Шовковичний шовкопряд

 

 

Зміст

 

Вступ 3

Розділ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРМКИ шовковичного шовкопряда

1.1. Основи анатомії і фізіології шовковичного шовкопряда:

1.1.1. Гусениця 5

1.1.2. Кокон 7

1.1.3. Лялечка 9

1.1.4. Метелик 11

1.1.5. Грена 13

1.2. Технологія вигодівлі шовковичного шовкопряда:

1.2.1. Вигодівельні приміщення 17

1.2.2. Особливості виігодівлі гусениць та догляду за ними. 21

Розділ II. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРМКИ шовковичного шовкопряда

2.1. Матеріал 27

2.2. Методи дослідження 27

РОЗДІЛ III. Шовковичний шовкопряд ЯК БІОІНДІКАТОР 32

ВИСНОВКИ 34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35

 

ВСТУП

Шовківництво одна з найстаріших галузей сільського господарства, яка в Україні, завдяки її природнокліматичним умовам, має великі перспективи для розвитку.

Метою шовківництва є розведення шовкопрядів для отримання коконів - сировини для виробництва натурального шовку. Крім текстильної промисловості, шовк широко використовується в техніці, медицині. З шовку виготовляють млинарні сита, парашути, покришки, музичні інструменти, застосовують як шовний матеріал у хірургії.

Крім натурального шовку використовують і іншу продукцію шовківництва [25].

Лялечки шовкопрядів - цінний продукт виходів шовкомотального виробництва. Вони містять багато жиру, біологічно активних речовин, що необхідні для розвитку живих організмів: 8 % білкового азоту , 5 % мінеральних речовин, 25 % вуглеводів. Лялечки виявились цінним кормом для зооферм. Суп з лялечок старшого віку є делікатесом у деяких країнах.

Порошок з крил метеликів використовують в якості косметичного засобу. Екскременти-цінне добриво для культурних рослин, вони містять 3,5 % азоту, фосфор, мікроелементи [21].

Промислове розведення шовковичного шовкопряда в Україні почалося з 1929-1930 років. До цього часу шовківництвом займалися тільки аматори. Кокони використовувалися для виготовлення кустарних шовкових виробів.

Шовківництвом займаються в усіх шести природнокліматичних зонах. За обсягом заготівлі коконів і насадженням шовковиці першою йде зона Північного і Центрального Степу, потім Лісостеп 1 зона Південного Степу. На решту зон припадає 2% насаджень і обсягу заготівель коконів. З окремих областей провідними по виробництву коконів є Запорізька, Одеська, Дніпропетровська і Миколаївська. Вони заготовляють більшу частину щорічно вироблених коконів у державі [25].

З точки зору провідного вченого О.З. Злотіна для України вигідно запропонувати на Міжнародному ринку торгівлю продуктами

шовківництва, тому необхідно підтримувати і розвивати цю галузь.

Метою нашої роботи було експериментально провірить методику вікормки шовковичного шовкопряда

В задачі дослідів входило:

• оволодіти методикою ви годівлі шовковичного шовкопряда;

• навчитись доглядати за гусеницею під час линяння;

• засвоїти методи підтримки гігротермічного режиму вигодівлі;

• провести експеримент по вигодівлі шовковичного шовкопряда;

• визначити життєдіяльність потомства шовковичного шовкопряда.

 

Розділ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРМКИ шовковичного шовкопряда

 

 

1.1. Основи анатомії і фізіології шовковичного шовкопряда

 

1.1.1. Гусениця

Гусениця є личинковою стадією розвитку лускокрилих. На цій стадії розвитку шовкопряд росте і досягає своїх кінцевих розмірів, накопичує запас поживних речовин, які будуть витрачатися в наступних стадіях, що не живляться, — лялечки, метелика та яйця.

На цій стадії отримується продукція у вигляді шовку і формується спадкова основа наступного покоління — відбувається розвиток статевих клітин, який закінчується після перетворення гусениці на лялечку.[7]

Морфологія гусениці

Тіло гусениці шовковичного шовкопряда має витягнуту, майже циліндричну форму, зверху заокруглену, а знизу — сплющену.

Голова оточена щільним хітиновим покривом, від якого всередину відходять хітинові вирости, що складають внутрішній скелет голови. По боках голови знаходяться шість пар простих очей і вусики. Вони складаються з трьох члеників, на останньому з них. розташовані чутливі волоски.

На зовнішній стороні голови знаходиться ротовий отвір, оточений ротовими придатками — щелепами. Верхня складка шкіри називається верхньою губою. Виріз верхньої губи надає листу шовковиці кращого напряму для захвату його жвалами. На верхній губі розташовані   чутливі волоски. На верхній поверхні губи з кожної сторони є по три гладеньких прозорих сосочки, які є органами нюху і дотику.

