Технологія вирощування проса

У разі збільшення частоти  обертання колінчастого вала тягарці  під дією відцентрових сил розходяться, в результаті чого ведена муфта повертається відносно ведучої в напрямі обертання кулачкового валика, що збільшує кут випередження впорскування палива. В разі зменшення частоти обертання колінчастого вала тягарці під дією пружини сходяться. Ведена півмуфта повертається разом із валиком паливного насоса в бік, протилежний напряму обертання валика, що зменшує кут випередження впорскування палива [3].

 

Рис. 1.6

Автоматична муфта випередження впорскування палива дизелів КамАЗ:

1 – ведуча півмуфта; 2, 4 – сальники; 3 – втулка ведучої півмуфти; 5 – корпус;

6 – регулювальні прокладки; 7 – стакан пружини; 8 – пружина; 9 – шайба;

10– упорне кільце; 11 –  тягарці із пальцем; 12 – проставка; 13 – ведена півмуфта;

14 – ущільнювальне кільце; 15 – шайба; 16 – вісь тягарця

 

Рис. 1.7

Форсунка дизелів КамАЗ:

1 – корпус розпилювача; 2 – гайка розпилювача; 3 – проставка;

4 – установочні штифти; 5– штанга; 6– корпус форсунки;

7– ущільнювальне кільце; 8 – штуцер; 9 – фільтр; 10 – ущільнювальна  втулка;

11, 12 – регулювальні шайби; 13– пружина; 14 – голка розпилювача

Форсунка (рис. 1.7 ) призначається для впорскування й розпилювання палива. Паливопроводом високого тиску паливо надходить у штуцер 8 і, пройшовши крізь фільтр 9, просвердлинами в корпусах форсунки 6 і розпилювача 7 потрапляє в порожнину голки 14. Коли плунжер секції насоса створить достатній тиск, він, діючи на голку знизу вгору, долає зусилля пружини 13 відштовхує голку, після чого починається впорскування палива крізь чотири отвори в розпилювачі. Після відсічення подачі палива в насос тиск його у форсунці знижується й голка знову опускається, припиняючи вихід палива з розпилювача. Паливо, що просочилося між голкою та корпусом розпилювача, відводиться з форсунки каналами в її корпусі. Форсунку встановлюють у головці циліндра й закріплюють скобою [2].

Підкачувальні насоси призначаються для подавання палива до наcoca високого тиску в потрібній кількості й підтримання перед ним достатнього тиску.

Рис. 1.8

Схема роботи підкачувальних насосів:

А , Б – порожнини; В – вихід палива до насоса високого тиску;

Г – вхід палива від фільтра  грубої очистки; 1 – поршень паливопідкачувального  насоса; 2 – поршень ручного підкачувального насоса; 3, 5, 6, 10 – пружини;

4, 9 – відповідно впускний  і нагнітальний клапани; 7– штовхач; 8 – ексцентрик

 

Паливопідкачувальний насос  поршневого типу дизеля КамАЗ (рис. 1.8) установлюється на задній кришці регулятора частоти обертання й приводиться  в дію від ексцентрика кулачкового  валика насоса високого тиску. Коли штовхач 7 опускається, поршень 1 під дією пружини 5 рухається вниз, створюючи розрідження в порожнині А. Впускний клапан 4, стискаючи пружину 3, піднімається й пропускає паливо в цю порожнину. Водночас із порожнини Б паливо витісняється в нагнітальну лінію (клапан 9 закритий). Під час руху поршня 1 вгору паливо з порожнини А крізь нагнітальний клапан 9 надходить у порожнину В (впускний клапан 4 закритий) [4].

Для заповнення системи паливом  і видалення з неї повітря  на автомобілі КамАЗ є два ручних підкачувальних насоси: один закріплений до фланця паливопідкачувального насоса, а другий установлено на кронштейні на корпусі зчеплення з правого боку автомобіля. Обидва насоси аналогічні за будовою. Для прокачування палива рукоятку з поршнем 2 приводять у рух від руки вгору – вниз.

Схема фільтрації повітря. Атмосферне повітря треба очистити від пилу щоб зменшити спрацьовування тертьових деталей, і рівномірно розподілити за циліндрами.

Повітря крізь сітки ковпака 5 (рис. 1.9) надходить у трубу повітрозабірника, а потім – у повітряний фільтр. Проходячи інерційну решітку 3 й різко змінюючи напрям свого руху, повітря спочатку звільняється від великих частинок пилу, які під дією сил інерції й розрідження викидаються в атмосферу ежектором 6. Потім дрібніші частинки пилу затримуються в картонному фільтрувальному елементі 2. Очищене повітря трубопроводами надходить у циліндри /дизеля.

