Технологічна карта вирощування нуту

 

 

ЗМІСТ

Завдання до курсового проекту

Вступ……………………………………………………………………………..……..4

Розділ 1. Біологічні особливості нуту……………………………………...............6

Розділ 2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування…………….............11

2.1.  Кліматичні умови…………………………………………………………....11 

2.2.  Ґрунтові умови……………………………………………………………….11

Розділ 3. Обґрунтування технології вирощування нуту…………………………..15

3.1. Розміщення в сівозміні…………………………………………………….....15

3.2. Система обробітку  ґрунту…………………………………………………....16

3.3. Сівба…………………………………………………………………………...17

3.4. Система удобрення…………………………………………………………...18

3.5. Догляд за посівами…………………………………………………………...19

3.6. Збирання врожаю і  первинна обробка……………………………………....20

Розділ 4. Технологічна карта вирощування нуту…………………………………..23

Висновки................................................................................................................30

Перелік використаних джерел……………………………………………………..34

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сільськогосподарське виробництво складається з двох крупних основних галузей - рослинництва і тваринництва, які доповнюють одна одну в забезпеченні народного господарства різними продуктами, а їх співіснування підвищує ефективність використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів підприємства. У свою чергу, рослинництво й тваринництво поділяються на вужчі галузі. Останні суттєво відрізняються одна від одної за технологією та засобами виробництва, видом і характером виробленого продукту.

Проте є загальний критерій і загальні риси, що об'єднують галузі рослинництва і відрізняють їх від галузей тваринництва. У першому випадку виробництво пов'язане з використанням землі й вирощуванням рослин, а у другому - ґрунтується на вирощуванні тварин і використанні їх життєвих функцій.

Рослинництво як наука вивчає різноманіття сортів, гібридів, форм польових культур, особливості біології і найбільш досконалі прийоми обробітку, які забезпечують високу врожайність і якість при найменших витратах.

Сільське господарство - це напрямок економіки та господарства в основі, якої лежить завдання спрямована на те, щоб забезпечити державу і громадян тієї чи іншої держави продовольством, а також отримання сировини для інших потреб зокрема для різних галузей промисловості. Ця галузь є досить пріоритетною і значущою для будь-якої країни. Сільське господарство - це своєрідний показник економіки.

Рослинництво - одна з основних галузей сільського господарства, що займається головним чином обробітком культурних рослин для виробництва рослинницької продукції.

У рослинництві розрізняють наступні напрямки такі як: рільництво, виноградарство, овочівництво, квітникарство, плодівництво, луківництво, грибівництво.

У валовому виробництві продукції сільського господарства на рослинництво припадає близько 45%. Тут вирощується майже 350 різних нидів рослин. Рослинництво - достатньо динамічна галузь. Постійно змінюються площі оброблюваних земель, проводяться різні меліоративні роботи, змінюється кількість культивованих культур, удосконалюється спеціалізація та концентрація.

Зернові культури займають понад 50 % у структурі всіх площ посівів багатогалузевих аграрних підприємств. Вони поділяються на продовольчі - пшениця і жито, круп'яні - гречка, просо, рис, фуражні - ячмінь, овес, кукурудза, зернобобові. В Україні вирощують озимі й ярі зернові культури, їх співвідношення залежить від конкретних економічних і природних умов підприємства. Раціональне поєднання посівів озимих і ярих культур, з одного боку, економічно доцільне, оскільки розтягує час посіву і збирання хліба, пом'якшуючи в такий спосіб сезонне напруження у виконанні робіт. З іншого боку, озимі та ярі культури за тих чи інших погодних умов підстраховують одні одних, забезпечують стійкі валові збори. Як наслідок - підприємства менше піддаються ризику.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя, нут) — важливі продовольчі й кормові культури. Саме тому мета курсової роботи розглянути  технологію вирощування нуту, а також вивчити біологічні особливості, розглянути ботанічну характеристику, кліматичні умови зони вирощування культури та склад ґрунтів, розробити технологічну карту вирощування нуту та обґрунтувати її.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НУТУ

Господарське значення. Нут, як і багато інших зернобобових культур, використовують як продовольчу й кормову культуру, в насінні якої міститься 25 — 34 % білка, 4 — 7,2 % жиру та багато інших корисних органічних і мінеральних речовин. Насіння білонасінних сортів нуту за смаком нагадує горох і використовується для виробництва консервів, різних кондитерських виробів, приготування домашніх страв, виробництва сурогатів кави. На корм худобі використовують сорти нуту з темним забарвленням насіння, яке гірше розварюється і має нижчі смакові якості.