З обох боків ротового отвору розташована пара верхніх щелеп, або жвал. Вони мають вигляд коротких зубчастих пилок, якими гусениця з силою стискає край листа і відкушує його шматочки. Знаходячись у зімкненому стані, жвали закривають ротовий отвір.

Знизу ротового отвору є пара нижніх щелеп і нижня губа. Щелепи складаються з двох члеників і закінчуються тричленними щупиками з чутливими волосками. Нижні щелепи набагато слабші від верхніх і під час приймання їжі підтримують лист шовковиці.[30]

На нижній губі розташований ш о в к о в и д і л ь н и й сосочок, на кінці якого є отвір, через який виходить шовковина. З кожного боку від сосочка є по одному тричленному щупику. Тіло гусениці складається з члеників-сегментів. За головою перші три сегменти складають груди, а за грудьми дев'ять сегментів складають черевце.

Перший сегмент грудей малий, а другий і третій — досить великі, випуклі і зморшкуваті. Тут, у товщині шкірних покривів, розташовані зачатки крил метелика. Межу між грудними сегментами можна розрізнити тільки з черевної сторони, зі спинної вони злиті.

Більшу частину тіла гусениці складає черевце. Воно займає 5/6 довжини тіла гусениці. На восьмому сегменті розташований вигнутий назад шип.

Задньопрохідний отвір знаходиться на дев'ятому сегменті і прикритий зверху клапаном трикутної форми, на поверхні і по його краях розташовані щетинки.

На шкірних покривах черевця знаходяться чотири маленьких плями у вигляді правильних кружечків з крапкою в центрі. Вони називаються дисками Ішивата. Перша пара дисків знаходиться на восьмому сегменті, а друга — на дев'ятому. Ці диски є тільки в жіночих особин і є ознакою статі гусениць. Диски стають особливо помітними у п'ятому віці. По боках тіла гусениці на першому грудному і на восьми парних сегментах є чорні малесенькі плями. Це дихальця - отвори для дихання комах. Десята пара дихалець, що знаходиться на третьому сегменті грудей, не розвинена.[12]

У гусениці три пари грудних і п'ять пар черевних ніжок. Грудні ніжки мають конічну форму, складаються з трьох члеників і закінчуються одиноким міцним кігтиком, прикритим щетинками. Грудні ніжки не є органом руху, і їхня функція зводиться до підтримування у зручному положенні листа під час їжі.

Гусениця рухається на черевних ніжках, які являють собою невеликі виступи конічної форми і розташовані на третьому, четвертому, п'ятому, шостому і дев'ятому сегментах черевця. П'ята пара черевних ніжок прикрита короткими боковими лопатями.

Черевні ніжки бувають тільки в гусениці, метелики їх не мають, і тому вони називаються несправжніми.

З внутрішньої сторони по краю підошви кожна ніжка усаджена великою кількістю хітинових кігтиків у вигляді загнутих догори гачків. Великі кігтики чергуються з меншими. Цими кігтиками гусениця міцно (особливо перед сном) прикріпляються до підстилки. На несправжніх ніжках тримається тіло гусениці.

По середині внутрішнього краю підошви, між кігтиками, знаходиться шкірна подушка, яка може впинатися та випинатися під час руху гусениці. Коли гусениця наступає підошвою на гілочку, подушка випинається, і кінці кігтиків впинаються в гілочку.[6]

 

1.1.2. Кокон

Оболонка кокона захищає тіло лялечки від різких коливань температури і вологості повітря. Вона не змочується водою, і тому атмосферні опади не досягають лялечки. Але через оболонку кокона можуть проникати гази, в тому числі й отруйні. Вміст кисню в коконі близький до вмісту його в зовнішньому повітрі 19-21,5 %; кількість вуглекислоти в коконі значно вища, ніж в атмосфері, — 1,95-4,4%.[27]

Залялькування і метаморфоз шовкопряда можуть протікати поза коконом без видимих порушень. Встановлено, що біологічна роль коконної оболонки має необов'язковий характер, пов'язаний головним чином не з фізіологічними процесами при метаморфозі, а з захистом лялечки від зовнішніх несприятливих впливів.

У кінці п'ятого віку в гусениць з'являються ознаки «зрілості»: вони перестають їсти, звільняють кишечник від вмісту у вигляді рідких екскрементів і починають шукати місце для завивання кокона, намагаючись рухатися ввесь час угору. Цей прояв інстинкту сходження на коконник вироблено пошуком тонких закінчень гілок, зручних для завивки між ними кокона.[9]

Біодинаміка завивки кокона

Коли гусениця залізла на коконник, вона вибирає місце і починає натягувати нитки між розташованими недалеко одна від одної гілочками (соломинками). Простір для завивки кокона (пазуха) скоро виявляється обмеженим натягнутою шовковиною, утворюючи зовнішнє закріплення, яке фіксує положення гілок (соломин). Гусениця додатково підсилює це закріплення, обводячи декілька разів простір пазухи шовковиною й описуючи шовковидільним сосочком контури витягнутих еліпсів. Слідуючи від внутрішніх шарів до зовнішніх, вона утворює зовнішній остов кокона — так звані ліса. Вони ще не нагадують за контуром кокон, але є тією зовнішньою оболонкою, всередині якої гусениця влаштовується для завивки кокона.

