Шовковичний шовкопряд

 

1.1.4. Метелик

Метелик — кінцева стадія розвитку лускокрилих. її життєві функції скорочені до мінімуму. Метелик не росте і не розвивається. Життєдіяльність його організму забезпечується витратами запасних поживних речовин, які були накопичені під час личинкової стадії розвитку комахи.[25]

Метелик шовковичного шовкопряда повністю втратив здатність літати. Активно рухаються тільки самці під час статевого збудження. Самки залишаються сидіти на коконі, з якого вони вийшли, або на тому місці, куди їх посадили. Тут вони спарюються і відкладають грену.

Спеціалізація стадії метелика в функціональному відношенні зведена до ролі біологічного механізму, що здійснює запліднення і відкладання грени.

Коли з лялечки сформується метелик, у коконі відбувається шоста линька — на метелика. Шкірка лялечки розривається на спинній стороні, і метелик, звільняючись від неї, водночас скидає хітинову вистилку трахей, стравоходу, задньої кишки і т. д.[24]

Скинувши шкірку, метелик виділяє через рот 2-3 краплі вмісту смоктального шлунка. Ця рідина має лужні властивості і здатна розчиняти серицин завдяки наявності в ній ферменту серицинази. Змочивши стінку кокона цією рідиною, метелик головою і ніжками розсуває нитки і виходить з кокона

Діряві кокони після виходу метеликів називається персе. При виході метелик не розриває коконної нитки, але заплутує її так, що персе розщеплюють тільки на вату.[27]

Тіло метелика, що вийшов з кокона, змочене личинковою рідиною, луски приліплені до тіла, нерозправлені крила звисають. У міру того, як тіло метелика обсихає, його крила розправляються — цьому сприяє також проникнення повітря в трахеї, внаслідок чого питома вага метелика зменшується і він починає рухатися. Після виходу метелика смоктальний шлунок наповнюється повітрям, і тоді його називають повітряним м і пік о м .

Метелики шовковичного шовкопряда середнього розміру і не мають кольорового забарвлення. Вони білі з більш темними поперечними смугами; у самців ця пігментація більш чітка.

Тіло метелика покрите жовтувато-бурою шкірочкою, яка схована під лусками різної величини. Луски являють собою видозмінені волоски; біля основи вони звужені, в кінці розширені і мають декілька зубців на краю. При рухах метелика вони легко відпадають і розносяться повітрям. Луски можуть подразнювати верхні дихальні шляхи, викликати алергічну реакцію, що треба мати на увазі при організації охорони праці на гренажних заводах.

Тіло метелика складається з голови, грудей і черевця.

Голова метелика має яйцеподібну форму, з її боків розташовані очі і перисті вусики. У самця вусики більші, ніж у самки. Вони покриті чутливими волосками, довшими у самця, ніж у самки. За допомогою вусиків самець вловлює запах, що відходить від самки, і знаходить її.

Метелик шовкопряда не живиться, ротові придатки у нього не розвинені, хоботка немає. Від смоктального способу поглинання їжі своїх предків у шовкопряда залишився лише смоктальний шлунок. Перед ротовим отвором, який дуже малий, є два плівкових мішкоподібних придатки, які закривають рот. Нижньогубні щупики короткі і складаються з двох члеників, щупики нижніх щелеп атрофовані.

Груди метелика складаються з трьох сегментів, до яких прикріплено по парі ніжок, а зверху до другого і третього сегментів — по парі крил. За характером жилкування шовкопряд належить до різножилкових лускокрилих.

Ніжки метелика довгі і складаються з тазика, вертлуга, стегна, гомілки і п'ятичленистої лапки, що має кігтики і подушечки між ними.

У метелика несправжні ніжки і шип відсутні.

Черевце складається з дев'яти сегментів. Під покривом лусочок на другому і п'ятому сегментах метелика зберігаються напівмісяцеві плями гусениці [7].

 

1.1.5. Грена

В оваріолах яєчників протікають такі фізіологічні процеси:

1. оогенез, тобто розмноження і ріст первинних зародкових клітин, що супроводжується їх диференціюванням на зрілі яйцеклітини і живлячі клітини;
2. вітеллогенез, тобто забезпечення яйцеклітин поживними речовинами.

Проходячи по статевих шляхах, яйцеклітини покриваються яйцевими оболонками і перетворюються в яйця.

Крім того, статеві шляхи самки служать для осіменіння і збереження життєздатних сперматозоїдів, що запліднюють яйця.