 

Рис. 1. 9

Схема системи фільтрування повітря дизелів КамАЗ:

1 – корпус повітряного  фільтра; 2 – картонний фільтрувальний  елемент;

3 – інерційна решітка; 4 – труба повітрозабірника; 5 –  ковпак;

6 – ежектор; 7 – циліндр

Повітряний фільтр автомобілів  КамАЗ (рис. 1.10) установлено позаду кабіни й обладнано змінним картонним  елементом 9. Повітря надходить у  фільтр вхідним патрубком. Усередині  корпусу 3 розміщуються інерційна решітка  та пилозбірна порожнина, що сполучається з патрубками відсмоктування пилу. До патрубка 8 приєднано трубку, що веде до ежектора, встановленого у вихідній трубі глушника. Для контролю за роботою повітряного фільтра  на лівому впускному трубопроводі встановлено  індикатор запиленості, який у разі збільшення розрідження у впускних трубопроводах сигналізує опусканням червоного сигнального прапорця про необхідність промивання або заміни картонного фільтрувального елемента.

 

Рис. 1.10

Повітряний фільтр:

1 - кришка;  2– серга кріплення кришки;  3– корпус;

4– кронштейн кріплення фільтрувального елемента;

5, 7 – відповідно вхідний  і вихідний патрубки; 6 – верхня  кришка;

8 – патрубок відсмоктування  пилу; 9 – фільтрувальний елемент

Наддування. Для збільшення літрової потужності дизелів у деяких із них застосовують так зване наддування, тобто подачу в циліндри повітря на такті впускання під тиском, що створюється нагнітачем (компресором). При цьому кількість повітря, яке надходить у циліндри, збільшується, що дає змогу спалювати в них більше палива й таким чином підвищувати потужність дизеля.

На автомобільних дизелях  найчастіше застосовують газотурбінне наддування (рис. 1.11). Тиск повітря підвищується у відцентровому компресорі 6, робоче колесо якого приводиться в обертання турбіною 5, що використовує енергію потоку відпрацьованих газів до надходження їх у глушник.

 

Рис. 1.11

Схема турбонаддування з перепуском газів, минаючи турбіну:

1 – циліндр;  2 – мембрана;  3 – пружина;  4 – перепускний клапан;

5 – турбіна;  6 – компресор

Колеса компресора й турбіни, встановлені на спільному валу, обертаються  з однаковою частотою. Цей агрегат  називається турбокомпресором. На V-подібному  дизелі встановлюють один або два  турбокомпресори; в останньому випадку  кожен турбокомпресор обслуговує свій ряд циліндрів. Щоб тиск наддування не перевищував допустимого значення (0,2 МПа), використовують перепускний клапан 4, який при досягненні потрібного тиску наддування (він діє на мембрану 2) відкривається й перепускає частину відпрацьованих газів повз турбіну 5. Іноді для зменшення температури повітря після компресора його пропускають через холодильник .

Газотурбінне наддування дає змогу збільшити літрову  потужність дизеля до 15... 18 кВт/л, тобто  на 20...40 %, і застосовується для автомобільних  дизелів ЯМЗ-238Ф, КамАЗ-7403 та ін [3].

 

Інструктивно-технологічна карта на тему: « Виконання технічного обслуговування системи живлення дизельного двигуна»

