Технологічна карта вирощування нуту

Показники	Місяці														Сума або  середнє за рік
	1	2	3	4	5	6	7	8		9	10	11	12
Атмосферні опади, мм	47	44	39	48	55	87	87		59	43	33	43		48	633
Температура повітря, оС	-5,7	-4,2	0,4	8,5	14,6	17	19		18,2	13	7,6	2,1		-2,4	7,4

 

Загалом кліматичні та агрокліматичні ресурси зони сприятливі для ведення сільського господарства, особливо в разі зрошення посушливих земель.

 

2.2.  Ґрунтові  умови

Чорноземи як тип степового ґрунту поширені в Україні у межах двох зон — Лісостепу і Степу.

Чорноземи утворились внаслідок розвитку дернового ґрунтотворного процесу. Серед інших ґрунтів вони різко виділяються високою природною родючістю, властивостями та будовою ґрунтового профілю. Дерновий процес ґрунтоутворення відбувався під покривом лучно-степової рослинності. На поверхню та в метрову товщу ґрунту надходила значна кількість органічних решток та зольних речовин. їх розкладання відбувалося за участю мікроорганізмів, мікро- і мезофауни . 

          Наявність карбонату кальцію у породі та в профілі ґрунту є причиною насичення ГВК обмінним кальцієм, який сприяє нейтралізації кислих продуктів розкладання органічних речовин та закріпленню гумусових речовин Отже, гумус у чорноземах майже нерухомий, він закріплюється на місці свого утворення, тобто розвивається акумулятивний процес нагромадження гумусу.

В зв'язку з цим виділяють дві видозміни розвитку дернового процесу: 1) гумусоутворення на місці (лат. in situ) – процес розкладу рослинних залишків на місці їх відмирання з послідуючим новоутворенням гумусу без його переміщення по профілю. Таке явище характерне для ґрунтів вододільних територій Степу і частково для південних районів Лісостепу в його східній частині; при нейтральній або слабо лужній реакції ґрунтового середовища; 2) гумусонагромадження - процес акумуляції гумусу в поверхневому шарі (горизонті) ґрунту в результаті розкладу рослинних залишків і гумусоутворення і деякого його переміщення вниз з поступовим просочуванням ним ґрунтової маси. Характерно для лісостепових ґрунтів при нейтральній реакції ґрунтового середовища і розвитку потужного гумусового горизонту.

Висока біологічна активність чорноземів, великий запас поживних речовин зумовлюють їх високу природну родючість. Важливим природним ресурсом степової зони є її родючі ґрунти, насамперед чорноземи.

Зона посідає перше місце в Україні за площею чорноземів. Саме північне поширення потужних чорноземів звичайних прийнято за межу, що розділяє лісостепову і степову зони. Значні площі займають дуже глибокі (понад 120 см), глибокі (80-120 см) і середньоглибокі (60-80 см) чорноземи. Вміст гумусу в них коливається від 3 до 6%. На такі високопродуктивні чорноземи тут припадає понад 90% усіх чорноземних ґрунтів.

  Чорноземи переважно формуються на лесах. Ґрунтам степової зони властиві значні територіальні відмінності.

Ґрунтовий вбирний комплекс чорноземів насичений здебільшого катіонами Са2+ і Мд2+(відношення Са2+: Мд2+— 7-6:1), що сприяє утворенню агрономічно цінної структури. Реакція ґрунтового розчину чорноземів близька до нейтральної (рН = 6,9...7,2) або слабо лужна (рН = 7,2...7,5).

Завдяки значному вмісту гумусу і високій біологічній активності чорноземи містять загальний азот (0,2-0,5%), фосфор (0,33-0,16) і валовий калій (1-2,4%). Забезпеченість чорноземів мікроелементами переважно середня. Якщо на крайній півночі поширені чорноземи типові, то в центральній частині - чорноземи звичайні, на півдні - чорноземи південні.

