молодняку  з успіхом використовують літні табори, у які гусенят вивозять при досягнення навколишньої температури 15°С, там же роблять навіси, де гусенята можуть ховатись від непогоди. Вигули організовують з розрахунку 2 м²/гол, також організовують поблизу пасовища, для кращого використання яких застосовують переносні загородки і через кожних 6 діб переміщають загородки на нову ділянку [10].

Цех вирощування гусенят  на м’ясо

Гусенят на м’ясо вирощують на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі, комбінованим способом або у кліткових батареях.

Для вирощування гусенят використовують обладнання типу ОГУ-12 (18). Дане обладнання виконане по типу одноярусних кліткових батарей. Воно складається із секцій розміром 208 х 208 см. Основу секцій становлять рами зварних конструкцій, закріплених на стійках і закриті сітчастими решітками з розміром комірок 16x16 мм. Крім цього в комплект обладнання входять: бункер для зберігання сухих кормів, канатнодисковий кормороздавач, бункерні годівниці, вакуумні і жолобкові напувалки.

Жива маса добових гусенят повинна становити 90-115 г. Температуру повітря перший тиждень життя підтримують на рівні 26 °С у пташнику і 30 °С під брудером. Починаючи з 2-го тижня температуру повітря поступово знижують і до кінця 3-го тижня доводять її до 22 °С. З четвертого тижня вирощування брудери відключають, а температуру повітря у пташнику підтримують на рівні 18-20 °С [12].

Перший тиждень життя використовують цілодобове освітлення, починаючи з 2-го тижня світловий день поступово скорочують щоденно на 40 хв. і доводять до 16 год./добу, з 3-го тижня і до кінця періоду вирощування світловий день становить 14 годин. Інтенсивність освітлення в перші 2 тижні вирощування становить 25-30 лк, пізніше - 3-5 лк.

Гусенят утримують в окремих  секціях місткістю 200-250 голів з  щільністю посадки з добового до 10-добового віку - 10 гол./м², пізніше - 5 гол./м².

Фронт годівлі становить при  сухому типі годівлі до 3-тижневого  віку 1,5 гол./м², починаючи з 4-тижневого - 2; при вологому типі годівлі відповідно - 3 і 6 см/гол. Фронт напування - 2 см/гол.

У теплий період року починаючи з 2-го тижня гусенят можна вирощувати в літніх таборах або на відгодівельних майданчиках.

При вирощуванні гусенят у клітках  використовують переобладнані кліткові батареї типу КБМ-2 [10].

Цех виробництва інкубаційних яєць

    Для інкубації відбирають яйця масою не менше 120 г. Тривалість періоду інкубації – 30 діб. Яйця в лотки вкладають горизонтально. Яйця гусей, також як і качок, потребують зрошування і охолодження під час інкубації. Охолоджувати яйця розпочинають з 3-го дня інкубації. Вивід молодняку гусей повинен бути на рівні 65-70 %.

Гусячі яйця інкубують  як у промислових інкубаторах  марки «Універсал» або в інкубаторах ИУП-Ф-45 і УИФ-15 місткістю 16-20 тисяч яєць, так і в малогабаритних інкубаторах місткістю від 30 до 500 гусячих яєць. Яйця в лотках розміщують в горизонтальному положенні.

У зв'язку з великою масою  гусячих яєць в перші п'ять  днів інкубації для обігріву потрібно більше тепла, ніж для курячих. Для нормального розвитку ембріонів необхідно після закладки яєць в інкубатор, щоб вони прогрілися впродовж 3-4 годин до +37,8 С. Це досягається підвищенням температури в інкубаторі до 38,5-39°С. Далі температуру в інкубаторі підтримуйте на рівні 37,8-38°С. Вологість повітря в інкубаторі має бути в межах 60-65%. Далі температура в інкубаторі підтримується 37,7-38°С. З третього дня інкубації яйця охолоджувати на повітрі до 32-34°С, тривалість охолодження - 15-20 хвилин, один раз в добу. Починаючи з 5-го дня інкубації яйця охолоджують шляхом обприскування слабким розчином марганцівки. Поворот яєць бажано здійснювати через 3 години, але не менше шість раз на добу. На шостий день температурний режим доводять до 37,6°С. Вологість регулюють зміною площі випару в інкубаторі. Перший перегляд яєць на овоскопі проводять на 7-9-у добу, яйця, що не зародилися, і з кров'яними кільцями вибракувати. Починаючи з десятого дня яйця зрошують двічі на добу. Температуру підтримують на рівні 37,4-37,5°С. Другий перегляд яєць можна провести на 13-й день. Число поворотів яєць зменшують до 3-4 разів. Починаючи з 20-го дня зрошують розчином марганцівки три рази на добу, а з 24-го дня - чотири рази і аж до виведення гусят, з 28-го дня яйця не охолоджують і не повертають. Температуру в інкубаторі підтримують 37-37,4°С, вологість 70-75 %. Масове виведення гусят доводиться на 30-й день інкубації [10,2].

