Обмін речовин при нормі та патології щитоподібної залози

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції  тваринництва

Факультет ветеринарної медицини

 

 

Кафедра біохімії тварин, якості і безпеки сільськогосподарської продукції

 імені акад. М.Ф. Гулого

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

З дисципліни «Клінічна біохімія»

 

На тему:

«Обмін речовин при нормі та патологіі щитоподібної залози»

 

Шифр групи:5 група 4 курс

Спеціальність: 8.130501- ветеринарна  медицина

 

Науковий керівник____________  _____________

 

                                                           _____________                                            

 

 

Київ - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                              4

Розділ 1. Особливості щитоподібної залози та гормони, які вона виробляє .           5

1.1 Видові особливості щитоподібної залози .                                                             5

1.2 Гістологічні дані про залозу.                                                                             6

1.3 Кровопостачання та  іннервація залози.                                                              6

1.4 Гормони щитоподібної залози.  

1.4.1 Тироксин.                                                                                                        8

1.4.2 Тиреоглобулін.                                                                                               8

1.4.3 Трийодтиронін.                                                                                                   9           1.4.3 Вільний тироксин.                                                                                                10    

1.4.6  Кальцитонін.                                                                                                         11

1.4.5 Вільний трийодтиронін.                                                                                      11

1.5 Механізм синтезу гормонів  щитоподібної залози.                                               12

1.6 Регуляція синтезу та секреції  гормонів щитоподібної залози.                           12

1.7 Розпад гормонів щитоподібної  залози.                                                                  13

Розділ 2. Основні патології, пов'язані з залозою. Гіпертиреоз щитоподібної залози. Характеристика захворювання та його лікування.                                        14

2.1. Діагностика патології щитоподібної  залози.                                                       14

2.2. Основні патологічні процеси щитоподібної залози.                                           13

2.3. Загальні положення про гіпертиреоз.                                                                   14

2.4. Етіологія хвороби.                                                                                                  15

2.5. Процеси в організмі, що проходять під час гіпертиреозі.                                  15

2.6. Симптоми при гіпертиреозі.                                                                                  16

2.7. Показники загального та біохімічного  аналізу крові при гіпертиреозі.           17

2.8. Патолого – морфологічні зміни.                                                                           18

2.9 Методи лікування гіпертиреозу.                                                                            18

2.10.Гіпотиреоз щитоподібної залози.                                                                         22

 

2.11.Мікседема.                                                                                                              24

ВИСНОВОК                                                                                                                   25

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА                                                                                  26

ДОДАТКИ                                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

        Кожній клітині організму властивий обмін речовин, у результаті якого виділяються продукти життєдіяльності. Вони надходять у внутрішнє середовище і впливають на весь організм або на його окремі частини. В процесі історичного розвитку тварин виділилась група органів, продукти життєдіяльності яких специфічно впливають на життєдіяльність інших органів, і ця функція стала для них основною. Ці органи називають ендокринними, або залозами внутрішньої секреції.

          Периферичні органи виконують тільки ендокринну функцію. Їхні гормони не впливають на функції інших ендокринних органів. До них належать щитоподібна, прищитоподібна і надниркові залози.

          Щитоподібна залоза – gl. thyroidea. Непарна, складається з лівої і правої часток і перешийка, що їх з єднує . Частки залози лежать на відповідних поверхнях щитоподібного хряща гортані та перших хрящів трахеї і вентрально з'єднані перешийком. Залоза має темно-червоне забарвлення різних відтінків.

          Її гормони регулюють загальний обмін речовин в організмі і вміст кальцію в крові. Порушення її функцій може призвести до деструктивних змін в організмі, порушення гомеостазу. Через тісний взаємозв'язок з іншими органами та системами можуть порушуватися їхнє функціонування.[1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

      Особливості щитоподібної залози та гормони, які вона виробляє.

       1.1. Видові особливості щитоподібної залози

        Щитоподібна залоза наявна у всіх хребетних тварин. В їхньому ряду вдається прослідкувати, як впродовж філогенетичного розвитку змінюється ендостиль (підзяберний жолоб) на орган з ендокринною функцією.

