Соціальна робота з педагогічно занедбаними дітьми

 

 

 

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ

«Медико-соціальні проблеми»

НА ТЕМУ:

«Соціальна робота з педагогічно занедбаними дітьми»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАПОРІЖЖЯ

2013

 

 

План

Вступ…………………………………………………………………………….....3

1. Поняття педагогічної занедбаності дитини, фактори які її зумовлюють……………………………………………………………………….4

2.  Характеристика дітей яких відносять до педагогічно занедбаних………...6

3.  Чинники які сприяють появі важковиховуваних дітей…………………….7

4.  Перевиховання педагогічно занедбаних дітей: суть, функції, етапи, принципи………………………………………………………………………....10

Висновки…………………………………………………………………………17

Список використаної літератури………………………………………….……19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

З поняттям "педагогічна занедбаність" педагоги і батьки найчастіше зіштовхуються, коли діти стають підлітками, коли їх вчинки (і провини) є проявом їх характерних рис, входять у структуру поведінки, тобто розцінюються як звичні й устояні. Але підліток стає "важким" не за один день і навіть не за один місяць - це процес тривалий, що іде своїми коренями у період старшого дошкільного і молодшого шкільного дитинства.

Вихователі відзначають: деякі діти переходять у розряд "важких" вже в старшій групі дитячого саду - вони з працею засвоюють матеріал на заняттях, сваряться з однолітками, не вміють зайняти себе грою чи цікавою справою, не люблять виконувати трудові доручення.

Одночасно виділяються діти, що із задоволенням трудяться (накривають на стіл, допомагають вихователю мити іграшки, поливати квіти, підмітають веранду), але випробують труднощі при лічбі, виділенні звуків у слові, встановленні причинно-наслідкових зв'язків.

Можна припустити, що педагогічна занедбаність починає виявлятися ще в дошкільному дитинстві, якщо виховно-освітній процес містить передумови для її формування. Результати ряду досліджень  свідчать: джерелами провин і правопорушень неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровому й іншому видах діяльності, які спостерігаються вже в дошкільному віці.

Джерела педагогічної занедбаності кореняться як у сімейному, так і в суспільному вихованні. Педагогічна занедбаність - стійке перекручування уявлень, невихованість почуттів і несформованість суспільно значимих звичок поведінки, обумовлені негативним впливом середовища і помилками виховання.

 

1.Поняття педагогічної занедбаності дитини, фактори які її зумовлюють

У науково-педагогічній літературі немає однозначного визначення, поняття педагогічної занедбаності. Поряд з поняттям «педагогічна занедбаність» (Г.П. Медведєв, Г.П. Давидов), можна зустріти в літературі - «важкий підліток» (Е.Г. Костяшкин, А.Ф. Нікітін), «педагогічно запущений» (А. С. Бєлкін), "діти з відхиленням у моральному розвитку" (В.М. Обухів), «важко-виховувані» (М.А. Алемаскин, А.І.Кочетов), «учні з проблемами» у роботах закордонних дослідників та ін.

Проблема педагогічної занедбаності досить добре вивчена в педагогічній науці. Існує багато робіт по даній проблемі. Але саме поняття "педагогічної запущені" у сучасній теорії і практиці часто вживається як синонім поняттю "важкі" діти. Можна погодитися з думкою Л.М. Зюбіна, що між ними є і розходження. Поняття "педагогічної занедбаності" характеризує історію виховання дитини, а "важкий" - говорить про результати такого виховання. "Педагогічно запущений" рано або пізно стає "важким".

Педагогічна енциклопедія поняття "педагогічна занедбаність" розглядає, як стійке відхилення від норми в моральній свідомості і поведінці дітей і підлітків, обумовлені негативним впливом середовища і помилками виховання.

Педагогічний словник за редакцією Кірова це ж поняття розглядає як відхилення від норми в поведінці особистості, обумовлене недоліками виховання. Основні причини: відсутність правильного виховання в родині, часта зміна школи, викладачів, негативний вплив вулиці і бездоглядність.

Дослідник С.С.Гіль дає наступне визначення – це нерозвиненість, неосвіченість, невихованість дитини, відставання її розвитку від власних можливостей, вимог віку, викликані педагогічними причинами і які піддаються корекції педагогічними засобами.

Тобто, проаналізувавши дані підходи до визначення педагогічної занедбаності, виділивши загальні риси, на які вказують автори,  можна зробити загальне  визначення. Педагогічна занедбаність - це стійке відхилення від норми в поведінці, моральній свідомості, навчальній діяльності, що виявляється в нерозвиненості, неосвіченості і невихованості дитини, відставанні її розвитку від власних можливостей, обумовлені негативним впливом середовища і помилками у вихованні, частою зміною шкіл і викладачів, негативним впливом вулиці, бездоглядністю.

Тобто ця проблема викликана педагогічними причинами і, отже, усувається за допомогою корекції педагогічними засобами. 
Риси педагогічної занедбаності можуть виявлятися чітко, але можуть і ховатися за зовні благополучною поведінкою. Педагогічно запущена дитина є психічно нормальною і фізично здоровою, але не має знань та умінь, необхідних для нормальної життєдіяльності.

Педагогічна занедбаність містить у собі такі компоненти:

По-перше, відхилення від норми в поведінці і навчальній діяльності (неуспішність, утрудненість), обумовлені тим, що індивідуальний досвід (життєві й інші навички, знання й уміння і їхнє застосування) цих дітей неповноцінні, перекручені, суперечливі.