№	Порядок дій	Інструменти
1                   2             3	При слабкому тиску і наявності  повітря в струмені палива перевіряють  стан фільтрів тонкого очищення палива, перепускного клапана і підкачувального  насоса за допомогою приладу КИ-4801. За допомогою штуцерів один шланг  приєднують до системи перед  фільтром тонкого очищення палива,  а другий – після фільтра. Перевірку виконують  при максимальному подаванні  палива: перемикаючи триходовий кран, вимірюють тиск за фільтром і перед ним. Про стан фільтрувальних елементів судять за перепадом виміряного тиску. При тиску палива за фільтром нижче як 0,4 МПа перевіряють стан перепускного клапана, змінюючи робочий клапан на новий. Якщо величина тиску дорівнюватиме попередній, то це свідчить про те, що фільтрувальні елементи максимально забруднені, тому потрібно їх замінити або промити. Паливний бак і паливо проводи перевіряють на герметичність і двічі на рік з бака зливають відстій. Перевірку і регулювання форсунок без зняття з дизеля виконують з використанням пристрою КИ-9917 та авто стетоскопа ТУ11 Бе 0-003 при обслуговуванні на замовлення, пов’язане  з пошуком несправностей паливної апаратури. Після складання форсунку випробовують на приладі КИ-652. Герметичність форсунок автомобільних дизелів перевіряють при тиску 30 МПа. Показником герметичності є тривалий спад тиску: спад на 3 МПа повинен тривати не менше як 30-45с. Форсунки тракторних дизелів промивають і випробовують незалежно від їх технічного стану через кожні 480 год роботи.   Величину кута випередження вприску  палива на двигуні СМД-60 перевіряють  у такому порядку: Від’єднують трубку високого тиску першого циліндра від штуцера насоса; За допомогою накидної гайки прикріплюють до штуцера моментоскоп КИ-4941 Ручним паливо підкачувальним насосом видаляють повітря із паливної системи; Відкривають лючок на картері маховика з правого боку двигуна та знімають кришку правої головки циліндрів; Дублюючим ручним механізмом запуску провертають колінчастий вал дизеля до відкривання клапанів першого циліндра, після чого продовжують обертати колінвал, натискуючи на покажчик ВМТ; До одного із болтів кріплення кришки лючка закріплюють стрілку, поставивши один кінець її над міткою ВМТ на маховику; Звільняють покажчик ВМТ із виїмки на маховику, провертають колін вал ще на півтора оберти і продовжують повільно провертати колін вал, одночасно спостерігаючи за рівнем палива в скляній трубочці моментоскопа. Кожна поділка на шкалі відповідає 2 градуса повороту колін вала Послаблюють гайки кріплення паливного насоса до підставки і провертають насос за годинниковою стрілкою( якщо кут випередження потрібно збільшити), затягують гайки кріплення паливного насоса і знову перевіряють кут початку подачі палива.	КИ-4801                     Пристрій КИ-9917, авто стетоскопа ТУ11 Бе 0-003, КИ-652           Комплект ключів, моментоскоп КИ-4941

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

1.         Аналіз технології вирощування  кукурудзи на показує що вражай  за останні три роки складає  70,8 ц/га при витратах праці  14,2 люд. год/га і собівартості 59,2 грн. Причинами низького вражаю є застосування морально і фізично застарілого комплексу машин, що приводить до несвоєчасного і неякісного виконання операцій технологічного процесу. Не достатньо застосовуються мінеральні добрива і засоби захисту рослин. Не підвищується кваліфікація робітників.

2.         Розроблена технологія вирощування  кукурудзи на силос, що забезпечує  врожайність 20 т/га при витратах  праці 8,46 люд. год/га за рахунок  внесення 0,3 т/га мінеральних добрив, стрічкового внесення гербіцидів, своєчасного та якісного виконання робіт.

3.         Для зменшення в 2 рази витратити  гербіцидів та поєднання операцій  стрічкового їх внесення і посіву. Розроблено пристрій для сівалки СУПН-8, що дозволяє проводити роботи при вітряній погоді. Економія коштів при цьому складає до 50 грн/га.

4.         З метою забезпечення охорони праці і довкілля, розроблені конкретні заходи безпеки при вирощуванні кукурудзи вмілому і внесення гербіцидів.

5.         Розрахунок техніко-економічних показників проекту, показує, що розроблена технологія дозволяє знизити затрати праці до 0,42 люд. год/га, собівартість до 48 грн/т і отримати економічний ефект 318237 грн. при терміні окупності капіталовкладень 1,08 року.

 

 

 

 

 

Список літератури

1.    Річні звіти за 2002...2004 роки.

2.    Н.Э Фере и  др. Пособие по ЭМТП. – М.: Колос, 1978.

3.    Н.А. Шабала  Механизация возделывания кукурузы. – Кишинев, 1991.

4.    Н.В. Тудель  „Интенсивная технология производства  кукурузы”, Москва, Россельхозиздат, 1993 г.

5.    В.И. Анурьев  „Справочник конструктора машиностроителя”. Москва, машиностроение, 1972 г.

6.    Д.А. Тудиков  „Основа расчета трактора и  автомобиля”. Москва, Колос, 1972 г.

7.    „Экономическая  эффективность применения новых  технологий”. Методическое пособие  кафедры МВЗ, Мелитополь, 1996 г.

8.    ”Типові норми  виробітку і витрати палива  на механізовані польові роботи”.  Урожай, Київ, 1991 р.

9.    Сельскохозяйственная  техника. Каталог, т.1, Киев, 2002 г.

10.  Насінництво кукурудзи.  Довідник. Сімферополь. Таврія. 1991.

11.  Економічна ефективність  застосування нових технологій. Методичний вказівник кафедри  МВЗ. Мелітополь, 1996.

12.  Сільськогосподарська  техніка. Каталог, т. 1 і 2, вид. „Юнівест маркетінг”, Київ, 1998.

13.  „Технологія та організація  виробництва с/г культури”. Методичні вказівки, Баєв І.В., Мелітополь, 2002 р.