Ланцетник не має щитоподібної залози, їй відповідає ендостиль(підзяберний  жолоб), що проходить по серединній лінії вздовж черевної стінки зябрової частини кишечнику.

 У міноги цей жолоб представлений уже окремим від кишечнику і перетвореного в сукупність пухирців залозистої тканини.

У кісткових риб тканина щитоподібної залози обростає зверху і знизу  артеріальний зяберний стовбур в області першої зяберної дуги.

У земноводних щитоподібна залоза у вигляді крихітних парних тілець, які лежать в області гортані.

У птиці це парний орган, який лежить поблизу початку крупних судин  або недалеко від місця їх відходження  від серця.

У великої рогатої худоби частки залози дрібногорбисті, масивні, завдовжки 6-7см, завширшки 5-6см. Маса-15-42г.

У вівці частки залоз видовжені, мають довжину 3-4см, ширину 1,25-1,5см.

У коня частки залоз завдовжки 3,5-4см, завширшки 2,5см, мають овальну форму. Маса-12-40г. У свині частки малі, у вигляді відростків перешийка. Маса-12-40г.

У собаки частки залози мають видовжено-овальну форму, завдовжки1,3-5,2см. Маса-0,5-25г.[2].

 

 

     

       1.2. Гістологічні дані про залозу

          Вся залоза оточена тонкою сполучнотканинною капсулою. Від неї відходять всередину залози сполучнотканинні відростки різної товщини, які розбивають її на долі і дольки і несуть кровоносні та лімфатичні судини і нерви. В сукупності ці відростки складають скелет залози, в якому знаходяться замкнуті залозисті пухирці. Стінка пухирців складається з із кубічних та призматичних епітеліальних клітин з круглим ядром і протоплазмою. В середині пухирців знаходиться характерний для щитоподібної залози колоїд – це густа біла або світло-жовта маса, що фарбується кислими аніліновими фарбами і не дає забарвлення на слиз.

Між пухирцями в сполучній тканині  знаходяться ще острівки та перекладини епітеліальних клітин( так звана міжпухирцева тканина).

Із цього роблять висновки, що щитоподібна залоза складається  із двох відділів: перший, створений  пухирцями, відділяє колоїд і, значить, гормон власне залози, другий же, представлений міжпухирцевою тканиною, доставляє такий інкрет, як епітеліальні тільця. [2].   

 

1.3. Кровопостачання та іннервація залози

           Кровоносних  судин дуже багато. Кров доставляється  крупними верхніми та нижніми  щитоподібними артеріями, а забирається крупними венами. Лімфатичні судини зв'язані з глибокими шийними вузлами. Нерви підходять сюди частково від шийного симпатичного нерва, частково від верхнього гортанного нерва (nervus laringeus superior).[2].

 

       

       

 

1.4. Гормони щитоподібної залози

            Характерною особливістю щитоподібної залози є її здатність поглинати і кумулювати 70-80% йодидів, що адсорбуються в кишечнику, а в жуйних, окрім того - в рубці. [5].

            У щитоподібній залозі синтезуються 2 групи гормонів:

1) тиреоїдні гормони (тироксин - тетрайодтиронін і трийодтиронін), які за хімічною природою є похідними амінокислоти тирозину;

2) кальцитонін;

             У сироватці крові тиреоїдині гормони перебувають як у вільному стані, так і у зв´язаному стані. Гормональною активністю володіють тільки вільні тетрайодтиронін і трийодтиронін. Вони синтезуються у фолікулах залози. Частка вільних гормонів дуже незначна, вміст вільного тетрайодтироніну і трийодтироніну становить відповідно 0,03 і 0,3% від їх загального вмісту в сироватці. Переважна кількість тиреоїдних гормонів перебуває у зв’язаній з транспортними білками ( тироксинзв´язувальний глобулін ) формі. Частка тироксинзв´язувального глобуліну становить близько 75% від зв’язаного тетрайодтироніну і понад 80% від зв’язаного трийодтироніну. На даний час є багато літературних даних, які дозволяють зробити висновок про те, що гормон Т2 відіграє важливу роль у фізіологічних процесах, які вимагають додаткових джерел енергії. Він не імітує ефектів трийодтироніну, а діє специфічними шляхами, характерними для нього.