По-друге, відставання в розвитку пам'яті, мислення, уяви,  емоційно-вольових, моральних властивостей, рис і якостей особистості. На ці відставання нашаровуються деякі вікові особливості - загострене  самолюбство, нестійкість настрою, швидка стомлюваність, конфліктність.

По-третє, відхилення перекручування і протиріччя у відносинах педагогічно запущених до себе і своїх можливостей, однолітками, учителями, батьками, явищами, які оточують. Усе це значно утрудняє і спотворює їхню навчальну діяльність і поведінку. Не випадково учителі визначають педагогічну занедбаність як непідготовленість до школи, нерозвиненість, невихованість.

Тобто це ті компоненти, які необхідно коректувати: поведінку, відношення і розвиток особистості і пізнавальних процесів.

 
2. Характеристика  дітей  яких відносять до категорії педагогічно занедбаних

Важковиховуваними називають дітей, які систематично порушують встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.

Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:

1) неправильно сформовані потреби — матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб має аморальний характер: для їх задоволення використовують засоби, які не відповідають нормам моралі (паління, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

2) в частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;

 в) важкі діти прагнуть  до спілкування з подібними  собі, перебувають поза зв'язками  з постійними учнівськими колективами;

3) недостатньо розвинена потреба у пізнанні навколишнього світу; погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;

4) перекручені естетичні потреби;

5) не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

6) спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

7) відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;

8) вкрай обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє цих учнів перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення;

9) приховують свою діяльність від батьків, учителів та однокласників.

За ступенем педагогічної занедбаності важких дітей можна поділити на чотири групи:

1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до  навчання, періодично порушують  правила поведінки і дисципліну. Для них характерні негативні  моральні якості, такі як нечесність, брехливість, грубощі тощо;

2) педагогічно занедбані  діти, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну та норми моральної поведінки, постійно проявляють негативні моральні риси особистості;

3) підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ;

4) неповнолітні злочинці  — педагогічно занедбані підлітки, які вчинили кримінальні злочини й направлені судом до виправно-трудових колоній.

3.Чинники які сприяють появі важковиховуваних дітей

Проблеми появи та перевиховання педагогічно занедбаних дітей турбували людей упродовж всієї історії. Адже завжди були діти з відхиленнями у поведінці, знедолені, сироти, діти-право-порушники.

Упродовж XX ст. на теренах колишнього Радянського Союзу мало місце кілька "спалахів" появи педагогічно запущених дітей, що було зумовлено такими соціально-історичними й економічними причинами:

1) період Першої світової війни (1914—1918 рр.) — військова розруха, сирітство дітей через загибель батьків на війні, окупація територій чужоземними військами;

2) громадянська війна (1918—1922 рр.) — руйнування народного господарства, великі переміщення певних прошарків  населення в країні і за її межами, безробіття, хвороби, голод та ін.

3) 30-ті роки — штучний  голодомор, масові репресії частини  населення країни призвели до  соціально-педагогічної занедбаності значної частини дітей;

4) Друга світова війна (1939—1945 рр.) — смерть батьків, окупація, голод, сирітство, значні економічні труднощі.

5) останні десятиріччя XX ст. — підвищення кількості соціально занедбаних дітей через зниження відповідальності частини батьків за виховання дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури найнижчого кшталту, яка призводить до "зомбування" частини молоді.

Отже, проблеми важковиховуваних дітей породжувались і породжуються передусім соціальними чинниками.

 До негативних чинників, породжених діяльністю сім'ї, а також дитячих виховних закладів, які впливають на появу важковиховуваних дітей, належать такі:

1. Діяльність неблагополучних  і асоціальних сімей (неповна  сім'я, батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для яких характерні соціальна безвідповідальність за виховання дітей, психолого-педагогічна неграмотність, негативні приклади моральної поведінки, відсутність доброти, сімейного затишку, любові до дітей, прояви насильства, жорстокості, відсутність системи вимог, брак істинного батьківського авторитету, матеріальні нестатки.

2. Діяльність зовні "благополучної" сім'ї (є батько й мати, які працюють, освічені, інтелектуально розвинені, належний матеріальний достаток) також до певної міри може негативно впливати на особистість дитини, сприяти появі значних помилок у її життєдіяльності. В такій сім'ї мають місце негативні чинники: низька психолого-педагогічна культура, створення для дітей "парникових" умов для розвитку, що призводить до ослаблення особистості, матеріальне перенасичення, вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю, прояви елементів фальшивого авторитету.

3. Діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів не завжди створює оптимальні умови для розвитку особистості. Тут можуть мати місце негативні чинники впливу на вихованців, які ускладнюють взаємини дитини з батьками, товаришами, інколи разом з іншими чинниками (негативний вплив сім'ї, засобів масової інформації, стихійної вулиці) руйнують особистість.

Це перевантаженість змістом навчального матеріалу, яким учень через обмеженість розумових можливостей не може оволодіти, що породжує негативізм, опір, "втечу" від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості порівняно з іншими учнями, відсутність належних умов для задоволення своїх інтересів (спортивна діяльність, конструювання, моделювання та ін.), прояви з боку вчителів-вихователів негативізму до учнів з моральними вадами, недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубощі, авторитаризм тощо); ізоляція, відсторонення учнів з певними недоліками в морально-інтелектуальному розвитку від цікавих колективних справ та ін.