Оогенез включає три основних етапи:

1. багатократний мітотичний поділ первинних зародкових клітин з утворенням оогоніїв;
2. повторні мітотичні поділи оогоніїв з їх наступним диферент ціюванням на ооцити і живлячі клітини;
3. мейотичні поділи ооцитів, в результаті яких утворюються гаплоїдні яйцеклітини, здатні до подальшого розвитку і злиття зі сперматозоїдами.

В типовій оваріолі виділяють два відділи — гермарій (передній) і вітеллярій (задній).

Мітотичні поділи і диференціювання оогоніїв протікають у гермарії оваріоли, а в вітеллярії здійснюється мейоз і ріст ооцитів. Послідовність явищ, що формують яйцеклітину, називають оваріальним циклом.

Речовини, необхідні для живлення ембріона, накопичуються в яйцеклітинах у вигляді білкових та ліпідних жовткових шарів і гранул глікогену. Всі вони утворюють жовток яйця. Вітеллогенез, тобто процес відкладання жовтка, починається з моменту вступання молодого ооцита в вітеллярій і триває до оформлення яйцевих оболонок.

Досліди показали, що місце найбільш активного відкладання жовтка — поверхнева зона яйця. Очевидно, що вихідні продукти для вітеллогенезу беруться з гемолімфи. їх переробка і транспортування до ооцитів здійснюються фолікулярним епітелієм. Проходячи через вітеллярій і захоплюючи поживні речовини, ооцити сильно збільшуються в об'ємі.

Білкові жовткові шари складають найбільшу частину поживних речовин, що накопичуються при вітеллогенезі. Білковий матеріал, який включається в жовток, синтезується або в жировому тілі, або в самих яєчниках. Білки першої групи називаються вітеллогенінами, другої — овогенінами.

Вітеллогеніни утворюються в трофіцитах жирового тіла, виділяються в гемолімфу і транспортуються нею до ооцитів. Ооцити поглинають їх шляхом піноцитозу. Процес проникнення вітеллогенінів у яєчники протікає на стадії імаго і швидко завершується.

Овогенінн синтезуються фолікулярним епітелієм, живлячими клітинами і самими ооцитами. Дослідним шляхом встановлено, що овогеніни виникають у фолікулярних клітинах, потім по міжклітинному простору переходять у вітеллярій і поглинаються ооцитами.

Живлячі клітини, як правило, поставляють в ооцити не готові білки, а лише вихідні продукти для їх синтезу і нуклеїнової кислоти, в яких закодована інформація про розташування амінокислотних залишків у білках, що синтезуються.

Ооцити, керуючись цією інформацією, самі створюють необхідні овогеніни.

Ліпідні жовткові шари містяться в яйцеклітинах у менших кількостях, ніж білкові. Гранули глікогену утворюються на самих пізніх етапах вітеллогенезу після того, як завершується формування ліпідних і білкових шарів.

До складу цих гранул включається глікоген, який синтезується в яєчниках з трегалози, яка розчинена в плазмі гемолімфи.

При перетворенні ооциту в яйцеклітину його тонка клітинна оболонка дає початок жовтковій оболонці, яка на початкових етапах утворення має пористу будову, але потім стає суцільною. Поверх неї утворюється хоріон, який у яйці комахи відіграє ту ж саму роль, що і шкаралупа в яйцях птахів.

Хоріон секретується фолікулярними клітинами. Його утворення нагадує процес секреції кутикули в покривах.

При формуванні яйцевих оболонок на поверхні яйцеклітини виникає мікропіле, яке має вигляд системи мікроскопічних канальців, що відкриваються назовні. Ці канальці утворюються навколо довгих цитоплазматичних відростків фолікулярних клітин. Вони необхідні для проникнення сперматозоїдів під час запліднення та для дихання ембріона, що розвивається. Газообмін яєць може також здійснюватися через спеціальні пори — аеропіле.