  Степова зона належить до районів пізнього сільськогосподарського освоєння. Ще на початку XIX ст. великі рівнинні площі тут були переважно цілинними. Серед рослинного покриву переважала типова степова трав'яна рослинність: на півночі були поширені більш вологі різно-травно-ковилово-типчакові степи (росли степові чагарники і дерева - терен, вишня та ін.), на півдні - сухі типчаково-ковилові (мал. 75), у Присивашші - полиново-злакові на каштанових ґрунтах. У східній і західній частинах Криму трапляються кам'янисті ґрунти і типовим є чагарниковий степ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 
ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ НУТУ

1. Розміщення в сівозміні

Нут є незаслужено забутою в Україні культурою, посухостійкість якої найвища в групі зернобобових. Його зерно містить до 30% білка, який за якістю наближається до яєчного. Крім того, зерно містить до 8% олії, 2-7% клітковини, 50-60% вуглеводів, 2-5% мінеральних речовин, багато вітамінів А, В1, В2, В3, С, В6, РР. Біологічна цінність білка досягає 52-78%, коефіцієнт перетравності – 80-83%. У світовому землеробстві нут посідає третє місце серед зернобобових культур за посівними площами, поступаючись лише сої і квасолі.

В умовах посухи Півдня України середня багаторічна врожайність нуту на 5-10 ц/га вище гороху і становить від 17 до 42 ц/га залежно від умов вирощування і сорту.

Нут не вимогливий до попередників.

У свою чергу нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така, як після чорного пару, а в деяких випадках навіть перевищує її. Головний критерій, що обумовлює врожайність подальшої після нуту культури, це рівень розвитку бульбочок. Коли є достатня кількість бактерій в ґрунті і відмінні умови для їх розвитку (оптимальна вологість, аерація), врожайність наступної культури більше. Нут рано звільняє поле і тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту і накопичення вологи.

При наявності збудників аскохітозу і фузаріозу культуру слід розміщувати на одному і тому ж полі не частіше ніж раз на чотири роки.

Таким чином, нут найдоцільніше розміщувати в ланці сівозміни "озима пшениця-нут-озима пшениця", яке дає високий економічний ефект.

 

 

2. Система обробітку ґрунту

Обробка ґрунту під нут звичайна для ранніх ярових культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, осіннє вирівнювання зябу і ранньовесняне закриття вологи.

ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Дуже важливо відразу ж після збирання попередника провести дискування стерні. Цей захід сприяє збереженню вологи, знищенню вегетуючих бур'янів і створює сприятливі провокаційні умови для проростання насіння бур'янів. Проводиться перше лущення лущильниками ЛДГ-10, глибина обробки 7-9 см. Через 10-15 днів проводимо друге лущення лущильниками ЛДГ-10, глибина обробки 10-15 см. Далі проводимо планування П-2,8 для вирівнювання поля після лущильних машин. Через два-три тижні після останнього дискування орють на зяб. Оранку проводимо плугами ПЛН-5-35.

 Експериментально доведено, що збільшення глибини оранки ґрунту з 13,5 до 27 см підвищувало врожай зерна нуту на 36,2%. Глибока оранка розпушує ґрунт, при цьому створюються сприятливі умови для накопичення вологи і хорошою аерації. А за таких умов добре розвиваються бульбочкові бактерії, від яких істотно залежить врожайність культури.

Надалі проводиться осінній полу паровий обробіток, який включає в себе три культивації на глибину 10-12 см з інтервалом 10-12 днів культиваторами КРН-4,2 та КОР-4,2.

Оскільки нут висівають рано навесні і часу для вирівнювання зябу мало - цей захід слід провести восени, що сприяє збереженню ґрунтової вологи. При цьому навесні достатньо провести одне боронування і передпосівну культивацію. Отже, вирівнювання проводимо у кінці жовтня машинами П-2,8.

ПЕРЕДПОСІВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Передпосівний обробіток починають, коли мине загроза заморозків. У Степовій зоні зазвичай перші польові роботи припадають на третю декаду березня, коли можна вийти в поле.

Спочатку поле боронують у два сліди під кутом до напрямку оранки для закриття вологи. Проводять бороною БЗТС-1. Одразу після цього проводять вирівнювання поля  планувальником П-2,8. Наступним кроком буде передпосівна культивація разом з боронуванням та вирівнюванням . Її проводять за 2-3 дні до висіву насіння культиватором КПС-4 на глибину загортання насіння – 6-8 см.