Гусениця починає укладати шовковину на внутрішній поверхні лісів у вигляді петель, які розташовані без порядку і повільно набувають форми вісімки. Ця частина шару шовковини, яка нерівномірна за товщиною, з великою кількістю серицину, називається здиром. Він, як і ліса, складає нерозмотувану частину оболонки кокона.

По мірі завершення вистилання внутрішньої поверхні здиру починають проступати контури майбутнього кокона.

Гусениця займає в ньому характерне положення у вигляді літери 8. Закинута назад голова виплітає на поверхні коконного зводу, що знаходиться над нею, лежачі вісімки.

В третій період завивки гусениця черевними ніжками прикріпляється до внутрішньої поверхні одного полюса кокона, а рухома частина тіла випинається до протилежного полюса. Рухи стають більш одноманітними — вісімки укладаються маятникоподібними заокругленими рухами голови спереду назад. Група з 15-25 послідовних вісімок утворює пакет.

Кокон гусениця завиває не більше трьох діб. Шовковина, що виділяється нею в останній (четвертий) період завивки, укладається у вигляді подовжених, неправильної форми петель, утворює прошарок між стінками кокона і лялечкою, який захищає лялечку від механічних впливів. В оболонці кокона верхній шар містить більш тонку шовковину, ніж у розмотуваній частині, де вона потовщується. До кінця завивки діаметр шовковини зменшується. Він залежить від породи, умов годування, завивки і коливається від 18 до 35 мкм.

Закінчивши завивку кокона, гусениця линяє на лялечку. Шкірні покриви молодої лялечки світлі, м'які, дуже ніжні. Через три доби вони стають темними і більш міцними. Кокон «дозріває».[21]

 

1.1.З. Лялечка

Тіло лялечки має майже еліпсоподібну форму, з більш закругленим переднім і звуженим заднім кінцями.

Забарвлення тіла лялечки спочатку блідно-жовте, а потім поступово темніє і невдовзі стає темно-бурим. Голову лялечки видно лише у вигляді невеликої чотирикутної пластинки білого кольору. З боків до неї прикріплюються вусики у вигляді довгих відростків, що мають членисту будову і дугоподібно загнуті на вентральну сторону вздовж переднього краю крил.

Очі в лялечки розташовані біля основи вусиків з внутрішньої сторони. В молодої лялечки вони мають біле забарвлення, починають темніти на 5-6-й день після залялькування, на 6-9-й день стають зовсім темними.

Верхня губа з невеликим вирізом посередині сильно зменшена; по боках ззаду від неї знаходяться редуковані верхні щелепи у вигляді невеликих округлих утворень. Нижні щелепи помітні у вигляді великих мішкоподібних утворень, які розташовані позаду від верхньої губи; своїм заднім кінцем вони прилягають до передньогрудних ніг.

Нижня губа ззовні непомітна. Грудні сегменти видно тільки на спинній стороні. Передній — у вигляді чотирикутника, середній, найбільший, у вигляді п'ятикутника з повздовжньою борозенкою по середній лінії. На цій борозні відбувається розрив хітинової кутикули при линьці на метелика. Задньогрудний сегмент дуже малий і майже розділений на дві частини виступом заднього краю середньогрудного щитка. Грудні ніжки складаються з п'яти члеників: тазика, вертлуга, стегна, гомілки і лапки. Передні крила щільно притиснуті до тіла, загнуті на вентральну сторону; задні крила сховані під ним.

Черевце в лялечки складається з 10 сегментів. Перші три сегменти прикриті на вентральній стороні передніми крилами і їх можна помітити тільки з боків та зі спинної сторони. Перший і останніх два сегменти дуже малі, величина інших сегментів зростає до середини черевця. Самі крупні сегменти — четвертий, п'ятий і шостий; між собою вони сполучені рухомо.

По боках від другого до сьомого сегмента знаходяться дихальця, які мають видовжену форму. На восьмому сегменті помітні лише сліди дихалець, що існували в гусениці. На місцях розташування личинкових черевних ніг у лялечки помітні групи волосків.

На 10-й день метаморфозу добре помітні статеві відмінності у лялечок. У самок на черевному сегменті, де знаходиться шоста пара дихалець, дві останніх розмежувальні лінії між сегментами загинаються, утворюючи дві закруглені хітинові пластинки, між якими знаходиться вузька повздовжня щілина. У самців над останньою розмежувальною лінією є бура пляма — зародок копулятивного органа. За цими ознаками стать у лялечок визначається без особливих труднощів. На десятому сегменті в обох статей знаходиться анальний отвір [24].