Солома нуту груба і малопридатна на корм тваринам. Її згодовують лише козам та вівцям. Зелену масу нуту теж не використовують на корм, бо в ній міститься багато органічних кислот — яблучної та щавлевої.

Як бобова культура нут здавна відомий землеробам Давніх Греції, Риму, Єгипту; в СНД — в Середній Азії, Закавказзі. Дрібнонасінний нут походить з Південно-Західної Азії, крупнонасінний — з країн Середземномор'я.

Світова посівна площа нуту становить близько 12 млн. га, з них 8 млн. га в Індії.

За інтенсивної технології нут може давати до 30 — 35 ц/га і більше зерна. Тому за останні роки інтерес до цієї культури в Україні зростає і площі посівів її в Степу розширюються.

Розглянемо ботанічну характеристику культури.

Нут відноситься до сімейства бобових (Fabaceae ) І роду Cicer L. Відомо 39 видів роду Cicer, поширених в центральній і західній Азії. У культурі вирощують тільки один вид Cicer arietinum L., який у дикій природі не зустрічається.

Культурний нут (Cicer arietinum L.) - однорічна культура, досить холодостійка, мінімальна температура проростання насіння 4-5 ° С. За морозостійкості він займає перше місце серед зернових бобових культур. При помірній зимі і при пізній осінній сівбі чудово зимує у фазі проростків під сніговим покривом, витримуючи короткочасне зниження температури повітря до -25 ° С. Навесні після відтавання снігу проростки витримують заморозки до -16 ° С, дорослі рослини не гинуть при -8 ° С.

Коренева система стрижнева з добре розвиненим головним коренем, який проникає в ґрунт на глибину до 100 см і більше. Близько 50% кореневої системи розвивається на глибині до 20 см. На коренях утворюються бульбочки з азотофіксуючими бактеріями.

Стебло прямостояче, розгалужене, стислої або розкидистої форми. Галуження починається біля основи стебла або в середній частині в залежності від сорту. Висота рослин коливається від 20 см до 1 м, в середньому 45-55см. Забарвлення зелене, з різними відхиленнями від світло-зеленого до темно-зеленого, з наявністю або відсутністю антоціанової пігментації.

Лист складний, непарноперистий, складається з 11-17 листочків, їх кількість різна як в залежності від сорту, так і від місця їх розташування на рослині. Найбільша кількість листя знаходяться в середній частині стебла. Форма листочків еліптична або обернено яйцеподібна, довжина від 9,3 до 20,7 мм, ширина - від 3,5 до 11,3 мм. Забарвлення листя зелене, сизо-зелене, жовто-зелене, іноді з фіолетовим відтінком. Листя, стебло і стулки боба вкриті дрібними волосками, що грають захисну роль для рослини.

Квітка - Квітконоси одноквіткові, рідше - двоквіткові. Квітки п'ятичленесте, дрібні, забарвлення віночка найчастіше біле або фіолетове, хоча можуть бути варіації рожевого, світло-рожевого, темно-рожевого, блакитного або жовто-зеленого відтінків. Між забарвленням квіток і насіння існує кореляція - світлі насіння формуються на рослинах з білими квітками, темні - з рожевими і фіолетовими.

Плід – біб овально-довгастої, овальної або ромбічної форми, довжиною 1,5-3,5 см, з пергаментним шаром, при дозріванні не розтріскується. Стиглі боби пофарбовані в різні відтінки: білосім'яного сорту - солом'яно-жовті, зеленосім'яного - зеленуваті, темносім'яні - сизо-фіолетові. Кількість насіння в бобі 1-2, рідко - 3. Зерно нуту характеризується наявністю витягнутого носика. Поверхня у нього зморщена або гладка. Розрізняють три форми зерен: незграбна, схожа на голову барана; округла, тобто горохоподібна; проміжна, що нагадує голову сови. Забарвлення шкірки зерна може бути білою або жовтою, оранжевою, сірою, зеленою, світло-коричневою, коричневою, чорною, рожевою і темно-коричневою, рідше зустрічаються сорти з строкатим забарвленням. У вологих умовах вирощування забарвлення шкірки зерна має більш темний відтінок, а при сухих - більш світлий. Сім'ядолі зазвичай бувають жовтими, різної інтенсивності, в рідкісних випадках зустрічаються сорти з зеленими сім'ядолями. Маса 1000 зерен коливається від 60 до 700 м. Зазвичай сорти нуту за розміром зерна поділяються на три групи: дрібнозерні - до 200 р.; средньозерні - 200-350 р.; крупнозерні - більше 350 м. Вегетаційний період у нуту становить 80-120 днів залежно від сорту і умов вирощування. Нут за фотоперіодичністю відноситься до культур довгого дня, тому при більш пізній сівбі скорочуються фази вегетаційного періоду рослин і зменшується врожай.