Тиреоїдині гормони необхідні  для нормального росту та розвитку молодого організму, особливо для розвитку нервової системи. Вони також впливають  на метаболізм дорослого організму.[3].

           Вони мають значний вплив на систему травлення: підвищують функцію епітелію слизових оболонок, стимулюють всмоктування білків, солей кальцію та фосфору, летких жирних кислот та інших сполук.

          В молочній залозі гормони щитоподібної залози підвищують синтез казеїну та бета лактоглобуліну. В нирках регулюють сечоутворення та водно- сольовий обмін.

           Також стимулюють статеве дозрівання, регулюють статеву циклічність самок, стимулюють запліднення й імплантацію заплідненої яйцеклітини до слизової оболонки матки.[4].

 

1.4.1. Тироксин ( тетрайодтиронін ): основна функція гормону полягає в контролі за процесами енергетичного обміну, біосинтезу білка, росту та диференціювання тканин та клітин, регуляції водного балансу. Тетрайодтиронін є основним гормоном щитоподібної залози і його концентрація трийодтиронін у 60 разів. Час напіввиведення гормону із крові - 5-6 днів. Секреція гормону стимулюється тиреотропним гормоном. При нормальному функціонуванні щитоподібної залози рівень тетрайодтироніну складає у великої рогатої худоби і свиней 50-150 нМ/л, у коней – 20-40 нМ/л.

          Підвищені  показники тетрайодтирніну свідчать  про гіпертиреоз, тиреотоксикоз,  гепатит, цироз печінки, акромегалію,  ожиріння, гострий тиреоїдит, вагітність, лікування тироксином, вживання  естрогенів, тиреоїдних препаратів.

Зниження рівня тироксину спостерігають  при гіпотиреозі, при зниженні тироксинзв´язувального білка, після вживання андрогенів, ацетилсаліцилової  кислоти, кортикостероїдів, резерпіну, пеніциліну, сульфаніламідних препаратів, при значному дефіциті йоду, фізичному навантаженні, пангіпопітуїтаризмі, втраті білка через ШКТ.[3].

 

     

        1.4.2. Тиреоглобулін: головна частина колоїду, за хімічною природою глікопротеїн із молекулярною масою 660000, до його складу входить тиронін, який утворюється завдяки конденсації двох молекул тирозину, є попередником гормонів щитоподібної залози трийодтироніну і тетрайодтироніну, використовується як маркер при пухлинах щитоподібної залози, а у хворих із усунутою щитоподібною залозою або яка піддавалася лікуванню радіоактивним йодом, - для оцінки ефективності проведеного лікування. Підвищений рівень тиреоглобуліну спостерігається при рецидивному рості доброякісної та злоякісної пухлин щитоподібної залози в більшості хворих.

          Підвищення концентрації тиреоглобуліну спостерігається при пухлинах щитоподібної залози, аденомі щитоподібної залози, гіпертиреозі, метастазах раку щитоподібної залози, ендемічному зобі, недостатності йоду, хворобі Грейвса, станах після лікування радіоактивним йодом.

          Зниження рівня тиреоглобуліну спостерігається при гіперфункції щитоподібної залози, яка спричинена передозуванням гормонами щитоподібної залози.[3].

 

 1.4.3. Трийодтиронін: утворюється в тканинах з тетрайодтироніну під дією ферменту дейодинази. Біологічна активність трийодтироніну є значно вищою, ніж тетрайодтироніну ( 50% активності тиреоїдних гормонів ), незважаючи на його низьку концентрацію. Трийодтиронін зв’язується зі специфічними рецепторами і змінює активність генів клітинного ядра. Трийодтиронін синтезується щитоподібною залозою, але основна кількість його утворюється шляхом дейодонування тетрайодтироніну. 99,5% трийодтироніну знаходиться у зв’язаному стані з білками крові. Визначення концентрації трийодтироніну є інформативним показником при трийодтиронінгестозі, оскільки рівень тетрайодтироніну істотно не змінюється, а вміст трийодтироніну різко збільшується.