 

3. Сівба

Нут - це дрібні боби коричнево-зеленого кольору, які за формою нагадують совині або баранячу голову (звідси й назва). Мають досить великий розмір у порівнянні зі звичайним горохом - від 0,5 до 1,5 см в діаметрі. Поверхня нуту шорстка. Нут має цілий перелік імен: турецький горох, баранячий горох, міхурник. Нут багатий білками і вуглеводами, як і всі бобові культури.

Насіння нуту відповідає 1 класу стандарту, сортова чистота -99 % та схожість - 99%, маса 1000 насінин - 290 - 310 г. Сіють нут широкорядним способом за схемою 45х2, ширина міжрядь складає 45 см. Норма висіву при широкорядному способі сівби складає 0,6 млн. шт./га або 174 кг/га. Вагова норма насіння на 1 га:

0,6 млн. шт./га х 290 г = 174 кг/га

Використання Біополіціда, Аурілла або Екобаціла - препаратів на основі мікроорганізмів біопротекторного дії дозволяє знизити поразку пліснявими та фітопатогенними грибами, зокрема аскохітозом і фузаріозом, до яких нут слабо стійкий при надмірному зволоженні. За рахунок передпосівної бактеризації насіння Різобофітом спільно з мікробними препаратами: Фосфоентеріном, Поліміксобактеріном, Альбобактеріном і Біополіцідом можна підвищити ефективність симбіотичної азотфіксації і продуктивності нуту.

Ризоторфін - бактеріальний препарат, що містить високоефективні спеціалізовані для нуту бульбочкові бактерії, збагачений вуглеводами, мінеральними речовинами, вітамінами та мікроелементами. Даний препарат представлений сипкої торф'яної масою з вологістю 50-55%, упакований в поліетиленові пакети по 1 кг і рекомендується для зберігання при температурі 12-14 º C в темному, сухому приміщенні. На одну гектарну норму насіння нуту досить 400 г ризоторфіну. У день посіву препарат розводиться в чистій воді з розрахунку 5-6 л на 1 т насіння. Суспензія наноситься на насіння, які ретельно перемішуються (перелопачувати). Цей процес можна проводити в машинах для протруєння насіння. Ефективність застосування мікробних препаратів залежить від чіткого дотримання рекомендацій щодо їх зберігання, інокуляції і строків посіву бактеризованого насіння.

Сіють нут після ранніх зернових культур, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 5-6 °С. Висівають сівалками СЗ-3, 6 (верхній висів), СКОН -4, 2, Valga-2000 та іншими. Глибина загортання насіння залежить від вологості ґрунту. Насіння для набухання і проростання споживають 140-160 % вологи від їх маси. Глибина загортання насіння 6-8 см.

Важливою умовою отримання дружних сходів є рівномірна заробка насіння на однакову глибину і у вологий шар ґрунту. Ефективним заходом для одержання рівномірних і дружних сходів, особливо в посушливих умовах, є коткування. (краще кільчасто-шпоровими котками).

 

4. Система удобрення

Потреба в азоті при сприятливих умовах задовольняється за рахунок бульбочкових бактерій. Тільки на бідних ґрунтах для поліпшення початкового росту нуту перед посівом можна дати невелику стартову дозу азоту (20-30 кг Д.В. / Га).

На багатих і середніх ґрунтах внесення стартових доз азоту затримує або пригнічує розвиток бульбочкових бактерій і знижує їх нітрогену активність. Внесення фосфорно-калійних добрив під основний обробіток значно підвищує врожайність даної культури. Експериментально доведено, що економічно вигідніше всього доза внесення Р30 -60 і К45 -60 кг / га д.р. в залежності від родючості ґрунту.

На мій погляд, необхідно внести фосфорно-калійні добрива під основний обробіток ґрунту, а саме перед оранкою на зяб. Доза добрив складає Р-60 і К-60 кг/га д.р. Внесення добрив проводиться машинами для внесення мінеральних добрив 1РМГ- 4 з подальшою зарубкою їх у ґрунт.

 

3.5. Догляд за  посівами

Першою роботою по догляду за посівами буде коткування посівів одразу після сівби кільчасто-шпоровими котками  марки 3-ККШ-6. Цей захід проводиться для кращого прилягання насіння до ґрунту,  а також для отримання в подальшому дружніх сходів.