За період росту нут проходить такі фази росту і розвитку, як:

1. Фаза проростання насіння розпочинається після висіву культури.
2. Фаза сходів характеризується появою на поверхні ґрунту перших листків.
3. Фаза інтенсивного росту відзначається швидким ростом рослин.

IV і V. Фази бутонізації та цвітіння характеризуються появою бутонів квітів та їх розкриванням.

VI. Під час фази формування і достигання насіння відбувається посилений ріст у довжину плодів, які досягають розмірів, властивих культурі.

Вимоги до температури та вологи.

Нут належить до холодостійких культур. Мінімальна температура ґрунту, при якій насіння можуть набухати, 3 ... 4 ° С, але сходи при такій температурі з'являються через 3-4 тижні. Насіння починає проростати при температурі 2-5°С, а дружні сходи з'являються при 4-8°С. Витримує заморозки до мінус 8-10°С.

Сума середньострокових температур, необхідна для дозрівання нуту, становить 1800-2000 ° С.

Вимоги до світла.

Нут відноситься до рослин довгого дня. На довгому дні нут прискорює період цвітіння.

Вимоги до ґрунту.

Оптимальна реакція ґрунтового розчину для нуту  - нейтральна або слабо-лужна (РН - 6,8 - 7,4). Добре росте на чорноземних і каштанових ґрунтах, гірше - на піщаних і солонцюватих. Нут при врожайності 20 ц / га виносить з ґрунту 106 кг азоту, 36 кг фосфору, 150 кг калію і 23 кг магнію.

Найбільш поширені сорти: Стоїк, Красноградський 213, Колорит, Орнамент, Смачний.

Нут Красноградський 213.  Сорт зареєстрований для вирощування в Степу і Лісостепу. Виведений індивідуальним добором із місцевого зразка. Зерно має добрі харчові якості.

Нут Орнамент. Цінний сорт продовольчого призначення, середньостиглий. Стійкий до вилягання, ураження хворобами, пошкодження шкідниками. Насіння жовто-рожеві, відмінні за смаковими якостями, середній вміст білка 25,3%, вміст жиру 6-7%. Маса 1000 насінин 238-285 г. Внесений до Реєстру сортів рослин України на 2002 рік і рекомендований для вирощування в зоні Степу .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 
ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2.1.  Кліматичні  умови 

 

Клімат Степової зони помірно континентальний. Континентальність клімату зростає як у південному, так і східному напрямах. Сумарна сонячна радіація характеризується найвищими в Україні показниками, причому в прибережних районах Криму і західної частини Причорномор'я (між Дунаєм і Дністром) вона перевищує 5200 МДж/м кв. Для Степу властива й найвища багаторічна величина радіаційного балансу. Пересічна температура липня становить +20...+24°С, січня -2...-9°С. Вегетаційний період триває 210-245 днів. Зона піддається значному впливу (особливо у зимовий період) Сибірського антициклону. Циклони здебільшого надходять з півдня і південного заходу - на північ і північний схід.

Річна сума опадів зменшується від 450 до 300 мм, що є причиною маловодості річок, особливо влітку. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги взимку. Сніг лежить лише в окремі роки 1-2 місяці. Випаровуваність вологи суттєво перевищує кількість опадів, тому зволоження території скрізь недостатнє. Рівнинність території степу, відкритість її холодним арктичним і жарким тропічним вітрам є причиною ранніх весняно-осінніх приморозків і суховіїв, небезпечних пилових бур («чорні бурі»), що руйнують та зносять родючий шар ґрунту. Особливо часті суховії в липні - серпні, часто зумовлюють посухи. Значної шкоди сільському господарству завдають суховії, пилові бурі, особливо навесні та в ранньолітні періоди вегетації.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Кліматичні умови за середніми багаторічними даними