Медикаментозна алергія: стан проблеми, організація виявлення, ускладнення, профілактика і лікування

1.Загострення АЗ.

2.Гострі інфекції чи  загострення хронічних інфекційних  та запальних захворювань.

3.Шкірні хвороби.

4.Вагітність ( доцільно проведення лабораторних тестів).

5. Туберкульозний процес любої локалізації в період загострення.

6. Психічні захворювання в період загострення.

7. Колагенози.

8.Злоякісні захворювання.

     Тимчасовим протипоказанням є прийом глюкокортикостероїдних (на 10 діб) та антигістамінних препаратів (на 5 діб)

     ІVетап. Лабораторні тести.

    Лабораторні тести можуть  застосовуватися при наявності протипоказань до шкірного та провокаційного тестування з ЛЗ, але нагальній потребі у цьому, спірних, сумнівних чи складних випадках. Літературні дані та власний багаторічний досвід дозволяють запропонувати нижченаведені тести – таблиця 7.

 

 

Таблиця 7

Методи лабораторної ідентифікації медикаментів-алергенів  в залежності від типу МА

Тип реакції	Клінічні форми	Лабораторні методи ідентифікації  ліків-алергенів
І	Анафілактичний шок, кропив’янка, набряк Квінке, напади ядухи, алергічного  риніту, кон’юнктивіту	Базофільні тести, радіоалерго-сорбентний тест, імуноферментний аналіз, імунофлюоресцентні тести, хемілюмінометричний (МАСТ-тест), реакція пасивної гемаглютинації (РПГА).
II	Гемопатії (гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія)	Прямий тест дегрануляції базофілів (TДБ), тест стимуляції базофілів алергеном, тест пригнічення алергеном люмінол-залежної хемолюмінісценції сенсибілізованих лейкоцитів , імунотермістометрія, тест виділення гістаміну під впливом алергену, реакція викиду іонів калію з сенсибілізованих лейкоцитів під впливом алергену
III	Сироваткова хвороба, екзема, враження імунними комплексами внутрішніх органів, екзогенний алергічний альвеоліт, артюсоподібні реакції, анемія, агранулоцитоз, васкуліти	Імунофлюоресцентні тести, реакції преципітації, визначення імунних  комплексів, імунотермістометрія
ІV	Контактний дерматит, фото-алергічний дерматит, еритемо-везикулярні  дерматити, геморагічний васкуліт	Реакція бластної трансформації  лімфоцитів, реакція інгібіції міграції лейкоцитів, тест розеткоутворення

 

2.5. Принципи лікування  МА.

     Слід розуміти, що любі, навіть незначні прояви МА, слід розглядати як потенційно небезпечні для життя хворого. Тому ліквідації цих проявів слід приділити належну увагу, оскільки прояви МА мають схильність до прогресування, генералізації. Схематично принципи лікування МА мають такі етапи.

     Елімінація ЛЗ-алергенів

     Якщо хворому, у якого виникли явища МА, проводилося лікування декількома препаратами, відміняються всі (виключаючи життєво необхідні, якщо немає переконання, що вони є алергенами). Після цього шляхом клініко-анамнестичного аналізу проводять лабораторні тести і призначення найменш вірогідних у плані алергії ЛЗ (починаючи з 1/20 звичайної дози і поступово її нарощуючи), відновлюють лікування, замінюючи ЛЗ-алерген принципово іншим препаратом, який не має властивостей утворювати перехресні реакції. Необхідно здійснити заходи щодо мінімізації впливу на хворого інших АГ (голод на 2-3 дні з наступною гіпоалергенною дієтою, заборона косметичних, миючих засобів тощо).

     Лікування МА з клінічними проявами алергічних реакцій І типу (анафілактичний шок, явища алергічного риніту, ядухи, кропив’янки) проводиться згідно з протоколами надання допомоги при цих захворюваннях (наказ МОЗ України №432 від 03.07.2006 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги хворим на алергічні захворювання»).

     Лікування МА з клінічними проявами алергічних реакцій ІІ типу, що мають перебіг переважно у вигляді гемопатій (гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія), має проводитися під наглядом лікаря-гематолога, відповідно до технології лікування цих захворювань (введення системних глюкокортикостероїдів тощо).

     Лікування МА з клінічними проявами алергічних реакцій ІІІ типу (сироваткова хвороба, екзема, ураження імунними комплексами внутрішніх органів, екзогенний алергічний альвеоліт, артюсоподібні реакції, анемія, агранулоцитоз, васкуліти), проводиться відповідно до технології лікування цих захворювань, з введенням системних глюкокортикостероїдів, інгібіторів протеаз, за необхідності – плазмаферезу тощо.

      Лікування МА з клінічними проявами алергічних реакцій ІV типу (контактний дерматит, фотоалергічний дерматит, еритемо-везикулярні дерматити, геморагічний васкуліт) потребує рекомендацій дерматолога і лікування переважно за допомогою топічних глюкокортикостероїдів, що наносяться у вигляді мазей, лосьйонів, гелів.

