Реабилитация при компресионних переломах позвоночника

Крім вправ_; лежачи на спині і животі включаються руху стоячи навколішки, що сприяють відновленню статокинетических рефлексів, тренуванні вестибулярного апарату, поліпшенню рухливості хребта і адаптації його до вертикальним навантажень. Щоб стати навколішки, хворий пересувається до головному кінцю ліжка, який опущений, береться руками за спинку, і, спираючись на руки, випростується. У цьому вся становищі може виконувати вправи за всі осях хребетного стовпа, крім нахилів тулуба вперед. Тривалість заняття до 30–45 хв. Перелік спеціальних вправ прикомпрессионном зламі грудних і поперекових хребців у третій періоді ЛФ (поП.В.Юрьеву, 1980) наступний:

Вихідне положення коліно - кістьеве .

1. Навперемінне відведення  рук убік з одночасним підніманням  голови.

2. Навперемінне піднімання  прямих рук вгору з одночасним  підніманням голови.

3.Поочередние кругові  руху прямими руками з поворотом  голови у однойменну бік.

4. Навперемінне піднімання  прямих ніг тому.

5. Навперемінне піднімання  прямих рук вгору з одночасним  підніманням протилежної ноги  тому.

6. Навперемінне піднімання  прямих рук вгору з одночасним  підніманням однойменної ноги  тому.

За виконання зазначених вправ спина мусить бутипрогнута; прийняте становище рук і ніг  утримувати 5–7 з.

7. Рух рачки вперед, тому.

8. Рух рачки із широкого  кола вправо і вліво.

Вихідний становище стоячи навколішки.

1. Руки до плечам. Круговий руху на плечових суглобах уперед і тому.

2.Наклони тулуба вправо  і вліво.

3. Руки на пояс. Поворот  направо, правицю убік. І це  наліво.

4. Ноги на ширину плечей, руки до плечам. Поворот направо,  руки вгору й за бік. І  це наліво.

5. Рух навколішках уперед  і тому.

6. Рух навколішках із  широкого кола вправо і вліво.

Усі вправи їх необхідно  виконувати з прогнутої попереком  та її невеличкої затримкою у крайній  точці руху.

Четвертий етап починається  через 2 місяці після травми. Хворого  переводять їх у вертикальне становище  стоячи з цього становища стоячи навколішки. Після його адаптацію  вертикальному становищу починають  застосовувати дозовану ходьбу, поступово  збільшуючи його тривалість. Спочатку рекомендується вставати 2–3 десь у  що і ходити трохи більше 15–20 хв. При ходьбі треба пильнувати за поставою гімназистка хворого, повідомивши їм про те що хребетний стовп у сфері ушкодження. Крім ходьби і спеціальних вправ в розвантажувальних положеннях (лежачи, рачки, навколішках) починають застосовувати вправи вагітною стоячи. У цьому дуже важливо зміцнювати м'язи ніг і особливо стопи. Вправи для тулуба виконуються з великою амплітудою у різних площинах, виключаються лише нахили вперед. Наприкінці третього місяці після травми тривалість ходьби без відпочинку може становити 1,5–2 год, сидіти хворому дозволяється через 3–3,5 місяці після травми (спочатку по 10–15 хв кілька разів на день). Обов'язковою у своїй є збереження поперекового лордозу. У цей час дозволяється виконувати нахили тулуба вперед, але спочатку з напруженої прогнутої спиною. Особливо ефективно функції хребта відновлюються при плаванні і вправах в басейні.

При переломах в грудному і поперековому відділах хребта для  профілактики пролежнів спину і  сідниці хворого обробляють камфорним спиртом поглажувальними і розтираючими рухами. У під гострому періоді проводять масаж нижніх кінцівок і сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон грудних і поперекових сегментів, корисний масаж у теплій воді. Після цього використовується розминаня разом з поглажуванням і потряхуванням м'язів спини і сідниць. Наприкінці лікування можна рекомендувати загальний масаж.

 

 

 

 

 

 

4.Фізіотерапевтичне лікування на етапах реабілітації 

 

>Фізіотерапевтичний вплив при переломах здійснюється за загальноприйнятої методі з переважним використанням електро-,світло- і теплолікуванням. Після іммобілізації для зменшення болю до хворого застосовують слаборитсічнее УФТ вище місця перелому,УВЧ малотеплової інтенсивності через гіпс по 10–15 хв щодня (10–12 процедур), індуктотермію мість перелому.

15–20 хв, щодня до 12 процедур, опромінення лампою соллюкс чи з допомогою електросвітлових ванн (>33–36°С). З2–3-й тижня призначають ультразвук галузь перелому по 10 хв щодня (12 процедур). Хороше дію надає електрофорез із кальцієм галузь перелому у чергуванні з фосфором 20– 30 хв щодня (до 15 процедур). Курс лікування – 2–3 місяці.

За місяць після травми застосовують парафінові, озокеритові (>48–50°С) і грязьові (>40–42°С) аплікації. Після зняття гіпсовою пов'язки проводять електростимуляцію функціонально ослаблених м'язів. При тугій рухомості суглобів внаслідок тривалої іммобілізації перед заняттями лікувальної фізкультурою призначають ДДТ (струми Бернара) галузь перелому, застосовуючи модульований струм – короткими періодами по 4 хв (6–8 процедур). Через 5–6 тижнів протримала у лікувальний комплекс включають загальні ванни:йодобромні ,хлоридо-натріеві, шалфейні .

Наприклад, коли із стаціонару лікування повинна тривати в  амбулаторних чи санаторно-курортних  умовах, систематично займаючись спеціалізованої  лікувальної фізкультурою і відновлюючи  адаптацію до навантажень, ідентичним основному виду діяльності хворого. До легкої роботі можна приступати через 4–5 місяці після травми, а  до важкої – через 10–12.

Висновки

Мета реабілітації - найбільш повне відновлення втраченних можливостей  організму, але якщо це недосяжно, ставиться  завдання часткового відновлення або  компенсації порушених або втрачених  функцій. Останнім часом відзначається  зростання числа тяжкості травм, що пояснюється збільшенням кількості  транспорту, швидкості його руху, зростанням висотного будівництва та іншими факторами. Проблема компенсації та відновлення функцій організму  є однією з актуальних біологічних, психологічних та соціальних проблем, від своєчасного і правильного  рішення яких залежить відновлення  особистого і соціального статусу  хворих, зокрема, з ускладненими ушкодженнями хребта та спинного мозку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

           1. Коган О.Т. Реабілітація хворих під час травм хребта і спинного мозку. — М: Медицина, 1975. — 240 з.

2. Мурза В.П.Фізична реабілітація. Навчальний посібник. – До.: «>Олан», 2004. – 559 з.

3.Мухін В.М.Фізична реабілітація. – До.:Олімпійська література, 2000. – 424 з.

4. Повний курс масажу: Навчальний посібник. — 2-ге вид.,спр. ідоп. / В.М. Фокін. — М.:ФАИР-ПРЕСС, 2004. — 512 з: мул. — (Популярна медицина).

5. Посібник ізокінетична терапія / Під ред. Л.Бонева, П. Слинчева і У розділі ст. Банкова. – Софія: Медицина і фізкультура, 1978. - 357 з.

6. Терновий Є.В., Кравченка А.А., Лещинський А.Ф. Реабілітаційна терапія під час травм кістково-суглобового апарату. — Київ:Здоров'я, 1982. - 184 з.

7. Фізична реабілітація: Підручник для академій та інститутів фізичної культури / Під загальною ред. проф. С. Попова. – Ростов зв / Д: вид-во «Фенікс», 1999. – 608 з.