Будова мікропіле в яйці допускає одночасне проникнення трьох сперматозоїдів за кількістю мікропілярних канальців. Це явище називається поліспермія. У більшості тварин це досить рідкісне явище. Спостереження показали, що поліспермія пов'язана з таким типом будови яйця, яке містить велику кількість жовтка. Встановлено, що хоча з ядром яйцеклітини зливається тільки один сперматозоїд, інші спермії також беруть ту чи іншу участь у розвитку   яйця, в процесах формування структурних елементів зиготи, яка розвивається і впливає внесенням своєї додатково фізіологічно активної речовини в обмін речовин, який здійснюється при утворенні зародка.[27]

Яйце шовковичного шовкопряда має яйцеподібну форму. Один з полюсів його трохи загострений, а другий — тупий. Деякий час після відкладки широкі боки яйця залишаються випуклими. Потім об'єм його зменшується, широкі боки його стають спочатку маловипуклими, а потім один з боків — ввігнутим. Розмір яєць залежить від породи, строків відкладки, умов життя батьківського покоління. В середньому поздовжній діаметр дорівнює 1,5 мм. Маса яєць також сильно коливається. Яйця, відкладені в кінці, мають меншу масу. Середня маса одного яйця складає 2-3 мг. Питома вага грени — 1,08.

Свіжовідкладена грена має солом'яно-жовте або молочно-біле забарвлення. Потім на протязі перших 2-3 діб (у залежності від температури) це забарвлення змінюється на рожеве, цегляно-фіолетове і, нарешті, сіро-попелясте з різними відтінками.

Якщо грена не запліднена або ж загинула до моменту утворення серозної оболонки (точніше - до початку її пігментації), вона зберігає своє початкове забарвлення (жовте або біле).

Інтенсивність забарвлення і рівномірність його розподілення залежать від стану яйця. Зимуюча грена характеризується рівномірним розподіленням пігменту, тоді як грена весняного періоду розвитку - менш рівномірною пігментацією [5].

 

1.2. Технологія вигодівлі шовковичного шовкопряда

 

1.2.1. Вигодівельні приміщення

Вигодівельні приміщення для шовковичного шовкопряда повинні бути сухими, досить світлими, з опаленням та вентиляцією. Для гусениць молодших віків придатні лише капітальні приміщення, а для старших віків можна використовувати переобладнані корівники, телятники, пташники, склади, літні кухні, приміщення з легких матеріалів, горища під черепицею та шифером, траншеї з поліетиленовим покриттям та ін.

Розміри вигодівельних приміщень визначають за кількістю вигодовуваної гусениці та потребою площі для розміщення кожного віку. Об'єм приміщення розраховують, виходячи з норми 100 м3 на одну коробку гусениць п'ятого віку.

Вигодівлю проводять на етажерках або стелажах у два-шість ярусів. Відстань від землі до нижнього ярусу повинна бути не менше 40, відстань між ярусами — 60-100 см. Етажерки і стелажі можуть бути металевими або дерев'яними, розбірними або стаціонарними. Для вигодівельної поверхні стелажів використовують шпагат, різні сітки — металеві, рибальські, мати з лози, очерету та ін.

Підлога в приміщенні може бути дерев'яною, асфальтованою, цементованою, глинобитною, такою, що легко піддається очищенню.

До початку вигодівлі у приміщенні перевіряють опалення, проводять дезінфекцію, білять, ретельно прибирають.

Гігротермічний режим вигодівлі

Температуру й вологість у вигодівельному приміщенні підтримують залежно від віку гусениці (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Гігротермічний режим вигодівлі шовковичного шовкопряда

 

Вік гусениці	Температура, °С	Вологість повітря, %
Перший	25-26	65-75
Другий	25-26	65-75
Третій	25-26	65-75
Четвертий	24-25	65-75
П'ятий	23-24	65-75
Завивка	24-25	60-65

 

Провітрювати приміщення необхідно для видалення зайвої вологи та вуглекислоти й забезпечення гусені свіжим повітрям (киснем).

При вигодівлі гусениць п'ятого віку у приміщенні повітря має мінятися через кожні 30 хвилин.

Вигодівельна площа, заготівля, зберігання та використання листя шовковиці

Вигодівельна площа залежить від віку гусениць. її розширюють з таким розрахунком, щоб зайняти передбачену площу на період середнього віку гусениць, коли їх життєдіяльність досягає максимуму. Норми вигодівельної площі змінюються залежно від характеру вигодівлі (для племінної вигодівлі вона більша, а для шовкорадгоспів з добре організованою вигодівлею та раціональним використанням площі — менше).

Норми годівлі гусениць, вид кормів і характер їх підготовки до поїдання повністю залежать від віку гусениць, технології годування (листя чи пагони), типу вигодівлі (племінна вигодівля вимагає більше листя), а також від рівня організації процесу шовківництва. У шовкорадгоспах, де дотримують гігротермічних умов вигодівлі гусениць, раціонально використовують корми (особливо для гусениць молодших віків), ці норми знижують без шкоди для врожаю і якості коконів.