     Лікувальні заходи при анафілактичном шоці будь-якого походження повинні базуватися на основних механізмах його патогенезу і повинні включати:

1. Припинення надходження  алергену (АГ) до організму хворого;

2. Заходи, що спрямовані на відновлення гострих порушень функції кровообігу і дихання;

3. Компенсація адренокортикальної недостатності, що виникла;

4. Нейтралізація і інгибіція в крові медіаторів алергічної реакції;

5. Підтримка життєво важливих функцій організму чи реанімація при вкрай важких станах чи клінічній смерті.

     Лікувальні заходи при ГОТАР:

• неспецифічна гіпоалергенна дієта, при III-IV ступені тяжкості – стіл протертий (IA стіл) чи парентеральне харчування;
• глюкокортикостероїди: парентеральне введення, доза індивідуальна від 4 до 32 мг дексаметазону чи целестону на добу, виходячи з мінімально необхідної, особливо при III-IV ступенях тяжкості, з поступовим зниженням при стабілізації стану до повного їх скасування.
• усім хворим на ГТАР показана інтенсивна трансфузійна терапія, спрямована на дезінтоксикацію і виведення причинно-значимого алергену-медикаменту. Добовий обсяг трансфузійноі терапії у хворих на ГТАР III-IV ступенів тяжкості може досягати 6000-8000 мл на добу під контролем центральної гемодинаміки, діурезу, кислотно-лужної рівноваги.
• розчини електролітів, плазмозамінні, сольові розчини.
• замісна терапія препаратами крові: альбумін, плазма нативна, імуноглобуліни.
• переливання свіжої донорської крові у хворих III-IV ступенів тяжкості при розвитку лейкопенії й агранулоцитозу

     Симптоматична терапія: антигістамінні препарати, антикоагулянти, дезагреганти, діуретики, вазопресорні аміни (при порушенні гемодинаміки), анальгетичні препарати (за показаннями), інгібітори протеаз, серцеві глікозиди, седативні препарати.

      Додаткові методи детоксикації можуть бути використані при стабільній гемодинаміці та адекватній замісній терапії: лікувальний плазмаферез, гемосорбція.

      Антибактеріальна терапія – антибіотики широкого спектру дії з урахуванням фармакологічного анамнезу і результатів бактеріологічного дослідження. Категорично заборонено використання антибіотиків пеніцилінового ряду та їхніх похідних.

      Корекція дисбіозу (еубіотики в сполученні з ферментними препаратами).

     За необхідності – штучна вентиляція легенів, лікувальна бронхоскопія.

    

2.6. Профілактика медикаментозної алергії

     Розподіляється на заходи загального порядку та індивідуальні.

     Заходи загального порядку включають боротьбу з поліпрагмазією, зміну порядку роботи аптечних установ, підвищення якості ЛЗ, що випускаються чи продаються, налагодження в установах охорони здоров’я методів раннього виявлення і профілактики МА, їх ретельний облік, заборона використання ЛЗ у якості консервантів, проведення роз’яснювальної роботи серед населення. До них також можна віднести покращення підготовки лікарів з питань МА, зміна порядку призначення ЛЗ в амбулаторних і стаціонарних закладах, ретельне обстеження хворих перед проведенням фармакотерапії тощо.

     Індивідуальні заходи профілактики МА повинні здійснюватися безпосередньо особами, що приймають ЛЗ. Хворі повинні уявляти собі всю небезпеку ЛЗ і притримуватися певних мір попередження ускладнень фармакотерапії. В цьому їм повинні допомагати медичні працівники.

     Тривалість стаціонарного лікування складає від 14 до 60 днів. Хворі з ГТАР І–ІІ ступенів тяжкості госпіталізуються в алергологічне відділення; ІІІ-ІV ступенів – у реанімаційні відділення, в які за наказом управління охорони здоров’я госпіталізуються хворі на алергологічні захворювання; при стабілізації стану хворі переводяться до алергологічного відділення.

     Вимоги до результатів лікування  - повне одужання або відновлення працездатності.

 

 

5. Перелік рекомендованої літератури

 

1. .Драник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – Киев:Полиграфплюс –2006–482 С. 
2. Клиническая иммунология и аллергология. (Под редакцией Г. Лолора младшего, Т.Фишера, Д.Адельмана). – М.: Практика. – 2000. – 806 с.
3. Мойсейчик П.Н., Скепьян А.Н. Формирование аллергических реакций в зависимости от сочетанного воздействия гаптенов // Состояние стоматологической помощи населению и пути ее усовершенствования в условиях переходной экономики: Материалы 3го съезда стоматологов Беларуси. – Минск, 1997. – с.214.
4. Новиков П.Д., Новиков Д.К. Механизмы аллергии на лекарства-гаптены. //Иммунопатология, алергология, инфектология, 2000. - №4. – с.48 – 64.
5. Сергеев Ю.В. Cовременная классификация лекарственной аллергии. – Лечащий врач, 2001,
6. Янченко В.В., Новиков Д.К. Применение теста выброса ионов калия для диагностики и профилактики аллергических осложнений лекарственной терапии // Иммунопатология