Кормоцех

Гусей годують гранулами: до 5-денного віку – крихта з гранул; від 5- до 20-денного віку – гранули  діаметром 2-4 мм, від 21 до 63 дня життя – діаметр гранул 4-8 мм. Для дорослих гусей і гусенят старше 63-тижнесвого віку використовуються гранули 8-10 мм діаметром. Для ремонтного молодняку після 9-тижневого віку використовують обмежену годівлю. У весняно-літній період 1 день годують комбікормом, а два дні – зеленими кормами. Поживність раціону знижують шляхом введення в раціон трав’яного борошна, висівок. М'ясним гусенятам краще згодовувати гранульовані комбікорми на початку вирощування у вигляді крихти, а з 3-тижневого віку — гранули діаметром 4— 6 мм. Ремонтному молодняку згодовують комбікорми згодовують в розсипному вигляді [2].

Утилізаційний цех

Усі відходи, що поступають в утилізаційний цех, в значній  мірі забруднені мікроорганізмами, серед  яких можуть бути і ті види, які є  збудниками захворювань. Тому незалежно  від виду сировини воно у обов'язковому порядку повинне бути піддане  стерилізації при режимах теплової обробки, які значно зменшать кількість  мікроорганізмів в одержуваному кормі і одночасно забезпечать  перетворення сировини в кормове  борошно. На підставі вивчення хімічного складу і властивостей сировини для кожного виду відходів при переробці окремо або при приготуванні комплексних кормів необхідно встановлювати необхідні технологічні прийоми і режими обробки, які включають: стерилізацію, гідроліз, варіння, сушіння, просівання, подрібнення, знежирення, створення відповідних умов для перетворення складних білкових молекул кератину і колагену в добре перетравні і засвоєні речовини [2].

Забійний цех

Під час обробки сухопутної птиці конвеєрних лініях прийнято таку схему технологічного процесу: - приймання, зважування, вийняття з тари та навішення птаха на підвіски конвеєра;

- анестезія (частіше електрооглушення);

- забій, знекровлювання, видалення великого оперення;

- ослаблення міцності  оперення в шкірі;

- видалення оперення з  тушок;

- напівпатрання і патрання, туалет тушок;

- формування тушок, остигання;

- сортування;

- маркування тушок;

- зважування, пакування тушок  і маркування ящиків;

- охолодження, заморожування і  збереження. Схема технологічного  процесу обробки водоплавної  птиці, крім наведених вище  операцій, містить додатково процес  обробки тушок воскоподібною  масою [10].

 

Технологічні  розрахунки виробництва м’яса гусей

За завданням: інтенсивна технологія, система посадки - 2 партії на тиждень

1. Тривалість технологічного циклу вирощування гусей залежить від терміну вирощування і тривалості санітарної перерви. Так, якщо термін вирощування гусей становить 63 дні, а санітарна перерва – 2 тижні (14 днів), то

Тц = 63 дні + 14 днів = 77 днів (11 тижнів)

2. Кількість приміщень,  необхідних для поголів’я гусей:

Кожного тижня саджають на вирощування 4 партії гусенят у 4 вільні приміщення. Для того, щоб замкнути технологічний цикл, забезпечити ритмічне виробництво м’яса протягом року і раціонально використовувати приміщення необхідно здійснювати посадку гусенят на вирощування у нові приміщення протягом 11 тижнів підряд. Враховуючи те, що кожного тижня на вирощування будуть саджати 4 партії, то загальна кількість приміщень становитиме:

4 партії / тиждень × 11 тижнів = 44 приміщень

3. Для утримання гусей розміри приміщення складають 18 х 72м.

Загальна площа приміщення такого розміру складає:

18 м × 72 м = 1296 м²

В середньому корисна площа приміщення складає 95% від загальної площі:

1296 м² × 0,95 = 1231,2 м²

4. Місткість пташника розміром 18 × 72 метрів. Щільність посадки гусенят на підлогу з глибокою підстилкою складає 4-5 гол./м²          

1231,2 м² × 5 гол./м² = 6156 голів

5. Поголів’я гусенят, яких саджатимуть у пташники кожного тижня:

6156 голів × 4 партії / тиждень = 24624 голів

6. Поголів’я гусенят, яких забиватимуть на м’ясо у птахівничому підприємстві щотижня:

Враховуючи, що збереженість поголів’я гусенят складає 93%, то

24624 гол. × 0,93 = 22900 голів

7. Жива маса 4-х партій гусенят, яких відправляють на забій щотижня:

22900 гол. × 3,8 кг = 87020 кг = 87,02 тони

8. Забійний вихід патраних  тушок гусенят складає 62-65%. Виходячи із цього розраховується щотижневе виробництво м’яса гусенят у вигляді патраних тушок:

87,02 тони × 0,64 = 55,69 тон

9. Кількість партій гусенят, яких виростять у одному пташнику за рік (ритмічність):

365 днів ÷ 77 днів = 4,7 » 4 цикла

10. Кількість партій гусенят, яких виростять протягом року складає:

4 партії /тиждень × 11 тижнів × 4 циклів = 176 партій на рік

11. Поголів’я гусенят, яке буде відправлене за рік на забій:

6,156 тис. голів × 176 партій = 1083,456 тис. голів

12. Розрахунок валового  виробництва м’яса на підприємстві:

       Поголів’я в кінці вирощування:

6,156 тис. голів × 0,93 = 5,725 тис. голів

Жива маса однієї партії в кінці вирощування:

5,725 тис. голів × 3,8 кг = 21,755 тони

За рік буде отримано валову кількість м’яса у живій масі на підприємстві:

21,755 тони × 176 партій = 3828,88 тони

У забійній масі буде вироблено м’яса гусенят:

3828,88 × 0,64 = 2450,48 тон

На підприємстві тушки  виробляють у замороженому вигляді, так як за нормами втрати маси під час заморожування складають 0,5% то готової продукції ми отримаємо:

2450,48 тон × 0,005 = 12,25 тон

2450,48 - 12,25 = 2438,23 тони

Знаючи потужність підприємства і користуючись технологічними нормативами, будуємо технологічний графік з  виробництва м’яса гусей Адлерської породи (додаток  2.1.2.).

 

 

 

2.2. Система утримання гусенят

На господарстві гусенят із добового віку утримують на глибокій підстилці.

При доставці в цех вирощування  гусенят висаджують з ящиків в  приготоване приміщення, ближче до годівниць і напувалок. Корм повинен  бути засипаний в годівниці завчасно. За кілька годин до прийому гусенят  у поїлки наливають воду, щоб вона прогрілася.

Біля пташника доцільно обладнати  вигульні майданчики з твердим покриттям, навісами і канавками для купання  шириною 100 см і завглибшки 25—30 см [2].

Гусенят вирощують в приміщеннях, розділених знімними перегородками висотою 60 см на секції місткістю 250 голів. Для локального обігріву гусят в перші три тижні вирощування застосовують електробрудери БП-1, установки ІКУФ і «Промінь» або інші теплообігрівачі. Для годівлі гусенят у перші дні їх життя застосовують дека Л-1 або малі жолобкові годівниці К-1, а для напування - вакуумні поїлки ПВ. Надалі гусенят годують з бункерних годівниць типу СБГ-0, 3, корм в які подають за допомогою канатно-дискових або спіральних кормороздавачів і поять з поїлок з проточною водою, які закривають зверху трикутною решіткою. Поїлки встановлюють на сітчастій підлозі над бетонними жолобками, які проходять уздовж центрального коридору по обидві сторони від нього. Таке розташування поїлок дозволяє зберегти підстилку в сухому вигляді.

Підлоги в приміщенні влаштовують  з твердим покриттям, як правило, бетонні. Перед прийомом птиці на підлогу кладуть підстилку шаром  не менше 4 см, в подальшому в процесі  вирощування молодняку ​​щодня  додають шар свіжого підстилкового  матеріалу. В якості підстилки застосовують різний місцевий матеріал: солом'яну  різку, деревна тирса, дрібну стружку, подрібнені стрижні качанів кукурудзи, полову і т. д. Підстилковий матеріал повинен бути сухим, нетоксичним  для птиці, гігроскопічним, придатним  для застосування у вигляді добрива [2].

Вологість підстилки не повинна  перевищувати 25%, і в той же час  вона не має бути сухою, не допускається наявність патогенної бактеріальної і грибкової мікрофлори. Витрата підстилки: на дорослого гусака в рік 40 кг, на 1 гол. молодняка за період від 1 до 20 днів 1,5 кг, за період від 21 до 65 днів 5 кг, за період від 66 до 240 днів - 21 кг

Для запобігання виділень великої кількості аміаку з підстилки  можна застосовувати простий (400 г/м² підлоги) або подвійний суперфосфат (200 г/м² підлоги) в порошку. Підсипку роблять раз на тиждень. Підстилку прибирають після зміни кожної партії птиці.

Годівниці розташовують на підстилці не менше 2 м від поїлок. Таке розташування годівниць від  поїлок дозволяє зменшити втрати корму  у вигляді розсипу, так як при  близькому розташуванні годівниць  від поїлок гусенята прагнуть запити кожну прийняту порцію корму водою. На мокрий дзьоб налипає сухий  корм, який потім потрапляє в поїлку і втрачається зі стоками води [10].